Вирок від 15 липня 2026 р. у справі №357/9021/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9021/26

1-кп/357/962/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор: ОСОБА_3 ,

захисник – адвокат: ОСОБА_4 ,

обвинувачений: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біла Церква, Київської області кримінальне провадження №12026111030000743 від 05.05.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, із середньою спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

У С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

ОСОБА_5 5 травня 2026 року близько 17 години 20 хвилин перебуваючи по вул. Івана Зінича в м. Білі Церква Київської області, на землі незаконно придбав – знайшов пакет з полімерного матеріалу з пазовим замком всередині якого містилась кристалоподібна речовина синього кольору.

В подальшому, ОСОБА_5 , маючи в минулому досвід вживання вказаної психотропної речовини, будучи засудженим за цією статтею, та переконавшись за зовнішніми ознаками, що знайдена ним речовина є психотропною, а саме «PVP», помістив даний пакет до правої кишені штанів, в які був одягнений, де незаконно зберігав при собі для власного вживання без мети збуту.

Надалі, в період часу з 19 години 35 хвилини по 19 годину 50 хвилину, в ході затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, під час особистого обшуку ОСОБА_5 , виявлено та вилучено полімерний пакет з пазовим замком, всередині якого містилась кристалоподібна речовина синього кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», масою 0,393 г., яку ОСОБА_5 , посягаючи на встановлений законом порядок обігу психотропних речовин та охорону здоров`я населення, всупереч положенням Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», незаконно придбав та зберігав при собі для власного вживання без мети збуту, протягом року після засудження за цією статтею.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за цією статтею, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням показань обвинуваченого ОСОБА_5 , який будучи допитаним в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та показав, що він 5 травня 2026 року близько 17 години 20 хвилин перебуваючи по вул. Івана Зінича в м. Білі Церква Київської області, на землі знайшов пакет з полімерного матеріалу з пазовим замком всередині якого містилась кристалоподібна речовина синього кольору та переконавшись за зовнішніми ознаками, що знайдена ним речовина є психотропною, а саме «PVP», помістив даний пакет до правої кишені штанів. Надалі, його було затримано працівниками поліції та під час особистого обшуку виявлено та вилучено вказаний полімерний пакет з «PVP».

Під час судового засідання обвинувачений у вчиненому розкаявся, просив суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні просив суд визнати недоцільним дослідження доказів у частині обставин вчинення злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Прокурор в судову засіданні просив призначити покарання обвинуваченому у виді одного року позбавлення волі.

Захисник в судову засіданні просив призначити покарання обвинуваченому із застосуванням іспитового строку.

Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінальних проваджень, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даних кримінальних проваджень та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, за вище встановлених обставин.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 309 КК України, а саме за ознаками незаконного придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за цією статтею.

Підстав у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Мотиви призначення відповідного покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, згідно з вимогами статей 65 – 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Отже, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд, згідно з вимогами статей 65, 68 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином. Обставину, яка пом`якшує його покарання, а саме щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому не встановлено.

Крім цього судом при призначенні покарання враховані дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не працевлаштований, не одружений, а також відсутність на утриманні членів сім`ї, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім, має місце постійного проживання, яке співпадає з місцем реєстрації, після засудження належних висновків не зробив, штраф присуджений вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.01.2026 не сплатив, до суду підтвердження сплати не надав, станом на момент розгляду справи в суді офіційно не працевлаштований, в центр зайнятості на облік не ставав.

Також суд враховує доводи прокурора викладені в судових дебатах щодо призначення покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі на строк один рік, а також судом при призначенні покарання враховується особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення протиправних дій, позицію захисту.

Разом з тим, системне тлумачення правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому з огляду на положення ст. 75 КК України законодавець підкреслює важливість такої мети як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні ряду покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має урахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Таким чином на підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність можливості перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим вважає, що підстави для застосування до ОСОБА_5 ст. 75 КК України відсутні.

Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Крім того, встановлено, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.01.2026 ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу 17 000 грн. За правилами ч. 3 ст. 72 КК України, основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів і сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно. У зв`язку з чим суд приходить до висновку, що вирок Києво-Святошинського районного суду Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.01.2026 ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу 17 000 грн. необхідно виконувати самостійно.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого ОСОБА_5 немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників процесу та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Запобіжний захід ОСОБА_5 під час досудового слідства не обирався.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні вирішено, відповідно до ч. 6 ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню підлягають стягненню з ОСОБА_5 у порядку статей 122, 124 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Керуючись статтями 368, 371, ч. 2 ст. 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні по ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Після набрання вироком законної сили доручити Білоцерківському районному Управлінню поліції Головного управління Національної поліції в Київській області затримати ОСОБА_5 та направити для відбування покарання.

Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання призначене ОСОБА_5 вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.01.2026 за ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді штрафу 17000 грн – виконувати самостійно.

На підставі статей 122-124 КПК України стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за залучення експерта на суму 3850 гривень 88 копійок.

Речовий доказ, а саме, полімерний пакет з пазовим замком, всередині якого містилась кристалоподібна речовина синього кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», масою 0,393 г., що згідно квитанції № 236 від 05.05.2026 передано на зберігання в камеру схову Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, після вступ вироку в законну силу знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.

Суддя: ОСОБА_6