Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №759/16144/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/16144/26

пр. № 3/759/4145/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Поплавська О.В., розглянувши матеріали, які надійшли від УПП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній, за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

31.05.2026 приблизно о 01 год. 45 хв. у м. Києві по шосе Берестейському, 4 км, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «КІА», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав у повному обсязі та пояснив, що в день вчинення адміністративного правопорушення вживав алкогольні напої у денний час.

Захисник Приходько П.В. у судовому засіданні оголосив клопотання про ро застосування аналогії закону та призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобами.

Заслухавши думку сторони захисту, дослідивши клопотання, суддя дійшов наступних висновків.

Порушенням ч.1 ст. 130 КУпАП є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дослідивши матеріали справи, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, направлення на проходження огляду, відео з нагрудної камери працівників поліції та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав свою вину в повному обсязі, суддя вважає, що наведені докази є такими, що доводять його винуватість у порушенні п.2.5 ПДР України, оскільки він пасивно відмовився на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, та в його діях наявна подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, згідно з відеозаписом із нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив факт керування транспортним засобом. Зокрема, на 01:47:43 відеозапису на запитання поліцейського «чому не зупинявся?» ОСОБА_1 відповів: «їхав до дівчини, вибачайте». Надалі він тричі відмовився проходити огляд на стан сп`яніння, зазначивши, що погодиться на його проходження лише після прибуття адвоката. На запитання поліцейського, коли прибуде адвокат, ОСОБА_1 відповів: «Як приїде». Будучи попередженим про наслідки пасивної відмови від проходження огляду, ОСОБА_1 так і не надав згоди на його проходження.

Протягом усього відеозапису, який триває понад 50 хвилин, адвокат не прибув. Крім того, під час складання протоколу ОСОБА_1 просив працівників поліції вимкнути нагрудні камери та «закрити тему».

Згідно п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суддя звертає увагу, що отримання особою посвідчення водія та набуття статусу водія, як учасника дорожнього руху та права керувати транспортними засобами є передумовою для виникнення у нього, як водія, обов`язків, встановлених вимогами чинного законодавства, оскільки, діяльність пов`язана із використанням транспортних засобів, чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави. За таких обставин, отримавши статус водія ОСОБА_1 одночасно прийняв на себе і обов`язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів.

Враховуючи, що, за поясненнями ОСОБА_1 , він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, оскільки в день вчинення адміністративного правопорушення вживав алкогольні напої, а також здійснював рух у період дії комендантської години, тобто усвідомлював високу ймовірність зупинки транспортного засобу працівниками поліції, суддя не вбачає підстав для застосування аналогії закону, зокрема положень статті 69 КК України, у зв`язку з чим клопотання захисника задоволенню не підлягає.

Оскільки за відмову від проходження медичного огляду водій несе відповідальність згідно з чинним законодавством так само, як і за керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, яке є умисним, грубим і суспільно небезпечним, особу правопорушника, суддя вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 40-1, ч.1 ст.130, ст.ст. 221, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн., 60 (шістдесят) коп.

Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду, через Святошинський районний суд м. Києва, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: О.В. Поплавська