Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №591/10099/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/10099/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Клімашевська І. В.

Номер провадження 33/816/657/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 172-11 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у залі суду в місті Суми, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 вересня 2025 року, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , командира відділення ВЧ НОМЕР_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 8500 грн.

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 вересня 2025 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 8500 грн. за те, що 28 серпня 2025 року близько 15 год. 15 хв. перебував поза межами тимчасового розташування військової частини НОМЕР_2 , не виконуючи обов`язки військової служби, проводив службовий час на власний розсуд, при цьому орган державної влади або правоохоронні органи, в тому числі органи військового управління про свою належність до військової служби про вчинене ним ухилення від неї та його причини, не повідомляв. 28 серпня 2025 року близько 19 год. 00 хв. молодший сержант ОСОБА_2 самостійно повернувся до тимчасового розташування ВЧ НОМЕР_2 . Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Не погодившись з таким судовим рішенням особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на оскарження постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 вересня 2025 року, скасувати її та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

В обґрунтування пропущеного строку, ОСОБА_1 посилається на те, що апеляційну скаргу він відправив 25 вересня 2025 року до Сумського апеляційного суду Сумської області, відповідь про отримане рішення не отримав, але у телефонному режимі працівники канцелярії йому повідомили, що його апеляційна скарга залишена без розгляду і він має її подати безпосередньо до Зарічного районного суду м. Суми, що ним і було зроблено, однак, вже з пропуском строку.

Просить визнати вказані причини поважними та поновити йому пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 вересня 2025 року.

В обґрунтування апеляційних вимог, ОСОБА_1 зазначає, що зранку 28 серпня 2025 року він, як молодший сержант, знаходився у м. Суми у складі групи військовослужбовців, які були направленні на роботи по обладнанню фортифікаційних споруд. Близько 15 год. 00 хв. група повернулася до місця тимчасового розташування. Зазвичай останній час доби солдати їх підрозділу займаються власними справами (гігієна, побутові питання, ремонт засобів та обладнання), якщо не надходило додаткових вказівок від керівництва. В той день ніяких додаткових наказів від керівництва він не отримував, а тому вирішив прийняти душ, попрати одяг та поспілкуватися з рідними, для цього ненадовго відходив на найближчий берег річки, аби ніхто не заважав. В підрозділі проводиться контрольне шикування о 19 год. 00 хв., про що він знав і самостійно з`явився у вказаний час на вечірнє шикування, однак командир йому повідомив, що шукав його і вже подав у СЗЧ, також, наказав збиратися на експертизу на з`ясування стану алкогольного сп`яніння, яку було проведено о 19 год. 25 хв. та складено Акт №3044. В цей же день, він та командир першої роти розмінування військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_3 прибули до відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про військове адміністративне правопорушення. Протокол складав штаб-сержант третьої категорії відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 , старший сержант ОСОБА_4 , в якому зазначено, що він ( ОСОБА_2 ) 28 серпня 2025 року у проміжку часу між 15 год. 15 хв. та 19 год. 00 хв. без поважних причин проводив час на власний розсуд, чим ухилявся від виконання службових обов`язків, знаходився поза межами тимчасового розташування військової частини, а у дійсності, він знаходився на території розташування та займався справами які, є прямим продовженням виконаної задачі по організації лінії оборони, а саме приймав душ та прав речі які забруднилися на роботі. По приїзді до ВСП командир першої роти розмінування військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_3 просто дістав заздалегідь заготований протокол про адміністративне правопорушення та з старшим сержантом ОСОБА_4 почали змушувати його підписати протокол та визнати себе винним, але він не погодився та зробив помітку про свою незгоду. Протокол же з поміткою, що він визнає себе винним, вимушений був підписати, так як відмова автоматично робила б його винним, при цьому, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , фактично, використовуючи свої службові повноваження та авторитет, користуючись його правовою безграмотністю, змусили його підписати і відмову від залучення спеціаліста юридичної допомоги, хоча він себе винним не вважав та не відмовлявся від консультації з фахівцем.

При цьому, апелянт наголошує, що до складеного відносно нього протоколу, не було долучено жодного доказу його провини, на кшталт, факту надходження на його телефон дзвінків від командира, його відсутності на території частини, його злодійського наміру, що він не виконував функції служби за наказом чи розпорядженням. Факт його відсутності повинен був спочатку зафіксований найближчим командиром - головним сержантом взводу чи командиром взводу, і, в подальшому, на командира роти мав бути написаний рапорт чи доповідна записка про це, яка повинна бути долучена до матеріалів протоколу, однак, такі документи у матеріалах протоколу відсутні, а в якості свідка, який підтвердив його відсутність, було залучено військовослужбовця, який разом з ним не проживає і не є його командиром.

Також, апелянт зауважує, що підрозділ розквартирований у м. Суми у будівлі гуртожитку, в якому не обладнано бомбосховище, і є наказ командира про розосередження особового складу із будівлі гуртожитку у довільному порядку під час повітряної тривоги. У зазначений день 28 серпня 2025 року у м. Суми було двічі оголошено повітряну тривогу з 13 год. 08 хв. до 17 год. 00 хв. та з 17 год. 00 хв. до 18 год. 36 хв., а тому, старший лейтенант ОСОБА_3 жодним чином не міг встановити факту його відсутності у підрозділі, як і його присутності, оскільки сам наказав під час тривоги розосереджуватися з місця дислокації.

Апелянт вважає, що у даному випадку, суд формально поставився до розгляду питання про військове адміністративне правопорушення, зазначене у протоколі серії КИС №1885 від 29 серпня 2025 року, не з`ясував фактичні обставини, не забезпечив рівність сторін судового процесу та не вжив достатніх заходів для відправлення судочинства, у зв`язку з чим вважати оскаржувану постанову законною та обґрунтованою підстави відсутні.

Про призначення даної справи до апеляційного розгляду особа, що притягується до адміністративної відповідальності був сповіщений у передбачений Законом спосіб, однак, до суду не з`явився, а у телефонному режимі повідомив, що не заперечує щодо здійснення апеляційного розгляду без його участі, з додатковим зазначенням, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційні доводи та вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

А тому, перевіривши матеріали даної справи, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При вирішенні питання поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує, що відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова у справі оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Положеннями ч. 2 ст. 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційний суд вважає причини, за яких ОСОБА_1 було пропущено строк на оскарження постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 вересня 2025 року, поважними, що є підставою для поновлення останньому вказаного строку.

При цьому, перевіряючи законність прийнятого суддею суду першої інстанції рішення в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд зауважує, що відповідно до вимог ст.ст.245,251,252,280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, положеннями КУпАП передбачено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі.

Проте, вищевказані вимоги закону суддею суду першої інстанції дотримані не були, а висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-11 КУпАП, не підтверджується достатніми доказами, які б в сукупності дозволяли встановити обставини, які підлягають доказуванню, з огляду на наступне.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції зазначив лише те, що зібраними матеріалами справи, дослідженими у суді, та безпосередньо поясненнями наданими правопорушником в судовому засіданні підтверджується провина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, а саме, у самовільному залишенні ним території тимчасового розташування, де був відсутній 4 години, проводячи службовий час на власний розсуд.

При цьому, апеляційний суд наголошує, що згідно диспозиції ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, відповідальність за вчинення даного правопорушення настає у разі самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Самовільне залишення військової частини або місця служби кваліфікуються за статтею 172-11 КУпАП, якщо воно вчиняється: військовослужбовцем строкової служби і триває до трьох діб; військовослужбовцем - контрактником, мобілізованим, а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення їх вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення може мати наступні прояви: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю до трьох діб; нез`явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб; самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів тривалістю до десяти діб; нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин у разі призначення або переведення тривалістю до десяти діб; нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб. Суб`єктивна сторона завжди характеризується прямим умислом з метою тимчасового ухилення від служби.

Самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати. Нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу - це його нез`явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі. Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, смерть або тяжка хвороба членів його сім`ї, стихійне лихо чи інші надзвичайні обставини, які підтверджені відповідними документами.

У даному випадку, протокол про адміністративне правопорушення серії КИС №1885, від 29 серпня 2025 року за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП був складений відносно ОСОБА_2 за те, що він, що 28 серпня 2025 року близько 15 год. 15 хв. перебував поза межами тимчасового розташування військової частини НОМЕР_2 , не виконуючи обов`язки військової служби, проводив службовий час на власний розсуд, при цьому орган державної влади або правоохоронні органи, в тому числі органи військового управління про свою належність до військової служби про вчинене ним ухилення від неї та його причини, не повідомляв. 28 серпня 2025 року близько 19 год. 00 хв. молодший сержант ОСОБА_2 самостійно повернувся до тимчасового розташування ВЧ НОМЕР_2 .

Крім того, в якості доказів до вказаного протоколу було долучено, зокрема, доповідь про факт самовільного залишення місця несення служби без зброї молодшого сержанта ОСОБА_2 , доповідь про факт самовільного повернення до місця несення служби молодшого сержанта ОСОБА_2 , пояснення молодшого сержанта ОСОБА_5 та лейтенанта ОСОБА_3 , в яких останні вказували на те, що молодший сержант ОСОБА_2 28 серпня 2025 року з 15 год. 15 хв. до 19 год. 00 хв. був відсутній у місці тимчасового розташування ВЧ НОМЕР_2 , тобто, самовільно залишив військову частину, службова характеристика на ОСОБА_2 , згідно якої останній характеризується негативно, рапорт ОСОБА_2 , в якому він відмовляється від послуг адвоката, а також заява про розгляд справи, призначений на 08 год. 30 хв. 11 вересня 2025 року без участі, з визнанням вини та проханням суворо не карати.

Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що вказана заява, в якій ОСОБА_2 визнає свою вину та просить його суворо не карати, осіннім не підписана, а у запереченнях, які були ним направлені на адресу суду першої інстанції, він категорично заявляв про незгоду з складеним відносно нього протоколом, вважав його безпідставним, посилався на те, що 28 серпня 2025 року, після виконання службових обов`язків, займався власною гігієною та питаннями забезпечення побуту, розташування частини не залишав, на вечірнє шикування з`явився без застосунку сили і сторонньої допомоги, у той же день пройшов експертизу на стан сп`яніння з негативним результатом.

Однак, доводи, зазначені ОСОБА_2 у вказаних запереченнях, предметом розгляду суду першої інстанції не були, що вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, і правова оцінка вказаним обставинам надана не була. Крім того, в матеріалах справи відсутній Акт №3044 за результатом проведеного ОСОБА_2 о 19 год. 25 хв. 28 серпня 2025 року огляду на визначення стану сп`яніння, на який, останній, також, посилається і в апеляційній скарзі та зазначав, що результат був негативний, що, у свою чергу ставить під сумнів об`єктивність та неупередженість матеріалів, які були додані до складеного відносно нього протоколу.

Також, апеляційний суд наголошує, що за даними протоколу, складеного відносно ОСОБА_2 , останній перебував поза межами тимчасового розташування військової частини НОМЕР_2 з 15 год. 15 хв. до 19 год. 00 хв., проте, на спростування доводів того, що він у цей час, після виконання бойового завдання, займався власною гігієною, питаннями забезпечення побуту і розташування частини не залишав, чи отримав у цей період інше бойове розпорядження, яке, через самовільне залишення військової частини не виконав, матеріали даної справи доказів взагалі не містять.

З огляду на вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що обставини, які зазначені у протоколі КИС №1885 від 29 серпня 2025 року складеного відносно ОСОБА_2 жодним чином не підтверджені, а доводи апелянта про помилковість висновку судді суду першої інстанції щодо доведеності його винуватості у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, є слушними та такими, що заслуговують на увагу.

Встановивши зазначене, апеляційний суд зазначає, що у свої рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував на те, суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» ( Ireland v.the United Kingdom ), п. 161, Series A заява №25).

Крім того, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

За встановлених під час апеляційного розгляду обставин, з врахуванням практики ЄСПЛ, апеляційний суд дійшов висновку, що «поза розумним сумнівом» не доведено, що ОСОБА_2 28 серпня 2025 року з 15 год. 15 хв. до 19 год. 00 хв. перебував поза межами тимчасового розташування військової частини НОМЕР_2 , не виконуючи обов`язки військової служби, проводив службовий час на власний розсуд, при цьому орган державної влади або правоохоронні органи, в тому числі органи військового управління про свою належність до військової служби про вчинене ним ухилення від неї та його причини, не повідомляв.

Оскільки при розгляді даної справи вищезазначені обставини суддею суду першої інстанції враховані не були, визнавати оскаржувану постанову законною та обґрунтованою підстави відсутні, а тому, вказане судове рішення підлягає скасуванню, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а провадження у справі – закриттю, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, на задоволення поданої останнім апеляційної скарги.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Поновити особі, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 вересня 2025 року.

Апеляційну особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 вересня 2025 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 8500 грн. - скасувати, а провадження у справі закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.