Вирок від 16 липня 2026 р. у справі №504/1952/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/1952/26

Номер провадження 1-кп/504/538/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2026 рокус-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в с-щі Доброслав Одеського району Одеської області матеріали кримінального провадження № 12026164330000110, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.03.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Славута Хмельницької області, громадянина України, українця за національністю, з середньою освітою, не одруженого, який проходить службу за призовом під час мобілізації на посаді солдата першого ракетно-зенітного полку військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-24.12.2020 Славутським міськрайонним судом Хмельницької області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

-01.09.2021 Славутським міськрайонним судом Хмельницької області за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, 23.04.2025 звільнений у зв`язку з відбуттям строку покарання,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу на посаді солдата першого ракетно-зенітного полку військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.9,11,16,37,49,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, у лютому 2026 року, більш точний час не встановлено, але не пізніше 19.02.2026, маючи прямий умисел вирішив за попередньою змовою з іншими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , а саме: солдата, старшого водія, Особа1, відносно якої матеріали кримінального провадження виділено в окреме провадження, солдата, стрільця Особа2, відносно якої матеріали кримінального провадження виділено в окреме провадження, солдата, комірника Особа3, відносно якої матеріали кримінального провадження виділено в окреме провадження, та радіотелефоніста-планшетиста, Особа4, відносно якої матеріали кримінального провадження виділено в окреме провадження, вчинити порубку дерев у захисних лісових насадженнях з метою використання деревини для обігріву місця несення служби.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, узгоджено між собою, 19.02.2026 приблизно о 10:15 годині, більш точний час не встановлено, ОСОБА_4 спільно з вищевказаними особами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, всупереч встановленому порядку заготівлі лісодеревини, без спеціального дозволу на використання лісових ресурсів (лісорубного квитка чи ордера), в порушення вимог ст.ст. 4,69 Лісового кодексу України та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.07.2007, перебуваючи на території захисних лісових насаджень, розташованих поблизу с. Любопіль Одеського району Одеської області, використовуючи бензопили марки «DNIPRO M» та «Tatra», шляхом спилювання здійснили незаконну порубку дерев, відокремивши стовбури від кореня до ступеня припинення їх росту.

Зокрема, ОСОБА_4 , діючи у складі групи осіб, безпосередньо спиляв 4 дерева, діаметрами приблизно 52 см, 30 см та 28 см, після чого спільно з іншими учасниками групи складав незаконно зрубану деревину з метою подальшого транспортування.

Інші учасники групи також здійснили незаконну порубку дерев, у результаті чого загальна кількість незаконно зрубаних дерев становить 16 одиниць.

У подальшому всі учасники групи склали незаконно заготовлену деревину в одному місці з метою її подальшого спільного перевезення до місця дислокації.

Протиправні дії вказаних осіб були припинені працівниками поліції, які прибули на місце.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» (з урахуванням індексації), внаслідок незаконної порубки дерев, вчиненої ОСОБА_4 у складі групи осіб, державі в особі відповідної територіальної громади заподіяно шкоду на загальну суму 18305 гривень 84 копійки, що є тяжкими наслідками.

Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині) визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства, при цьому суду пояснив, що взимку 2026 року (лежав сніг) у них в частині закінчилися дрова, грошей через невиплату заробітної плати не було тому вони вирішили самостійно нарубати дрова для опалення палаток, кухні та лазні. Їх було 8 осіб, троє пішли через ці обставини в СЗЧ, тому залишилось 5, використовували 2 пили, загалом повалили більше 10 дерев, він спиляв 4, але доставити дрова до частини не встигли, оскільки їх затримали працівники поліції. У вчиненому злочині розкаявся, не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Потерпіла особа – Визирська сільська рада Одеського району Одеської області надала клопотання про розгляд справи без участі їх представника, просила розглянути заявлений в порядку ст. 128 КПК України цивільний позов та задовольнити його у повному обсязі.

Зі вступною промовою учасники процесу виступити відмовилися.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз`яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 246 КК України за кваліфікуючими ознаками – незаконна порубка дерев у захисних лісових насадженнях, вчинена за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом`якшують відповідальність обвинуваченого.

Суд, зокрема, враховує те, що ОСОБА_4 раніше судимий, скоїв умисне кримінальне правопорушення (злочин), який відноситься до категорії тяжких, відповідно до ст.12 КК України, разом з цим, визнав свою вину, негативно відноситься до вчиненого, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, діючий військовослужбовець, позитивно характеризується за місцем проходження служби, частково відшкодував спричинену шкоду, що знайшло своє підтвердження у наданій суду квитанції № 14 від 31.03.2026 на суму 1000,00 грн.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до положень ст.66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких життєвих обставин.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до положень ст.67 КК України є рецидив злочину .

В судових дебатах, прокурор просив обрати обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років із застосуванням положень статті 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням на строк 1 рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Сторона захисту прокурора підтримала.

Суд, на підставі встановлених обставин вважає необхідним та достатнім обрати ОСОБА_4 міру покарання у виді позбавлення волі, зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку відповідно до положень ст. 75 КК України, оскільки суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції її від суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Потерпілою стороною заявлений цивільний позов, за результатом якого потерпіла особа просить: стягнути з ОСОБА_4 на користь Визирської сільської ради Одеського району Одеської області матеріальні збитки у розмірі 35 621,17 грн. шляхом перерахунку вказаної суми грошових коштів на рахунок Визирської сільської ради Одеського району Одеської області. Обвинувачений ОСОБА_4 заявлений позов визнав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням приведених вимог закону, підстави та розмір заявлених позовних вимог мають бути доведеними відповідними доказами, що відповідають вимогам належності та допустимості.

Цивільним позивачем зазначено, що розмір матеріальних збитків, завданих Визирській сільській територіальній громаді, становить 36 621, 17 грн., з урахуванням погашення частини суми завданих збитків в сумі 1000 грн., про що свідчить Висновок експерта СЕ-19/116 -26/5381 – ФХЕД від 23.03.2026.

Суду в якості доказу наданий та судом досліджений висновок судової інженерно-екологічної експертизи № СЕ-19/116-26/5381 – ФХЕД від 23.03.2026 та встановлено, що відповідно до наданих на дослідження матеріалів, внаслідок пошкодження 16 (шістнадцяти) сироростучих дерев породи «Дуб звичайний» (черешчетий), пошкоджених до ступеня припинення росту з середніми діаметрами стовбурів у корі біля шийки кореня (на місці спилу) 26 см; 26 см; 28 см; 35 см; 41 см; 28,5 см; 30 см; 22 см; 29 см; 37 см; 37 см; 30 см; 48 см; 35 см; 52 см; 32 см; 28 см на відкритій ділянці місцевості полезахисної лісосмуги, що розташована за межами с. Любопіль Одеського району Одеської області за географічними координатами 46.70956, 31.03488 та мало місце 19 лютого 2026 року, розмір екологічної шкоди, завданої навколишньому природному середовищу (державі), складає 183 105 (сто вісімдесят три тисячі сто п`ять) гривень 84 копійки.

За дослідженим висновком розмір шкоди спричиненої саме ОСОБА_4 не визначався.

Обрання неналежного або неефективного механізму (способу) захисту — це самостійна підстава для відмови у задоволенні позову, навіть якщо право дійсно порушене. Суд не може самостійно змінити позовні вимоги, якщо особа звернення за судовим захистом помилилися в юридичній конструкції.

Так, судом встановлено, що за висновком експертизи який цивільний позивач покладає в основу заявлених позовних вимог не виокремлено розмір шкоди кожного з учасників групи. Шкода, що завдана територіальній громаді визначена у загальному розмірі - 183 105 грн. 84 копійки. Верховний суд неодноразово наголошував у своїх висновках, що саме позивач визначає, яке право порушено та який спосіб захисту є належним. З урахуванням того, що кримінальні провадження відносно учасників групи виокремлено для розгляду в різних провадженнях, суд вважає помилковим обраний цивільним позивачем механізм захисту через індивідуалізацію розміру шкоди за кожним учасником групи у відповідній рівній частці. Суд вважає, що в даному випадку виникає право на солідарну відповідальність учасників групи та дане деліктне зобов`язання має розглядатись за участю всіх боржників в окремому цивільно-правовому провадженні. Заборона повторного звернення до суду за захистом порушеного в даному випадку відсутня.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні не застосовувались. Питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, застосованих на підставі ухвали слідчого судді Доброславського районного суду Одеської області від 24.02.2026, вирішено в іншому кримінальному провадженні № 12026164330000062, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2026 за обвинуваченням іншої особи провадження відносно якого розглядалось окремо .

Судові витрати на проведення судової експертизи є підтвердженими та відповідно до приписів ст. 124 КПК України підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченого, але разом з тим судом встановлено, що інженерно-екологічна експертиза № СЕ-19/116-26/5381 -ФХЕД, проводилася по кримінальному провадженню № 12026164330000062 від 19.02.2026 з якого постановою прокурора від 30.03.2026 виділено провадження № 12026164330000110 від 30.03.2026 відносно ОСОБА_4 , також зазначений висновок експертизи покладено в основу обвинувачення відносно Особа1, Особа2, Особа3, Особа4 провадження щодо яких розглянуто окремо. Таким чином, суд не може стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 документально підтверджені витрати на залучення експерта у повному обсязі, оскільки такі витрати мають бути розподілені між всіма обвинуваченими в кримінальних провадженнях відносно яких вказаний висновок є доказом по справі.

Долю речових доказів вирішено у кримінальному провадженні № 12026164330000062, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2026 за обвинуваченням особи провадження відносно якого розглядалось окремо.

Керуючись ст.ст.349, 371-373, 374, 615 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Застосувати ст. 75 КК України і звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, якщо протягом 1 (одного) року іспитового строку ОСОБА_4 не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п.1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На період проходження військової служби нагляд за ОСОБА_4 як особою звільненою від відбування покарання з випробуванням покласти на командира військової частини НОМЕР_1 в підпорядкуванні якого перебуває засуджений, а після звільнення з військової служби повноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

Цивільний позов Визирської сільської ради Одеського району Одеської області залишити без задоволення.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Доброславський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, крім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1