Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №691/868/26 — Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/868/26

провадження № 2-о/691/64/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

за участю секретаря судового засідання Шмунь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Городищенської міської ради Черкаської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

встановив :

ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Городищенської міської ради Черкаської області, звернулася до Городищенського районного суду Черкаської області із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У заяві заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Вона була його бабою з боку батька, а саме його рідною матір`ю. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько - ОСОБА_4 . Після смерті його батьків, рішенням Виконавчого комітету Городищенської міської ради від 14 квітня 2006 року №13 відповідно до ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (делеговані повноваження) ст. 128 Кодексу про шлюб та сім`ю України, розглянувши заяву ОСОБА_2 та інші документи, було вирішено призначити ОСОБА_2 , опікуном щодо нього, її онука - ОСОБА_1 . Весь цей час він проживав в будинку своїх баби та діда, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 помер його дід, ОСОБА_5 . 29 серпня 2011 року державний нотаріус Бідна М.О., видала йому Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно померлого ОСОБА_5 яке складається з 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці площею 0,14 га. Державний Акт на згадану земельну ділянку відсутній. Крім того, державний нотаріус Бідна М.О. також видала свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, оскільки вона є пережилою дружиною ОСОБА_5 .. Спільне сумісне майно подружжя, на яке в зазначеній частці посвідчується цим свідоцтвом, складається із: житлового будинку із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці площею 0,14 га. Державний Акт на земельну ділянку відсутній. 25 жовтня 2016 року державний нотаріус Городищенської нотаріальної контори, Бідна М.О. видала йому Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно померлого ОСОБА_5 , яке складається з приватизованої земельної ділянки площею 2,6370 га, кадастровий номер 7120382500:02:001:1589, розташованої у с. В`язівок, Городищенського району, Черкаської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право на спадщину за заповітом №1600. Починаючи з квітня 2006 року і до дня смерті ОСОБА_2 , вони безперервно проживали однією сім`єю, вели з нею спільне господарство, були поєднані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, використовували спільні кошти для проживання, харчування, оплати комунальних платежів, лікування та вирішення всіх інших побутових питань. Після смерті ОСОБА_2 він за власні кошти здійснив її поховання. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається із права власності на 1/2 частки житлового будинку із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці площею 0,14 га. Оскільки заповіту ОСОБА_2 не склала, для того, щоб оформити право власності на спадкове майно, він звернувся до державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори Бідної М.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої, проте, нотаріус оглянувши подані документи, відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що він не надав нотаріусу документ, який би підтверджував факт спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше, як п`ять років на час відкриття спадщини. Вище вказані обставини стали підставою звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів (а.с.1-6).

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 01 червня 2026 року відкрито окреме провадження у цивільній справі та призначено судовий розгляд, з викликом сторін до суду.

Заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 , у судове засідання не з`явилися, 15 червня 2026 року за вхідним №3694/26 надіслали заяву про розгляд справи без їх участі, зазначивши про підтримання заяви та просять її задоволити.

Представник заінтересованої особи виконавчого комітету Городищенської міської ради Черкаської області, належно повідомлений про виклик до суду, не прибув, подав заяву від 15 червня 2026 року за вхідним №3658/26 про судовий розгляд у відсутність представника, вказавши, що проти задоволення заяви не заперечує.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи, суд, приймає рішення про можливість розгляду справи у їх відсутність, остільки вважає, що у справі достатньо доказів для об`єктивного і можливого розгляду без їх участі, відповідно до поданих в суд письмових заяв. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, розглянувши заяву в межах заявлених вимог, вивчивши зміст заяв сторін, їх належне повідомлення, визнання заяви заінтересованою особою, дослідивши докази у цивільній справі, приходить до висновку про її обгрунтованість та підстави до задоволення, в силу наступного.

Визначаючись щодо встановлених обставин та заявлених вимог, суд керується наступним.

Відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

За змістом ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 316 ЦПК України, визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом та належними доказами встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 (а.с.8-10). Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , Серії НОМЕР_3 , актовий запис №44, в графі батьки: мати – ОСОБА_3 , відомості про батька відсутні у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживати без реєстрації шлюбу (а.с.12). Батьки заявника померли, згідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.13-14). Після смерті батьків, рішенням Виконавчого комітету Городищенської міської ради від 14 квітня 2006 року №13 відповідно до ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (делеговані повноваження) ст. 128 Кодексу про шлюб та сім`ю України, розглянувши заяву ОСОБА_2 та інші документи, було вирішено призначити ОСОБА_2 , опікуном, її онука - ОСОБА_1 (а.с.15). ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, ОСОБА_5 , який був рідним дідом заявника, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Городищенського районного управління юстиції у Черкаській області Серії НОМЕР_5 , актовий запис №241 (а.с.16). Згідно до свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_6 ОСОБА_5 та ОСОБА_7 одружилися (а.с.17). 29 серпня 2011 року державний нотаріус Городищенської нотаріальної контори, видала ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно померлого ОСОБА_5 , яке складається з 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці площею 0,14 га (а.с.18). Вказана обставина підтверджується відповідним свідоцтвом про право на спадщину за заповітом №1508 та Витягом про державну реєстрацію прав №31501122 від 30 вересня 2011 року (а.с.19-21). Крім того, державний нотаріус Бідна М.О. видала свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, оскільки вона є пережилою дружиною ОСОБА_5 (а.с.22). Спільне сумісне майно подружжя, складається із: житлового будинку із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці площею 0,14 га, Державний Акт на земельну ділянку відсутній, відповідно до Свідоцтва про право власності № НОМЕР_7 від 29 серпня 2011 року та Витягом про державну реєстрацію прав №31501393 від 30 вересня 2011 року (а.с.23). 25 жовтня 2016 року державний нотаріус Городищенської нотаріальної контори, видала ОСОБА_1 , Свідоцтво про право на спадщину за заповітом №1600 на майно померлого ОСОБА_5 , яке складається з приватизованої земельної ділянки площею 2,6370 га, кадастровий номер 7120382500:02:001:1589, розташованої у с. В`язівок, Городищенського району, Черкаської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.24). Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_8 , видане Городищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11). Згідно до довідки виконавчого комітету Городищенської міської ради №6288/01-02-31 від 25 травня 2026 року, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно даних реєстру територіальної громади, на день смерті була зареєстрована по АДРЕСА_1 , разом з нею на день смерті був зареєстрований ОСОБА_1 , інші особи з померлою не проживали та не були зареєстровані (а.с.25). За життя ОСОБА_2 заповіту не склала, тому для того, щоб оформити право власності на спадкове майно на 1/2 частки житлового будинку із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці площею 0,14 га, ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори Бідної М.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте, нотаріус оглянувши документи, відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.26).

Підставою звернення заявника до суду є встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України №807-ІХ від 17 липня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», Городищенський район Черкаської області був ліквідований і включений до складу нових Черкаського району та Звенигородського району.

За змістом ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Із змісту вивчених судом доказів, встановлено, що відмова спадкоємця ОСОБА_1 від спадщини після ОСОБА_2 , нотаріусом не зареєстрована, інші спадкоємці відсутні.

За ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до роз`яснень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч.3 ст. 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником, та оцінені судом.

Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення. Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, що передбачено ч.5 ст. 1268 ЦК України.

Частина 1 ст. 1297 ЦК України визначає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, ч.3 ст. 1296 ЦК України.

Відповідно до п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. При цьому має значення факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. Зазначені обставини є підставою для звернення із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013) Законодавець висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб. Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про спадкування” №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. У такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини. Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем. Для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Заявник просить на підставі наданих доказів, встановити факт постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, який надасть можливість йому вирішити питання оформлення і прийняття спадщини після померлого спадкоємця.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , судом встановлені відповідні факти і правові відносини. Метою встановлення заявленого факту ОСОБА_1 є реалізація, як заявником, права на спадкування спадкового майно після померлої баби ОСОБА_2 .. Вирішуючи справу, суд надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права та інтересу на момент звернення до суду заявника, а також визначив, чи відповідає обраний заявником спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права заявника. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Заявником, відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, належним чином доведено обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог щодо встановлення такого факту.

Під час судового розгляду цивільної справи встановлено безспірно, із вище досліджених доказів, що заявник ОСОБА_1 , на час відкриття спадщини, проживав разом зі спадкоємцем ОСОБА_2 як внук і баба, встановлення даного факту необхідно для отримання свідоцтва про право на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , і, відповідно, заявник не може довести такий факт інакше, ніж у спосіб встановлення факту в судовому порядку. Спору про право не встановлено, жодна особа не оспорює спадкові права заявника, яка є єдиним спадкоємцем, яка виявила бажання вступити у право спадкування.

Встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини породжує для заявника юридичні наслідки, та надасть можливість підтвердити факт нотаріусу при вирішенні питання про прийняття спадщини, остільки іншим шляхом, крім судового порядку це зробити неможливо. Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення вищезазначених вимог заявника.

При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно до ч.7 ст.294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження, витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.3 СК України, ст.ст.29, 1216-1218, 1220, 1221, 1261, 1277, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 4, 9, 13, 76, 81, 265, 268, 273, 293, 294, 315, 316, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Городищенської міської ради Черкаської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини – задоволити.

Встановити факт, що має юридичне значення постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в період часу з 03 квітня 2006 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Копію рішення направити сторонам по справі, для відому.

Рішення суду набирає законної сили протягом тридцяти днів та може бути оскаржене.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Суддя О. М. Савенко