Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №521/3953/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Рішення

ІмЕНЕм України

справа № 521/3953/26

провадження № 2/521/4326/26

01 липня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді Михайлюка О.А.,

при секретарі Тарасюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення юридичного факту самостійного виховання батьком дитини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення юридичного факту самостійного виховання батьком дитини, посилаючись на те, що він з відповідачкою є батьками повнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач вказує, що він повністю займається вихованням, самостійно утримує свою дочку ОСОБА_4 та піклується про неї без участі відповідачки, яка проживає окремо.

Позивач просить суд встановити юридичний факт самостійного виховання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач зазначає, що встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини йому потрібно для захисту прав та інтересів дитини, а також для підтвердження ним наявності підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та її оформлення як особи, яка самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину на підставі належних документів, які повинні підтверджувати ці обставини у відповідності до положень Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16..05.2024 року №560.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник подав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, справу розглянути за відсутності сторони позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги визнала, просила суд їх задовольнити, справу розглянути за її відсутності.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень щодо позову не подав.

Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень щодо позову не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками неповнолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 05 жовтня 2021 року у справі №521/13113/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано.

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 01 вересня 2023 року у справі №521/19712/23 стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 зареєстрований та проживає разом з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади.

Відповідно до декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-Е96К-7ТА0 від 25.08.2023 року дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходиться на обліку в Комунальному некомерційному підприємстві «Дитяча міська поліклініка №7» Одеської міської ради. Декларація на медичне обслуговування дитини сімейним лікарем підписана із позивачем.

Згідно з характеристикою учениці 8-Б класу Одеського ліцею №78 Одеської міської ради ОСОБА_4 навчається в ліцеї з 2023 року, дівчинку виховує тато ОСОБА_1 , він відповідально ставиться до виховання та навчання дитини, вдома створено всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини, ОСОБА_7 підтримує зв`язок з ліцеєм та класним керівником, відвідує класні збори та шкільні заходи.

Відповідачка подала до суду заяву, в якій вказала, що вона повністю підтверджує, що її неповнолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та тепер повнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ще до розірвання шлюбу між нею та позивачем залишилися проживати з батьком ОСОБА_1 , діти перебувають на його одноосібному вихованні та утриманні. Зазначила, що вона має іншу сім`ю, зареєструвала шлюб та ІНФОРМАЦІЯ_6 народила дитину ОСОБА_8 , тому догляд та виховання старших дітей повністю довірила їх батьку ОСОБА_1 . Також відповідачка вказала, що перешкод у вихованні та утриманні дітей позивач ніколи не вчиняв, вона самоусунулася від їх виховання та утримання та не планує цим займатися, оскільки має іншу сім`ю.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 14 лютого 2026 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 та змінила прізвище на ОСОБА_10 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Позивач зазначає, що встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини йому потрібно для захисту прав та інтересів дитини, а також для підтвердження ним наявності підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та її оформлення як особи, яка самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину на підставі належних документів, які повинні підтверджувати ці обставини у відповідності до положень Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16..05.2024 року №560.

Відповідно до ст. 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України , а регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до ст. 15 Сімейного Кодексу України, сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

У ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Згідно із ч.6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов`язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Із вищенаведеного слідує, що встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов`язків.

Сімейним кодексом України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 15 СК України). Разом з тим, лише в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Наведені позивачем обставини, що неповнолітня дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом із ним, що він піклується про дитину, бере участь у її вихованні та утриманні не свідчить про самостійне виховання та утримання ним дитини.

Позивач не надав суду доказів, що в питанні виховання чи утримання доньки, матір умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації прав з даного приводу. Суду не надано доказів наявності заборгованості зі сплати аліментів згідно рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 01 вересня 2023 року у справі №521/19712/23.

Суд не вважає достатньою підставою для задоволення позову про встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини факт подання матір`ю дитини ОСОБА_11 заяви, в якій вона визнає позовні вимоги в повному обсязі, оскільки згідно норм Сімейного кодексу сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч. 1 ст. 14), сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу, невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (ч. 1, 4 ст. 15), мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 153), відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч.3, 4 ст. 155 СК України).

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення юридичного факту самостійного виховання батьком дитини.

Керуючись ст. ст. 7, 14, 15, 141, 150, 155, 157, 180, 181 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 265, 315, 354 ЦПК України, суд

Вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення юридичного факту самостійного виховання батьком дитини – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Михайлюк

01.07.26