Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №220/1443/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1957/26 Справа № 220/1443/24 Суддя у 1-й інстанції - Дурач О. А. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., вирішуючи клопотання захисника - адвоката Погрібної Т.С., діючої в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и л а:

постановою судді Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Також стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, захисник - адвокат Погрібна Т.С., діюча в інтересах ОСОБА_1 , 08 червня 2026 року через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку захисник посилається на те, що копію постанови ОСОБА_1 не отримував, під час судового розгляду проходив військову службу, виконував бойові та спеціальні завдання, тривалий час перебував у районах ведення бойових дій, а раніше отримав бойове травмування. Зазначає, що 25 жовтня 2024 року ОСОБА_1 сплатив штраф, отримавши усну інформацію працівників поліції лише про необхідність його сплати, однак про позбавлення права керування транспортними засобами нібито не знав. Про наявність такого стягнення він, за твердженням захисника, дізнався лише у травні 2026 року, після чого уклав договір про надання правничої допомоги, а 01 червня 2026 року адвокат звернулася із заявою про ознайомлення з матеріалами справи.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу та матеріали справи, суддя апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

За змістом ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційний суд звертає увагу, що ст. 294 КУпАП є спеціальною нормою, яка регулює порядок і строк апеляційного оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення та прямо пов`язує початок перебігу десятиденного строку з днем винесення постанови. Отримання копії постанови після дня її винесення може бути враховано під час оцінки поважності причин пропуску строку, однак саме по собі не створює нового десятиденного строку на апеляційне оскарження.

З урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 31 березня 2015 року № 2-рп/2015 положення ст. 294 КУпАП щодо апеляційного оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення застосовуються до постанов, винесення яких передбачене ст. 284 КУпАП. Отже, постанова суду першої інстанції у цій справі за своїм видом підлягає апеляційному перегляду, однак за умови дотримання встановленого законом строку або доведення поважних причин його пропуску.

Поновлення пропущеного процесуального строку не є автоматичним наслідком самого факту подання відповідного клопотання. Такий строк може бути поновлений лише за наявності обставин, які були об`єктивними, непереборними або істотно перешкоджали особі своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження. Особа, яка просить поновити строк, повинна конкретизувати причини пропуску, окреслити період дії відповідних перешкод та підтвердити наведені обставини належними доказами.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності апеляційної скарги, за умови, що такі обмеження мають законну мету і не порушують саму сутність права. Такий підхід викладено, зокрема, у рішенні у справі «Воловік проти України» (Volovik v. Ukraine, заява № 15123/03, рішення від 06 грудня 2007 року).

У рішенні у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, § 41, рішення від 03 квітня 2008 року) ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими; від судів вимагається наводити підстави відповідного рішення, а сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» (Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 34, рішення від 21 грудня 2010 року) ЄСПЛ наголосив, що норми, які регулюють строки подання скарг, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності, а зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Загальний підхід до оцінки причин пропуску процесуальних строків у період воєнного стану сформульовано також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22. Сам по собі факт запровадження воєнного стану або проходження військової служби не є безумовною підставою для поновлення строку; необхідно встановити конкретні обставини, які виникли внаслідок відповідних умов та унеможливили вчинення процесуальної дії у визначений законом строк.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржувану постанову судді Великоновосілківського районного суду Донецької області винесено 10 жовтня 2024 року. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП десятиденний строк на її апеляційне оскарження почався саме з дня винесення постанови. Десятий день строку - 19 жовтня 2024 року - припав на суботу, тому з урахуванням вихідного дня останнім днем для подання апеляційної скарги було 21 жовтня 2024 року.

Апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку захисник - адвокат Погрібна Т.С. подала 08 червня 2026 року, тобто більш ніж через один рік і сім місяців після закінчення передбаченого ст. 294 КУпАП строку на апеляційне оскарження.

Перевіряючи доводи про необізнаність ОСОБА_1 щодо судового розгляду, апеляційний суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення щодо нього складено 19 вересня 2024 року. У протоколі містяться відомості про ознайомлення ОСОБА_1 з датою, часом і місцем судового засідання, призначеного на 10 жовтня 2024 року, що засвідчено його підписом. Та сама обставина відображена в оскаржуваній постанові, в якій зазначено, що про дату та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином, однак у засідання не з`явився, клопотань про відкладення не подавав і причин неявки суду не повідомив.

Отже, ОСОБА_1 достовірно знав про наявність судового провадження та конкретну дату його розгляду. За таких обставин він мав можливість і повинен був у розумний строк вживати заходів для отримання інформації про результат відомого йому провадження, у тому числі особисто, через командування військової частини, поштовий або електронний зв`язок чи за допомогою захисника.

