Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №161/4006/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4006/26

Провадження № 2/161/3425/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої– судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань - Маєвської Х.Ю.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на навчання,

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2026 року ОСОБА_1 через свого представника звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що 28 квітня 2022 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області було розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Під час шлюбу у подружжя народилось двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 квітня 2025 року було ухвалено збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з твердої грошової суми в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше, на 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на тверду грошову суму в розмірі 3 000 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову – 20 лютого 2025 року та до досягнення дітьми повноліття. В 2024 році ОСОБА_7 вступив на навчання до Фахового коледжу технологій, бізнесу та права Волинського національного університету імені Лесі Українки, що підтверджується відповідною довідкою закладу освіти від 29 січня 2026 року. Цей факт підтверджується довідкою та квитанціями про оплату навчання. Навчання за обраною спеціальністю є необхідною умовою для набуття професії, подальшої економічної самостійності та повноцінної соціальної інтеграції у суспільство. Здобуття освіти у закладі фахової передвищої освіти пов`язане зі значними матеріальними витратами, які істотно перевищують звичайні потреби особи такого віку. Зокрема, до таких витрат належать: оплата за навчання або витрати, пов`язані з організацією освітнього процесу; придбання навчальної, науково-методичної та спеціалізованої літератури; витрати на проїзд до місця навчання та у зворотному напрямку; витрати на забезпечення доступу до мережі Інтернет, копіювально-дублювальні послуги, друк навчальних матеріалів тощо. Вказані витрати мають систематичний характер і не можуть бути покриті виключно коштом доходів чи майна позивачки. На підставі викладеного просить суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на навчання ОСОБА_7 у розмірі 20640 грн.

04 травня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Бортніка О.Ю. надійшов відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову зазначає, що позивачка вимагає стягнути вартість навчання у Фаховому коледжі технологій, бізнесу та права ВНУ ім. Лесі Українки (20640,00 грн). Однак, до позову не додано копії договору про надання освітніх послуг. Без надання суду належного письмового договору неможливо достовірно встановити: повну вартість курсу навчання, порядок оплати та особу, яка є замовником послуг. Сама лише квитанція не є достатнім доказом, що підтверджує обгрунтованість заявленої до стягнення суми. Крім того, вказує, що позивачка умисно приховує від суду той факт, що ОСОБА_4 не лише справно сплачує аліменти, а й взагалі на постійній основі надає грошові кошти на утримання обох дітей та безпосередньо їх забезпечує. Відповідач регулярно та добровільно несе значні витрати, які покривають так звані «додаткові потреби», зокрема: медичні послуги: Відповідач власним коштом оплачує відвідування стоматологів для обох дітей, що є значною частиною витрат на охорону їх здоров?я; технічне та освітнє забезпечення: Для потреб повноцінного навчання відповідачем було придбано сучасний ноутбук, а також 3Д-ручку та розхідні матеріали для творчого розвитку дітей. Крім того, Відповідач систематично несе супутні витрати, безпосередньо пов?язані з освітнім процесом: оплачує придбання спеціалізованої навчальної літератури, витрати на проїзд до місця навчання, забезпечує постійний доступ до мережі Інтернет, а також оплачує копіювальні послуги та друк необхідних навчальних матеріалів; побутові потреби: відповідач регулярно купує дітям сезонний одяг, взуття та засоби особистої гігієни; комунальні платежі: відповідач здійснює оплату комунальних послуг, за місцем проживання дітей. Всі ці витрати підтверджуються відповідними фіскальними чеками. Відповідач бере активну фінансову участь у житті дітей, що значно перевищує розмір встановлених аліментів та заявлених вимог щодо навчання. Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 добровільно, систематично та у великих обсягах фінансує потреби дітей (навчання, лікування, одяг), необхідність звернення до суду з боку Позивачки була штучно створеною. Дії позивачки свідчать про те, що вона використовує своє право на звернення до суду не для реального захисту інтересів дітей (які і так додатково забезпечуються батьком), а виключно з метою власного збагачення за рахунок відповідача. Штучне ініціювання судового процесу та подальше намагання покласти на Відповідач витрати за цей процес є прямим зловживанням правами. У задоволенні позову просив відмовити; понесені позивачем судові витрати залишити за нею.

