Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №303/3918/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/3918/26

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.07.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., за участю ОСОБА_1 , розглянув у відкритому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/376/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.05.2026.

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 07 (семи) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 (сто дев`ятнадцять) грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 770914 від 29.04.2026 та постанови судді від 26.05.2026 вбачається, що 25.04.2026 приблизно о 16 год ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , порушуючи громадський порядок та спокій громадянин, навмисно з балкону двічі облив з відра водою ОСОБА_3 та її доньку ОСОБА_4 , які перебували у дворі загального користування, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ст. 173 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 26.05.2026 скасувати, а провадження відносно нього закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Судом не повно встановлено фактичні обставини справи. Суд не врахував, що конфлікт виник саме внаслідок спалювання сміття та рослинних залишків потерпілою, що підтверджується відеозаписом, показаннями свідків та протоколом про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП, складеним відносно потерпілої ОСОБА_3 . Крім того, суд змінив характеристику місця події, зазначивши, що подія мала місце у дворі загального користування, що має істотне значення для справи, оскільки безпосередньо впливає на висновок щодо наявності або відсутності порушення громадського порядку, як обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Водночас, місце події являє собою огороджену територію з обмеженим доступом, яка використовується виключно сім`єю потерпілої. Судом не враховано провокативний та взаємний характер конфлікту, оскільки ОСОБА_4 здійснювала дії щодо його автомобіля, проводячи мітлою по його лакофарбованому покриттю. Судом не враховано суперечності та однобічність доказової бази, надано перевагу виключно

-2-

поясненням потерпілої без належної перевірки та оцінки доводів сторони захисту. Судом також не надано належної оцінки суперечностям у показах потерпілої щодо рідини, якою вона була облита, не враховані помилки та не точності у протоколі щодо його місця перебування під час конфлікту, про що він зазначив у протоколі. Також суд першої інстанції відхилив доводи щодо вчинення дій у стані крайньої необхідності, однак такий висновок є необґрунтованим і не враховує фактичні обставини події.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , неявка яких з урахуванням положень ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що вказані особи повідомлені за допомогою смс-повідомлення, та засобами поштового зв`язку, про що свідчать відповідні довідки про доставку. Зазначене свідчить про те, що апеляційним судом вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення учасників справи про час та місце її розгляду. Разом з тим, клопотань про відкладення розгляду справи та відомостей про поважність причин неявки потерпілої до апеляційного суду не надходило. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип – верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 269 КУпАП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

-3-

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, вчинила дрібне хуліганство, яке за диспозицією цієї статті трактується як: нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Однак, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, суд належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, тобто однобічно розглянув справу, без з`ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню.

Статтею 173 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

У розумінні положень ст. 173 КУпАП дрібне хуліганство відноситься до правопорушень, які посягають на громадський порядок. Поняття «дрібне хуліганство» - це нецензурна лайка в громадських місцях, образливе приставання до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, якщо вони за своїм характером не тягнуть застосування заходів кримінального покарання. Дрібне хуліганство характеризується наявністю умислу - особа, яка вчинила дрібне хуліганство, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок, і бажає чи свідомо допускає вияв неповаги до суспільства.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, безпричинно, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою.

-4-

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян (формальний склад).

Нецензурна лайка – це одна з грубих форм неповаги до громадської моральності, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності і незалежно від того, у зв`язку з якими обставинами особа висловлює своє роздратування у формі нецензурної лайки, вона скоює проступок, за який підлягає відповідальності в адміністративному порядку. Словесне хуліганство не загрожує життю та здоров`ю людей, проте використання нецензурних слів виявляє, перш за все, грубе, образливе ставлення до оточуючих. Воно, знижує рівень людського спілкування та завдає моральної шкоди духовному стану суспільства, ображає людську гідність.

Образливе чіпляння до громадян – це докучлива поведінка, пов`язана з діями щодо ображання, які зневажають честь і гідність людини та утискають чию-небудь волю, причому у грубій розв`язній манері. Це може бути: хапання за одяг, насильницьке утримання за руки, демонстративний зрив головного убору, навмисне загороджування виходу або проходу, вимога дати цигарку або пускання в обличчя диму від неї, утримання дівчини з непристойною пропозицією та інші подібні дії. Для всіх подібних випадків характерним є ігнорування волі та бажання оточуючих, прагнення нав`язати свою волю, а точніше – свавілля.

Під іншими подібними діями, що порушують громадський порядок і спокій громадян, необхідно розуміти: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів`я телефоном; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не потягло тяжких наслідків; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.

При цьому, визначальним критерієм для усіх цих випадків є ігнорування волі та бажання оточення, прагнення правопорушника нав`язати свою волю, а точніше свавілля.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

При цьому, правопорушник усвідомлює, що його дії протиправні, він передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.

Приймаючи до уваги те, що правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, встановлює відповідальність за вчинення хуліганських дій, в протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути конкретизовані мотиви, якими керувався правопорушник під час вчинення правопорушення, спосіб вчинення правопорушення та вказано, що дії правопорушника носили навмисний характер і були спрямовані на порушення громадського порядку і спокою громадян.

-5-

Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажанням особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.

Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих - головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки правопорушника. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства.

Громадська небезпека дій правопорушника під час вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22.12.2006 за № 10 дійшов висновку про те, що судам, необхідно встановлювати всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з`ясовувати, чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства. Дрібне хуліганство - це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке не супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Хуліганські спонукання - головна відмінна риса діянь, що кваліфікуються за ст. 173 КУпАП. Дрібне хуліганство вчиняється безпричинно, із-за неповаги до громадського порядку і спокою громадян. Натомість, вчинення подібних діянь з інших, не хуліганських мотивів, може утворювати інший вид правопорушень, тобто, діяння не може кваліфікуватися за ст. 173 КУпАП, як вчинене з хуліганських мотивів, якщо воно вчинене за інших спонукань (приводів), зокрема, як відповідна реакція на поведінку потерпілих або інших осіб.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 770914 від 29.04.2026 вбачається, що 25.04.2026 приблизно о 16 год ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , порушуючи громадський порядок та спокій громадянин, навмисно з балкону двічі облив з відра водою ОСОБА_3 та її доньку ОСОБА_4 , які перебували у дворі загального користування, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ст. 173 КУпАП.

З пояснень потерпілої ОСОБА_3 вбачається, що 25.04.2026 вона була вдома за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своєю донькою ОСОБА_4 та внуками, які розпалили вогонь на мангалі на території двору загального користування. Приблизно о 16 год ОСОБА_1 , який знаходився на балконі своєї квартири почав висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою та висловлювати претензії з приводу розпаленого вогнища та задимлення. Через деякий час він з відра вилив на неї воду та пішов знову набирати воду, після чого, повернувшись, знову вилив воду, яка попала на її доньку ОСОБА_4 . Вказаний конфлікт тривав приблизно 20 хв.

Аналогічні обставини містяться і в письмових поясненнях потерпілої ОСОБА_4 , яка являється донькою ОСОБА_3 .

В суді першої інстанції ОСОБА_1 провину не визнав та пояснив, що 25.04.2026, в післяобідній час, приблизно о 16 год, разом з дружиною та сином повернулися до місця свого проживання, де виявив у квартирі задимлення, після чого вийшов на балкон та виявив, що на подвір`ї, яке впритул межує з тиловою частиною

-6-

багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 разом із своєю донькою, ОСОБА_4 , двома онуками на відстані приблизно 3-4 м проводить спалення сміття (гілок, трави тощо), яке залишилось після прибирання їх подвір`я. Він звернувся до ОСОБА_3 з вимогою негайно припинити її дії, оскільки це створює задимлення помешкань багатоквартирного будинку. На його зауваження ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 відреагували агресивно, заявивши про те, що вказана територія є їх приватною власністю і вони можуть робити на ній все, що їм заманеться, при цьому категорично відмовились припиняти свої дії, демонстративно підкидуючи у вогонь чергові порції сміття. Він попередив вказаних осіб, що їхні дії підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, однак на його зауваження вони не реагували та продовжували вчиняти протиправні дії, чим створювали умови до можливого розповсюдження вогню та виникнення загрози для нього, членів його сім`ї, помешкання та іншим мешканцям багатоквартирного будинку.

Крім того, на підтвердження цих обставин, ОСОБА_1 надав свою заяву до Управління Муніципальної інспекції Мукачівської міської ради № 1682/0/109-26 від 30.04.2026 про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої отримав відповідь № 531/0/238-26 від 18.02.2026 про те, що інспекторами Управління Муніципальної інспекції Мукачівської міської ради 07.05.2026 відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення № 70/26 за ст. 152 КУпАП.

Також, ОСОБА_1 долучено витяг зі схеми технічної документації будинку АДРЕСА_3 , з якої вбачається, що територія на якій мала місце подія не належить до території загального користування.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що конфлікт між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відбувся у зв`язку із спалюванням потерпілими сміття у дворі, яке безпосередньо межує з будинком, в якому проживає ОСОБА_1 , у зв`язку з чим останній двічі вилив воду з відра на мангал потерпілих зі свого балкону. Виходячи наведеного, дії ОСОБА_1 не призвели до порушення громадського порядку та спокою громадян та свідчать про наявність спору з приводу паління потерпілими сміття на їх подвір`ї.

Ці обставини, суд першої інстанції належним чином не перевірив під час судового розгляду в сукупності з іншими доказами, що свідчить про неповноту судового розгляду.

Окрім того, з оглянутого апеляційним судом відеозапису здійсненого на належний ОСОБА_1 мобільний телефон, вбачається, що на ньому зафіксовано, як між ОСОБА_1 , який перебував на балконі своєї квартири, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які перебували на своєму подвір`ї, що межує з будинком, в якому проживає ОСОБА_1 , виникла суперечка з приводу паління потерпілими у дворі сміття, втім зміст цієї розмови не свідчить про нецензурні висловлювання на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Більш того, після того, як ОСОБА_1 почав висловлювати претензії до ОСОБА_3 , остання продовжувала підтримувати подальший діалог на підвищених тонах, залишаючись на території подвір`я. В подальшому, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 повідомив потерпілих, що буде гасити вогонь.

Відповідно до ст. 173 КУпАП дрібне хуліганство - це нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. При цьому, такі дії мають вчинятися безпричинно, з неповаги до громадського порядку і спокою громадян. Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства. Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до дестабілізації стану суспільства.

-7-

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно вказаної норми законодавцем чітко визначено поняття «дрібного хуліганства», що включає в себе «нецензурну лайку в громадських місцях», «образливе чіпляння до громадян», а також «інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян». Вказані поняття не є тотожними.

За таких обставин, визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, із загальним зазначенням того, що він висловлювався нецензурною лайкою на адресу потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , чим порушив громадський порядок є недопустимим, оскільки вказані обставини будь-якими достатніми доказами, долученими до справи не підтверджується.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів того, що під час події з боку ОСОБА_1 мали місце нецензурна лайка в громадському місці, образливе чіпляння до громадян, або інші подібні дії, що порушували громадський порядок та спокій громадян. Апеляційний суд наголошує, що матеріали справи про адміністративне правопорушення сформовані правоохоронним органом без дотримання принципу збирання достатніх та належних доказів на підтвердження події адміністративного правопорушення.

Сам протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та, відповідно до ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі, але не є остаточним і достатнім доказом для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.

Разом з тим, суд першої інстанції, пославшись на докази, зокрема, письмові пояснення, які не узгоджуються з обставинами, відображеними у протоколі про адміністративне правопорушення та за відсутності у протоколі відомостей, які б утворювали об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.

При цьому, суд не звернув увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 256 КУпАП та п. 9.15 Розділу 2 Інструкції про порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06.11.2015 за № 1376, який не містить належним чином викладеної суті адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.

Крім того, апеляційний суд враховує і те, що у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані про свідків правопорушення, яке мало місце 25.04.2026 за вищевказаних обставин.

З огляду на викладене, протокол серії ВАД № 770914 від 29.04.2026, складений всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, не може бути визнаний належним доказом у справі.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції сторони обвинувачення та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

-8-

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства Російської Федерації така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з чим, на думку Європейського суду з прав людини, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що відповідно до положень КУпАП вжиття заходів зі встановлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення цієї категорії, складання протоколів про адміністративні правопорушення; з`ясування обставин, за яких вчинено правопорушення, вилучення речей та документів, покладається на посадових осіб органів Національної поліції (ч. 1 ст. 255 КУпАП); відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і що саме на відповідних посадових осіб органів Національної поліції покладено доведення винуватості особи у вчиненні цього правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів, і вважає, що можливості усунення вищевказаних порушень нормативно-правових актів при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу, збирання додаткових доказів у підтвердження винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення вичерпані.

Враховуючи викладене, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі обставини справи та всі обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а тому дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

З урахуванням встановлених апеляційним судом обставини та положень п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, оскаржена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

-9-

При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків тощо.

Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.05.2026 про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП України скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя