Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №673/551/26 — Деражнянський районний суд Хмельницької області

Деражнянський районний суд Хмельницької області

ін. 32200 , місто Деражня , вул. Миру, 43 тел. (факс): 038 56 2 10 24

_____________________________________________________________________________

13 липня 2026 року Справа № 673/551/26 Провадження № 3/673/181/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Суддя Деражнянського районного суду Хмельницької області Мартинюк В.Б.,

за участю: секретаря судового засідання – Капітана В.А.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 ,

її захисниці- адвоката Сідлецької О.В.,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

законного представника – ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли від Сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 ,

за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

встановив:

21.04.2026, близько 18 години 00 хвилин громадянка ОСОБА_1 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , вчинила дрібне хуліганство відносно неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке виражалося в словесних образах, криках образливому чіплянні, шарпані за верхній одяг, чим своїми діями, вчинила правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що в день події разом з ОСОБА_4 поверталася з магазину, коли до неї підбіг її син ОСОБА_5 , який був увесь брудний та наляканий. Зі слів сина, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 примусово змушували його прибирати у закинутому будинку, де, за її словами, вони вживають алкоголь. Коли зайшла до цього будинку ці діти поховались на горище, почала їх гукати, однак, за її словами у відповідь почула образи з нецензурною лайкою. Зазначила, що єдине, що вона зробила, — викликала працівників поліції, ці хлопчики коли почули це, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 втекли, а ОСОБА_6 не встиг, бо вона взяла за кермо (ручку) його мопеда, щоб він не поїхав до приїзду поліції. Пояснила, що, побачивши, як він злякався та почав плакати, бо їздить без прав, вона одразу відпустила мопед.

Після цього вона намагалася поспілкуватися з матір`ю ОСОБА_9 , однак, за її словами, остання почала ображати її нецензурною лайкою. Також зазначила, що раніше до її дітей неодноразово чіплялися інші діти, зокрема ОСОБА_6 разом з іншими хлопчиками забирали у них кишенькові гроші. Крім того, вказала, що працівники поліції запропонували сторонам примиритися. Заперечила, що ображала ОСОБА_2 або застосовувала до нього фізичну силу, пояснивши, що за одяг його не хапала та не утримувала. Вважає цю ситуацію наклепом. Майно ОСОБА_2 не пошкоджувала.

Законний представник потерпілого ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що 21.04.2026 вона поїхала на скутері у власних справах. Через технічну несправність залишила скутер, а поруч із ним залишився її син, який у цей час грався з іншими дітьми. Через кілька хвилин син зателефонував їй, істерично плакав та повідомив, що тітка ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), почала кричати, ображати. Зауважила, що пошкодила шолом що є дороговартісною річчю та кермо за яке тримала ОСОБА_1 , бо напевно дуже шарпала його. Зазначила, що раніше вони намагалися врегулювати конфлікт із ОСОБА_11 шляхом розмови, однак це не дало результату. До поліції звертатися не хотіла, однак після вказаного випадку, за її словами, ОСОБА_1 , знову почала чіплятися до її сина. Також пояснила, що раніше конфліктів між її сином та дітьми ОСОБА_1 не виникало. Із її слів, син повідомляв, що ОСОБА_1 висловлювалася на його адресу нецензурною лайкою та погрожувала. Крім того, зазначила, що конфлікт між сім`ями виник ще 07.01.2026 через непорозуміння, пов`язане з грошима дітей.

У судовому засіданні, свідок ОСОБА_4 пояснила, що 21.04.2026 близько 18:00 ОСОБА_1 зайшла за посилкою, після чого вони разом йшли додому і коли підходили до сільської ради, йшли трохи далі, до них підбіг син ОСОБА_1 та повідомив, що ОСОБА_2 ображає його і змушує збирати скло, при цьому плакав. Після цього ОСОБА_1 підійшла до ОСОБА_2 взяла за ручку керма скутера та запитала, чому він ображає її сина. При цьому свідок не чула, щоб ОСОБА_11 висловлювалася нецензурною лайкою чи била, ображала ОСОБА_2 .

Неповнолітній ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що 21.04.2026 разом із друзями перебував у закинутому будинку поблизу сільської ради. Вони побачили, що в будинку були розкидані їхні речі та багато побитого скла, тому попросили дітей прибрати. У цей час до них підійшла ОСОБА_1 , почала на нього кричати, звинувачувати у тому, чого він не вчиняв, та тримала його. Згодом відпустила.

