Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №579/561/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №579/561/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Моргун О. В.

Номер провадження 33/816/1214/26 Суддя-доповідач Басова В. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Басова В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Суми в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Рекухи Володимира Георгійовича на постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 23 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Конотоп Сумської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця, паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

встановила:

Постановою судді Кролевецького районного суду Сумської області від 23 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за те, що він 14 березня 2026 року о 01 годині 10 хвилин в м.Кролевець по вул. 8 Березня керував транспортним засобом Hyundai Santa Fe, номерний знак НОМЕР_3 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись з таким рішенням, захисник Рекуха В.Г. в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою та просив скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення у діях його підзахисного.

В обґрунтовування апеляційних вимог посилається на те, що дана постанова суду є незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Зазначає, що ОСОБА_1 не визнає себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки фактично транспортним засобом не керував.

Під час судового розгляду він пояснив, що 14.03.2026 року вживав алкоголь та не мав наміру керувати автомобілем. У зв`язку з отриманням наказу від керівництва ЗСУ щодо виїзду до кордону, він попросив знайомого ОСОБА_2 керувати автомобілем. Під час руху автомобіль з`їхав у кювет. Після цього ОСОБА_1 викликав поліцію для допомоги у витягуванні автомобіля. До прибуття поліції ОСОБА_3 залишив місце події, а ОСОБА_1 побоюючись наслідків для нього, повідомив поліцейським, що він керував автомобілем.

Суд безпідставно визнав доведеним факт його керування транспортним засобом лише на підставі протоколу, пояснень поліцейського та відеозаписів, які такого факту беззаперечно не підтверджують.

Відеозаписи, долучені до справи, не містять безпосередньої фіксації факту його керування автомобілем. Більше того, спілкування поліцейських з ОСОБА_1 розпочалося о 01:06 год., тоді як у протоколі зазначено, що він керував автомобілем о 01:10 год., що свідчить про суперечності у матеріалах справи.

Крім того, у судовому засіданні відеозаписи фактично не досліджувалися, а суд не навів належного обґрунтування, які саме фрагменти відео підтверджують вину ОСОБА_1 .

Також суд безпідставно викликав та допитав поліцейського, який складав протокол, фактично поклавши в основу постанови пояснення зацікавленої службової особи, що суперечить принципам змагальності сторін та практиці ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії».

Зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ, про що поліцейським було відомо. Водночас огляд на стан сп`яніння проводився працівниками поліції, а не уповноваженими особами, визначеними ст.266-1 КУпАП. Відповідно до ч.9 ст.266-1 КУпАП огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, є недійсним.

Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані сп`яніння або відмовився від проходження огляду після законної вимоги уповноваженої особи.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є беззаперечним доказом вини та повинен підтверджуватися іншими належними доказами, яких у справі немає.

В судове засідання апеляційного суду належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду учасники не прибули, захисник Рекуха В.Г., якому було забезпечено можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеокнференції з використанням власних технічних засобів, на зв`язок не вийшов, клопотань про відкладення апеляційного розгляду від учасників не надходило, що відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП не перешкоджає апеляційному розгляду.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах поданих доводів, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом дотримано.

Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність як за керування, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відповідності до п. 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року № 1413/27858 (далі - Інструкція) ознаками алкогольного сп`яніння є, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря- фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п.7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому законом порядку огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані, зокрема, алкогольного сп`яніння, згідно із ознаками такого стану.

Як убачається з матеріалів справи, постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 23 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові водія транспортного засобу від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на належних і допустимих доказах, яким суд надав оцінку відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 614410 від 14.03. 026 року, у якому зафіксовано, що 14 березня 2026 року о 01 годині 10 хвилин в м.Кролевець по вул. 8 Березня, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Santa Fe, д.н.з НОМЕР_3 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер та в лікарняному закладі на місці зупинки транспортного засобу відмовився в установленому законом порядку, що зафіксовано на портативний відеореєстратор 80866414 NC212511, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.03.2026 року, згідно якого ОСОБА_1 направлявся на огляд у заклад охорони здоров`я;

