Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №288/811/26 — Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/811/26

Провадження № 2/288/806/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

за участю секретаря судових засідань – Корнієнко Т.М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини, в якій вказує, що 21 червня 2022 року ОСОБА_3 , уклала шлюб із ОСОБА_2 , який зареєстрований Виконавчим комітетом Волинської сільської ради Житомирського району Житомирської області, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

У шлюбі народилося троє дітей:

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Житомир, Житомирська область, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

2. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м. Житомир, Житомирська область, свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

3. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: м. Житомир, Житомирська область, свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 .

Після припинення спільного проживання діти залишилися проживати разом з позивачем та перебувають повністю на її утриманні. Відповідач належної матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.

Також Відповідач ухиляється від утримання позивача, чим порушує її права, передбачені ч. 2, 4 ст. 84 Сімейного кодексу України, відповідно до яких дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трирічного віку.

На даний час позивач ніде не працює, оскільки здійснює постійний догляд та виховання трьох малолітніх дітей, двоє з яких - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - не досягли трирічного віку та потребують постійного материнського догляду.

Відповідач є працездатною особою, має можливість працювати та отримувати стабільний дохід, однак добровільної матеріальної допомоги на утримання дітей та на утримання позивача не надає.

Позивач просить стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

У розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу) Відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання як дружини, з якою проживають діти віком до трьох років, у розмірі 1/5 частки з усіх видів заробітку (доходу) Відповідача щомісячно до досягнення наймолодшою дитиною трирічного віку. Судові витрати покласти на Відповідача.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги відносно стягнення аліментів на дітей визнав повністю, в задоволенні позовної вимоги відносно стягнення аліментів на дружину просив відмовити, так як дружина заробляє достатньо в мережі Інтернет, тому просив позов задовольнити частково.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно зі статтями 274-279 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до наступного висновку.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 17 квітня 2024 року Попільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану У Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а.с.9/.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , виданого 26 липня 2022 року Попільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану У Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а.с.10/.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 24 червня 2025 року Попільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану У Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а.с.11 /.

Судом встановлено, що 21 червня 2022 року Виконавчим комітетом Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, актовий запис № 8, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини змінилося на – « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 /а.с.7/

Згідно з Витягом з Реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання особи № 2026/004224673 від 17 березня 2026 року, малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.4/.

Згідно з Витягом з Реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання особи № 2026/004221624 від 17 березня 2026 року, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.5/.

Згідно з Витягом з Реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання особи № 2026/004221724 від 17 березня 2026 року, малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.6/.

Згідно з Витягом з Реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання особи № 2026/004225723 від 17 березня 2026 року, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.8/.

Як вбачається з довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №77 від 08 червня 2026 року, виданої Паволоцьким старостинським округом Попільнянської селищної ради Житомирського району, Житомирської області, діти: - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повністю перебувають на утриманні позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 /а.с.23/.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 09 червня 2026 року, позивач ОСОБА_1 офіційно непрацевлаштована, за період з жовтня 2025 року по квітень 2026 року отримує соціальні виплати з відповідних бюджетів, а також виплати з благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги /а.с.24/.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно частин 8, 9 статті 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Це положення відображено і в українському законодавстві. Зміст глави 15 Сімейного Кодексу України, вказує на обов`язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 року встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, яка має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Пунктами 15, 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3 передбачено, що відповідно до статті 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Домовленості про утримання дитини сторони не досягли.

Згідно статті 180, частини першої статті 183 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

У відповідності до статті 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Виходячи з положень статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до статті 191 Сімейного Кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Частинами 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована поставною Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27 лютого 1991 року) держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статтей 8, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/06), при вирішенні будь-яких питань щодо дітей першочергова увага повинна приділятися якнайкращим інтересам дитини. Суд наголошує, що «в інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі».

У рішенні по справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria) ЄСПЛ підкреслив, що право дитини на отримання утримання від батьків є невід`ємною частиною її права на повагу до приватного і сімейного життя.

Суд акцентує, що аліменти за своєю правовою природою є власністю дитини, а батько (мати), з яким проживає дитина, є лише розпорядником цих коштів, спрямованих виключно на потреби дитини. Будь-яке обмеження дитини у належному рівні утримання призведе до порушення її права на гідний розвиток, що є неприпустимим у демократичному суспільстві.

Згідно з принципами, викладеними у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine, заява № 39948/06), право дитини на належне виховання та отримання допомоги від батьків є фундаментальним. Обов`язок батьків щодо утримання дитини є безумовним і не залежить від фактичного бажання чи згоди платника аліментів, оскільки право дитини на утримання має превалюючий характер над майновими інтересами батьків.

Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.

Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

У Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 Сімейного Кодексу України).

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

В постанові Верховного Суду по справі № 750/9224/16-ц (провадження № 61-16837св18) від 13 червня 2018 року суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 35 Постанови Пленуму від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною першою статті 81 Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 89 Цивільного Процесуального Кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по справі судовий збір в розмірі 2662.40 гривень.

Керуючись Конституцією України; Постановою Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3; Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована поставною Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року); ст. ст. 7, 141, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного Кодексу України; ст. ст. 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 206, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_9 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_10 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі в розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину щомісячно, починаючи стягнення з 27 травня 2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_9 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_10 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 27 травня 2026 року та до досягнення наймолодшою дитиною трирічного віку.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_9 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 2662.40 гривень, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко