Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №457/784/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 457/784/26 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В. Т.

Провадження № 33/811/1118/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М. з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Гайдука В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Гайдука М.П. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Трускавецького міського суду Львівської області від 29 травня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 665,60 грн судового збору.

Згідно з постановою, ОСОБА_1 , 01.05.2026, о 19.41 год. в м. Трускавці по вул.Стебницькій, керував транспортним засобом Опель Вектра, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння очей. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу «Алкотест Драгер 6810». Результат тестування - 0,67 проміле.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Гайдук М.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що постанова підлягає скасуванню.

Зазначає, що ОСОБА_1 вживав алкоголь після того, як припаркував авто.

Протокол складений таким чином,ніби-то ОСОБА_1 був затриманий під час керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Там же в протоколі вказано,що особу відсторонено від керування транспортним засобом шляхом залишення на місці події в той час, коли автомобіль вже давно був зачиненим в його гаражі.

Наголошує на тому, що поліцейська Гончарова І. диктувала свідку ОСОБА_2 , що писати, тому такі пояснення вважає неналежним доказом і такі не можуть слугувати доказом. що ОСОБА_3 під час руху транспортного засобу перебував у стані алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 , захисник Гайдук В.І., які були присутні в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали, просили її задоволити.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Гайдука В.І., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 654791 від 01 травня 2026 року (а.с. 4), згідно з яким ОСОБА_1 , 01.05.2026, о 19.41 год. в м. Трускавці по вул.Стебницькій, керував транспортним засобом Опель Вектра, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння очей. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу «Алкотест Драгер 6810». Результат тестування - 0,67 %о.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи відеозапису працівник поліції виявив у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, тому пред`явив вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. За результатами проходження огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, результат 0,67%о. Результати огляду ОСОБА_1 не оспорював, що і стало підставою для складання протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки такі спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом наданим свідками, які були на місці та які здійснили виклик поліції та надали працівникам поліції відео, яке підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Також, сам ОСОБА_1 вказав, що вживав алкоголь, їхав між гаражами, машину загнав в гараж, оскільки їхав не по дорозі, не вважає свої дії порушенням.

Наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відтак останній є суб`єктом відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 вживав алкоголь після того, як запаркував авто апеляційний суд оцінює критично, та вважає, такі формою захисту з метою уникнення відповідальності, оскільки на відеозаписі ОСОБА_1 не заперечував, що вживав алкоголь до того як сів за кермо. Також свідок ствердив, що чув запах алкоголю від ОСОБА_1 перед, тим, як він сів за кермо, тому і викликав працівників поліції.

Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Наведеними письмовими доказами, достовірність яких в апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з`ясовано всі обставини справи.

Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Трускавецького міського суду Львівської області від 29 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Гайдука М.П. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.