Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №305/2888/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 305/2888/25

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.07.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Винника Ю.Г., в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2025 року визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн на користь держави.

Відповідно до постанови суду, 17.07.2025 близько 20:51 год в с. Лазещина на стаціонарному блок-пості на автодорозі Н-09 ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21104» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння. Огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився в медичному закладі Рахівської районної лікарні. Згідно висновку щодо результатів медичного огляду № 54 від 18.07.2025 встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у наркотичному сп`янінні. Водій автомобіля від керування відсторонений, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Винник Ю.Г., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю оскаржувану постанову суду, прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова незаконна та необґрунтована, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції хоча зазначив перелік доказів, які долучено до протоколу про адмінправопорушення, однак оцінку цим доказам взагалі не надав. Звертає увагу, що висновок про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, зроблений на підставі швидкого тесту та без проведення обов`язкового підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини шляхом лабораторного дослідження, є недійсним. Зазначає, що наявні в матеріалах справи два рапорти інспектора СРПП Рахівського РВП Є.Рещука, який є працівником поліції, а також оформлене іншим працівником поліції направлення на огляд особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, з метою виявлення стану алкогольної, наркотичної чи іншої гострої інтоксикації від 17.07.2025 стосовно ОСОБА_1 , в розумінні ст.251 КУпАП та в розумінні ст.272 КУпАП не можуть бути допустимими доказами у справі, оскільки не можуть бути свідками при розгляді справи, тому що є заінтересованими особами і щодо їхньої неупередженості є сумніви, вони в суді не допитувалися, про кримінальну відповідальність за неправдиві показання не попереджалися. Посилається, що наявний в матеріалах справи оптичний диск із відеозаписами, судом першої інстанції не переглядався і не досліджувався в судовому засіданні, жодного посилання про оцінку цього доказу в оскаржуваній постанові немає, як немає у постанові даних про дотримання поліцейськими процедури складання протоколу та інших адміністративних матеріалів, оголошення їх змісту, дотримання процедури роз`яснення прав, передбачених ст.268 КУпАП. Крім того, звертає увагу, що відповідні відеофайли не було підписано ЕЦП, тому відео надані до суду поліцейськими як докази порушення водієм ПДР, є неналежними.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Винника Ю.Г., неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останні належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, заяви про відкладення розгляду справи не надходили.

Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Винника Ю.Г., враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вказаних вимог дотримався.

Незважаючи на доводи апеляційної скарги сторони захисту, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, зібраних та поданих до суду працівниками поліції відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП.

Відповідно до положень п.п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушеннясерії ЕПР1 №394905 від 18.07.2025, слідує, що 17.07.2025 близько 20:51 год в с. Лазещина на стаціонарному блок-пості на автодорозі Н-09 ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21104» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння. Огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився в медичному закладі Рахівської районної лікарні. Згідно висновку щодо результатів медичного огляду № 54 від 18.07.2025 встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у наркотичному сп`янінні. Водій автомобіля від керування відсторонений, чим порушив п. 2.9.а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що із змістом протоколу ознайомлений, та надав поясненняна окремому аркуші.

