Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №933/692/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1886/26 Справа № 933/692/26 Суддя у 1-й інстанції - Попович І.А. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., вирішуючи клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Олександрівського районного суду Донецької області від 27 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и л а:

постановою судді Олександрівського районного суду Донецької області від 27 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. Від сплати судового збору ОСОБА_1 звільнено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 09 червня 2026 року направив на електронну адресу Олександрівського районного суду Донецької області апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку ОСОБА_1 зазначає, що не був присутнім у судовому засіданні 27 травня 2026 року, а копія постанови надійшла до застосунку «Дія» 31 травня 2026 року. Також посилається на те, що на час розгляду справи не мав у своєму володінні медичних документів, якими, на його думку, підтверджується неможливість пройти огляд із використанням приладу «Drager» через перелом нижньої щелепи, та просить визнати наведені обставини поважними причинами пропуску строку.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу та матеріали справи, суддя апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

За змістом ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційний суд звертає увагу, що ст. 294 КУпАП є спеціальною нормою, яка регулює порядок і строк апеляційного оскарження саме постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, та прямо пов`язує початок перебігу десятиденного строку з днем винесення постанови. Тому посилання апелянта на положення ст. 289 КУпАП не змінює порядку обчислення строку в цій справі. Отримання копії постанови пізніше дня її винесення може бути враховано під час оцінки поважності причин пропуску строку, однак не створює автоматично нового десятиденного строку на апеляційне оскарження.

З урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 31 березня 2015 року № 2-рп/2015 положення ст. 294 КУпАП щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення застосовуються до постанов, винесення яких передбачене ст. 284 КУпАП. Отже, постанова суду першої інстанції у цій справі за своїм видом підлягає апеляційному перегляду, однак за умови дотримання встановленого законом строку або доведення поважних причин його пропуску.

Поновлення пропущеного строку не є автоматичним наслідком самого факту подання відповідного клопотання. Такий строк може бути поновлений лише за наявності обставин, які були об`єктивними, непереборними або істотно перешкоджали особі своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження. Особа, яка просить поновити строк, повинна навести конкретні причини пропуску, підтвердити їх належними доказами та пояснити період від дня, коли вона дізналася або об`єктивно могла дізнатися про винесення постанови, до моменту подання апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності апеляційної скарги, за умови, що такі обмеження мають законну мету і не порушують саму сутність права. Такий підхід викладено, зокрема, у рішенні у справі «Воловік проти України» (Volovik v. Ukraine, заява № 15123/03, рішення від 06 грудня 2007 року).

У рішенні у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, § 41, рішення від 03 квітня 2008 року) ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими; від судів вимагається наводити підстави відповідного рішення, а сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» (Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 34, рішення від 21 грудня 2010 року) ЄСПЛ наголосив, що норми, які регулюють строки подання скарг, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності, а зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржувану постанову судді Олександрівського районного суду Донецької області винесено 27 травня 2026 року. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП десятиденний строк на її апеляційне оскарження почався саме з дня винесення постанови, тобто 27 травня 2026 року, а останнім днем такого строку було 05 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 направив на електронну адресу суду першої інстанції 09 червня 2026 року, тобто після закінчення передбаченого ст. 294 КУпАП строку на апеляційне оскарження, з пропуском строку на чотири календарні дні.

Перевіряючи наведені причини, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 був обізнаний про перебування справи на розгляді суду. Так, 13 травня 2026 року він подав клопотання про відкладення судового засідання, після чого розгляд справи було відкладено на 27 травня 2026 року. Зі змісту постанови суду першої інстанції вбачається, що про дату, час і місце наступного судового засідання ОСОБА_1 було повідомлено належним чином, однак у судове засідання він не з`явився та нового клопотання про відкладення розгляду не подав.

Крім того, матеріали справи містять супровідний лист суду від 27 травня 2026 року про направлення ОСОБА_1 копії постанови та розписку ОСОБА_2 від тієї ж дати про отримання копії постанови для передачі ОСОБА_1 . Зазначена розписка сама по собі не підтверджує дату особистого вручення постанови ОСОБА_1 , однак свідчить, що копію постанови було виготовлено та видано для її передачі апелянту безпосередньо в день винесення судового рішення.

Водночас сам ОСОБА_1 в апеляційній скарзі визнає, що копія постанови надійшла йому до застосунку «Дія» 31 травня 2026 року. Отже, не пізніше цієї дати апелянт достовірно знав зміст оскаржуваного рішення та мав реальну можливість вирішити питання щодо його апеляційного оскарження.

Після отримання постанови 31 травня 2026 року до закінчення встановленого законом строку 05 червня 2026 року в розпорядженні ОСОБА_1 залишалося шість календарних днів. Однак у клопотанні не наведено жодних конкретних обставин та не надано доказів, які б підтверджували, що протягом цього проміжку часу він був позбавлений можливості скласти та направити апеляційну скаргу або хоча б звернутися до суду із відповідним процесуальним документом.

Посилання апелянта на перелом нижньої щелепи, неможливість видихнути повітря через прилад «Drager» та отримання медичного висновку після розгляду справи стосуються передусім обґрунтованості постанови суду першої інстанції та оцінки доказів по суті. Зазначені обставини виникли й були документально зафіксовані до винесення постанови, а апелянт не стверджує та не підтверджує, що стан здоров`я у період із 31 травня до 05 червня 2026 року об`єктивно унеможливлював подання апеляційної скарги.

Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності складу адміністративного правопорушення, можливості пройти інший вид медичного дослідження та доказового значення медичних документів можуть бути предметом апеляційної перевірки лише після позитивного вирішення питання про поновлення строку. Самі по собі доводи щодо незаконності постанови не є поважною причиною пропуску встановленого законом строку на її оскарження.

Апеляційний суд не залишає поза увагою, що строк пропущено на нетривалий час, а право на апеляційний перегляд є важливою процесуальною гарантією. Водночас тривалість пропуску не звільняє заявника від обов`язку пояснити причини несвоєчасного звернення. У цій справі апелянт був обізнаний про дату судового розгляду, отримав доступ до постанови не пізніше 31 травня 2026 року та мав до закінчення строку достатній проміжок часу для звернення з апеляційною скаргою, однак не навів об`єктивних перешкод, які завадили йому зробити це до 05 червня 2026 року.

За таких обставин визнання поважною причиною лише того факту, що копію постанови отримано через декілька днів після її винесення, без встановлення будь-яких перешкод для звернення протягом часу, який залишався до завершення строку, фактично означало б автоматичне обчислення нового десятиденного строку з дня отримання копії постанови, що не відповідає прямому змісту ст. 294 КУпАП.

З огляду на встановлені обставини суддя апеляційного суду приходить до висновку, що ОСОБА_1 не доведено існування поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Олександрівського районного суду Донецької області від 27 травня 2026 року. У зв`язку з цим у поновленні строку слід відмовити, а апеляційну скаргу, подану після спливу визначеного законом строку, повернути особі, яка її подала, разом із усіма додатками.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП

п о с т а н о в и л а:

у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Олександрівського районного суду Донецької області від 27 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 – відмовити.

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Олександрівського районного суду Донецької області від 27 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП – повернути особі, яка її подала, разом із усіма додатками.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА