Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №590/354/26 — Ямпільський районний суд Сумської області

Справа № 590/354/26

Провадження №2/590/260/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року с-ще Ямпіль

Ямпільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Деркача І.М.,

за участю секретаря судового засідання Демешко Н.П.,

розглянув в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків,

встановив:

Стислий виклад позиції заявника.

До Ямпільського районного суду Сумської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька, в якій позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання останнього в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви і довічно.

Позив мотивує тим, що у 2002 році між ним та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який в кінці 2004 року розірвано. Від цього шлюбу народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що з 2017 року він є непрацездатною особою, оскільки безстроково визнаний інвалідом третьої групи, отримує пенсію у розмірі 2 595 грн 00 коп. та не має інших джерел доходу, у зв`язку з чим його матеріальне становище є скрутним і нужденним.

Відповідач, як вказує позивач, є працездатною особою, дітей на утриманні не має, а отже має можливість надавати позивачу матеріальну допомогу в розмірі 1/4 частини свого заробітку (доходу) щомісячно.

Стислий виклад позиції відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю. Вказує, що позивачем не доведено одночасної наявності обох умов, передбачених ст. 202 СК України, які є необхідними для виникнення обов`язку з утримання, а саме непрацездатності та доведеної потреби у матеріальній допомозі, оскільки позивач має у власності нерухоме майно квартиру у с. Свеса, а також отримує державну соціальну допомогу, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність крайньої матеріальної потреби.

Відповідач також зазначає, що позивач ухилявся від виконання батьківських обов`язків: не брав участі у його вихованні, не цікавився станом здоров`я та матеріальним становищем сина, не надавав добровільної матеріальної підтримки, а аліменти на утримання відповідача в дитячому віці сплачувалися виключно примусово, на підставі судового рішення; крім того, з 2004 року відповідач з матір`ю проживали окремо від позивача, який жодної участі в їхньому спільному житті не брав, що, на переконання відповідача, є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

Зазначає, що на момент розгляду справи йому 22 роки, він є студентом денної форми навчання Глухівського державного педагогічного університету імені О. Довженка, стипендії не отримує, ніде не працює та не має інших джерел доходу, а єдиною особою, яка надає йому матеріальну підтримку, є мати. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на його утримання в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Ямпільського районного суду Сумської області від 13.05.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 10.06.2026 та 16.07.2026 не з`явився про дату та час розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином. В судовому засіданні призначеному на 10.06.2026 його представник ОСОБА_4 , беручи участь в режимі відеоконференції, просила розгляд справи здійснювати за відсутності позивача.

Представник позивача, адвокат Новікова Надія Іванівна в судове засідання призначене на 16.07.2026 не з`явилась, на відеоконференцзв`язок не вийшла, належним чином була повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, призначені на 10.06.2026 та 16.07.2026 не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання.

За наведених обставин, суд вважає за можливе проводити засідання у справі за відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що не суперечить вимогам ст. 198 ЦПК України та відповідає вимогам частини 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , де батьком зазначений ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_3 , що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 11 березня 2026 року.

Позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю. Так, згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 49049, виданою спеціалізованою онкологічною МСЕК м. Суми 09 лютого 2020 року, позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи безстроково. Судом також досліджено посвідчення серії НОМЕР_2 від 24 березня 2016 року, яким позивачу було призначено державну соціальну допомогу як інваліду ІІ групи на період з 15.02.2016 по 28.02.2017, проте зазначений документ стосується попереднього періоду та дії не має, оскільки в подальшому за результатами повторного огляду позивачу групу інвалідності було переглянуто та встановлено ІІІ групу безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК від 09.02.2020, яка є чинною станом на час розгляду справи.

Відповідно до довідки про отримання (неотримання) допомоги від 26.12.2025 № 213, виданої відділом обслуговування громадян № 5 ГУ ПФУ в Сумській області, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області та отримує державну соціальну допомогу, розмір якої за період з 01.07.2025 по 31.12.2025 становив 2 361,00 грн щомісячно, а загальна сума доходу позивача за вказаний період склала 14 166,00 грн.

Відповідно до копії довідки Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, ОСОБА_2 навчається на 2 курсі денної форми здобуття вищої освіти першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю на факультеті природничої і математичної освіти.

Відповідно до копії паспорта громадянина України № НОМЕР_3 , виданого органом 5928, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на час розгляду справи досяг 22-річного віку.

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до частини першої, третьої статті 172 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов`язаних із наданням такого піклування.

Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Таким чином, тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.

Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

Відповідно до ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України ), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст. 204 СК України).

Верховний Суд у постанові від 10.10.2018 у справі № 301/160/17 (провадження № 61-28415св18) виходив з того, що необхідність стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків має визначатися залежно від їх матеріального становища. При цьому, до уваги має братися отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов`язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком відповідача ОСОБА_2 . Позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи безстроково.

Для підтвердження потреби у матеріальній допомозі позивач повинен надати належні та допустимі докази, які б давали суду можливість встановити, що наявного матеріального забезпечення об`єктивно недостатньо для задоволення його необхідних життєвих потреб. Такими доказами можуть бути, зокрема, відомості про розмір необхідних щомісячних витрат, витрат на лікування, придбання лікарських засобів, оплату житлово-комунальних послуг чи інших обов`язкових платежів.

Водночас матеріали справи не містять підтвердження щодо відсутності інших доходів (що може бути підтверджено довідкою форми І-ДФ), наявності майна що може приносити дохід, а отже доказів, які б дозволяли суду встановити співвідношення між отримуваними позивачем доходами та його необхідними витратами, а відтак зробити висновок про об`єктивну недостатність наявного матеріального забезпечення та потребу у сторонній матеріальній допомозі.

За таких обставин, з огляду на приписи статті 81 ЦПК України щодо обов`язку доказування, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності реальної потреби у сторонній матеріальній допомозі як обов`язкової умови, передбаченої статтею 202 СК України.

Окремо суд враховує встановлені обставини щодо матеріального та сімейного стану відповідача. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , якому станом на час розгляду справи виповнилося 22 роки, навчається на 2 курсі денної форми здобуття вищої освіти у Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка, стипендії не отримує. Встановлені судом обставини матеріального стану відповідача підлягають врахуванню відповідно до частини другої статті 205 СК України при оцінці сімейного та матеріального становища сторін.

За таких умов, оскільки позивачем не доведено одночасної наявності всіх юридично значущих обставин, необхідних для задоволення позову, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 172, 202, 204, 205 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-81,263-264, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .

Дата складення повного судового рішення 16 липня 2026 року.

Суддя: І.М. Деркач