Всупереч доводам апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується: вище вказаним протоколом про адміністративне правопорушення, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; рапортом працівників поліції, зареєстрований у інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції» (журналі єдиного обліку) Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області за № 9564 вiд 17.07.2025, з якого вбачається, що 17.07.2025 о 20:51 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що на блок-посту «Лазещина» у ОСОБА_2 виявлено речовину, схожу на марихуану, порушник пасажир авто «ВАЗ-2110» під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; рапортом інспектора СРПП Рахівського РВП Євгена Рещука, який повідомив, що під час зупинки автомобіля «ВАЗ 2110» чорного кольору під керуванням ОСОБА_1 було встановлено, що той перебуває у стані наркотичного сп`яніння, що підтверджено у подальшому медичним оглядом, тому складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, також у автомобілі були пасажири ОСОБА_3 і ОСОБА_2 ; направлення на огляд особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, з метою виявлення стану алкогольної, наркотичної чи іншої гострої інтоксикації, від 17.07.2025, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого огляд проводився за допомогою швидкого тесту для виявлення 10 видів наркотичних речовин Rapid, дійсного до 29.01.2016, результат огляду - позитивний, вживав марихуану та амфетамін; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.07.2025, відповідно до якого станом на 00:05 год. ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння (марихуана, амфетамін); світлинами швидкого тесту на наркотики; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , у яких ствердив, що 17.07.2025 наркотичні засоби не вживав, а лише вживав марихуану через водяний пристрій 14.07.2025; письмовими пояснення ОСОБА_3 , який заявив, що 17.07.2025 передав керування своїм автомобілем «ВАЗ» ОСОБА_1 , який 16.07.2025 вживав наркотичні речовини; дослідженим у судовому засіданні відеозаписом вчиненого правопорушення, на якому зафіксовано подія, яка мала місце що 17.07.2025, та іншими матеріалами справи.

Проаналізувавши досліджені докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі стороною захисту, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що висновок про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, зроблений на підставі швидкого тесту та без проведення обов`язкового підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини шляхом лабораторного дослідження, є недійсним, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Як зазначено у п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів визначено розділом IIІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Вказаним розділом передбачено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних вище. Якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди ОСОБА_1 був доставлений.

Слід зауважити, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог Інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, як особа яка має спеціальні знання та кваліфікацію і несе правову відповідальність за правильність свого висновку.

Тобто встановлення діагнозу на підставі проведеного огляду є медичним, а не юридичним аспектом та не може встановлюватися судом самостійно.

Відповідно до роз`яснень Державної установи «Інституту судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» №11/08/1401 від 10.11.2023 року стан сп`яніння особи встановлюється на основі клінічного обстеження. Лабораторне тестування застосовується для уточнення наркотичної речовини, яка спричинила стан сп`яніння, є обов`язковим. Водночас, обсяг клінічного, лабораторного та інструментального обстеження визначається в кожному випадку індивідуально. Застосування лабораторних методів (імунохрамотагрофічних, хроматографічних, спектрографічних та ін.) обстеження водіїв розглядається медичним працівником в кожному випадку індивідуально.

Апеляційний суд також зазначає, що положення пункту 13 розділу III Інструкції не зобов`язує лікаря використовувати для дослідження кров, слину чи змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а надає йому можливість її використання, якщо в обстеженої особи неможливо взяти зразки біологічного середовища, зазначених у пункті 12 цього розділу.

Наявність в Інструкції норми, яка містить перелік видів біологічного середовища, які, окрім сечі, можуть бути відібрані, жодним чином не означає, що це є альтернатива для особи, яка проходить огляд на стан сп`яніння, обирати вид біологічного середовища, яке йому зручно здавати. Вказана альтернатива встановлена для тих випадків, коли відсутня реальна об`єктивна можливість здати якийсь із зазначених видів біологічного середовища. У всякому разі, огляд на стан сп`яніння проводиться лікарем медичного закладу, у який доставлений водій транспортного засобу, та лише лікар може визначити вид зразків біологічного середовища, необхідних для лабораторного дослідження. При цьому, враховується, які саме зразки біологічного середовища можна дослідити у цьому закладі охорони здоров`я.

Таким чином, процедура медичного огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння проведена з суворим дотриманням порядку та умов, передбачених Інструкцією.

До того ж, судового рішення, який спростовує висновок КНП «Рахівська районна лікарня» Рахівської районної ради №54 від 18.07.2025 року та підтверджує незаконність дій лікаря ОСОБА_4 при проведенні огляду на стан наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 та захисником Винником Ю.Г. суду апеляційної інстанції не надано, і матеріали справи їх не містять.

Тому в апеляційного суду відсутні підстави для сумніву у достовірності лікарського висновку, зазначений висновок щодо результатів медичного огляду складений із дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735.

Крім того, апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних і про те, що в лікаря ОСОБА_4 , який проводив огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння та склав висновок про перебування останнього у стані наркотичного сп`яніння, були підстави для фальсифікації вищевказаного висновку, а також для його обмови у перебуванні у такому стані, – у підтвердження цих даних також відсутні які-небудь належні докази.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які би свідчили про зацікавленість вищевказаного лікаря у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що лікар КНП «Рахівська районна лікарня» Рахівської районної ради ОСОБА_4 при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв виключно у межах наданих йому повноважень.

У зв`язку з цим, інспектором поліції, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, на підставі зазначеного висновку лікаря та інших матеріалів був складений протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував у стані наркотичного сп`яніння, оскільки у нього були виявлені певні ознаки такого сп`яніння. В подальшому наявність у ОСОБА_1 стану наркотичного сп`яніння підтверджено при огляді в медичному закладі.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що з моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та по теперішній час, останній та сторона захисту не зверталися зі скаргами щодо незаконності дій поліцейських при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Тобто незаконність дій інспекторів не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Доводи сторони захисту про те, що відеофайли, які знаходяться у матеріалах справи не було підписано електронним цифровим підписом, тому відео надані до суду поліцейськими як докази порушення водієм правил дорожнього руху, є неналежними, апеляційний суд вважає безпідставними. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Доданий до матеріалів справи носій інформації (оптичний диск) є оригіналом електронного документа, який не потребує додаткового засвідчення електронним підписом і необхідність такого посвідчення ЕЦП не передбачено Законом України «Про Національну поліцію» та ст. 266 КУпАП.

Тобто, чинне законодавство у справах про адміністративне правопорушення не встановлює окремих вимог до відеозапису як доказу, а тому долучене до матеріалів відео з нагрудних камер поліцейського, є належним та допустимим.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що наявні в матеріалах справи два рапорти поліцейського, а також оформлене іншим працівником поліції направлення на огляд особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, з метою виявлення стану алкогольної, наркотичної чи іншої гострої інтоксикації від 17.07.2025 стосовно ОСОБА_1 , в розумінні ст.251 КУпАП та в розумінні ст.272 КУпАП не можуть бути допустимими доказами у справі, оскільки не можуть бути свідками при розгляді справи, тому що є заінтересованими особами і щодо їхньої неупередженості є сумніви, вони в суді не допитувалися, про кримінальну відповідальність за неправдиві показання не попереджалися, то апеляційний суд зазначає, що хоча рапорти і не є прямим доказом у справі, проте в сукупності і взаємозв`язку з іншими доказами, вказують про дотримання працівниками поліції процедури огляду і свідчить про те, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував у стані наркотичного сп`яніння.

Оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 17.07.2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведено повністю та поза розумним сумнівом, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення його до адміністративної відповідальності. Твердження апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.

В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які зводяться до дослівного викладу положень КУпАП, без їх належного співвідношення до доказів та фактичних обставин цієї справи, тому не потребують детального аналізу апеляційним судом, оскільки не мають вирішального значення у цьому провадженні, виходячи із предмету та меж доказування у даній категорії справ, а правова оцінка та мотиви апеляційного суду за всіма ключовими доводам сторони захисту, на які апелянт акцентував увагу в апеляційній скарзі, викладені вище.

Застосовуючи такий підхід, апеляційний суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо мотивування судового рішення. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р., заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені.

Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, і матеріали справи їх не містять.

Порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Наведене вище свідчить, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України та притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, посилання сторони захисту на певні рішення апеляційних судів України, є некоректним, оскільки існуюча в Україні система права, зокрема, про адміністративні правопорушення, не передбачає його джерелом, судовий прецедент. Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже рішення місцевих чи апеляційних судів, зокрема й ті, на які посилається захисник, не створюють правових позицій, які б формували єдність судової практики в Україні.

Накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Винника Ю.Г., в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага