Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №911/2323/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р. Справа № 911/2323/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Гарант-Енерго”

на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2025

у справі № 911/2323/25 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Приватного підприємства “Гарант-Енерго”

до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Гарант-Енерго” (далі – позивач; ПП “Гарант Енерго”; Підприємство; апелянт; скаржник) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом від 15.07.2025 до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (надалі – відповідач; ДП “МА “Бориспіль”), у якому просило стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 4 351 436,28 грн.

Позов обґрунтовувався тим, що між ПП “Гарант-Енерго” та ДП “МА “Бориспіль” було укладено договір від 07.10.2019 на виконання робіт з інженерного проектування об`єкта “Реконструкція складу паливно-мастильних матеріалів”. Позивач протягом 2020-2024 років сумлінно виконував зобов`язання відповідно до затвердженого Завдання на проектування від 31.12.2020. Замовник лише 14.08.2024 надав виконавцю містобудівні умови та обмеження від 24.07.2024, що суперечать затвердженому завданню на проектування. Позивач стверджував, що відповідач не вжив заходів для приведення умов договору в відповідність до наданих містобудівних умов та обмежень, чим унеможливив завершення робіт. Посилаючись на ст. 850 ЦК України позивач вказував, що якщо виконання робіт за договором підряду стало неможливим з вини або внаслідок бездіяльності замовника, підрядник має право на оплату встановленої договірної ціни із врахуванням виконаної частини робіт. Позивач наголошував, що належним чином виконував свої зобов`язання відповідно до завдання на проектування, а саме виконав: 1) проектні роботи. Стан виконання: виконано, повна вартість 3 214 740,28 грн.; 2) інженерно-геологічні вишукування. Стан виконання: виконано, повна вартість 187 521,93 грн.; 3) топографо-геодезичні вишукування. Стан виконання: виконано, повна вартість 32 851,37 грн.; 4) розрахунок вартості експертизи проекту. Стан виконання: не виконано; 5) розроблення звіту з ОВД та супровід з отримання висновку. Стан виконання: виконано. Повна вартість 191 083,32 грн.

Тому, позивач просив стягнути з відповідача вартість фактично виконаних робіт за договором в сумі 4 351 436,28 грн. (3 214 740,28 грн. + 187 521,93 грн. + 32 851,37 грн. + 191 083,32 грн., крім того ПДВ 20%).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2025 відкрито провадження у справі № 911/2323/25; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради (адреса: 08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 73; ідентифікаційний код - 23582128) (в подальшому – третя особа; Управління).

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.12.2025 позов ПП “Гарант-Енерго” до ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” у справі № 911/2323/25 залишено без задоволення.

За висновками місцевого господарського суду, наявними є підстави для відмови у задоволенні позову ПП “Гарант-Енерго” про стягнення вартості виконаної частини робіт за договором № 35.1-14/5-30 від 07.10.2019, зокрема через необґрунтованість та недоведеність позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ “Гарант-Енерго” звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2025 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, прийняте за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що суд І-ої інстанції дійшов висновку про відсутність у замовника обов`язку приймати виконання зобов`язання частинами, водночас обмежився формальним застосуванням цієї норми, не дослідивши змісту та фактичної реалізації договірних зобов`язань сторін. Так, зробивши висновок, що договором № 35.1-14/5 30 нібито не передбачено можливості поетапного приймання-передачі робіт, місцевий господарський суд не надав жодної правової оцінки розділу V «Порядок здійснення оплати» договору, який прямо встановлює поетапну модель фінансування та виконання робіт. Тобто, договір прямо передбачав поетапність фінансування та виконання робіт, а отже, з урахуванням приписів статті 529 ЦК України, допускав виконання та оплату зобов`язання частинами.

У наведеному скаржник вказує, що завдання на проектування затверджено 31.12.2020. В листі № 19-22/3-43 від 16.02.2021 заступника генерального директора ДП МА «Бориспіль» наголошувалось, що строк виконання робіт обраховується з дати затвердження завдання на проектування. В свою чергу, Підприємство належним чином виконувало свої зобов`язання, розраховуючи на добросовісну поведінку відповідача, відповідно до завдання на проєктування. Склад та обсяг робіт з проектування об`єкта: «Реконструкція складу паливо-мастильних матеріалів ДП МА «Бориспіль» був наступний: проєктні роботи. Стан виконання: Виконано. Повна вартість: 3 214 740,28 грн. (три мільйона двісті чотирнадцять тисяч сімсот сорок гривень 28 копійок); інженерно-геологічні вишукування. Стан виконання: Виконано. Повна вартість: 187 521,93 грн (сто вісімдесят сім тисяч п`ятсот двадцять одна гривня 93 копійки); топо-геодезичні вишукування. Стан виконання: Виконано. Повна вартість: 32 851,37 грн (тридцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят одна гривня 37 копійок); розрахунок вартості експертизи проєкту. Стан виконання: Не виконано. Повна вартість: 515 051,98 грн (п`ятсот п`ятднадцять тисяч п`ятдесят одна гривня 98 копійок); розроблення звіту з ОВД та супровід з отримання висновку. Стан виконання: Виконано. Повна вартість: 191 083,32 грн (сто дев`яносто одна тисяча вісімдесят три гривні 32 копійки). За таких обставин, як вважає апелянт, суд першої інстанції не з`ясував, чи дійсно правовідносини між сторонами допускали прийняття виключно кінцевого результату, чи фактично реалізовувалася модель поетапного виконання та оплати робіт, що прямо випливало з умов договору та фактичної поведінки сторін.

Скаржник також вказує, що суд 1-ої інстанції дійшов висновку, що виконання позивачем проектних робіт за відсутності всіх вихідних даних, зокрема МБУО, є наслідком його власної вольової поведінки, що нібито виключає можливість застосування статті 850 ЦК України. Однак, як звертає увагу позивач, замовник, усвідомлюючи відсутність МБУО, надавав виконавцю прямі письмові вказівки щодо продовження виконання робіт, зокрема із посиланням на положення постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 № 722, якою на період дії воєнного стану було дозволено здійснення проектування без отримання МБУО у визначених випадках. У відповідному листі замовник прямо вимагав у найкоротші строки надати повний комплект проектної документації та здійснити її погодження відповідно до регламентної процедури. До того ж, в інших численних листах замовник наполягав на негайному виконанні всіх зобов`язань, погрожуючи застосуванням санкції через стягнення сплачених сум.

Проте, у подальшому відсутність у виконавця вихідних даних унеможливлювало завершення робіт за договором, про що додатково було повідомлено замовника листом від 29.11.2023 № 29/11-23/1.

Таким чином, за твердженнями позивача, виконання останнім проектних робіт за відсутності всіх основних складових вихідних даних, які мали бути надані замовником, не може розцінюватися як наслідок його власної вольової поведінки. Таке виконання було зумовлене прямими та конкретними вимогами замовника щодо належного виконання зобов`язань за договором, що підтверджується матеріалами листування між сторонами.

Окремо позивачем зазначається, що суд першої інстанції, всупереч змісту ст. 850 ЦК України, зосередився на оцінці суб`єктивної сторони поведінки лише виконавця, не надавши належної правової оцінки діям та бездіяльності замовника, які безпосередньо вплинули на можливість виконання робіт за договором. При цьому лише в серпні 2024 року замовник надав МБУО. Однак, завдання на проектування, як наслідок і розроблена проектна документація, не узгоджувалися з вимогами МБУО. Отже, саме дії замовника, а не «власна воля» виконавця створили об`єктивну неможливість завершення проєктних робіт на умовах договору.

В межах вказаного скаржник акцентує, що робота з розробки проектної документації за договором виконувалась відповідно до укладеного договору, затвердженого завдання на проектування та рішень замовника, що приймались на спільних нарадах з питань проектування по об`єкту будівництва «Реконструкція складу паливно-мастильних матеріалів ДП МА «Бориспіль» у м. Бориспіль по вул. Запорізька, 16-а». Вказана інформація знаходить своє підтвердження: висновком експертів від 23.04.2025 № СЕ-53/25-БТ/5/36 за результатами проведення комісійного будівельно-технологічного дослідження по договору СЕ-53/25-БТ від 09.04.2025; листуванням між сторонами, серед яких: листи ТОВ “Гарант-Енерго” від 01.09.2020 01/09-20/4 від 17.10.2023 № 17/10-23/2, від 29.11.2023 № 29/11-23/1, від 29.07.2024 № 29/07-24/1 і т.д.; проміжними документами, у тому числі: висновок з оцінки впливу на довкілля від 29.09.2023 № 21/01-201910254717/1, проектна документація по об`єкту «Реконструкція складу паливно-мастильних матеріалів ДП МА «Бориспіль» у м. Бориспіль по вул. Запорізька, 16-а» й ін. Окрім цього, виконавець сумлінно виконував усі додаткові вказівки замовника щодо проєктування, зокрема: погодження генерального плану, погодження проектних рішень за окремими розділами з відповідними службами замовника, виправлення розробленої проектної документації відповідно до зауважень замовника, проходження процедури розробки та затвердження звіту з ОВД та супровід з отримання висновку. Тобто, позивач, діючи добросовісно, виконав значний обсяг робіт до моменту настання неможливості подальшого виконання.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025, апеляційна скарга в справі № 911/2323/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Демидова А.М.

У зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М. у відпустці, розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/364/26 від 04.02.2026 призначено повторний автоматизований розподіл.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 справу № 911/2323/25 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя: Алданова С.О., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства “Гарант-Енерго” на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2025 у справі № 911/2323/25. Розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства “Гарант-Енерго” на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2025 у справі № 911/2323/25 призначено на 04.05.2026.

До апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилаючись на положення договору ДП “МА “Бориспіль” зазначає, що на дату завершення строку виконання робіт та строку використання авансу, зокрема, станом на 27.02.2025, так і станом на 09.03.2026, реєстр погодження проектної документації структурними підрозділами замовника виконавцем не оформлений, накладна № 2 про приймання-передачу проектної документації відповідно до вимог пункту 6.8 договору та акт здачі приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт сторонами не підписані.

Відповідач вказує й на те, що пунктом 6.1 договору визначено строк виконання робіт, згідно якого принципал зобов`язаний якісно виконати роботи не більш ніж за 180 календарних днів з дати затвердження завдання на проектування. При цьому, до строку виконання робіт не входить термін збору вихідних даних, термін погодження проектної документації, термін проходження експертизи та отримання експертного звіту (позитивного) у відповідних експертних органах. Так, позивач був зобов`язаний використати одержаний аванс на виконання робіт до 27 лютого 2025 року. При цьому, по завершенню строку використання авансу невикористані його суми повертаються відповідачу. В рамках зазначеного відповідач підкреслив, що додаткову угоду № 8 від 16 грудня 2024 року до договору було укладено вже після отримання останнім від замовника містобудівних умов та обмежень (лист від 29.07.2024 № 09-22-54), таким чином у позивача був наявний тривалий строк для вчинення юридично значимих дій щодо наступного виконання умов договору. Відповідач наголошує, що позивачем було порушено зобов`язання за договором, а саме, порушено строк виконання робіт, зобов`язання позивача в частині використання отриманого авансового платежу не виконані в повному обсязі, а невикористана сума авансового платежу не повернута відповідачу всупереч умов договору.

Зазначивши відповідні обставини відповідачем звертається увага, що оскільки станом на 14 березня 2025 року відповідь від позивача щодо виконання робіт на суму авансу відповідачем не отримано, а суми перерахованого авансу відповідачу не повернуто, замовник звернувся до АТ «КБ «ГЛОБУС» з вимогою № 01- 22-42 від 18 березня 2025 року та з вимогою № 01-22-43 від 18 березня 2025 року, в яких повідомив, що протягом строку виконання робіт та строку використання авансу згідно з вимогами договору: не оформлено Реєстр погодження проектної документації структурними підрозділами Бенефіціара; не підписано сторонами накладної № 2 про приймання-передачу проектної документації відповідно до вимог пункту 6.8 договору; не підписано сторонами акта здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт.

Так, відповідач вимагав сплатити за гарантіями суми коштів в розмірі 496 949,87 грн. (чотириста дев`яносто шість тисяч дев`ятсот сорок дев`ять гривень 87 копійок) (UAH/980) та у розмірі 993 899,73 грн. (дев`ятсот дев`яносто три тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять гривень 73 копійки) (UAH/980) за банківськими реквізитами відповідача. 09 квітня 2025 року на розрахунковий рахунок відповідача, відкритий у Філії АТ «Укрексімбанк» в м. Києві надійшли кошти від АТ «КБ «ГЛОБУС», а саме: - 496 949,87 грн., призначення платежу – сплата за банківською гарантією № 21213 від 08 жовтня 2020 року згідно вимоги № 01- 22-42 від 18 березня 2025 року - 993 899,73 грн., призначення платежу – сплата за банківською гарантією № 25085 від 29 липня 2021 року згідно вимоги № 01-22-43 від 18 березня 2025 року (гарантіями повернення авансового платежу за договором від 07 жовтня 2019 року № 35.1-14/5 30).

В цілому, на переконання відповідача, саме позивачем порушено умови договору та допущено прострочення в частині невиконання предмета договору, що позбавляє можливості задоволення позовних вимог про стягнення коштів з відповідача.

Додатково відповідач вказав про порушення експертами вимог абзаців 14, 15 пункту 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 при складанні висновку експертів від 23.04.2025 № СЕ-53/25-БТ/5/36.

До суду апеляційної інстанції від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких ПП “Гарант-Енерго” зазначає, що відповідач визнав, що МБУО не були надані уповноваженим органом у встановлений законом строк, і прямо вказав позивачу на необхідність продовжити виконання робіт без очікування МБУО, посилаючись на норми відповідного законодавства. Тому, відповідач не може посилатися на ненадання МБУО як на підставу для зупинення перебігу строку виконання робіт, оскільки сам відповідач визнав можливість та необхідність виконання робіт без МБУО і прямо вимагав від виконавця надання проєктної документації.

Також позивач зазначив, що внаслідок дій самого відповідача, а саме: надання МБУО від 24.07.2024 (реєстраційний № ЄДЕССБ MU01:3415-1789-4595-5704), які істотно суперечать затвердженому завданню на проектування № 58-25/1-17 від 31.12.2020, завершення проєктних робіт відповідно до умов Договору стало об`єктивно неможливим. Факт істотної невідповідності МБУО завданню на проектування був підтверджений незалежною експертизою (комісійне будівельно-технічне дослідження за договором № СЕ-53/25-БТ від 09.04.2025, за результатами якого складено висновок експертів від 23.04.2025 № СЕ-53/25-БТ/5/36).

Окремо позивачем вказується, що укладення додаткової угоди № 8 від 16.12.2024 (якою лише продовжено строк дії договору до 27.02.2025) не усунуло об`єктивної неможливості виконання робіт, продовження строку дії договору додатковою угодою № 8 від 16.12.2024 не створювало для позивача можливості завершити роботи, оскільки об`єктивна неможливість їх виконання була спричинена діями самого відповідача — наданням МБУО, що істотно суперечать завданню на проектування, та відмовою від внесення відповідних змін до договору. Відтак, твердження відповідача про наявність у позивача достатнього строку для виконання робіт не враховує встановлену експертизою неможливість виконання договору в незміненому вигляді та суперечить принципам добросовісності.

Розгляд справи відкладався, а в судових засіданнях оголошувалась перерва.

Представник апелянта в судовому засіданні 01.07.2026 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи остання була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою від 16.06.2026 про доставку електронного документа до електронного кабінету Управління.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представника третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність від третьої особи обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності Управління, якого належним чином повідомлено про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Окремо колегія суддів враховує, що від третьої особи надійшла заява про здійснення розгляду справи без участі представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за наявними в матеріалах справи документами.

Також судова колегія зазначає, що відзивів/письмових пояснень на апеляційну скаргу позивача від третьої особи на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 07.10.2019 між ДП “МА “Бориспіль” (замовник) та ПП “Гарант-Енерго” (виконавець) укладено договір № 35.1-14/5-30 (скорочено - Договір), відповідно до якого виконавець зобов`язується якісно виконати в повному обсязі роботи відповідно до Технічного завдання від 11.04.2019 № 60-25-10 (додаток № 1 до Договору), а замовник – прийняти та оплатити такі роботи (1.1).

Найменування робіт “Реконструкція складу паливно-мастильних матеріалів ДП “МА “Бориспіль” у м. Бориспіль по вул. Запорізька, 16-а” (проектні роботи), код класифікатора згідно із ДК 021:2015 71320000-7 послуги з інженерного проектування. До робіт за Договором належить: проведення інженерно-геологічних вишукувань, топо-геодезичних вишукувань, розробка проектної документації стадії “Проект” та звіту з оцінки впливу на довкілля з урахуванням вимог, які наведені у Додатку № 1 до Договору, отримання позитивного висновку (звіту) відповідного експертного органу та висновку з оцінки впливу на довкілля та супровід під час проведення процедури отримання висновку згідно чинного законодавства України. Виконавець приймає на себе обов`язки виконати роботи з підготовки та супроводу матеріалів оцінки впливу на довкілля (ОВД) для отримання висновку з оцінки впливу на довкілля (1.2).

Проектна документація на будівництво об`єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування, завдання на проектування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, нормативно-правових актів з охорони праці, державних стандартів і правил, у тому числі вимог доступності для осіб з інвалідністю та інших мало мобільних груп населення та із урахуванням вимог ДБН Б.2.2-40:2018 (1.2.7)

Якість виконаних робіт має відповідати вимогам Державних будівельних норм та стандартів на розробку і оформлення проектної документації, умовам цього договору та вимогам відповідних законів та інших нормативних документів, що стосуються робіт, які виконуються за цим договором (2.1).

Ціна договору (договірна ціна, Додаток №3 до договору) становить 4 969 498,66 грн. з ПДВ (3.1), є динамічною та визначається відповідно до вимог ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 “Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво” (3.1.2).

Фінансування здійснюється після офіційного опублікування інформації про затвердження фінансового плану ДП “МА “Бориспіль” на рік, в якому передбачено витрачання коштів по даному об`єкту, в межах коштів, затверджених у фінансовому плані на відповідний рік та за умови затвердження Титулу на виконання проектно-вишукувальних робіт для будівництва відповідно до “Порядку затвердження титулів об`єктів, будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів, коштів державних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії”, затвердженого постановою КМУ № 995 від 08.09.1997 (пункт 4.1).

Розрахунки за цим договором проводяться наступним чином:

10% ціни робіт (аванс), що становить 496 949,87 грн. з ПДВ замовник перераховує після підписання сторонами Договору та надання замовником листа про початок виконання робіт за умови виконання вимог п. 4.1 та надання виконавцем банківської гарантії повернення авансового платежу. Термін використання авансу до 30.06.2021. Банківська гарантія має бути безумовною та безвідкличною, видається на користь Бенефіціара банком, який повинен бути попередньо погоджений з Бенефіціаром. Всі витрати по оформленню та візуванню Гарантії за рахунок Принципала (Виконавця).