16 червня 2026 року представник позивача – адвокат Стретович І.С. подала відповідь на відзив відповідно до якої остання просить повернути відзив у зв`язку із пропущенням строків на його подання, Також, долучає до матеріалів справи копію договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти №3д/181 від 15 серпня 2024 року.

22 червня 2026 року представник відповідача – адвокат Бортнік О.Ю. подав заперечення, відповідно до яких зазначає, що представник Відповідача ознайомився з матеріалами справи безпосередньо у суді лише 21 квітня 2026 року. Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України, строк на подання відзиву обчислюється з дня вручення ухвали/ознайомлення з матеріалами справи. Відповідно до ст. 124 ЦПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява чи документ здані на пошту. Відповідач відправив відзив з додатками на пошту для відправки Позивачу та до суду у встановлений законом строк, що підтверджується оригіналами поштових накладних та чеків, які містяться в матеріалах справи. Відповідач належним чином виконав свій процесуальний обов`язок, передбачений ч. 6 ст. 178 та ч. 9 ст. 83 ЦПК України, відправивши копію відзиву з додатками цінним листом з описом вкладення на офіційну адресу Позивачки, яку вона сама ж вказала у своїй позовній заяві. Крім того, вказує, що позивачка вимагає стягнути конкретну суму, а саме 20 640,00 грн., стверджуючи, що це половина вартості навчання. Проте первинний документ тобто Договір, який має встановлювати грошове зобов`язання перед навчальним закладом, не містить ціни договору. Наявність банківських квитанцій про переказ коштів без підтвердження суми зобов`язання в Договорі не є належним та достатнім доказом вартості навчання. Банківська квитанція підтверджує лише факт транзакції, але не доводить, що така сума була дійсно обумовлена умовами контракту (це могла бути помилкова переплата, оплата за додаткові послуги тощо). Отже, розмір заявлених Позивачкою позовних вимог продовжує ґрунтуватися на припущеннях, а сума у 20 640,00 грн. юридично не підтверджена належними доказами.

У судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник позивачки у судовому засіданні просила позов задовольнити. Додатково пояснила, що долучені відповідачем до матеріалів справи квитанції стосуються справи про стягнення аліментів, адже вони охоплюють попередні роки. Подані відповідачем квитанції стосуються і меншої дитини сторін. Також зазначила, що до матеріалів справи подано довідку про період навчання дитини та договір про надання освітніх послуг, у якому визначено період навчання. Крім того, вказала, що фактичні витрати на утримання дитини перевищують суму коштів, які надсилає відповідач.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що, хоча до матеріалів справи долучено квитанції про оплату навчання, надану стороною позивача, з її змісту неможливо встановити, за який саме період здійснено оплату, чи сплачено повну вартість навчання, чи лише її частину, а також чи стосується вона оплати за семестр або за навчальний рік. При цьому не заперечував факту навчання дитини, оскільки це підтверджується відповідним договором. Крім того, зазначив, що обов?язок щодо утримання дитини є рівним для обох батьків, а відповідач також бере участь у забезпеченні інших потреб дитини.

Опитаний у судовому засіданні як свідок син сторін - ОСОБА_7 суду пояснив, що під час навчання на першому курсі батько оплачував йому стоматологічні послуги, при цьому суми таких витрат були незначними. Також зазначив, що у 2020 році батько придбав йому ноутбук. Водночас 3D-ручку батько не купував. Свідок пояснив, що займається музикою, однак для його хобі батько нічого не придбавав. Підручники також не купував, їх придбавала мати. Крім оплати навчання та підручники нічого не потрібно. На проїзд коштів батько не надавав. Крім того, свідок зазначив, що приблизно три роки тому, у 2023 році, батько купував йому одяг, а взуття – у 2024-2025 роках, коли він уже навчався. Засобів гігієни батько не купував. Також пояснив, що особисто не повідомляв батькові про оплату навчання, це робила лише мати. За словами свідка, батько дає йому по 500 гривень один-два рази на місяць, востаннє це було у травні. Зазначив, що протягом останніх шести місяців вони з батьком не спілкуються, оскільки взаємно втратили інтерес до спілкування. Щодо сплати аліментів свідок пояснив, що фактично не знає, у якому розмірі вони сплачуються, оскільки цими питаннями займається мати.

Заслухавши пояснення представників сторін, опитавши свідка, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 з 18 квітня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2022 року (справа №161/22225/21) було розірвано.

Під час шлюбу у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 відповідно.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 квітня 2025 року (справа №161/3450/25) ухвалено збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з твердої грошової суми в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше, на 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на тверду грошову суму в розмірі 3 000 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову – 20.02.2025 та до досягнення дітьми повноліття.

Як вбачається з довідки, виданої 29 січня 2026 року Фаховим коледжом технологій, бізнесу та права Волинського національного університету імені Лесі Українки, ОСОБА_7 навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж технологій, бізнесу та права Волинського національного університету імені Лесі Українки». Форма навчання: денна, контрактна. Рівень освіти: фаховий молодший бакалавр. Спеціальність: 181 Харчові технології. Дата початку навчання 01 вересня 2024 року. Планована дата випуску 31 січня 2028 року.

На підтвердження факту навчання ОСОБА_7 у Відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж технологій, бізнесу та права Волинського національного університету імені Лесі Українки» представником позивачки також надано копію договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти №3д/181 від 15 серпня 2024 року.

У своєму позові позивачка ставить питання про стягнення з відповідача на її користь половини понесених нею додаткових витрат, пов?язаних з оплатою навчання їх спільного сина у розмірі 20640 грн.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та курортного відпочинку.

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС у складі Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 320/383/19.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС у складі Верховного Суду від 29 квітня 2022 року в справі № 761/27222/20.

Судом встановлено, що позивачем до матеріалів справи подано чотири копії платіжних інструкцій:

1) платіжна інструкція №0.0.4121276380.1 від 10 січня 2025 року на суму 9600 грн., призначення платежу: ПІБ студента ОСОБА_7 , оплата за навчання, 1 курс, група Т-12, в т.ч. ПДВ;

2) платіжна інструкція №0.0.4121276380.1 від 10 січня 2025 року на суму 9600 грн., призначення платежу: ПІБ студента ОСОБА_7 , оплата за навчання, 1 курс, група Т-12, в т.ч. ПДВ (тотожна попередній);

3) платіжна інструкція №0.0.4434621461.1 від 30 червня 2025 року на суму 11040 грн., призначення платежу: ПІБ студента ОСОБА_7 , оплата за навчання, 2 курс, група Т-12, в т.ч. ПДВ;

4) платіжна інструкція №0.0.4678962464.1 від 17 грудня 2025 року на суму 11040 грн., призначення платежу: ПІБ студента ОСОБА_7 , оплата за навчання, 2 курс, група Т-12, в т.ч. ПДВ

Суд приймає зазначені квитанції як належні та допустимі докази понесення витрат на навчання, оскільки з їх змісту чітко вбачається призначення платежів - оплата за навчання ОСОБА_7 (сина сторін), що підтверджує факт здійснення відповідних витрат саме на навчання дитини.

Разом з тим, судом встановлено, що платіжна інструкція, яка зазначена вище судом під № 2 є ідентичною платіжній інструкції №1, а тому не підтверджує понесення окремих витрат на суму 9600 грн.

Відтак загальний розмір документально підтверджених витрат на навчання становить 31680 грн. (11040 +11040+9600).

Разом з тим, суд не приймає доводи сторони відповідача про те, що подані квитанції не підтверджують повної вартості навчання та не дають можливості встановити, чи є сума повною оплатою або лише її частиною. Із квитанцій чітко вбачається, що кошти сплачені за навчання ОСОБА_7 , а тому вони є належними доказами понесення позивачкою витрат.

При цьому позивачка заявила вимогу про стягнення з відповідача 20640 грн., як половини понесених нею витрат на навчання, однак судом встановлено, що документально підтвердженими є витрати у розмірі 31680 грн. З урахування рівності батьківських обов?язків сторін, з відповідача підлягає стягненню половина зазначеної суми, а саме 15840 грн. (31680/2).

Доводи відповідача про те, що він бере участь в утриманні дитини, надає кошти та придбавав окремі речі, суд до уваги бере, однак вони не звільняють його від обов`язку брати участь у додаткових витратах на навчання дитини.

Отже, позовні вимоги про стягнення додаткових витрат в розмірі 15840 грн. слід задовольнити. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Оскільки, позивачка за даною категорією справ звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1021, 62 грн (15840 х 1331, 20/ 20640).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 263-265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 199, 200 СК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на навчання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 15840 (п`ятнадцять тисяч вісімсот сорок) грн.

В задоволенні решти позовних вимог– відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в розмірі 1021 (одна тисяча двадцять одна) грн. 62 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 17 липня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій