Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №212/9868/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/9868/26

3/212/1429/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Феняк О.Р., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інші відомості суду не відомі,

за ст.ст. 185, 173 КУпАП

встановив:

До Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла справа про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.ст.173, 185 КУпАП, справа надійшла до суду 24.06.2026.

Відповідно до протоколу серії ВАВ № 000987 від 10.06.2026, 10.06.2026 о 18 год 20 хв в Дніпропетровській області м. Кривий Ріг у Покровському р-ні, по вул. Ярошенка, 49/1, громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в громадському місті, виражався нецензурною лайкою в присутності поліцейських, на вимогу останніх припинити вчиняти правопорушення не реагував, шарпав працівника поліції за одяг, чим вчинив злісну непокору працівникам поліції під час виконання ними службових повноважень, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу серії ВАВ № 000986 від 10.06.2026, 10.06.2026 о 18 год 20 хв в Дніпропетровській області м. Кривий Ріг у Покровському р-ні, по вул. Ярошенка, 49/1, громадянин ОСОБА_1 , знаходячись в громадському місці, а саме на подвір`ї біля будинку, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, виражався нецензурною лайкою в бік поліцейських та вбік громадянки ОСОБА_2 , внаслідок чого порушив громадський порядок і спокій громадян, чим вчинив дрібне хуліганство. Після чого, кинув камінь у службове авто поліцейських TOYOTA PRІUS 0712, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вказаних адміністративних правопорушеннях визнав в повному обсязі, розповівши, що 10.06.2026 після вжиття алкоголю пішов до ОСОБА_2 щоб позичити кошти, однак після того, як вона йому в проханні відмовила, почав сваритися з поліцейськими, які в цей час знаходилися неподалік, та в подальшому кинув камінь в службове авто поліцейських. Зрозумівши протиправність своєї поведінки в подальшому приймав участь в оформленні протоколів про адміністративні правопорушення, які складалися відносно нього. У скоєному розкаюється та в подальшому обіцяє таких правопорушень не вчиняти.

Представник потерпілої особи Сегедій С.П. в судовому засіданні просив залучити в якості потерпілої особи Департамент патрульної поліції в даній справі в якості потерпілої особи та задовольнити клопотання про відшкодування винним майнової шкоди, стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції кошти в розмірі 13243,53 грн. за заподіяну майнову шкоду. В підтвердження розміру заподіяної майнової шкоди надав копію висновку експерта від 29.06.2026 №ЕД -19/104-26/22009-АВ.

Перевіривши та дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступного висновку.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з`ясовує обставини справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підтвердження винуватості громадянина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 185, 173 КУпАП суду надані докази, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №000987 від 10.06.2026; протокол серії ВАВ №000986 від 10.06.2026; рапорт поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону №1 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області капрала поліції Дениса Найда, відеозаписом події, показами, наданими ОСОБА_1 , наданими ним безпосередньо в судовому засіданні, письмовою заявою ОСОБА_1 про визнання ним вини в зазначених адміністративних правопорушеннях.

Всі матеріали справи зібрані працівниками поліції, які діяли в межах своїх повноважень, а протокол про адміністративне правопорушення за ст.173, 185 відносно ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП. Докази, які б спростовували наведене до суду надано не було.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку та узгоджуються між собою, а тому суд бере їх до уваги.

Відповідно до статті 173 «Дрібне хуліганство» Кодексу України про адміністративні правопорушення дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії,що порушують громадський порядок і спокій громадян, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Тобто, з диспозиції вказаної статті вбачається, що об`єктом даного правопорушення є суспільні відносини, що складаються у сфері громадського порядку, роботи підприємств, установ та організацій, а безпосереднім об`єктом протиправного посягання є громадський порядок та спокій громадян.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. Відмінною особливістю дрібного хуліганства від хуліганства, що наказується в кримінальному порядку, є те, що воно не має характеру грубого порушення громадського порядку, яке причиняє суттєву шкоду суспільним відносинам, правовим та законним інтересам громадян.

Обов`язковою ознакою для кваліфікації дій особи, як «дрібне хуліганство» необхідна наявність такого обов`язкового елементу об`єктивної сторони складу ст. 173 КУпАП як «громадське місце».

Громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони. Зокрема, громадським місцем є ліфт, таксофон, приміщення та територія закладів охорони здоров`я, навчальних закладів, дитячих майданчиків, спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, закладів фізичної культури і спорту, під`їзди житлових будинків, підземні переходи, транспорт загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, приміщення закладів ресторанного господарства, об`єктів культурного призначення, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ, стаціонарно обладнані зупинки маршрутних транспортних засобів, приміщення підприємств, установ та організацій усіх форм власності, готелів та аналогічних засобів розміщення громадян, гуртожитків, аеропортів та на вокзалів.

Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

Хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, характеризується умислом (прямим або непрямим), а також явною неповагою до моральних засад суспільства.

Згідно з вимогами ст.185 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку, у виді штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

З об`єктивної сторони злісна непокора виражається у відмові від обов`язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень або вимог працівника поліції, або в непокорі, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну неповагу до органів та осіб, які охороняють громадський порядок. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.

Диспозиція ст. 185 КУпАП містить два різні складу правопорушення. Перший склад, це «злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків», тобто відповідальність має наставити за невиконання кожного розпорядження чи вимоги поліцейського, якщо вони законні та пред`являються при виконанні ними службових обов`язків. Другий же склад правопорушення, це «вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку».

Обов`язковим елементом об`єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення є наявність законного розпорядження або вимоги працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, , яке випливає з прав працівника поліції, визначених у Законі України "Про Національну поліцію". Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов`язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки. Правопорушення вважається закінченим з моменту виникнення злісної непокори законним розпорядженням або вимогам поліцейського.

Згідно з положеннями ст.185 КУпАП і роз`ясненнями, даними пунктах 7,17 постанови Пленуму Верховного суду України від 26 червня 1992 року №8 (зі змінами, внесеними постановою від 3 грудня 1997 р. №12) «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», передбачений зазначеною статтею склад правопорушення наявний, якщо не виконуються законні розпорядження або вимога працівників міліції чи іншої названої в цій статті особи, що бере участь в охороні громадського порядку, тобто такі, що ґрунтуються на законі і пред`явлені при виконанні зазначеними особами обов`язків по охороні громадського порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст.173 КУпАП, оскільки вона вчинила дрібне хуліганство, тобто виражалася нецензурною лайкою та вчиняла інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, та за ст.185 КУпАП, оскільки вчинила злісну непокору законній вимозі працівника поліції.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

За приписами ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, враховуючи характер і обставини вчинених правопорушень, дані про особу ОСОБА_1 , з метою виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень вважаю необхідним накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в межах, встановлених ст. 185 КУпАП, оскільки вона передбачає більш тяжке покарання, ніж санкція ст. 173 КУпАП.

Разом з цим, суд звертає увагу, що подане представником потерпілої сторони клопотання в частині відшкодування матеріальної шкоди від особи, яка вчинила адміністративне правопорушення не підлягає задоволенню внаслідок наступного.

Твердження представника потерпілої особи про необхідність стягнення матеріальної шкоди в даному провадженні, не заслуговують на увагу, оскільки в наданому до суду висновку експерта 29.06.2026 №ЕД -19/104-26/22009-АВ зазначено: вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля марки TOYOTA PRІUS реєстраційний номер НОМЕР_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 2013 року випуску, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 10.06.2026 станом на дату огляду КТЗ (25.06.2026) року складала 13243,53 грн.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров`ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, в разі неможливості добровільного відшкодування шкоди, потерпіла особа може звернутися до суду та в порядку цивільного судочинства вирішити питання про примусове її відшкодування, за наявності належних доказів спричинення шкоди. Разом з цим, нормами діючого КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 173, 185 КУпАП, не урегульована процедура вирішення спорів про відшкодування матеріальної шкоди, дослідження доказів на підтвердження збитків та залучення зацікавлених сторін.

На підставі викладеного, доводи потерпілого в зазначеній частині не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 173, 185, 252, 308 КУпАП України, -

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.173 та ст. 185 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 665,60 гривень (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, в установу банку України не пізніш як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня вручення копії постанови суду, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу та судового збору у вказаний термін, постанова буде направлена до органу державної виконавчої служби для організації примусового виконання в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, у випадку примусового виконання даної постанови, з правопорушника підлягає стягненню штраф, визначений даною постановою, у подвійному розмірі.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: О. Р. Феняк