Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №336/709/26 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/709/26 Головуючий в 1 інст. Звєздова Н.С.

Провадження №33/807/762/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 липня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( в режимі відеоконференції), представника іншого учасника ДТП ОСОБА_2 – адвоката Кузьміної В.О., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 850 гривень, стягнуто судовий збір,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що 10 січня 2026 року о 08.00 годині, в м. Запоріжжі по вул. Полякова, 10, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Grand Scenic, номерний знак НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху не впевнився, що це буде безпечним та скоїв зіткнення з транспортним засобом ВАЗ 21110, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок чого транспортні засоби пошкоджено, завдано матеріальні збитки. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргою, в якій зазначив, що вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню через неповноту судового розгляду, ігнорування об`єктивних технічних факторів та використання недостовірних доказів працівниками поліції.

В обґрунтування своїх доводів зазначив про недбалість інспектора поліції та недостовірність схеми ДТП. Вказав, що суд першої інстанції поклав в основу оскаржуваної постанови схему ДТП, складену інспектором ОСОБА_3 , яка є неповною та не відображає наявності пішохідних переходів і попереджувальних знаків.

Наголосив, що відповідно до офіційної організації дорожнього руху (ОДР) від Департаменту муніципального управління міськради, на ділянці встановлено наступні координати: Місце зіткнення (вісь перехрестя): ПК 6 + 24 (624 м); зона необлаштованого переходу безпосередньо біля ДТП: ПК 630 (6 м від місця зіткнення); межа облаштованого пішохідного переходу: ПК 580 (44 м від місця зіткнення).

Зауважив, що відповідно до п. 14.6 «в» ПДР обгін заборонено ближче, ніж за 50 м до переходу. Офіційна геодезія доводить, що водій ОСОБА_2 здійснював обгін у зоні суворої заборони. Однак, інспектор ОСОБА_3 приховав такі факти на схемі ДТП.

Вважає, що відповідно до принципу «правомірного очікування» (п. 1.4 ПДР), він мав право розраховувати, що інші учасники не порушують ПДР. Згідно з висновком Верховного Суду (справа № 214/2974/15-к) водій, який здійснює маневр у забороненому місці (обгін за 44 м до переходу та в зоні дії знаку 1.33 «Діти»), втрачає перевагу в русі. Отже, у його діях відсутнє порушення п. 10.1 ПДР, оскільки ОСОБА_2 не мав переваги.

Наголошує, що судом першої інстанції не було надано оцінки тому факту, що аварійна ситуація стала наслідком грубого нехтування безпекою з боку іншого водія. ОСОБА_2 керував автомобілем після перенесеного інсульту, а відтак потребував перевірки згідно з п. 2.9 «а» ПДР. Крім того, ОСОБА_2 має історію систематичних ДТП у 2022-2023 роках.

Вказав, що 10 січня 2026 року автомобіль ОСОБА_2 був обладнаний шинами літнього типу, що критично збільшило його гальмівний шлях та унеможливило уникнення зіткнення.

Звернув увагу, що його спроби виправити помилки інспектора одразу після ДТП були проігноровані поліцією. Так, у своїй офіційній відповіді УПП вказало, що оцінка матеріалів та залучення доказів здійснюється виключно судом. Однак, суддя суду першої інстанції відмовилась виконувати такий обов`язок.

Просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 9 квітня 2026 року, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся з клопотаннями:

- про виклик свідка інспектора ОСОБА_3 та долучення схеми ОДР;

- про витребування медичної довідки ОСОБА_2 ;

- про витребування історії щодо ДТП ОСОБА_2 ;

- про долучення доказів про технічне обґрунтування відстані 44 м. на основі офіційної Схеми ОДР;

- про долучення листа-відповіді УПП від 29.01.2026 р. № 17-25/47-32/03-2026 р.;

- про долучення доказів у виді фіксації дорожніх знаків, вимірів на місцевості та літніх шин автомобіля ВАЗ.

4 червня 2026 року від представника ОСОБА_2 – адвоката Кузьміної В.О. надійшли заперечення на апеляцій скаргу в яких адвокат зазначає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки не спростовують встановлених судом обставин та ґрунтуються на припущеннях, а оскаржувана постанова є законною та такою, що ухвалена на підставі повного та всебічного розгляду справи, на основі належних і допустимих доказів.

Вказує, що з первинних письмових пояснень правопорушника, які надавалися під час оформлення матеріалів співробітниками поліції, в момент ДТП він рухався та розпочав здійснювати маневр повороту ліворуч. Даний факт підтверджується розташуванням його транспортного засобу на схемі місця ДТП. При цьому, як зазначив сам правопорушник, перед ДТП він знизив швидкість, а отже швидкість у нього була незначна.

З первинних письмових пояснень ОСОБА_2 слідує, що він перед початком маневру обгону завчасно ввімкнув покажчик лівого повороту та виїхав на зустрічну смугу для здійснення обгону. Покажчик повороту у автомобіля Renault був включений запізно, коли потерпілий вже здійснював обгін та перебував на зустрічній смузі.

У момент контакту автомобіль потерпілого вже перебував на зустрічній смузі та випереджав автомобіль Renault Grand д.н.з. НОМЕР_3 , що підтверджується характером пошкоджень:

Наголосила, що ПДР не зобов`язують водія саме під час здійснення обгону надавати перевагу в русі автомобілю, що обганяє, якщо він включив покажчик повороту ліворуч.

Розпочавши обгін, автомобіль потерпілого вже перебував на зустрічні смузі руху, а правопорушник об`єктивно був спроможний виявити для себе перешкоду та вжити необхідних заходів для уникнення зіткнення.

Отже, зіткнення сталося внаслідок того, що водій Авто Renault Grand д.н.з. НОМЕР_3 розпочав маневр повороту ліворуч, не переконавшись, що це буде безпечним, оскільки його вже обганяв інший транспортний засіб, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою не реагував на її зміну, а тому його дії знаходяться в причино - наслідковому зв`язку з подією ДТП.

Щодо доводів апелянта про службову недбалість працівника поліції при складанні схеми ДТП, на підтвердження чого додано схему організації дорожнього руху, зауважила, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, правопорушником не надавалася схема організації дорожнього руху, також не заявлялось будь-яких клопотань про її витребування чи неможливість самостійного отримання даного документу. В свою чергу, апелянт, додаючи даний доказ при поданні апеляційної скарги, не обґрунтував неможливість подання даного доказу під час розгляду справи у суді першої інстанції. Крім того, схема організації дорожнього руху (СОДР) - це офіційна проектна документація, яка визначає порядок розміщення дорожніх знаків, розмітки, світлофорів та пішохідних переходів на конкретній ділянці дороги, а отже вказана схема може використовуватися як доказ, що підтверджує проектне рішення, а не фактичний стан дороги на момент ДТП.

Звернула увагу, що поліцейські, які складали схему, переконалися в тому, що наявний пішохідний перехід не знаходиться на такій відстані від місця пригоди, щоб кваліфікувати дії водія як здійснення обгону в забороненому місці. Про що свідчить відсутність складеного протоколу за п. 14.6 г)ПДР України.

Щодо доводів апелянта про втрату переваги у русі водієм ОСОБА_2 вказала, що фактів, які підтверджують здійснення обгону водієм ОСОБА_2 в забороненому місці матеріали справи не містять. Навіть якщо один водій порушує ПДР, це не звільняє іншого водія від обов`язку діяти відповідно вимог ПДР України, у даному випадку - відповідно до п. 10.1 ПДР.

Щодо посилання апелянта на висновки Верховного Суду зазначила, що наведених апелянтом висновків не існує, а усталена практика та неодноразово висловлена правова позиція Верховного Суду свідчить зовсім про протилежне та зводиться до того, що перевага в русі не є абсолютною. Зокрема, що перевага в русі не звільняє водія від обов`язку бути уважним та вживати заходів для уникнення ДТП, є однією з ключових правових позицій Верховного Суду в категоріях справ про порушення ПДР (ст. 286 ККУ країни або ст. 124 КУпАП).

Вважає, що суд першої інстанції в мотивувальній частині постанови обґрунтовано зауважив, що наявність іншої постанови суду про визнання винуватості іншого учасника ДТП, жодним чином не спростовує наявності в діях ОСОБА_1 порушень ПДР України, які знаходяться в причинному зв`язку з ДТП.

Щодо аргументів апеляційної скарги про хворобливий стан водія ОСОБА_2 вказала, що під час оформлення матеріалів ДТП на місці пригоди ані у поліцейських, ані у ОСОБА_1 не виникало зауважень до стану здоров`я ОСОБА_2 , жодних ознак чи підозр щодо його хворобливого стану, стану зниженої уваги чи реакцій не було. Будь-які посилання апелянта на хворобливий стан здоров`я ОСОБА_2 є його припущеннями та не є предметом доказування в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Аргументи апелянта про обладнання автомобіля іншого учасника ДТП літньою гумою, що на його погляд, критично збільшило гальмівний шлях та унеможливило уникнення зіткнення, адвокат вважає технічно неспроможними, та такими, що не відповідають ані обставинам ДТП, ані зафіксованими у зібраних матеріалах даним, а також жодним чином не спростовують обов`язок правопорушника переконатися в безпеці власного маневру перед його початком.

