Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №727/2331/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2331/26

Провадження № 2-а/727/157/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Гавалешка П.С.

за участю секретаря Лепчук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

Установив:

До Шевченківського районного суду м. Чернівці надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.10.2025 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.210-1 ч.3 КУпАП, на нього накладено штраф у сумі 17000 грн., до сплати ВДВС визначив суму у розмірі 37600 грн.

Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що, «будучи військовозобов`язаним, перебувачи у статусі обмежено придатного до військової служби у воєнний час, не з`явився до ТЦК та СП у строк до 05.06.2025 для проходження повторного медичного огляду ВЛК з метою встановлення ступеня придатності до військової служби. Своїми протиправними винними діями /бездіяльністю/ порушив абз.4 п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та п.2 розділу 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІX від 21.03.24 року.

Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною і підлягає скасуванню у зв`язку порушенням зі сторони Відповідача матеріального та процесуального законодавства.

Зазначає, що ОСОБА_1 постійно проживає в м. Коломия Івано-Франківської області, з питань військового обліку був приписаний до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після звільнення з місць позбавлення волі Коломийським райвійськкоматом йому був виданий документ, що він виключений з військового обліку у зв`язку з засудженням за тяжкі та особливо тяжкі злочини.

В кінці листопада 2023 він був викликаний повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому видали тимчасове посвідчення військовослужбовця № НОМЕР_1 від 29.11.2023, у графі 14 якого вказувалось, що він виключений з військового обліку 29.11.2023 на підставі ст.37 п.6 пп.6 діючого в той час Закону «Про військовий облік та військову службу».

В постанові №9377 від 14.10.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 вказав як доказані відомості з протоколу серії ЧРТЦК №3009, що ОСОБА_1 на момент затримання був військовозобов`язаним і перебував у статусі обмежено придатного до військової служби, але не з`явився до ТЦК та СП /якого - невідомо/ у строк до 05.06.2025 для проходження повторно медичного огляду ВЛК.

В тимчасовому посвідченні №7108 /п.п.7,8/ дійсно наявний запис, що позивач «придатний до в/служби» і призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 зарахований 02.03.2000 в запас «згідно ст.15 п.5 ЗУ «Про ВО і ВС». Такий запис зроблений в той же день, що і запис про виключення його з військового обліку, про що в протоколі та постанові не згадується.

При цьому Позивач заявив, що він ніколи не проходив ВЛК, зокрема 02.03.2000 р.,оскільки у вказаний час знаходився в місцях позбавлення волі, що підтверджується документально. Він також ніколи не визнавався обмежено придатним до військової служби. У вказаному протоколі від 4.10.2025 власноручно вказав, що він є виключеним з військового обліку.

Особою, яка уповноважена на складання адміністративних протоколів, не в повній мірі роз`яснені Позивачу права, передбачені ст.268 КУпАП, а саме: справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи».

Хоча позивач вказує, що 14.10.2025 він не міг з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки амбулаторно проходив лікування, що підтверджується документально. Не ставив питання про відкладення розгляду справи, оскільки йому не було роз`яснено таке право.

У порушення ст.285 КУпАП відповідач у трьохденний термін не ознайомив позивача з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності і ніяким чином засобами зв`язку не направив її ОСОБА_1 , про наявність такої постанови позивач дізнався тільки 02.02.2026 із листа місцевого ВДВС.

Зазначає, що в постанові не вказується, які порушення допустив позивач згідно ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та інших нормативних актів з цього питання.

На підставі вищевикладеного просить суд скасувати як незаконну постанову №9377 від 14.10.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 у Чернівецькій області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.210-1 ч.3 КУпАП, справу закрити за відсутністю складу адміністративно правопорушення.

Ухвалою суду від 29.04.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Зазначає, що ОСОБА_1 , перебуваючи у статусі обмежено придатного до військової служби у воєнний час, не пройшов у строк до 05.06.2025 року повторного медичного огляду ВЛК з метою встановлення ступеня придатності до військової служби.