Виконавець зобов`язується використати одержаний аванс на виконання робіт до 30.06.2021. По завершенню строку використання авансу невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Зобов`язання виконавця в частині використання авансу вважаються виконаними після виконання наступних вимог:

- оформлення Реєстру погодження проектної документації структурними підрозділами замовника;

- підписання сторонами накладної № 2 про приймання-передачу проектної документації відповідно до вимог пункту 6.8 Договору;

- підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт (5.1.1).

20% ціни робіт (аванс), що становить 993 899,73 грн. з ПДВ замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця після затвердження завдання на проектування, за умови виконання вимог пункту 4.1 та надання виконавцем банківської гарантії повернення авансового платежу.

Виконавець зобов`язується використати одержаний аванс на виконання робіт до 30.06.2021. По завершенню строку використання авансу невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Зобов`язання виконавця в частині використання авансу вважаються виконаними після виконання наступних вимог:

- оформлення Реєстру погодження проектної документації структурними підрозділами замовника;

- підписання сторонами накладної № 2 про приймання-передачу проектної документації відповідно до вимог пункту 6.8 Договору;

- підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт (5.1.2).

Замовник перераховує решту ціни робіт, а саме 3 478 649,06 грн. з ПДВ протягом 30 календарних днів після виконання наступних вимог, а саме:

- оформлення Реєстру погодження проектної документації структурними підрозділами замовника;

- підписання сторонами накладної №2 про приймання-передачу проектної документації відповідно до вимог пункту 6.8 Договору;

- підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт;

- виконання вимог пункту 4.1 Договору (5.1.3).

Строк виконання робіт не більше ніж 180 календарних днів з дати затвердження Завдання на проектування. У строк виконання робіт не входить термін збору вихідних даних, термін погодження проектної документації у замовника, експертизи у відповідних органах, виконання дій, пов`язаних з отриманням Висновку з ОВД, що здійснюється протягом дії договору та ніяким чином не призведе до затримки виконання робіт по Договору (6.1).

Лист про початок виконання робіт направляється замовником на електронну адресу виконавця з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу виконавця. Виконавець зобов`язаний підтвердити отримання повідомлення від замовника. Підтвердженням може бути оригінальний підпис уповноваженої особи виконавця на повідомленні, обмін листами між сторонами. Уповноваженою особою виконавця є директор Кошовський С.В. У випадку повернення цінного листа повідомлення вважається відправленим замовником належним чином, а неотримання листа виконавцем буде вважатися його відмовою від виконання умов Договору (6.3).

Після отримання позитивного Звіту в експертному органі, виконавець передає замовникові протягом 10 робочих днів:

- 4 паперових примірники проектної документації, відкоригованої відповідно до зауважень експертної установи та структурних підрозділів замовника;

- 1 носій із сканованою версією проектної документації у форматі pdf;

- 1 носій з електронною версією проектної документації в форматі програмного комплексу, у якому вона була виконана;

- 2 паперових примірники звіту з інженерно-геодезичних вишукувань, включаючи примірник на електронному носії;

- 4 паперові примірники звіту з оцінки впливу на довкілля від планової діяльності, включаючи примірник на електронному носії;

- 1 висновок з оцінки впливу на довкілля (оригінал) та 2 копії даного висновку, завірених належним чином;

- 1 звіт експертного органу (оригінал) та 2 копії експертного звіту, належним чином завірених експертною установою.

Після передачі усіх зазначених документів складається і підписується Накладна № 2 (6.8).

Замовник протягом 10 робочих днів з дати підписання Накладної №2 та отримання Акта здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт зобов`язаний направити виконавцю підписаний Акт або мотивовану відмову від прийняття робіт (6.9).

У випадку мотивованої відмови замовника від прийняття робіт сторони складають Акт про виявлені дефекти з переліком виявлених недоліків та зазначенням терміну їх усунення. У такому випадку остаточний розрахунок проводиться після отримання замовником робіт з врахуванням усунених недоліків (6.10).

Роботи вважаються прийнятими після підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт (6.11).

Будь-які документи (листи, повідомлення, інша кореспонденція), що будуть відправлені замовником на адресу виконавця, вказану в договорі, вважаються такими, що відправлені належним чином належному отримувачу до тих пір, поки виконавець письмово не повідомить замовника про зміну свого місцезнаходження. Уся кореспонденція, що направляється замовником, вважається отриманою виконавцем не пізніше 14 днів з моменту її відправки (14.5).

Будь-які зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені за домовленістю сторін, оформлюються додатковою угодою, підписуються повноважними представниками та скріплюються відбитками їх печаток. Пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування необхідності внесення змін і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Обмін інформацією щодо внесення змін до договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування (14.6).

Невід`ємною частиною договору є:

- Додаток № 1 Технічне завдання № 60-25-10 від 11.04.2019;

- Додаток № 2 Форма гарантії повернення авансового платежу;

- Додаток № 3 Договірна ціна, відповідно до якої сторони визначили стадії проектування і перелік робіт, а саме:

1. Проектні роботи, вартість 3 214 740,28 грн. (без ПДВ);

2. Інженерго-геологічні роботи, вартість 187 521,93 грн. без ПДВ;

3. Топо-геодезичні вишукування, вартість 32 851,93 грн. без ПДВ;

4. Розрахунок вартості експертизи проекту, вартість 515 051,98 грн. без ПДВ;

5. Розроблення звіту з оцінки впливу на довкілля (ОВД), вартість 191 083,32 грн.;

- Додаток № 4 Кошторис на проектні роботи № 01, відповідно до якого вартість проектних робіт стадії (П) при двостадійному проектуванні становить 3 214 740,28 грн.;

- Додаток № 5 Кошторис на інженерно-геодезичні вишукування № 02, склад робіт з інженерно-геологічних вишукувань становить 187 521,93 грн.;

- Додаток № 6 Кошторис на топо-геодезичні вишукування № 03, склад робіт з топо-геодезичних вишукувань складає 32 851,37 грн.;

- Додаток № 7 Розрахунок вартості державної експертизи № 04, на суму 515 051,98 грн.;

- Додаток № 8 Кошторис на розроблення звіту з оцінки впливу на довкілля та супровід з отримання висновку № 05, на суму 191 083,32 грн.;

- Додаток № 9 Інструкція з організації провадження та діловодства у справах про порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху на робочій площі аеродрому Київ/Бориспіль;

- Додаток № 10 Пам`ятка керівникам структурних підрозділів ДП “МА “Бориспіль” та стороннім організаціям, що працюють на території ДП “МА “Бориспіль”.

Згідно доводів позивача, викладених у позові, останнім фактично проведені роботи за Договором, втім завершення виконання його умов стало неможливим внаслідок дій замовника, який не отримав вчасно та не надав виконавцю МБУО. Позивач, посилаючись на ст. 850 ЦК України, відповідно до якої, якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв`язку з невиконанням замовником договору. Просив господарський суд стягнути з відповідача вартість фактично виконаних робіт в сумі 4 351 436,28 грн.

У відзиві на позов відповідач стверджував, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 74, 76, 77, 80, 162, 163 ГПК України, оскільки в ній не наведено детального розрахунку позовних вимог, не надано доказів виконання договірних зобов`язань в частині вчинення необхідних дій для оформлення Реєстру погодження проектної документації структурними підрозділами замовника, підписання сторонами накладної № 2 про приймання-передачу проектної документації відповідно до вимог пункту 6.8 Договору та підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт, не надано доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 4 351 436,28 грн.

Відповідач зазначав, що на виконання умов Договору перерахував позивачу авансові платежі 02.11.2020 на суму 496 949,87 грн. та 20.08.2021 у розмірі 993 899,73 грн. Позивач був зобов`язаний використати вказаний аванс до 27.02.2025. За умовами Договору зобов`язання виконавця в частині використання авансу вважаються виконаними після оформлення Реєстру погодження проектної документації структурними підрозділами замовника; підписання сторонами накладної № 2 про приймання-передачу проектної документації, підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт. Відповідач вказував, що як станом на дату завершення строку виконання робіт (27.02.2025), так і станом на день подачі відзиву, - вказані документи не оформлені та сторонами не підписані.

У зв`язку із викладеним відповідач звернувся до позивача з вимогою від 03.03.2025 про надання результатів виконання робіт або повернення перерахованих коштів авансу. У зв`язку із незадоволенням вказаної вимоги відповідач звернувся із відповідною вимогою від 18.03.2025 до банку АТ “КБ “Глобус”, від якого 09.04.2025 надійшли кошти в сумах 496 949,87 грн. та 993 899,73 грн. на виконання договору банківської гарантії.

Відповідач підкреслював, що від позивача до замовника результати виконаних робіт в обсязі та згідно із умовами Договору не надійшли. Таким чином, за висновком відповідача, саме позивачем порушено умови Договору та допущено прострочення, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог позивача про оплату виконаної частини робіт.

Також, посилаючись на абзаци 14, 15 пункту 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, та позицію постанови Верховного суду від 04.11.2020 у справі № 904/684/18, відповідач наголосив, що поданий позивачем експертний висновок від 23.04.2025 не може бути доказом у справі, позаяк з його змісту не вбачається, що особи, які його склали, були попереджені та обізнані про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та про відповідальність за відмову від надання висновку.

Через систему “Електронний суд” Господарського суду Київської області від третьої особи надійшли письмові пояснення, у яких УМА Бориспільської міськради зазначала, що відповідно до ст. 29 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” основними складовими вихідних даних для проектування є 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника.