Звертає увагу, що контактування автомобіля правопорушника відбулося лівою передньою частиною бампера в момент початку здійснення маневру повороту ліворуч, а контактування автомобіля під керуванням ОСОБА_4 відбулося заднім правим крилом в момент здійснення обгону та перебування його автомобіля на зустрічній смузі руху. Отже, у водія ОСОБА_4 технічна можливість запобігти ДТП шляхом гальмування взагалі була відсутня, оскільки він вже всією довжиною свого автомобіля проїхав автомобіль правопорушника.

Щодо посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 раніше у 2022 - 2023 роках вже порушував правила дорожнього руху, звертає увагу та положення ст. 39 КУпАП та наголошує, що даним фактом надана оцінка судом в межах іншої справи щодо іншого учасника ДТП.

Наголосила, що письмові клопотання ОСОБА_1 , долучені до апеляційної скарги є несвоєчасними, необґрунтованими та не мають значення для справи.

На підставі вищевикладеного адвокат Кузьміна В.О. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

2 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про долучення додаткових письмових пояснень щодо аналізу відеозапису, фото фіксації та визнання схеми ДТП неналежним доказом. В наведених поясненнях звертає увагу на трасологічні сліди та механіки удару транспортних засобів, на математичну неможливість розташування транспортного засобу відповідно до схеми ДТП. Наголошує на фальсифікації схеми ДТП та фактичного розташування транспортним засобів.

2 липня 2026 року інший учасник ДТП ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з письмовими поясненнями, в яких зазначив, що здійснював рух по вул. Полякова у м. Запоріжжі. Ще в районі розвилки з вул. Пархоменка (це десь за 200 метрів від місця ДТП), він ввімкнув лівий поворот та виїхав на зустрічну смугу руху з наміром обігнати автомобіль Renault Grand д.н.з. НОМЕР_3 . На даній ділянці дороги він не зміг обігнати РЕНО, оскільки він, рухаючись попереду в своїй смузі руху трохи змістився ліворуч на зустрічну смугу через те, що попереду з права стояли два припарковані автомобілі, після проїзду яких, він знову став у свою смугу руху. Він був впевнений, що водій автомобіля РЕНО його бачить. Коли з`явилася можливість, він трохи добавив швидкість і пішов на обгін. Раптом автомобіль РЕНО почав повертати ліворуч. Він встигнув побачити як замиготіла лампочка повороту на передньому лівому крилі РЕНО, але гальмувати було пізно, бо це призвело б до більш жахливих пошкоджень. Зауважив, що дорожньої розмітки на дорозі нанесено не було. Він, обганяючи автомобіль РЕНО, обрав достатній безпечний боковий інтервал і якщо б водій ОСОБА_1 не почав маневр повороту ліворуч в той час, коли він його вже обганяв, зіткнення б не відбулося. Зупинивши свій автомобіль, він підбіг до водія РЕНО і запитав: «Ти що не бачив?». На що він відповів : «А я і не дивився назад».

Звертає увагу, що до приїзду поліцейських, водій РЕНО ОСОБА_1 тричі змінював розташування свого автомобіля на дорозі (вирівнював свій автомобіль відносно смуги руху). Та кожного разу фотографував положення свого автомобіля. На зауваження, він відповів, щоб він - ОСОБА_2 не переживав, це йому необхідно виключно для страхової компанії. Оскільки на місці події ОСОБА_1 не заперечував своєї провини, він на це і не звернув увагу.

Враховуючи належне повідомлення іншого учасника дорожньої-транспортної пригоди ОСОБА_2 про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, шляхом доставки смс повідомлення (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. №28), присутність його представника – адвоката Кузьміної В.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_2 , що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.

У судовому засіданні апеляційного суду 5 червня 2026 року, ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Зазначив, що у транспортного засобу ОСОБА_2 за наслідками ДТП було пошкоджено заднє праве крило, коли він побачив ОСОБА_2 , той знаходився позаду нього, а коли він почав виконав маневр розвороту, ОСОБА_2 почав здійснювати його обгін.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Кузьиіна В.О. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Вказала, що доводи скарги ОСОБА_1 не спростовують його винуватість у вчиненні ДТП, яка була встановлена судом. При цьому, доводи, викладені ним в апеляційній скарзі, є ідентичними доводам, які розглянув суддя суду першої інстанції та обґрунтовано їх відхилив.