У зв`язку з вищевикладеним, 04.10.2025 посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 було складено Протокол №3009. ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП з повідомленням часу, дати та адреси розгляду протоколу, а також Позивач отримав копію протоколу.

На розгляд протоколу ОСОБА_1 не з`явився, не скористувався правом на захист та правову допомогу під час розгляду протоколу. В подальшому не цікавився результатом адміністративного провадження.

В подальшому, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності (постанова начальника Чернівецького РТЦКтаСП №9377 від 14.10.2025 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП).

ОСОБА_1 брав участь при складанні протоколу серії ЧРТЦК №3009 від 04 жовтня 2025 року, належним чином був повідомлений про дату розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, не цікавився її розглядом та результатом справи, протилежних обставин ним не доведено.

Відтак, позивач про винесення оскаржуваної постанови повинен був дізнатися 14.10.2025 - у день розгляду справи про адміністративне правопорушення, про день, час та місце розгляду якої він був належним чином повідомлений.

З урахуванням викладеного та положень ст. 289 КУпАП та ст. 286 ч. 2, ст. 120 КАС України строк звернення ОСОБА_1 до суду з позовом щодо оскарження вищевказаної постанови закінчився 25.10.2025 року.

На підставі викладеного, позовна заява подана після закінчення строків, установлених законом, при цьому, матеріали адміністративної справи не містять будь-яких доказів, які підтверджують поважність причини пропуску позивачем строків звернення до суду.

Практика діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо забезпечення ведення військового обліку військовозобов`язаних показує, що на даний час, існує окрема категорія осіб, які ігнорують обов`язки, покладенні підзаконними актами, вчасно не вчиняють дії та не подають до Р(М)ТЦКтаСП інформацію (документи) для належного ведення військового обліку. Дії таких військовозобов`язаних спрямовані на максимальне ускладнення процесу їхнього виклику до Р(М)ТЦК та СП а також унеможливлення прогнозування людських ресурсів, які підлягають призову на військову службу за мобілізацією на особливий період та їх оповіщення.

Такі дії являють собою істотну суспільну небезпеку, оскільки негативно впливають на обороноздатність держави і спрямовані проти порядку управління в Україні.

З огляду на зазначене вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Від позивача надійшла до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що в протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові начальника РТЦК вказується, що позивач є військовозобов`язаним і перебуває у статусі обмежено придатного до військової служби. Звідки отримана інформація, що Позивач був обмежено придатним до військової служби - невідомо.

Навпаки, у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного в п.7 вказано, що він «придатний до в/служби». В той же час в п.14 вказаного посвідчення вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_6 він виключений із військового обліку. Дані відмітки зроблені в один і той же день 29.11.2023 і не можуть одночасно існувати.

При кваліфікації дій Позивача у протоколі вказано, що диспозиція ч.3 ст.210-1 КУпАП є бланкетною і відсилає до абз.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», але сам текст диспозиції, вказаний у ч.1 даної статті не приведений.

В той же час у постанові №9377 начальником РТЦК та СП взагалі не згадується, що позивач порушив якісь норми закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Більш того, у постанові начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підтвердження вчинення позивачем вказаного правопорушення наявне посилання на нормативний акт, відмінний від вказаного в протоколі - абз.4 п.10 ст.1 Закону «Про військовий обов`язок та військову службу» та п.2 розділу 2 Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Згідно протоколу до нього було долучено копію тимчасового посвідчення позивача, а в постанові начальника РТЦК вказано ще на один документ ЄДРПВР.

На підставі викладеного, просить позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Учасники справи в судове засідання не викликалися.

Дослідивши докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.