Матеріали справи також містять супровідний лист Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 жовтня 2024 року про направлення ОСОБА_1 копії постанови за адресою, зазначеною ним у матеріалах справи. Водночас підтвердження особистого вручення поштового відправлення матеріали не містять, а тому сам факт направлення не може беззастережно прирівнюватися до належного вручення повного тексту постанови. Однак ця обставина підлягає оцінці не ізольовано, а в сукупності з попередньою обізнаністю апелянта про дату розгляду справи та його подальшою поведінкою.

Згідно з платіжною інструкцією 25 жовтня 2024 року ОСОБА_1 сплатив адміністративний штраф у розмірі 17 000 грн, тобто саме в розмірі, визначеному оскаржуваною постановою. Ця платіжна операція була здійснена через п`ятнадцять днів після винесення постанови та свідчить, що не пізніше 25 жовтня 2024 року апелянт знав про ухвалення щодо нього несприятливого судового рішення та про застосоване основне адміністративне стягнення.

Апеляційний суд не ототожнює сплату штрафу з належним врученням повного тексту постанови та не вважає, що сама по собі така сплата безумовно підтверджує обізнаність особи з усіма складовими судового рішення. Разом з тим твердження захисника про те, що ОСОБА_1 отримав лише усну інформацію працівників поліції про необхідність сплати штрафу, не пояснює, чому, достовірно знаючи про судове провадження та застосований до нього штраф, він упродовж наступних дев`ятнадцяти місяців не звертався до суду за копією постанови, не перевіряв повний зміст рішення та не вживав жодних заходів для його оскарження.

Посилання на проходження військової служби, виконання бойових завдань, наявність статусу учасника бойових дій, відзнак і нагород підтверджують особливий характер служби ОСОБА_1 , однак не доводять наявності безперервної об`єктивної перешкоди для подання апеляційної скарги протягом усього періоду з 10 жовтня 2024 року до 08 червня 2026 року.

Надані документи не містять відомостей про конкретне місце перебування ОСОБА_1 , режим несення служби, виконання безперервних завдань, відсутність доступу до засобів зв`язку або інші обмеження саме у період перебігу десятиденного строку з 10 до 21 жовтня 2024 року. Не наведено й обставин, які б пояснювали неможливість звернення до суду після сплати штрафу 25 жовтня 2024 року та протягом усього наступного тривалого часу.

Довідка про обставини травми стосується події 10 березня 2024 року, тобто травмування, отриманого приблизно за сім місяців до винесення оскаржуваної постанови. Матеріали, додані до клопотання, не підтверджують, що наслідки цієї травми станом на 10-21 жовтня 2024 року позбавляли ОСОБА_1 можливості отримувати кореспонденцію, користуватися засобами зв`язку, доручити ведення справи захиснику або іншим способом реалізувати право на апеляційне оскарження.

Наведені захисником рішення інших апеляційних судів ухвалені за конкретних фактичних обставин відповідних справ і самі по собі не доводять поважності причин пропуску строку в цьому провадженні. Питання поновлення строку вирішується індивідуально, з урахуванням тривалості пропуску, поведінки учасника та доведеного причинного зв`язку між зазначеними ним обставинами і неможливістю своєчасного звернення.

Подання адвокатом 01 червня 2026 року заяви про ознайомлення з матеріалами справи та апеляційної скарги 08 червня 2026 року свідчить про оперативність дій захисника після її залучення, однак пояснює лише поведінку сторони захисту у червні 2026 року. Залучення нового захисника через значний проміжок часу не створює нового строку на апеляційне оскарження і не усуває необхідності пояснити бездіяльність особи до моменту укладення договору про правничу допомогу.

Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо оцінки доказів, доведеності складу адміністративного правопорушення та правильності постанови суду першої інстанції стосуються суті справи. Вони можуть бути предметом апеляційної перевірки лише після позитивного вирішення питання про поновлення строку, але самі по собі не пояснюють і не виправдовують несвоєчасність подання апеляційної скарги.

Апеляційний суд враховує важливість права на апеляційний перегляд, особливі умови проходження військової служби та необхідність уникнення надмірного формалізму. Водночас строк пропущено на надзвичайно тривалий час, а матеріали справи свідчать про обізнаність апелянта з датою розгляду та не пізніше 25 жовтня 2024 року - з фактом застосування до нього штрафу. За відсутності конкретних доказів безперервної об`єктивної неможливості звернутися до суду поновлення строку суперечило б принципу юридичної визначеності та фактично нівелювало б вимоги ст. 294 КУпАП.

З огляду на встановлені обставини суддя апеляційного суду приходить до висновку, що захисником не доведено існування поважних причин пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 жовтня 2024 року. У зв`язку з цим у поновленні строку слід відмовити, а апеляційну скаргу, подану після спливу визначеного законом строку, повернути особі, яка її подала, разом із усіма додатками.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП

п о с т а н о в и л а:

у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Погрібної Т.С., діючої в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - повернути особі, яка її подала, разом із усіма додатками.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА