Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №173/1044/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2025/26 Справа № 173/1044/26 Суддя у 1-й інстанції - Островерхова А.В. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є.,

за участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до встановлених обставин у постанові суду, 27.03.2026 о 23:58 годині водій ОСОБА_1 , в Кам`янському районі, м. Верхньодніпровськ, вул. Чайковського, керував транспортним засобом MITSUBISHI OUTLANDER ДНЗ НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, Кам`янській лікарні № 9, відмовився під відеозапис, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, та стягнуто на користь держави судовий збір.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі.

В обґрунтування посилається на такі обставини:

-не доведено факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 ;

- не роз`яснено права та обов`язки працівниками поліції;

- суд першої інстанції не взяв до уваги, що в момент, де зафіксовано ОСОБА_1 на відеозаписі, він виконував свої службові обов`язки, оскільки займає керівну посаду у військовій частині НОМЕР_2 .

В суді апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.

Вимоги апеляційної скарги щодо поновлення строку апеляційного оскарження у зв`язку з поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду підлягають задоволенню, так як ОСОБА_1 копію постанови отримав 28.04.2026 року. Крім того, постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.05.2026 року його апеляційну скаргу було повернуто у зв`язку з тим, що її подано після закінчення строку апеляційного оскарження, без заявлення клопотання про поновлення такого строку. При цьому, суд враховує, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, що об`єктивно могло вплинути на можливість своєчасної реалізації ним права на апеляційне оскарження.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Як встановлено апеляційним переглядом, вказані вимоги закону при розгляді судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення були дотримані та виконані в повному обсязі.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності, зокрема:

-протоколом серії ЕПР 1 № 625982 від 28.03.2026 року;

-відеозаписом;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що занижують увагу та швидкість реакції від 28.03.2026 року;

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Зазначені вище докази є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Так, із дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом. Зокрема, на позначці часу 00:24 він повідомив, що транспортний засіб було зупинено у зв`язку з номерним знаком, чим фактично підтвердив обставину керування автомобілем. Будь-яких заперечень щодо того, що він не керував транспортним засобом, під час оформлення адміністративних матеріалів не висловлював.

Твердження про нероз`яснення йому працівниками поліції процесуальних прав також не знайшли свого підтвердження. Так, з відеозапису вбачається, що на позначці часу 00:37 працівником поліції ОСОБА_1 було роз`яснено, зокрема ст. 63 Конституції України. Крім того, у пункті 13 протоколу про адміністративне правопорушення міститься власноручний підпис ОСОБА_1 про те, що йому роз`яснено права та обов`язки, передбачені чинним законодавством, зокрема ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Зазначений підпис міститься без будь-яких зауважень чи заперечень щодо змісту роз`яснених прав.

Посилання на те, що на момент складання адміністративних матеріалів він виконував службові обов`язки як військовослужбовець, також не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення на підставах і в порядку, визначених законом, а за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, статтею 130 КУпАП, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

Згідно зі статтею 266 КУпАП водій транспортного засобу, щодо якого у працівника поліції є підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, підлягає огляду на стан сп`яніння. Обов`язок пройти такий огляд є однаковим для всіх водіїв транспортних засобів незалежно від їхнього статусу, місця роботи чи проходження служби.

Крім того, із матеріалів справи не вбачається, що під час виявлення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 перебував при виконанні спеціальних службових завдань. Навпаки, з відеозапису вбачається, що він був одягнений у цивільний одяг та керував автомобілем MITSUBISHI OUTLANDER, який не є спеціалізованим військовим транспортним засобом. Вказані обставини жодним чином не звільняли його від обов`язку виконати законну вимогу працівника поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За порушення водієм обов`язку, передбаченого п. 2.5 ПДР, за таку відмову настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто правові наслідки у виді складення протоколу, оскільки, як вже було зазначено вище, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплює відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп`яніння і за такі дії настає адміністративна відповідальність.

Судом обґрунтовано накладено стягнення на загальних підставах за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, а тому порушень вимог закону при накладенні стягнення не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки не виникає сумніву щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як правопорушення повністю знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст.279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.

Таким чином, вважаю за доцільне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року – залишити без задоволення.

Постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Є. Джерелейко