Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №356/202/26 — Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/281/26

Справа № 356/202/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026 Березанський міський суд Київської області у складі:

головуючої судді Дудар Т.В.

за участю секретаря Одинокої К.Ю.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Березанського міського суду Київської області по справі №356/1094/25 від 25 листопада 2025 з позивача, ОСОБА_1 , було стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 25 % з усіх видів його доходу щомісячно.

Крім того, іншим рішенням суду з позивача стягуються аліменти на утримання іншої дитини також у розмірі 25% доходу.

Таким чином, як підкреслює ОСОБА_1 , загальний розмір аліментів становить 50 % його доходу, що є надмірним та не відповідає вимогам ст. 183 Сімейного кодексу України, відповідно до якої аліменти на двох дітей стягуються у розмірі до однієї третини доходу платника.

В позові зазначено, що позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі та має на утриманні малолітню дитину 4 років, яка проживає разом з ним та перебуває на його матеріальному забезпеченні, що свідчить про зміну його сімейного та матеріального стану.

Отже, позивач просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з останнього на користь відповідача, та встановити їх у розмірі 1/6 частини з усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Врахувати, що загальний розмір аліментів на двох дітей не повинен перевищувати 1/3 доходу позивача.

Як визначено ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

В силу приписів п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Враховуючи викладені вище обставини, з огляду на положення п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді Березанського міського суду Київської області від 09.03.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

13.05.2026 Березанський міський суд Київської області виніс ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення її до судового розгляду по суті.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з матеріалами справи, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 не скористалась своїм правом, наданим ст. 178 ЦПК України, та не подала відзив.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачу ОСОБА_2 копія ухвали від 09.03.2026 та судов повістки про виклик до суду були надіслані судом на адресу зареєстрованого в законному порядку місця проживання. Дані документи були отримані останньою, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 29).

Також, відповідачу ОСОБА_2 копія ухвали від 13.05.2026, судові повістки про виклик до суду були надіслані судом на адресу зареєстрованого в законному порядку місця проживання.

Однак, конверти повернулись до суду з відміткою органів поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 35-37; 41-42).

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тобто, відповідач є належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання в силу вимог ст. 128 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві було складено відповідний актовий запис за № 1362, його батьками є: батько: ОСОБА_1 , мати: ОСОБА_4 (а.с. 7).

26.12.2019 рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 кошти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 21.11.2019 (а.с. 4-6).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 21.04.2021 було укладено шлюб (а.с. 9).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було складено відповідний актовий запис за № 1672, її батьками є: батько: ОСОБА_1 , мати: ОСОБА_7 (а.с. 8).

Згідно з копією повторно виданого Баришівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Березанського міського управління юстиції у Київській області було складено відповідний актовий запис за № 129, її батьками є: батько: ОСОБА_1 , мати: ОСОБА_2 (а.с. 10).

Як стверджує позивач, рішенням Березанського міського суду Київської області по справі №356/1094/25 з нього було стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 25 % з усіх видів його доходу щомісячно. Однак, на підтвердження цього, позивачем не надано до матеріалів справи даного рішення. З приводу цього суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-IV передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Частиною 2 статті 3 вказаного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

За наслідком чого, судом було перевірено та встановлено наявність оприлюдненого у Єдиному державному реєстрі судових рішень тексту судового наказу Березанського міського суду Київської області від 03.12.2025 року по справі №356/1094/25, відповідно до якого з позивача було стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 24.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 2 ст. 51 Конституції України).

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Відповідно до статей 183, 184 Сімейного кодексу України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з частиною 1 статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що з нього вже відповідно до рішення суду стягуються аліменти на утримання іншої дитини, а також на те, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі та має на утриманні малолітню дитину 4 років, яка проживає разом з ним та перебуває на його матеріальному забезпеченні, що свідчить про зміну його сімейного та матеріального стану.

У постанові від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 (провадження № 61-9460 св 20) Верховний Суд вказав, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження інших дітей/дитини без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20 (провадження №61-1031св21) зазначено, що зменшення розміру раніше стягнутих аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні інших дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.

У постановах Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20, від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 з урахуванням фактичних обставин кожної справи викладено висновок що зміна сімейного стану позивача, а саме народження ще однієї дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

Отже, зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі та знаходження на утриманні теперішньої дружини та її дітей без доведення погіршення майнового становища, само по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Суд підкреслює, що матеріали справи не містять як відомостей про дохід позивача, так і доказів погіршення його матеріального стану (зміну місця роботи, розміру доходу).

Окрім цього, статтею 70 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, їх граничний рівень, що у випадках стягнення аліментів на неповнолітніх дітей не може перевищувати 70 відсотків розміру відрахувань із заробітної плати.

Відтак суд вважає доводи позивача необґрунтованими та недостатніми для підтвердження підстав для зменшення визначеного судовим наказом від 03.12.2025 року по справі № 356/1094/25 розміру аліментів, оскільки останнім не підтверджено ні зміну матеріального стану, ні зміну сімейного стану, ні погіршення або покращення здоров`я платника аліментів чи дитини, ні жодних інших обставин, які б мали значення для необхідності зменшення стягуваних аліментів.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, і питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач при пред`явленні позову до суду сплатив судовий збір в сумі 1331,20 гривень (а.с. 1).

Отже, з огляду на відмову у задоволенні позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 141, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 141, 180, 181, 182, 192 СК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строкуна апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Суддя Т.В. Дудар