Також пояснив, що ОСОБА_12 лише ходив по будинку та скла не прибирав, а інший хлопець пропонував ОСОБА_5 залізти на дах будинку. ОСОБА_1 викликала працівників поліції, тримала його за одяг та погрожувала вдарити. Згодом ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_1 , що його ображав інший хлопець, після чого вона відпустила ОСОБА_2 . Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 кинула його шолом, унаслідок чого він був пошкоджений.

Також пояснив, що наступного дня ОСОБА_1 знову сварилася на нього, з яких причин не розуміє.

06.07.2026 від захисниці ОСОБА_1 адвоката Сідлецької О.В. надійшла заява, в якій прохала адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з повною відсутністю в її діях події та складу правопорушення.

В обґрунтуванні, зазначила, що у діях ОСОБА_1 повністю відсутня суб`єктивна сторона правопорушення, оскільки в неї не було хуліганського мотиву чи наміру порушити громадський порядок. Її дії були зумовлені виключно захисною реакцією матері, яка намагалася припинити триваюче психологічне та фізичне насильство старших підлітків над її малолітніми дітьми. Зупинка скутера під керуванням неповнолітнього ОСОБА_2 мала на меті припинення протиправних дій і забезпечення приїзду правоохоронців, яких ОСОБА_1 викликала самостійно.

Також повністю відсутня об`єктивна сторона правопорушення, що підтверджується об`єктивними доказами у справі. Зокрема, відеозапис із нагрудних камер поліцейських, які прибули безпосередньо на виклик, зафіксував відсутність будь-якого конфлікту, нецензурної лайки чи образливої поведінки з боку ОСОБА_1 . Ба більше, сама ОСОБА_3 під час фіксації події на відео посміхалася й підтверджувала відсутність претензій до ОСОБА_1 , а її подальша заява через два дні була подана виключно під стороннім впливом. Відсутність неправомірних дій ОСОБА_1 додатково підтверджується поясненнями безпосереднього очевидця події ОСОБА_4 .

Додатковим доказом відсутності складу правопорушення є суттєві суперечності в матеріалах справи, де місцем вчинення порушення у протоколі вказано вулицю Перемоги, тоді як у заяві та свідченнях потерпілих фігурує вулиця Центральна. Враховуючи також позитивну характеристику ОСОБА_1 як зразкової матері чотирьох дітей, яка самостійно їх виховує і притягується вперше, та наявність у дітей гострого тривожного стану через попередні знущання, захист вважає висунуті звинувачення безпідставними. Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, що є беззаперечною підставою для закриття справи.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши протокол про адміністративне правопорушення серії ВБВ №138032 від 23 квітня 2026 року та матеріали справи, не здобув достатньо доказів доведення вини останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а тому провадження у справі слід закрити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Положеннями ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Так, ст. 173 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурної лайки в громадських місцях, образливого чіпляння до громадян та інших подібних дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Об`єктом адміністративного проступку, передбаченого ст. 173 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських містах в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокою суспільного життя, нормальних умов для праці та відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, непристойні висловлювання.

Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов`язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв`язній манері, а також насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, які слідкують за порядком.

До інших проявів дрібного хуліганства необхідно віднести: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, які слідкують за порядком; безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів`я через телефон; співання непристойних пісень; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; справляння природних потреб у не відведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільна без потреби зупинка комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не призвело до тяжких наслідків; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявленням неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах тощо.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під`їзди, а також підземні переходи, стадіони.

З суб`єктивної сторони правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, особа усвідомлює, що її дії, протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її згідно з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Досліджені в судовому засіданні докази не дають підстав для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, оскільки як встановлено суддею, поведінка ОСОБА_1 була пов`язана з неправомірними діями щодо її малолітнього сина та не мала на меті порушити громадський порядок, а тому вважаю, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки, відсутні належні, допустимі і достатні докази, що підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, провадження підлягає закриттю, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, тому підстави для стягнення з ОСОБА_1 судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 173, 253, 280, 284, 287, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя, -

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП, а провадження у справі – закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Деражнянський районний суд Хмельницької області.

Повний текст постанови складено 17.07.2026.

Суддя Деражнянського районного суду Хмельницької області В. Б. Мартинюк