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, переглянутим і апеляційним судом, з якого убачається, що у кюветі перебуває автомобіль із увімкненим двигуном. До транспортного засобу підходить працівник поліції та запитує водія про обставини події. Із боку водійського місця виходить ОСОБА_1 та повідомляє, що рухався на автомобілі, не помітив повороту, внаслідок чого допустив з`їзд транспортного засобу до кювету. Працівник поліції повідомляє про здійснення відеофіксації спілкування , що надійшов виклик на 102 та запитує ОСОБА_1 , чи вживав він алкогольні напої. Спочатку останній відповідає: «не для протоколу», після чого підтверджує факт вживання алкоголю, зазначивши: «Так, вживав». Надалі працівник поліції вживає заходів щодо організації вилучення транспортного засобу з кювету та пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. На зазначену пропозицію ОСОБА_1 відмовляється, при цьому повідомляє: «Який медичний огляд, я признаю, що випивший». Працівник поліції роз`яснює водію наслідки такої відмови та запитує, чи відомо йому про відповідальність за такі дії. У відповідь ОСОБА_1 повідомляє, що йому відома відповідальність, передбачена статтею 130 КУпАП. Під час подальшої розмови ОСОБА_1 пояснює, що рухався з метою виконання бойового розпорядження, а саме для евакуації (вивезення) військовослужбовців, однак не впорався з керуванням та допустив з`їзд автомобіля до кювету. На запитання працівника поліції щодо наявності документального підтвердження виконання такого бойового розпорядження повідомив, що відповідних документів при собі не має, пояснивши, що діяв за усною вказівкою командира. Після цього працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, у зв`язку з відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим, на думку працівника поліції, було порушено вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України. Перед складанням протоколу ОСОБА_1 були роз`яснені його процесуальні права та обов`язки, передбачені законодавством, а також з`ясовано, чи зрозумілі вони йому, на що останній відповів ствердно. Після цього працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, який ОСОБА_1 підписав, а також отримав його копію. Надалі транспортний засіб було передано під керування тверезому водієві.

Відеозаписи із нагрудних камери інспекторів поліції, які значаться як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення, і у відповідності до положень ст.251 КУпАП є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення, не містять ознак монтажу чи інших недоліків, з них достатньо повно убачаються детальні обставини вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення, що цілком підставно було ураховано суддею першої інстанції при розгляді справи.

Доводи апелянта про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є безпідставними та спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Так, із відеозаписів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що після прибуття працівників поліції до автомобіля, який перебував у кюветі з увімкненим двигуном, саме із місця водія вийшов ОСОБА_1 . На запитання працівника поліції щодо обставин події він повідомив, що керував автомобілем, не помітив повороту та допустив з`їзд транспортного засобу до кювету. У подальшому ОСОБА_1 підтвердив факт вживання алкогольних напоїв, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, зазначивши: «Я признаю, що випивший», а також пояснив, що рухався з метою виконання бойового розпорядження щодо евакуації військовослужбовців.

Таким чином, саме ОСОБА_1 безпосередньо повідомив працівникам поліції про керування транспортним засобом, обставини дорожньо-транспортної пригоди та причини здійснення поїздки. Будь-яких зауважень про те, що автомобілем керувала інша особа під час спілкування з поліцейськими він не висловлював. Навпаки, його пояснення були послідовними, добровільними та узгоджувалися з іншими матеріалами справи.

Версія про те, що транспортним засобом керував знайомий ОСОБА_3 , який залишив місце події до прибуття працівників поліції, була висловлена лише під час судового розгляду. При цьому будь-яких об`єктивних доказів на її підтвердження стороною захисту не надано. Така позиція обґрунтовано оцінена судом першої інстанції як спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відеозаписами не зафіксовано безпосередньо момент руху транспортного засобу, не свідчить про недоведеність вини, оскільки закон не вимагає обов`язкової відеофіксації саме процесу керування транспортним засобом. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, а оцінка доказів здійснюється за їх сукупністю. На думку апеляційного суду повідомлення ОСОБА_1 працівникам поліції про факт керування ним транспортним засобом, що зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери, є достатнім і належним доказом такого факту.

Не заслуговують на увагу і доводи про суперечності щодо часу вчинення адміністративного правопорушення. Різниця між часом початку відеофіксації та часом, зазначеним у протоколі, сама по собі не спростовує встановлених судом фактичних обставин, не свідчить про відсутність події правопорушення та не впливає на правильність висновків суду щодо доведеності вини особи.

Доводи про те, що суд першої інстанції не дослідив відеозаписи, спростовуються матеріалами справи та змістом постанови, в якій наведено їх оцінку у сукупності з іншими доказами. Незгода сторони захисту з оцінкою доказів не свідчить про їх недослідження або порушення вимог процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно викликав та допитав працівника поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, заслуговують на увагу лише частково.

Дійсно, відповідно до засад змагальності та неупередженості суду саме на орган (посадову особу), який склав протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов`язок щодо збирання та подання доказів. Суд не може перебирати на себе функцію сторони обвинувачення чи усувати недоліки доказової бази шляхом самостійного витребування або збирання доказів, оскільки це не узгоджується з вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правовими позиціями Європейського суду з прав людини, висловленими, зокрема, у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії».

Разом із тим сама по собі процесуальна дія у вигляді допиту працівника поліції не є безумовною підставою для скасування постанови суду, якщо висновки про доведеність вини особи ґрунтуються на належних, допустимих та достатніх доказах, які були зібрані до надходження справи до суду та не потребували їх додаткового підтвердження показаннями особи, яка склала протокол.

Із матеріалів справи вбачається, що обставини, покладені судом в основу постанови, підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд, відеозаписом з нагрудної камери поліцейських та іншими письмовими матеріалами справи. Показання працівника поліції не стали єдиним чи вирішальним доказом вини ОСОБА_1 та не усували недоліків доказової бази, а лише узгоджувалися з іншими наявними у справі доказами. За таких обставин допущене судом першої інстанції процесуальне порушення не вплинуло на правильність встановлення фактичних обставин справи та законність прийнятого рішення, а тому саме по собі не є підставою для його скасування.

Касаційний адміністративний суд та Касаційний кримінальний суд неодноразово зазначали, що не кожне процесуальне порушення тягне скасування судового рішення, а лише таке, яке перешкодило всебічному, повному й об`єктивному з`ясуванню обставин або могло вплинути на правильність вирішення справи.

Щодо доводів апелянта про те, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, оскільки він є військовослужбовцем, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Згідно п. 1 розділу І Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 10 жовтня 2016 року № 515 (далі Інструкція), дана інструкція визначає основні завдання, механізм організації та несення патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій (далі - військова частина), на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України (далі - військові містечка), права та обов`язки патрулів і посадових осіб Служби правопорядку під час несення служби, порядок застосування ними заходів адміністративного примусу до військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів під час проходження зборів (далі - військовозобов`язані), а також працівників Збройних Сил України (далі - працівники) під час виконання ними службових обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Даною нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп`яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного сп`яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками алкогольного сп`яніння чи відмова такого військовослужбовця від проходження огляду на стан сп`яніння до таких підстав не належить.

Згідно з ч.2 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

З протоколу про адміністративне правопорушення та переглянутого, як судом першої інстанції так і апеляційним судом відеозапису, вбачається, що транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 перебував у АДРЕСА_2 поза межами території будь-якої військової частини. ОСОБА_1 перебував у цивільному одязі. При спілкуванні з поліцейськими він зазначав, що їхав виконував бойове розпорядження, однак підтверджуючі документи виконання бойового розпорядження не надав. Як не надано таких документів ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду.

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому, при проведенні огляду військовослужбовця водія, таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія поліцейські не повинні запрошувати представника військової служби правопорядку.

Апеляційний суд зазначає, що об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Чинним законодавством не передбачено виключень для військовослужбовців щодо їх обов`язку проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до п. 2.5 ПДР України, і вони, як і всі особи, що керують транспортними засобами на території України зобов`язані дотримуватися ПДР.

Отже, в даному випадку ОСОБА_1 , як суб`єкт правопорушення є саме водієм, а тому факт перебування його у статусі військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідність проведення огляду в особливому порядку.

Твердження захисту, що огляд останнього на стан сп`яніння повинен був здійснюватися в порядку, визначеному ст. 266-1 КУпАП ґрунтуються на помилковому тлумаченні наведеної норми закону.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів керування та відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння.

Із відеозапису беззаперечно вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив факти керування транспортним засобом, а також вживання алкогольних напоїв, та після пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, категорично відмовився від його проходження, зазначивши: «Який медичний огляд, я признаю, що випивший». Після роз`яснення працівником поліції правових наслідків такої відмови ОСОБА_1 підтвердив, що йому відома відповідальність, передбачена статтею 130 КУпАП, однак своєї позиції не змінив.

Таким чином, матеріали справи містять достатні, належні, допустимі та взаємопов`язані докази, які у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, мав ознаки алкогольного сп`яніння та, будучи належним чином повідомленим про порядок і наслідки проведення огляду, відмовився від його проходження.

Враховуючи такі обставини, апеляційний суд вважає, що постанова Кролевецького районного суду Сумської області від 23 квітня 2026 року ухвалена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, є законною й обґрунтованою, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, апеляційним судом не встановлені.

Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно та об`єктивно дослідив матеріали справи й обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що полягає у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить захисник встановлено не було. Невизнання своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, за наслідками апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення апеляційний суд має право залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, або скасувати постанову повністю чи частково та ухвалити нову постанову, змінити її чи закрити провадження у справі.

Оцінивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що вказана справа була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об`єктивно, з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказам, а висновок щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим, тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 294, 295 КпАП України,

постановила:

Апеляційну скаргу захисника Рекухи Володимира Георгійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 23 квітня 2026 року залишити без задоволення, а постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 23 квітня 2026 року, без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Басова В. І.