Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №450/2293/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/2293/26 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 33/811/1150/26 Доповідач: Березюк О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., за участі захисника Яциника В.В., розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу захисника Яциника В.В. на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.06.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень та позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 гривні.

Згідно постанови суду 30.04.2026 року о 18 год. 20 хв. на 437 км автодороги «Мукачево – Івано-Франківськ – Рогатин – Львів» водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Ніссан» номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Перевірка на стан сп`яніння проводилася у встановленому законом порядку в медичному закладі. Згідно висновку лікаря № 000492 від 30.04.2026 року ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 «А» Правил дорожнього руху України.

Захисник Яциник В.В. в апеляційній скарзі просить постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції розгляд справи відбувся неповно та необ`єктивно, вважає постанову суду незаконною та необґрунтовано, при цьому зазначає, що працівники поліції порушили порядок огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, зокрема незаконно здійснили огляд ОСОБА_1 в медичному закладі, а тому вважає проведений огляд ОСОБА_1 недійсним. Також захисник вказує, що наявні в матеріалах справи відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є неповними та не фіксують перебігу всіх подій з участю ОСОБА_1 .

Розглянувши матеріали справи №450/2293/26, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується доказами у справі, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №653883 від 30.04.2026 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП (а.с.1), відеозаписами, що містяться в матеріалах справи, якими зафіксовано всі необхідні обставини (а.с.7), медичним висновком №000492 від 30.04.2026 року, яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння (а.с.7), постановою ЕНА №7115489 від 30.04.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.3).

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суддя в повній мірі врахував характер і спосіб вчиненого, особу правопорушника, ступінь її вини, інші обставини справи, що впливають на вид стягнення, і обґрунтовано наклав стягнення згідно санкції статті. Законні підстави для призначення більш м`якшого стягнення без накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами відсутні.

Огляд водія ОСОБА_1 на виявлення стану наркотичного сп`яніння проведено з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України №1425/735 від 09.11.2015 року, а зі згоди водія саме в медичному закладі

Апеляційний суд досліджуючи матеріали справи, приходить до обґрунтованого переконання про те, що висновки суду першої інстанції з приводу заперечень поданих в суді першої інстанції та викладені доводи в апеляційній скарзі, які є аналогічними запереченням, є обґрунтованими належним чином та апеляційний суд не вбачає жодних підстав не погоджуватися із зазначеними висновками.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх..

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 місцевий суд в повній мірі врахував характер і спосіб вчиненого, особу правопорушника, ступінь її вини, інші обставини справи, що впливають на вид стягнення, і обґрунтовано наклав стягнення згідно санкції статті. Законні підстави для призначення більш м`якшого стягнення без накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами відсутні.

Отже, постанова місцевого суду є законна і обґрунтована, винесена законним складом суду, підстав для її скасування чи зміни з мотивів, наведених в апеляційній скарзі захисника Яциника В.В., апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст.294 КУпАП,-

постановив:

Постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Яциника В.В. – без задоволення.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Березюк О.Г.