Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №539/2374/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2374/26

Провадження № 2/539/1888/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 липня 2026 року м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Просіної Я.В.,

за участі секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лубни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

установив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила розірвати шлюб між нею, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 22 лютого 2024 року Лубенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №36. Після розірвання шлюбу просила залишити їй прізвище « ОСОБА_4 ».

Позовна заява мотивована тим, що 22 лютого 2024 року Лубенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та відповідачем по справі ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис №36.

Від даного шлюбу сторони дітей не мають. Спільне подружнє життя з відповідачем не склалось, сімейні відносини фактично припинені, спільне господарство не ведеться, проживають окремо. Спору щодо поділу майна між сторонами немає.

З відповідачем позивачка не спілкується, тому розірвати шлюб через органи ДРАЦСу немає можливості, що і змусило її звернутися в суд з позовом про розірвання шлюбу.

01 червня 2026 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася. В прохальній частині позовної заяви просила розгляд справи провести без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання призначені на 30.06.2026 року та 15.07.2026 року не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової повістки на адресу місця реєстрації. Причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань, зокрема про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Конверти з судовими повістками повернулись до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, ОСОБА_2 вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки не повідомив, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду позивача на ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення у даній справі, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 06 травня 2026 року, між позивачкою та відповідачем зареєстровано шлюб 22 лютого 2024 року, місце державної реєстрації – Лубенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №36 (а.с.6).

Як вбачається із позовної заяви спільне подружнє життя сторін не склалось, сімейні відносини фактично припинені, спільне господарство не ведеться, проживають окремо. Спору щодо поділу майна між сторонами немає.

Згідност.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки й чоловіка.

Відповідно до ст.21, 24 СК України шлюбом є сімейний союз чоловіка і жінки, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 3, 4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Статтею 105 СК України визначено, що однією з підстав для припинення шлюбу є його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст.110 СК України.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи особливий характер сімейних відносин, які склалися в даній сім`ї, та їх об`єктивну недоступність для оточуючих, суд вважає встановленим, що подальше спільне проживання подружжя, збереження їх шлюбу неможливе та суперечило б інтересам кожного з них, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.

Згідно ч. 2 ст. 115 Сімейного Кодексу України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Відповідно п. 2 ч. 3 ст.115 Сімейного Кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією ID: 1357-9507-1433-9158 від 01.05.2026 року про сплату судового збору у сумі 1331,20 грн.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 206, 263, 265, 273, 280-283 ЦПК України, ст. 24, 56, 105, 110, 112, 113, 115 Сімейного Кодексу України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22 лютого 2024 року Лубенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №36.

Після розірвання шлюбу позивачці ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_4 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста дтридцять) грн 20 коп.

Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Я.В.Просіна