Як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення №3009 від 04.10.2025 року « ОСОБА_1 , будучи військовозобов?язаним, перебуваючи у статусі обмежено придатного до військової служби у воєнний час, не з?явився до ТЦК та СП у строк до 05.06.2025 року для проходження повторного медичного огляду ВЛК з метою встановлення ступеня придатності до військової служби. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) порушив: абз.4 п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу» та п.2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024 року відповідно до якого громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до 04.05.2024 року (крім осіб, визнаних установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов?язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов?язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов?язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов?язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, який розпочав діяти з 17.03.2014р. після оприлюднення Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію», та який діє станом на момент складання протоколу.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка є бланкетною тобто такою, що відсилає до абз. 3, ч. 1, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», кваліфікуюча обставина визначається вчинення цього правопорушення в особливий період».

Згідно даного протоколу позивач був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення, яка відбулася о 09 год. 15 хв. 14.10.2025 р. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), про що свідчить його підпис у протоколі.

Крім того, позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що 29.11.2023 року виключений з військового обліку, про що свідчить відмітка в посвідченні військозобов`язаного.

Відповідачем 14.10.2025 року було прийнято постанову № 9377, відносно ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 ОСОБА_1 29.11.2023 року виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі ст. 37 п. 6 пп. 6 ЗУ «ВО і ВС».

Згідно витягу з ЄДРПВР ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 06.10.2025 року взято на облік.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП внаслідок порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не проходження повторного медичного огляду.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 КУпАП (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частиною п`ятою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Згідно із ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена з дотриманням вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно із ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Згідно із Указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 р. оголошено про проведення загальної мобілізації.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII (в подальшому - Закон № 2232-XII) .

Відповідно до ч.10 ст.1 Закон № 2232-XII, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

15.02.2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12.02.2025 р. (в подальшому - Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані були до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 р. № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Суд зазначає, що вказана норма зобов`язує осіб віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (до 15.02.2025 р.) до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він ніколи не проходив ВЛК, зокрема 02.03.2000 р., оскільки у вказаний час знаходився в місцях позбавлення волі. Зазначає, що ніколи не визнавався обмежено придатним до військової служби.

Як вже було зазначено, за оскаржуваною постановою, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він будучи військовозобов?язаним, перебуваючи у статусі обмежено придатного до військової служби у воєнний час, не з?явився до ТЦК та СП у строк до 05.06.2025 року для проходження повторного медичного огляду ВЛК з метою встановлення ступеня придатності до військової служби. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) порушив: абз.4 п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу» та п.2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024 року, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Правопорушення вчинене в особливий період.

Зі змісту оскаржуваної постанови та протоколу про адміністративне правопорушення, складені щодо позивача, відсутні будь-які відомості про те, що він раніше був визнаний обмежено придатним до військової служби, постанови медичного огляду ВЛК та іншого підтвердження про направлення позивача на ВЛК.

Обов`язок пройти повторний медичний огляд (ВЛК) до 05.06.2025 року, як зазначено в протоколі, стосується виключно осіб, які мали статус «обмежено придатний».

Оскільки матеріали справи, зокрема й оскаржувана постанова і протокол про адміністративне правопорушення, не містять даних про наявність у позивача такого статусу, зазначене підтверджує відсутність складу адміністративного правопорушення передбаченого ч 3 ст.210-1 КУпАП.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 червня 2026 року було витребувано у відповідача копії всіх матеріалів, що були складені відносно позивача в межах справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, на що довідку військово-лікарської комісії про статус позивача як «непридатний», «обмежено придатний» чи «придатний» - судом не отримано.

Оскільки всупереч вимог ч.2 ст.77 КАС України, відповідачем не надано до суду достатніх доказів того, що позивач був обмежено придатним до військової служби до дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ, а матеріали справи таких не містять, враховуючи, що відповідачем істотно порушено процедуру притягнення до адміністративної відповідальності позивача, то суд доходить до висновку, що відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 лютого 2008 року у справі Кобець проти України зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю з огляду на відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

За наведених вище обставин, оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП не доведена, то наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

За змістом ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, суд, відповідно до ст.139 КАС України, стягує на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 665,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241, 242, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Скасувати постанову №9377 від 14.10.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь ОСОБА_1 в розмірі 665 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя П.С. Гавалешко