Заперечувала проти задоволення заявлених ОСОБА_1 клопотань.

Щодо витребування історії правопорушень ОСОБА_2 , вказала на положення ст. 39 КУпАП відповідно до яких, особа протягом року з дня закінчення виконання накладеного на неї стягнення вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Щодо виклику інспектора поліції Гладишева О.П. вказала, що з наведеного клопотання не вбачається, що саме поліцейський Гладишев О.П. може пояснити по суді справи. Схема організації дорожнього руху, на яку посилається ОСОБА_1 , є проектом, а не фактичним станом розміщення об`єктів. Схема ДТП підписана обома учасниками ДТП без зауважень. Додала, що ОСОБА_1 звертався зі скаргою на дії інспектора поліції ОСОБА_5 до УПП в Запорізькій області, проведеною управлінням перевіркою не було встановлено будь-яких порушень з боку поліцейського.

Щодо витребування медичних документів про стан здоров`я ОСОБА_2 вказала, що такі відомості не є предметом розгляду даної справи. Під час складання матеріалів жодних претензій щодо стану здоров`я ОСОБА_2 у ОСОБА_1 не виникло.

Щодо заявленого клопотання ОСОБА_1 про виклик свідка інспектора поліції ОСОБА_3 , то суддя апеляційного суду відмовляє у його задоволенні, оскільки наявні в справі письмові докази є достатніми для формування позиції з приводу складеного відносно ОСОБА_1 протоколу за ст. 124 КУпАП.

Заявлені клопотання ОСОБА_1 про витребування медичної довідки та історії ДТП ОСОБА_2 також не підлягають задоволенню, оскільки не мають жодного відношення до обставин, викладених у спірному протоколі складеному відносно ОСОБА_1 .

Клопотання ОСОБА_1 про долучення схеми ОДР, доказів про технічне обґрунтування відстані 44 м. на основі офіційної Схеми ОДР; листа-відповіді УПП від 29.01.2026 р. № 17-25/47-32/03-2026 р., доказів у виді фіксації дорожніх знаків, вимірів на місцевості та літніх шин автомобіля ВАЗ підлягають задоволенню та дослідженню під час апеляційного перегляду справи.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового засідання, суддя апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №563145 від 10 січня 2026 року вбачається, що 10 січня 2026 року о 08.00 годині, в м.Запоріжжі по вул. Полякова, 10, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Grand Scenic, номерний знак НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху не впевнився, що це буде безпечним та скоїв зіткнення з транспортним засобом ВАЗ 21110, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок чого транспортні засоби пошкоджено, завдано матеріальні збитки. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.

Отже, ОСОБА_1 інкримінується порушення п.10.1 ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В той же час, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, диспозиція ст. 124 КУпАП є бланкетною, оскільки містить посилання на правила дорожнього руху, а тому для визначення суті правопорушення та вирішення питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, які пункти правил дорожнього руху були порушені особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, та у чому полягали такі порушення.

Відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, водій транспортного засобу повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Суддя апеляційного суду не погоджується із висновком судді суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки порушення ним п. 10.1 ПДР України матеріалами справи не підтверджується.

Так, на схемі місця дорожньо-транспортної пригоди від 10 січня 2026 року та фотознімках події зафіксована ділянка дороги, на якій сталася ДТП, напрямок руху транспортних засобів, місце зіткнення транспортних засобів, пошкодження автомобілів внаслідок ДТП, сталий орієнтир, до якого на схемі здійснена прив`язка об`єктів та слідів.

Слід зазначити, що схема ДТП пригоди не містить відомостей, які б підтверджували факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 .

З доданих до протоколу письмових пояснень ОСОБА_1 випливає, що він рухаючись по вул. Полякова на автомобілі РЕНО НОМЕР_1 , мав намір повернути ліворуч, завчасно ввімкнувши лівий покажчик повороту. За допомогою заднього бокового дзеркала впевнився у відсутності перешкод для здійснення маневру повороту ліворуч. Знизивши швидкість почав повертати в дозволеному місці. В цей час побачив ліворуч авто на швидкості, яке зачепило його авто та поїхало далі, зупинившись попереду. Вказана подія відбулася 10 січня 20206 року о 8 годині 00 хвилин.

