Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №287/1048/26 — Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/1048/26

провадження 3/287/1932/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Нижник Григорій Петрович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ID-картка НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),-

ВСТАНОВИВ :

Встановлено, що 21.06.2026 уповноваженою особою складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №698759 відповідно до якого 21.06.2026 о 02 год 15 хв на а/д М-07 Київ-Ковель-Ягодин 201 км. поблизу с. Білокоровичі, водій ОСОБА_1 керував ТЗ ВАЗ 2107 будучи особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами строком на один рік згідно рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області №277/503/26 від 28.04.2026, чим порушив п.2.1«а`ПДР.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 були роз`яснені права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також право заявити відвід суду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП, визнав повністю. Пояснив, що 21.06.2026 відпочивав разом із друзями поблизу с. Білокоровичі Коростенського району Житомирської області. За його словами, усі присутні, крім нього, вживали алкогольні напої, у зв`язку з чим старші товариші попросили його сісти за кермо транспортного засобу та доставити їх до місця проживання. Спочатку він відмовився, оскільки був обізнаний про те, що позбавлений права керування транспортними засобами. Однак присутні переконували його, що в його діях немає нічого протиправного, адже він не вживав алкогольних напоїв. Саме під впливом таких умовлянь він погодився керувати транспортним засобом.

Також ОСОБА_1 зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому, просив суд суворо його не карати та врахувати його особисті обставини. Повідомив, що є неповнолітнім, проживає без батьків, а його опікуном є дідусь, який отримує пенсію. Самостійного доходу він не має, закінчив 11 класів та планує вступати до закладу вищої освіти. Зазначив, що не має можливості самостійно сплатити штраф, а в разі його накладення обов`язок зі сплати фактично буде покладений на дідуся, який уже сплатив із власної пенсії накладений на нього раніше штраф у розмірі 17 000 грн. ОСОБА_2 висловив сором за свою поведінку, запевнив суд, що усвідомив неправомірність своїх дій та зробив для себе відповідні висновки, а тому надалі подібних правопорушень не вчинятиме.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з`ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, обставини вчинення даного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 698759 від 21.06.2026, який складений у відповідності до вимог КУпАП, містить формулювання суті вчиненого адміністративного правопорушення та підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності;

- рапортом інспектора взводу № 2 роти № 2 батальону УПП в Житомирській області ДПП лейтенантом поліції Лукашевич Д. від 21.06.2026;

- довідкою про отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, відповідно до якої ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував;

- копією постанови Ємільчинського районного суду Житомирської області від 28.04.2026 у справі № 277/503/26, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вищевикладене свідчить про те, що складений працівником поліції стосовно ОСОБА_1 протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про події правопорушення та особу, яка його вчинила.

Відповідно до загальних положень ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до вимог п. 2.1«а» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, аналізуючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, вважаю, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення вимог п. 2.1«а» Правил дорожнього руху, а саме він керував механічним транспортним засобом не маючи про собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 повністю та об`єктивно знайшла своє підтвердження в ході судового засідання.

Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Вирішуючи питання про вид заходу відповідальності, суд відповідно до вимог ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Судом встановлено, що на момент вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 був неповнолітнім.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 КУпАП особи віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років у разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, статтями 121–127 цього Кодексу, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. Разом із тим, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника, до таких осіб, за винятком випадків, прямо визначених законом, можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП.

За змістом ст. 24-1 КУпАП до неповнолітніх віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані спеціальні заходи впливу, спрямовані насамперед на їх виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 відповідно до ст. 34 КУпАП, суд визнає вчинення адміністративного правопорушення неповнолітнім. Обставин, що обтяжують відповідальність відповідно до ст. 35 КУпАП, судом не встановлено.

Крім того, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, критично оцінив власну поведінку, повідомив про усвідомлення протиправності своїх дій та запевнив суд, що надалі не допускатиме подібних порушень. Також суд враховує його вік, відсутність власного доходу, перебування під опікою дідуся-пенсіонера, який фактично забезпечує його утримання, намір продовжити навчання після закінчення закладу загальної середньої освіти, а також те, що накладення адміністративного штрафу за наведених обставин фактично покладе тягар його сплати на опікуна.

Водночас суд враховує, що ОСОБА_1 вже притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, однак ця обставина не виключає можливості застосування до нього заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП, оскільки закон не встановлює такої заборони. Вирішуючи питання про доцільність застосування таких заходів, суд виходить із необхідності забезпечення їх виховної мети, оцінюючи всі обставини справи в їх сукупності.

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, його віку, ставлення до вчиненого, майнового стану та наведених пом`якшуючих обставин, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових правопорушень можливі без застосування адміністративного стягнення на загальних підставах. За таких обставин суд вважає за необхідне застосувати до нього захід впливу, передбачений ст. 24-1 КУпАП, у виді попередження.

Заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП, не є адміністративними стягненнями у розумінні ст. 23 КУпАП, а становлять самостійний вид заходів державного реагування, які застосовуються до неповнолітніх з метою їх виховання та попередження вчинення нових правопорушень. У разі застосування до неповнолітнього заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП, судовий збір не справляється.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 13, 24-1, ч. 2 ст. 126, 247, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та застосувати до нього захід впливу, передбачений ст. 24-1 КУпАП, у виді попередження.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Г. П. Нижник