Подібні за змістом твердження наведені апелянтом та відповідачем у апеляційній скарзі та відзивах на неї відповідно.

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

За правовим змістом відносини сторін є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення ЦК України, якщо інше не встановлено законом.

За ст. 888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержуватись вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Відповідно до пункту 6.3 Договору замовник ДП “МА “Бориспіль” надав виконавцю лист від 13.11.2019 № 09-22-271 про початок робіт з розробки проектної документації, який було вручено 14.11.2019 (вхідна відмітка № 14/11-19/2).

Згідно листа замовника ДП “МА “Бориспіль” від 14.01.2021 № 19-22/3-11, замовник передав для подальшого врахування в роботі затверджене ДП “МА “Бориспіль” Завдання на проектування від 31.12.2020 № 58-25/1-17. Із копії вказаного Завдання на проектування об`єкту будівництва “Реконструкція складу паливно-мастильних матеріалів ДП “МА “Бориспіль” вбачається, що воно підписано начальником служби з капітального будівництва ДП “МА “Бориспіль”, погоджено директором ПП “Гарант-Енерго” та головним інженером проекту та затверджене в.о. генерального директора ДП “МА “Бориспіль”.

Сторонами не заперечується, що Завдання на проектування було розроблене підрядником на підставі Технічного завдання, та надалі було затверджене замовником та передане підряднику.

Матеріали справи містять лист ПП “Гарант-Енерго” від 21.01.2021 № 21/01-21/4, у якому вказано, що листом ДП “МА “Бориспіль” від 14.01.2021 № 19-22/3-11 замовником було передано, а підрядником було прийнято Завдання на проектування № 58-25/1-17 від 31.12.2020; враховуючи наявну колізію у договорі, ПП “Гарант-Енерго” пропонувало обрахування строку виконання робіт здійснювати з моменту отримання підрядником затвердженого завдання на проектування, що відбулося 14.01.2021.

У відповідь ДП “МА “Бориспіль” надало лист від 16.02.2021 № 19-22/3-43, у якому вказало, що строк виконання робіт за договором обраховується з дати затвердження Завдання на проектування, як це визначено в пункті 6.1 Договору.

Додатковою угодою № 1 від 30.06.2021 сторони продовжили строк використання авансу та строк дії договору до 31.12.2021.

29.07.2021 ПП “Гарант-Енерго” (принципал) та АТ “КБ “Глобус” (Банк-гарант) уклали Договір про надання гарантії № 25085/ЮГ-21, за яким Банк надав гарантію повернення принципалом авансового платежу за Договором № 35.1-14/5-30 від 07.10.2019 в сумі 993899,73 грн.; строк гарантії по 31.01.2022.

Матеріали справи містять лист ПП “Гарант-Енерго” від 15.11.2021 № 15/11-005, у якому ПП “Гарант-Енерго” вказало, що листом від 29.01.2021 просило ДП “МА “Бориспіль” надати вихідні дані для проектування, а саме містобудівні умови та обмеження, звіт з висновками про результати обстежень будівель та споруд. У листі вказано, що станом на листопад 2021 року вихідні дані для проектування відсутні, у зв`язку з чим поставлено питання про продовження строку дії договору.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2021 сторони продовжили строк використання авансу та строк дії договору до 29.06.2022.

Додатковою угодою № 3 від 24.06.2022 сторони продовжили строк використання авансу та строк дії договору до 27.12.2022.

Додатковою угодою № 4 від 27.12.2022 сторони продовжили строк використання авансу та строк дії договору до 25.06.2023.

Листом від 11.04.2023 № 09-22-47 ДП “МА “Бориспіль” проінформувало ПП “Гарант-Енерго” про те, що термін використання авансу спливає 25.06.2023, однак проектна документація в повному обсязі не надана та не погоджена замовником. У листі вказано, що листами від 28.12.2022 та від 06.03.2023 замовник направляв зауваження, однак відповіді не отримав. У листі замовник попередив про своє право достроково розірвати договір на підставі пункту 7.2.3 Договору з подальшим поверненням виплаченого авансу.

До матеріалів справи долучено відповідь від 14.04.2023 № 14/04-23/1 на вказаний лист, у якій ПП “Гарант-Енерго” зазначає, що замовнику були направлені відповіді на зауваження, та повідомляє, що для можливості проходження експертизи проектної документації повинні бути надані містобудівні умови та обмеження, відсутність яких також унеможливлює отримання висновку з оцінки впливу на довкілля (ОВД).

У відповідь ДП “МА “Бориспіль” листом від 10.05.2023 № 09-22-65 вказало, що станом на травень 2023 року проектну документацію не погоджено; листом від 05.05.2023 замовник направив зауваження до проектної документації. Щодо неможливості проходження експертизи без отримання МБУО замовник повідомив, що відповідно до абзацу 7 пункту 1 Постанови КМУ від 24.06.2022 № 722 “Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану” на період дії воєнного стану в Україні та протягом одного року з дня припинення чи скасування воєнного стану у разі ненадання відповідним органом містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки або неприйняття рішення про відмову в їх наданні протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви про їх видачу проектування об`єкта будівництва здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні та обмежень у використанні земель, визначених законом України “Про охорону культурної спадщини”. Враховуючи вищенаведене, а також ненадання МБУО уповноваженим органом містобудування та архітектури Бориспільської міської ради і не прийняття рішення про відмову в їх наданні, замовник просив у найкоротші терміни надати повний комплект проектної документації та виконати її погодження відповідно до встановленої процедури.

Додатковою угодою № 5 від 24.06.2023 сторони продовжили строк використання авансу та строк дії договору до 22.12.2023.

До матеріалів справи додано лист ПП “Гарант-Енерго” від 17.10.2023 № 17/10-23/2, із яким замовнику були надані Висновок Міндовкілля з оцінки впливу на довкілля від 29.09.2023 та Звіт про громадське обговорення від 29.09.2023.

До матеріалів справи також додано лист ПП “Гарант-Енерго” від 29.11.2023 № 29/11-23/1, у якому виконавець повідомляє ДП “МА “Бориспіль” про те, що станом на листопад 2023 року розроблено проектну документацію та повністю завершено процедуру з отримання Висновку з оцінки впливу на довкілля. Для остаточного завершення зобов`язань за договором необхідно пройти комплексну експертизу проектної документації та отримати Експертний звіт. ПП “Гарант-Енерго” стверджувало, що відповідно до Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” розроблення проектної документації можливе на підставі вихідних даних, якими є Містобудівні умови та обмеження (МБУО), технічні умови, завдання на проектування. Однак станом на листопад 2023 року МБУО по об`єкту будівництва замовнику ДП “МА “Бориспіль” не видані, що унеможливлює подальші дії щодо завершення проектування. Цим листом було запропоновано продовжити строк дії договору.

Додатковою угодою № 6 від 21.12.2023 сторони продовжили строк використання авансу та строк дії договору до 19.06.2024.

Додатковою угодою № 7 від 17.06.2024 сторони продовжили строк використання авансу та строк дії договору до 16.12.2024.

Матеріали справи містять лист ПП “Гарант-Енерго” від 29.04.2024 № 29/07-24/1 про направлення замовнику відкоригованої відповідно до прийнятих зауважень проектної документації. Додатком до листа зазначено посилання, за яким знаходиться проектна документація.

Також листом від 17.05.2024 № 17/5-24/1 ПП “Гарант-Енерго” направило замовнику відкориговану проектну документацію. Додатком до листа зазначено посилання, за яким знаходиться проектна документація.

До матеріалів справи додано лист ДП “МА “Бориспіль” від 19.06.2024 № 09-22-44, наданий у відповідь на лист ПП “Гарант-Енерго” від 17.05.2024 № 17/5-24/1, у якому вказано, що відкориговану проектно-кошторисну документацію розглянуто, встановлено, що проектна документація не враховує надані зауваження від Служби ПММ (щодо заміни телефонних апаратів на цифрові) та зауваження від Служби головного технолога (щодо технології використання очищеної води для поливу). Також вказано, що до кошторисної документації зауваження відсутні, розділ КД може бути погоджений для подальшого проходження експертизи.

Із супровідним листом від 29.07.2024 № 09-22-54 ДП “МА “Бориспіль” надало ПП “Гарант-Енерго” Містобудівні умови та обмеження від 24.07.2024 ЄДЕССБ MU01:3415-1789-4595-5704, затверджені наказом Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради від 24.07.2024 № 31/05-03.

Матеріали справи містять лист ПП “Гарант-Енерго” від 14.08.2024 №14.08.24, у якому вказано, що виконавець розглянув надані Містобудівні умови та обмеження від 24.07.2024 ЄДЕССБ MU01:3415-1789-4595-5704 по об`єкту “Реконструкція складу паливно-мастильних матеріалів ДП2МА “Бориспіль” у м. Бориспіль по вул. Запорізька 16-А”, та встановив, що МБУО містять вимоги, які суперечать завданню на проектування. З огляду на викладене, та враховуючи той факт, що розробка проектної документації виконана відповідно до завдання на проектування, затвердженого ДП “МА “Бориспіль” 31.12.2020 № 58-25/1-17, виконавець просив надати роз`яснення щодо можливих подальших дій, враховуючи, що невідповідність завдання на проектування та проектної документації вимогам МБУО унеможливлює проходження експертизи.

Листом від 29.08.2024 № 09-22-59 ДП “МА “Бориспіль” просило ПП “Гарант-Енерго” призупинити виконання робіт за договором на строк 30 календарних днів, у зв`язку із отриманням МБУО та необхідністю внесення відповідних змін до об`ємів проектування. При цьому в листі зазначено, що відповідно до пункту 6.1 Договору строк виконання робіт становить 180 днів з дати затвердження Завдання на проектування та отримання всіх вихідних даних, у тому числі МБУО.

У відповідь на лист ПП “Гарант-Енерго” від 14.08.2024 № 14.08.24 замовник листом від 11.09.2024 № 09-22-62 запропонував проведення спільної наради.

Надалі листом від 01.10.2024 № 09-22-66 замовник, керуючись пунктом 7.2.5 Договору, просив відновити виконання робіт за Договором з 02.10.2024 та вказав, що якість робіт має відповідати вимогам Державних будівельних норм та стандартів на момент проектування.

До матеріалів справи додано лист ПП “Гарант-Енерго” від 13.11.2024 № 13/11-24, у якому вказано, до між сторонами укладено договір від 07.10.2019, на виконання якого ПП “Гарант-Енерго” були виконані значні обсяги робіт. Лише в серпні 2024 року замовником було надано МБУО по об`єкту, що вимагає додаткового часу для визначення можливості корегування проектних рішень. Тож виконавець звернувся до замовника про зміну строків договору.

Листом від 11.12.2024 № 11/12-24/1 ПП “Гарант-Енерго” звернулось до ДП “МА “Бориспіль” та посилаючись на те, що на виконання укладеного договору вже було виконано значний обсяг робіт, запропонувало внести зміни до Договору, а саме запропонувало нові редакції:

абзацу 13 пункту 5.1.1 (зобов`язання виконавця в частині використання отриманого авансу запропоновано вважати виконаними після підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт);

абзацу 6 пункту 5.1.2 (зобов`язання виконавця в частині використання отриманого авансу вважати виконаними після підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт);

підпункту 5.1.3 (запропоновано встановити, що решту ціни роботи а саме 3 478 649,06 грн. з ПДВ замовник перераховує протягом 30 днів після підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт, виконання вимог пункту 4.1 договору);

пункту 5.3 (замовник має право утримати 20% від вартості виконаних робіт, які сплачуються не пізніше 10 днів з дня підписання сторонами накладної № 2 про приймання-передачу проектної документації відповідно до вимог пункту 6.8);

пункту 6.5 (погодження проектної документації здійснюється відповідними управліннями замовника, що відображається в Реєстрі погодження проектної документації, після чого не пізніше 5 днів підписуються Акти здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт);

пункту 6.7 (доповнити реченням про те, що пункт застосовується в усіх випадках, крім тих, коли негативний звіт експертного органу став наслідком дій замовника та/або форс-мажорних обставин, змін нормативних актів, рішень органів державної та місцевої влади, які унеможливлюють виконання робіт відповідно до умов договору);

доповнити договір пунктом 6.13 (у разі виникнення спірної ситуації щодо обсягів, якості, вартості робіт сторони погодились залучити відповідних фахівців державних експертних (спеціалізованих) установ для їх вирішення. Висновки залучених експертів приймаються сторонами для вирішення спірних ситуацій; витрати по залученню фахівців несе ініціатор);

пункту 8.2 (у разі порушення строку виконання робіт, що сталося з вини виконавця та/або терміну виправлення недоліків, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни робіт, виконання яких/термін виправлення яких порушено);

пункту 8.3 (доповнити словами “але не більше чим 7% від отриманих коштів”);

пункту 8.4 (виконавець зобов`язаний повернути невикористаний аванс та сплатити замовникові штраф у розмірі 7% від ціни договору, але не більше 7% від отриманих коштів);

пункту 8.5 (у разі порушення умов зобов`язання щодо якості робіт та відмови виконавця усунути виявлені недоліки, стягується штраф у розмірі 20% від ціни неякісно виконаних робіт);

пункту 8.6 (за відмову від виконання робіт частково або повністю, що не пов`язано зі зміною умов виконання договору і робіт, виконавець зобов`язується сплатити замовнику штраф у розмірі 25% від ціни договору);

а також запропоновано виключити останнє речення пункту 8.7 (щодо права замовника в односторонньому порядку розірвати договір).

12.12.2024 ПП “Гарант-Енерго” (принципал) та АТ “КБ “Глобус” (банк-гарант) уклали Додатковий договір № 7 до Договору про надання гарантії № 25085/ЮГ-21, за яким сторони змінили строк гарантії, встановивши його до 31.03.2025 включно.

Додатковою угодою № 8 від 16.12.2024 сторони продовжили строк використання авансу та строк дії договору до 27.02.2025.

У відповідь на лист від 11.12.2024 щодо пропозиції внести зміни до договору ДП “МА “Бориспіль” листом від 30.12.2024 № 09-22-89 вказало, що відповідно до пункту 1.2.7 Договору та частини 1 ст. 890 ЦК України підрядник зобов`язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проектування та згідно із договором; погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності – також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Пропозиції ПП “Гарант-Енерго” щодо внесення змін до Договору включають зміни до розділів “V. Порядок здійснення оплати”, “VІ. Виконання робіт” та “VІІІ Відповідальність”. За результатами розгляду пропозицій ДП “МА “Бориспіль” повідомило про відмову від внесення запропонованих змін.

Листом від 04.02.2025 № 09-22-4 ДП “МА “Бориспіль” просило повідомити про поточний стан виконання умов договору.

Листом від 25.02.2025 № 25/02-25/1 ПП “Гарант-Енерго” вказало, що листом від 14.08.2024 повідомляло замовника про неможливість виконання робіт відповідно до умов отриманих МБУО, оскільки вони суперечать затвердженому Завданню на проектування та фактичному призначенню та розташуванню об`єкта будівництва, які регламентовані ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011 “Настанова про склад та зміст плану зонування територій”. Тож, у зв`язку із фактичним виконанням значного обсягу робіт із відмовою замовника від запропонованих змін до Договору, ПП “Гарант-Енерго” повідомило замовника про свій намір звернутися до суду.

Листом від 03.03.2025 № 09-22-09 ДП “МА “Бориспіль” повідомило виконавця про те, що станом на 27.02.2025 до замовника не надходили результати виконання робіт за договором, як і не були повернуті перераховані суми авансових платежів. Лист виконавця від 25.02.2025 № 25/02-25/1 замовником розцінено як односторонню відмову від виконання зобов`язань в порушення ст. 525 ЦК України. У зв`язку із порушенням строку виконання робіт замовник вимагав у строк до 10.03.2025 надати результати виконання робіт в обсязі та на умовах укладеного договору або повернути суми авансу в розмірі 496 949,87 грн. та 993 899,73 грн.

У відповідь ПП “Гарант-Енерго” листом від 18.03.2025 №18/03-25/1 повідомило про те, що протягом строку дії договору сумлінно виконувало свої обов`язки та виконало значний обсяг робіт. Надання вихідних даних для проектування є обов`язком замовника; лише в серпні 2024 року замовником були надані МБУО, які відрізняються від умов Завдання на проектування. Виконавець звертався до замовника з листом від 14.08.2024 за наданням роз`яснень, на що замовник запропонував провести спільну нараду, за результатами якої виконавцю було запропоновано подати пропозиції щодо внесення змін до договору. На запропоновані виконавцем зміни замовник відповів відмовою, не надавши виконавцю виправлених відповідно до наданих МБУО Завдання на проектування та Технічних умов, що унеможливило подальше виконання робіт. Тому, ПП “Гарант-Енерго” вважало неправомірною вимогу щодо повернення авансу та зазначає, що розбіжності, які не були врегульовані сторонами, належать до розгляду в судовому порядку.

Поряд із цим, платіжною інструкцією від 09.04.2025 № 6898 Банк-гарант АТ “КБ “Глобус” сплатив ДП “МА “Бориспіль” за банківською гарантією № 21213 496 949,87 грн. Платіжною інструкцією від 08.04.2025 № 1174 принципал ПП “Гарант-Енерго” сплатив Банку-гаранту АТ “КБ “Глобус” гарантійний платіж за банківською гарантією в сумі 496 949,87 грн.

Платіжною інструкцією від 09.04.2025 № 6782 Банк-гарант АТ “КБ “Глобус” сплатив ДП “МА “Бориспіль” за банківською гарантією № 25085 993 899,73 грн. Платіжною інструкцією від 08.04.2025 № 1173 принципал ПП “Гарант-Енерго” сплатив Банку-гаранту АТ “КБ “Глобус” гарантійний платіж за банківською гарантією в сумі 993 899,73 грн.

Колегія суддів зазначає, що згідно із частинами 1, 2, 10 ст. 29 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (в редакції станом на дату початку робіт з розробки проектної документації - лист від 13.11.2019 № 09-22-271) основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об`єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.

Згідно матеріалів справи, ДП “МА “Бориспіль” багаторазово зверталось до Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради та безпосередньо до Бориспільської міської ради за отриманням Містобудівних умов та обмежень для проектування.

Замовник ДП “МА “Бориспіль” звертався до Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради з листом від 02.11.2020 № 19-22/3-653, у якому, на виконання Концепції розвитку міжнародного аеропорту “Бориспіль” до 2045 року, яка передбачає проект “Реконструкція складу паливно-мастильних матеріалів ДП МА “Бориспіль” з метою розв`язання проблеми недостатнього розвитку інфраструктури аеропорту, просив надати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта. До листа були додані заява на видачу містобудівних умов та обмежень; копія Державного акту на право постійного користування землею; копія Витягу з ДЗК про земельну ділянку; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права; копія Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; викопіювання з топографічного плану, фотофіксація ділянки, містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками.

Надалі ДП “МА “Бориспіль” звернулось до Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради з листом від 04.02.2021 № 19-22/3-23, у якому повідомляв, що відповіді від Управління не отримано та повторно просило опрацювати лист від 02.11.2020 № 19-22/3-653.

Матеріали справи містять лист-відповідь Виконкому Бориспільської міської ради від 03.03.2021 № 12-28-744 на лист ДП “МА “Бориспіль” від 02.11.2020 № 19-22/3-653 про надання містобудівних умов та обмежень, у якому зазначено, що відповідно до пункту 4.4 ДБН Б.1.1-14-2012 “Склад та зміст плану території” затверджений детальний план є основою для визначення (уточнення) містобудівних умов та обмежень. У листі вказано, що Виконком Бориспільської міської ради повертає документи та інформує, що після розроблення та затвердження детального плану території заявник може повторно звернутися з метою отримання містобудівних умов та обмежень.

Таким чином, виконавець розробив, а замовник ДП “МА “Бориспіль” затвердив Завдання на проектування № 58-25/1-17 від 31.12.2020 без отримання МБУО та відповіді УМА Бориспільської міської ради на заяву щодо видачі МБУО.

До матеріалів справи додано лист ДП “МА “Бориспіль” від 08.07.2021 № 09-22/3-146 до УМА Бориспільської міської ради із повторним зверненням про вирішення питання про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва.

ДП “МА “Бориспіль” звернувся до голови Бориспільської міської ради з листом від 03.11.2021 № 09-22-26, у якому повідомляв, що багаторазово звертався до Управління містобудування та архітектури із листами про надання МБУО, які станом на 01.11.2021 не отримано. Замовник відхиляє посилання Управління на відсутність детального плану території, та вказує, що передпроектні рішення відповідають оприлюдненим на офіційному сайті Бориспільської міської ради “Генеральному плану міста Бориспіль”, “Схемі зонування території міста Бориспіль” та “Плану зонування території міста Бориспіль”. Посилаючись на ст. 19 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” вважає відмову в наданні МБУО необґрунтованою та просить втручання міського голови у ситуацію, що склалась.

У відповідь Бориспільською міською радою у листі від 13.01.2022 №14-12-34-153/2022 повідомлено, що лист розглянутий на засіданні постійної комісії міської ради з питань регламенту та депутатської етики, контролю за виконанням рішень ради, законності, правопорядку, взаємодії із засобами масової інформації 24.11.2021.

У листі ДП “МА “Бориспіль” від 06.06.2022 № 09-22-60 до Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради повторно порушувалось питання про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва.

Крім того, листом від 21.12.2022 № 09-22-144 ДП “МА “Бориспіль” звертався до голови Бориспільської міської ради та до Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради, у якому зазначав про безпідставність тверджень про неможливість видачі МБУО для проектування через відсутність детального плану території, та вкотре просив надати МБУО згідно із Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”.

У відповідь Виконком Бориспільської міської ради надав лист від 09.02.2023, у якому вказав, що земельна ділянка розташована в межах міста у безпосередній близькості до житла та перебування людей, відповідно до Плану зонування розташована в зоні В-4, в якій містобудівні умови та обмеження розраховані без врахування розширення підприємств такого виду діяльності. Збільшення потужностей резервуарів збільшить санітарно-захисну зону, що призведе до обмеження використання прилеглої території (обмеження господарської діяльності, заборона розташування житла). В листі зазначено, що відповідно до ст. 19 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” необхідно розробити детальний план території для визначення можливостей розташування такого об`єкта, який визначить містобудівні умови та обмеження з урахуванням діючої містобудівної документації, обмежень у використанні земель, санітарно-захисних зон тощо.

Замовник ДП “МА “Бориспіль” звернувся до Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради з листом від 24.11.2023 № 09-22-188 про надання містобудівних умов та обмежень, до якого була додана: заява на видачу містобудівних умов та обмежень; копія Державного акта на право постійного користування землею; копія Витягу з ДЗК про земельну ділянку; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права; копія Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; викопіювання з топографічного плану.

У відповідь Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради надало лист від 03.01.2024 № 14/04-05, у якому повідомило, що враховуючи воєнний стан та зважаючи, що об`єкт відноситься до критичної інфраструктури, містобудівна документація на місцевому рівні повинна містити розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту; затвердження містобудівної документації на місцевому рівні за відсутності такого розділу забороняється. В листі повідомлено, що існуючий об`єкт з існуючим об`ємом резервуарів має санітарно-захисну зону 300м (відстань до найближчого житла 190 м). Проектне збільшення потужностей резервуарів збільшить санітарно-захисну зону, що призведе до обмеження використання прилеглої території підприємств та житлових будинків (обмеження господарської діяльності, заборона розташування житла). У листі повідомлено, що рішенням Бориспільської міської ради від 26.11.2021 було надано дозвіл на розробку Комплексного плану просторового розвитку, який включає планувальні рішення щодо перспективного використання всієї території територіальної громади. Заявнику запропоновано звернутися з листом щодо врахування його інтересів при розробці Комплексного плану, після затвердження якого можуть бути надані МБУО на проектування. Управління повідомило, що питання реконструкції паливно-мастильного складу було винесено на розгляд архітектурно-містобудівної ради 11.12.2023, за результатами якого було рекомендовано розробити детальний план території або отримати МБУО на реконструкцію існуючих резервуарів без розширення та встановлення нових задля уникнення ризиків для населення.

Надалі наказом Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради від 24.07.2024 № 31/05-03 були затверджені та видані замовнику ДП “МА “Бориспіль” Містобудівні умови та обмеження від 24.07.2024 ЄДЕССБ MU01:3415-1789-4595-5704 на реконструкцію існуючих резервуарів без розширення та без встановлення нових, що не відповідає попереднім передпроектним пропозиціям, які викладені у технічному завданні від 11.04.2019 (демонтаж шести із семи існуючих резервуарів РВС-2000 та всіх горизонтальних резервуарів із будівництвом натомість нових 14 резервуарів РВС-5000 та 12 підземних резервуарів) та затвердженому замовником Завданні на проектування від 31.12.2020.

Згідно Висновку експертів за результатами проведення комісійного будівельно-технічного дослідження від 23.04.2025 № СЕ-53/25-БТ/5/36 судові експерти встановили таке:

1. Завдання на проектування від 31.12.2020 вимагає збільшення існуючих об`ємів зберігання палива, у той час як у МБУО від 27.07.2024 містить вимогу здійснювати проектування реконструкції резервуарного парку в межах існуючих об`ємів, у зв`язку з чим планувальні та архітектурні вимоги до проектування у МБУО істотною мірою не відповідають планувальним та архітектурним вимогам, наведеним у Завданні на проектування від 31.12.2020;

2. Розроблена проектно-кошторисна документація відповідає вимогам, наведеним у Завданні на проектування від 31.12.2020; відсутнє виконання ряду вимог, наведених у Завданні на проектування, а саме відсутній Експертний звіт (позитивний) та відсутнє погодження проектних рішень в структурних підрозділах ДП “МА “Бориспіль”, крім того, до кошторисної документації включено витрати на утримання служби замовника та технічний нагляд, які не повинні бути включені відповідно до Завдання на проектування;

3. Проектна документація за складом та змістом відповідає вимогам ДБН А.2.2-3:2014, крім відсутності в складі вихідних даних проекту містобудівних умов та обмежень;

4. Склад та обсяг фактично виконаних робіт наведений у таблиці 7 Висновку, та включає: 1. Проектні роботи, стан виконання: виконано; 2. Інженерно-геологічні вишукування, виконано; 3. Топо-геодезичні вишукування, виконано; 4. Розрахунок вартості експертизи проекту, не виконано; 5. Розроблення звіту з оцінки впливу на довкілля (ОВД) та супровід з отримання висновку, виконано;

5. Вартість фактично виконаних проектних робіт згідно Завдання на проектування від 31.12.2020 становить 4 351 436,28 грн.

Посилаючись на зазначені вище обставини справи місцевий господарський суд зазначив, що сторонами належним чином не погоджено предмет договору, а саме: не укладено Додаток № 1 до договору (Технічне завдання), оскільки доданий до справи примірник Технічного завдання взагалі ніким не підписаний; завдання на проектування всупереч вимогам спеціального закону розроблене та затверджене без отримання МБУО.

Поряд із цим, суд 1-ої інстанції, посилаючись на правові висновки (щодо укладеності договору за фактом виконання його обома сторонами), викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), вказав, що обидві сторони вчиняли дії на виконання Договору, жодна із сторін не оспорює його чинність, а тому відсутні підстави для висновку про неукладеність Договору.

Також суд першої інстанції погодився з тим, що надання виконавцю вихідних умов для проектування (містобудівних умов та обмежень, технічних умов, завдання на проектування) відповідно до ст. 29 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” належить до обов`язків замовника.

Так, місцевий господарський суд акцентував, що враховуючи клас (наслідків) відповідальності об`єкта проектування, у даному випадку виконавець, якби такий діяв у правовому полі, повинен був не розпочинати роботи з проектування, а розпочаті роботи зупинити до отримання від замовника всіх вихідних даних для проектування, із МБУО включно, що зроблено не було.

Відтак, подальше виконання підрядником проектних робіт без отримання від замовника всіх основних складових вихідних даних є наслідком власної вольової поведінки виконавця.