З письмових пояснень ОСОБА_2 , наданих безпосередньо після ДТП та письмових поясненнях наданих під час апеляційного перегляду справи вбачається, що він 10 січня 2026 року о 08-00 годині рухаючись о вул. Полякова під час здійснення маневру обгону автомобіля РЕНО бачив, що водій ОСОБА_1 керуючи автівкою РЕНО увімкнув покажчик повороту, однак вважає запізно. Він гадав, що водій РЕНО бачить його і не поверне в останню мить.

Надані пояснення учасників дорожньої – транспортної пригоди як після настання дорожньої – транспортної пригоди, так і під час апеляційного розгляду справи вочевидь не слугують на підтвердження висновків про порушення ПДР в діях ОСОБА_1 , які б перебували у прямому причинному зв`язку із зіткненням транспортних засобів та їх пошкодженнями, оскільки він при зміні напрямку руху, своєчасно попередив інших учасників дорожнього руху про здійснення маневру повороту, увімкнувши покажчик повороту.

З наявної в матеріалах справи копії постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 7 квітня 2026 року вбачається, що ОСОБА_2 визнано винуватим у цьому ДТП. Зокрема суд першої інстанції встановив, що під час здійснення обгону транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 він допустив порушення п. 14.2 «б» ПДР України, а саме перед початком обгону не переконався, що водій ОСОБА_1 , який рухався по переду нього по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту ліворуч.

На переконання судді апеляційного суду, в даній справі щодо ОСОБА_1 висновок суду першої інстанції в іншій справі про порушення ОСОБА_2 правил обгону має істотне значення при вирішенні питання, чи є в діях ОСОБА_1 порушення п. 10.1 ПДР України, які також можуть перебувати у причинному зв`язку із ДТП.

Вирішуючи вказане питання, суддя апеляційного суду враховує первинні показання водія ОСОБА_2 , в яких він безпосередньо після ДТП повідомив, що перед тим, як він розпочав обгін транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 він бачив, що на вказаному транспортному засобі був включений покажчик повороту, але він гадав, що водій ОСОБА_1 його бачив і не поверне в останню мить (а.с. 4).

В той же час водій ОСОБА_1 безпосередньо після ДТП показав, що мав намір повернути ліворуч в дозволеному місці, завчасно включив покажчик лівого повороту, в заднє бокове дзеркало не бачив перешкод для маневру ліворуч. Зменшивши швидкість, почав повертати ліворуч. В цей час побачив ліворуч авто на швидкості, яке зачепило його авто і поїхало далі.

Отже зміст вказаних показань свідчить про те, що водій ОСОБА_1 перед зміною напрямку руху – здійснення повороту ліворуч переконався в тому, що цей маневр буде безпечним. Доказів на спростування таких прояснень матеріали справи не містять.

Слід також звернути увагу на місце зіткнення транспортних засобів, зафіксоване схемою ДТП, яка підписана обома водіями без зауважень.

Так згідно вказаної схеми, зіткнення транспортних засобів відбулось на відставні 3 метри від правого краю проїзної частини дороги за напрямком руху обох водіїв. Загальна ширина дороги в обох напрямках руху, зафіксована схемою, становить 7,2 метри. Отже вказана дорога має по одній смузі руху в кожному напрямку, а відповідно зіткнення відбулось на смузі руху водія ОСОБА_1 , що відповідно виключає повністю висновок проте, що він своїм маневром створив перешкоду автомобілю під керуванням ОСОБА_2 , який за показаннями останнього здійснював обгін, оскільки обгін передбачає виїзд на зустрічну смугу, а випередження з урахуванням ширини смуги руху в одному напрямку є неможливим.

Що стосується тверджень водія ОСОБА_2 , наведених в поясненнях, які надійшли до апеляційного суду 2 липня 2026 року з приводу того, що він розпочав обгін і вже після цього побачив покажчик поворот на передньому лівому крилі автомобіля Рено, то вони не узгоджуються із матеріалами справи, оскільки згідно доданої до схеми ДТП фототаблиці та інших зображень вказаного транспортного засобу, наявних в матеріалах справи, вказаний транспортний засіб не обладнаний покажчиком повороту на лівому крилі.

За вищенаведених обставин, суддя апеляційного суду не вбачає підстав для висновку, що ОСОБА_1 було порушено п. 10.1. ПДР України, у зв`язку з чим його дії не можуть бути кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, а тому постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 124, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 квітня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП скасувати.

Винести нову постанову апеляційного суду, якою провадження в справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку і відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 336/709/26