В межах вказаного суд І-ої інстанції висновував, що в результаті виконання Договору сторонами без попереднього отримання МБУО призвело до того, що частина виконаних виконавцем робіт не відповідає вимогам містобудівної документації, та як наслідок є непридатною для використання за призначенням, зокрема спроектований об`єкт із збільшенням об`ємів зберігання палива не може бути побудований та існувати у діючих містобудівних умовах на відстані 190 м від найближчого житла.

Та зазначив, що відсутні підстави для висновку, що виконана виконавцем частина робіт за Договором відповідає його умовам та вимогам закону.

Щодо посилань сторін на положення абзацу сьомого пункту 1 Постанови КМУ від 24.06.2022 № 722 “Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану”, то місцевий господарський суд зазначив, що такі є безпідставними, позаяк договір від 07.10.2019 укладався, роботи були розпочаті (лист від 13.11.2019 № 09-22-271) та Завдання на проектування було затверджене (31.12.2020) задовго до початку повномасштабного вторгнення та прийняття зазначеної Постанови.

Також суд першої інстанції вказав, що за умовами Договору не було передбачено можливості поетапного приймання-передачі робіт. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що позивач як виконавець направляв відповідачу повідомлення про готовність частини робіт для їх прийняття, складав Реєстр погодження проектної документації структурними підрозділами замовника, пропонував для підписання накладну № 2 про приймання-передачу проектної документації та Акт здачі-приймання виконаних проектних робіт відповідно до розділу V договору.

Відтак, суд попередньої інстанції погодився з твердженням відповідача про те, що протягом строку дії Договору вимог про прийняття виконаної частини робіт ДП “МА “Бориспіль” не отримувало, сторони не розпочинали процедуру прийняття частини робіт у відповідності до пунктів 6.4 - 6.11 Договору, виконана частина робіт вартістю 4 351 436,28 грн. замовником не прийнята.

Тому, оскільки виконана частина робіт непридатна до використання за призначенням та замовником не прийнята, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для оплати виконаної частини робіт, а тим самим і про незастосування у цьому випадку ст. 850 ЦК України.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що жодною із сторін не було надано пропозиції щодо внесення змін до Завдання на проектування, у тому числі таких пропозицій не містив лист від 11.12.2024 № 11/12-24/1 ПП “Гарант-Енерго”.

З огляду на фактичні обставини цієї справи, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції передчасними, зважаючи на наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення ЦК України, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

За ст.ст. 843, 844 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов`язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв`язку з невиконанням замовником договору (ст. 850 ЦК України).

Статтею 853 ЦК України встановлюється обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина перша цієї статті).

Стаття 882 ЦК України встановлює, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21 зазначено, що правова позиція щодо застосування судами частини 4 статті 882 ЦК України є сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у пункті 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та інших. Цей висновок полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".

За загальним правилом при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. У такому разі генпідрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором (такі висновки також наведені і у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 29 квітня 2025 року в cправі № 922/1836/24.

У постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18 викладено правовий висновок стосовно того, що якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням наведеного судова колегія акцентує, що в цій справі сторони не заперечують в цілому факту виконання позивачем робіт за Договором в межах певного обсягу.

При цьому, не погоджуючись з заявленими позивачем позовними вимогами відповідач звертає увагу на відсутності підписаного сторонами акта здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт, а також вважає про допущення саме позивачем прострочення в частині невиконання предмету Договору, що позбавляє можливості задоволення позовних вимог про стягнення коштів з відповідача.

У межах вказаного колегія зазначає, що вирішуючи цей спір, першочерговим потребують з`ясуванню питання: обсягу фактично виконаних позивачем робіт за Договором; обставин неможливості виконання всього обсягу робіт за Договором через дії замовника; підстав для наявності/відсутності підстав для оплати замовником виконаних виконавцем робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, у листі від 13.11.2019 замовник просив виконавця розпочати розробку проектної документації по відповідному об`єкту за Договором.

Надалі замовник листом від 14.01.2021 № 19-22/3-11 передав виконавцю для подальшого врахування в роботі затверджене ДП “МА “Бориспіль”, на підставі Технічного завдання, Завдання на проектування від 31.12.2020 № 58-25/1-17.

Тим самим, замовник погодив виконання підрядником проектних робіт згідно відповідного завдання на проектування у визначених у ньому обсягах та на відповідних умовах, в т.ч. про виконання робіт без МБУО.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

За п.п. 7.2.1, 7.4.1 Договору замовник має право контролювати виконання робіт у строки та на умовах, що встановлені Договором, а виконавець отримувати в повному обсязі плату за виконані роботи.

Згідно матеріалів справи встановлено, що з моменту укладення Договору між сторонами проводилось численне листування в питаннях: необхідності надання виконавцю з боку замовника вихідних даних для проектування, зокрема містобудівних умов та обмежень, відсутність яких унеможливлювала подальші дії виконавця по завершенню проектування; надання виконавцем замовнику висновку Міндовкілля з оцінки впливу на довкілля та звіту про громадське обговорення; зауважень від замовника до виконавця щодо проектної документації; контролю замовника стану виконання проектних робіт; необхідності надання виконавцем замовнику повного комплекту проектної документації, з підстав ненадання уповноваженим органом містобудування та архітектури Бориспільської міської ради МБУО та не прийняття рішення про відмову в їх наданні; направлення виконавцем замовнику відкоригованої відповідно до прийнятих зауважень проектної документації; розгляд замовником відкоригованої виконавцем проектно-кошторисної документації.

Таким чином, з одного боку, відповідач перевіряв хід і якість робіт, що здійснювались виконавцем, чим по суті погоджував проведення робіт виконавцем, а з іншого виконавець інформував замовника про фактично виконані ним роботи за Договором.

Поряд із цим, лише в 2024 році замовник листом від 29.07.2024 № 09-22-54 надав виконавцю Містобудівні умови та обмеження від 24.07.2024 ЄДЕССБ MU01:3415-1789-4595-5704, затверджені наказом Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради від 24.07.2024 № 31/05-03.

Втім, зважаючи, що МБУО містили вимоги, які суперечили завданню на проектування, тоді як розробка проектної документації виконана Підприємством відповідно до завдання на проектування, затвердженого ДП “МА “Бориспіль” 31.12.2020 № 58-25/1-17, виконавець звертався до замовника з проханням надати роз`яснення щодо можливих подальших дій, оскільки це унеможливлює проходження експертизи.

З цих причин замовник спочатку просив виконавця призупинити виконання робіт. Потім замовник, керуючись пунктом 7.2.5 Договору, просив відновити виконання робіт за Договором з 02.10.2024.

В свою чергу, виконавець вказав про здійснення ним значного обсягу робіт до моменту надання замовником МБУО по об`єкту. Крім того, виконавець звернута вся до замовника з пропозицією внесення змін до Договору.

Замовник повідомив про відмову від внесення запропонованих виконавцем змін.

Листом від 04.02.2025 № 09-22-4 ДП “МА “Бориспіль” просило повідомити про поточний стан виконання умов Договору.

Листом від 25.02.2025 № 25/02-25/1 ПП “Гарант-Енерго” в котре вказало на фактичне виконання значного обсягу робіт за Договором.

Судовою колегією, враховуючи поведінку замовника, зазначається, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20).

Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

За змістом частини 2 статті 13 ЦК України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин (висновок, сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (пункт 6 частини 1 статті 3, частини 2 та 3статті 13 ЦК України).

Конституційний Суд України у рішенні від 28.04.2021 № 2-р(ІІ)/2021 зауважив, що словосполучення «а також зловживання правом в інших формах», передбачене у частині 3 статті 13 ЦК України, слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з приписами цього кодексу, насамперед із тими, які є у його статтях 3, 12 і 13. Тому, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії надалі можна буде кваліфікувати як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій (абзац другий пункту 3.6 мотивувальної частини рішення). Приписи частини 3 статті 13 і частини 3 статті 16 ЦК України встановлюють для учасників цивільних відносин заборону порушувати межі здійснення цивільних прав, а також дають суду можливість відмовити у захисті цивільного права в разі порушення особою вимог частин 2 - 5 статті 13 ЦК України. Тобто у цих приписах є вказівка на юридичні наслідки дій особи, які не можна кваліфікувати як умови, підстави або міри цивільно-правової відповідальності (абзац перший пункту 8.2 мотивувальної частини рішення).

Одним зі способів захисту добросовісної сторони є принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування вимог, якщо її попередня поведінка підтверджує, що вона дотримується протилежної позиції.

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

По суті згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18).

Європейським судом з прав людини у своїй практиці також було неодноразово застосовано принцип "естопель", тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі ("Хохліч проти України", заява № 41707/98).

Є такі критерії добросовісної поведінки: вона має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин за порівнянних обставин; поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права, законні інтереси іншої сторони правовідносин; поведінка сторони має бути законною, зокрема не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі; учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі через отримання необхідної інформації. Відповідність дій сукупно усім цим критеріям дозволить оцінити такі дії як добросовісні. В іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом.

Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки.

Оцінюючи дії сторін Договору на предмет добросовісності, колегія суддів вважає, що передача замовником листом від 14.01.2021 № 19-22/3-11 виконавцю для подальшого врахування в роботі затвердженого ДП “МА “Бориспіль” завдання на проектування від 31.12.2020 № 58-25/1-17, здійснення останнім протягом чинності Договору контролю за станом виконанням виконавцем робіт, а також фактичного погодження в 2023 році здійснення робіт з проектування об`єкта будівництва без отримання містобудівних умов та обмежень відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні з одночасними вимогами про надання комплекту проектної документації, поряд із цим переданням виконавцю МБУО лише в липні 2024 році свідчить, за висновками суду апеляційної інстанції, про непослідовну суперечливу поведінку замовника.

Тобто, в діях відповідача фактично наявні ознаки суперечливої поведінки, що є порушенням принципу добросовісності.

Водночас, позивач, діючи добросовісно, виконав значний обсяг робіт до моменту настання неможливості подальшого виконання за Договором, обумовлених діями замовника.

Наведене не виключає можливість врахування аргументів позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості фактично виконаних робіт за Договором.

В рамках вказаного колегія зазначає, що основні процесуальні норми про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, які передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

За ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд також наголошує, що в ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14.

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження й обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, у свою чергу, визначається предметом позову.

Належність як змістовна характеристика та допустимість як характеристика форми є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Разом із тим за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК України).

За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарт доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).

Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Згідно з положеннями статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів (з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності) - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів та оцінки доказів відповідно до статей 73-79 ГПК України залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші (постанова Верховного Суду від 17 березня 2026 року в cправі № 904/4337/24).

За ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України (постанова Верховного Суду від 27 січня 2026 року в cправі № 902/198/25).

Верховний Суд у постанові від 17.08.2023 в справі № 910/16718/20 вказав, що не має значення кількість висновків експертів, наявних в матеріалах справи, а має значення саме суть кожного висновку експерта. Тому при здійсненні оцінки доказів із застосуванням принципу вірогідностей доказів необхідно оцінювати не кількість висновків, а зміст кожного висновку.

Згідно Висновку експертів, складеного судовими експертами за результатами проведення комісійного будівельно-технічного дослідження від 23.04.2025 № СЕ-53/25-БТ/5/36, вбачається, що:

1. Завдання на проектування від 31.12.2020 вимагає збільшення існуючих об`ємів зберігання палива, у той час як у МБУО від 27.07.2024 містить вимогу здійснювати проектування реконструкції резервуарного парку в межах існуючих об`ємів, у зв`язку з чим планувальні та архітектурні вимоги до проектування у МБУО істотною мірою не відповідають планувальним та архітектурним вимогам, наведеним у Завданні на проектування від 31.12.2020;

2. Розроблена проектно-кошторисна документація відповідає вимогам, наведеним у Завданні на проектування від 31.12.2020; відсутнє виконання ряду вимог, наведених у Завданні на проектування, а саме відсутній Експертний звіт (позитивний) та відсутнє погодження проектних рішень в структурних підрозділах ДП “МА “Бориспіль”, крім того, до кошторисної документації включено витрати на утримання служби замовника та технічний нагляд, які не повинні бути включені відповідно до Завдання на проектування;

3. Проектна документація за складом та змістом відповідає вимогам ДБН А.2.2-3:2014, крім відсутності в складі вихідних даних проекту містобудівних умов та обмежень;

4. Склад та обсяг фактично виконаних робіт наведений у таблиці 7 Висновку, та включає: 1. Проектні роботи, стан виконання: виконано; 2. Інженерно-геологічні вишукування, виконано; 3. Топо-геодезичні вишукування, виконано; 4. Розрахунок вартості експертизи проекту, не виконано; 5. Розроблення звіту з оцінки впливу на довкілля (ОВД) та супровід з отримання висновку, виконано;

5. Вартість фактично виконаних проектних робіт згідно Завдання на проектування від 31.12.2020 становить 4 351 436,28 грн.

Вказані висновки наведені судовими експертами у дослідницькій та заключній частинах вказаного висновку, зробленими за наслідками дослідження проектної документації по об`єкту: «Реконструкція складу паливно-мастильних матеріалів ДП “МА “Бориспіль” у м. Бориспіль по вул. Запорізька, 16-а», яка включала в себе, серед іншого 90 (дев`яносто) томів проектної документації та відповідних МБУО.

У висновку від 23.04.2025 № СЕ-53/25-БТ/5/36 зазначено, що такий підготовлено до суду, про кримінальну відповідальність за ст. 384 «Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу» КК України судові експерти обізнані.

Тобто, у висновку вказані необхідні/достатні дані, наявність яких визначається Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5.

Колегія зазначає, що викладені судовими експертами висновки щодо суті досліджуваних питань, відповідач у встановленому порядку не спростував.

При цьому, твердження відповідача про недотримання експертами вимог абзаців 14, 15 пункту 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, - не знайшли свого підтвердження, оскільки така експертиза проводилась на підставі договору на проведення експертного будівельно-технічного дослідження, а не на виконання покладених на експертів обов`язків судом, відповідальність за що, зокрема за відмову від надання висновку, передбачена за статтею 385 КК України. Тому, відсутність посилань у висновку про попередження (обізнаність) експертів про кримінальну відповідальність за відмову від надання висновку за статтею 385 КК України прямо не нівелює результатів проведеного ними експертного дослідження.

За вказаного, судовою колегією враховується відповідний висновок, як належний та допустимий доказ у справі.

З урахуванням зазначеного, колегією суддів приймається до уваги, що з однієї сторони відповідач погодив виконання робіт за відсутності у позивача всіх вихідних даних (МБУО), і останнім здійснено фактичне виконання робіт за Договором, а з іншої сторони, після спливу більш як чотирьох років, замовник все ж надав МБУО, які істотно відрізнялись від завдання на проектування, як наслідок розроблена проектна документація не узгоджувалась з вимогами МБУО станом на 2024 рік, що, тим самим, підтверджує довід скаржника про неможливість виконання робіт за Договором внаслідок дій замовника.

Отже, беручи до уваги наявні в справі докази в цілому, здійснивши оцінку останніх як окремо, так і у їх взаємному зв`язку, за висновками судової колегії обґрунтованими, в силу ст.ст. 76, 77 ГПК України, є доводи позивача, що розроблена ним проектно-кошторисна документація відповідає вимогам, наведеним у Завданні на проектування від 31.12.2020, яка за складом та змістом відповідає вимогам ДБН А.2.2-3:2014, крім відсутності в складі вихідних даних проекту містобудівних умов та обмежень. Крім цього її склад та обсяг фактично виконаних Підприємством робіт включає: Проектні роботи; Інженерно-геологічні вишукування; Топо-геодезичні вишукування; Розроблення Звіту з оцінки впливу на довкілля (ОВД) та супровід з отримання висновку, які є виконаними. Вартість фактично виконаних виконавцем проектних робіт згідно Завдання на проектування від 31.12.2020 становить 4 351 436,28 грн.

Водночас, стосовно аргументів відповідача про відсутність підписаного сторонами Акта здачі приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт сторонами, то суд апеляційної інстанції зазаначає, що в цьому випадку підписання актів приймання-передачі виконаних робіт є формальною необхідністю, яка не змінює суті виконаних робіт та не може ставити під сумнів їх виконання, оскільки доведеною є реальність господарської операції належними та допустимими доказами, що, в тож же час, не було враховано судом першої інстанції.

Як наслідок, оскільки реальний обсяг виконаних позивачем робіт за Договором та їх вартість достовірно встановлена, колегія суддів висновується, що з огляду на приписи ст. 850 ЦК України та п.п. 1.1, 7.1.2 Договору, наявні правові підстави для стягнення з замовника плати за фактично виконану виконавцем частину роботи за Договором в сумі 4 351 436,28 грн.

У свою чергу, зважаючи на вище викладені висновки щодо суті спору, висновки суду першої інстанції про невідповідність виконаної виконавцем частини робіт умовам Договору, а також про відсутність підстав для оплати виконаної частини робіт за Договором, за висновками колегії суддів є необґрунтованими.

При цьому, за наведеного судова колегія вважає вмотивованими доводи апелянта, викладені у відповідних межах.

У той же час, твердження відповідача, на переконання колегії суддів, не спростовують викладених апелянтом в апеляційній скарзі доводів щодо вмотивованості позовних вимог Приватного підприємства “Гарант-Енерго” до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” про стягнення 4 351 436,28 грн (чотири мільйона триста п`ятдесят одна тисяча чотириста тридцять шість гривень 28 копійок), - фактично виконаних робіт за Договором.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення повністю позовних вимог Приватного підприємства “Гарант-Енерго” до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради, про стягнення коштів, а апеляційна скарга, - задоволенню.

Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, судові витрати скаржника зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», покладаються на відповідача – Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Гарант-Енерго” на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2025 у справі № 911/2323/25 – задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2025 у справі № 911/2323/25 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення повністю позову Приватного підприємства “Гарант-Енерго” до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради, про стягнення коштів.

3. Стягнути з Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (адреса: 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код - 20572069) на користь Приватного підприємства “Гарант-Енерго” (адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21; ідентифікаційний код - 30577113) 4 351 436,28 грн (чотири мільйона триста п`ятдесят одна тисяча чотириста тридцять шість гривень 28 копійок) фактично виконаних робіт за договором № 35.1-14/5-30 від 07.10.2019.

4. Стягнути з Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (адреса: 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код - 20572069) на користь Приватного підприємства “Гарант-Енерго” (адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21; ідентифікаційний код - 30577113) витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви до суду першої інстанції у сумі 65 271,54 грн (шістдесят п`ять тисяч двісті сімдесят одна гривня 54 копійки).

5. Стягнути з Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (адреса: 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код - 20572069) на користь Приватного підприємства “Гарант-Енерго” (адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21; ідентифікаційний код - 30577113) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції у розмірі 78 325,85 грн (сімдесят вісім тисяч триста двадцять п`ять гривень 85 копійок).

6. Доручити Господарському суду Київської області видати накази на виконання п.п. 3, 4, 5 цієї постанови Північного апеляційного господарського суду.

7. Справу № 911/2323/25 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.07.2025.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков