Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №607/4304/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.06.2026 Справа №607/4304/26 Провадження №3/607/1840/2026

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дуда О.О., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Управлінням патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції направлено до суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №591769 від 15.02.2026, 15.02.2026 о 03:35 год в м. Тернопіль по бульварі Данила Галицького, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Veloster НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки ТЗ із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Alcotest 6810 (повірка дійсна до 20.11.2026), що підтверджується тестом 3619 від 15.02.2026, результат огляду становить 0,90 проміле. З результатом огляду гр. ОСОБА_1 не згідний та виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР де в подальшому також відмовився. Відмова номер 10 від 15.02.2026, чим порушив п.2.5. Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №591769 від 15.02.2026, ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не визнав та просить закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Згідно із письмовими поясненнями ОСОБА_1 , останній вказав, що з протоколом про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП не погоджується, вважає його необґрунтованим та таким, що підлягає закриттю, з огляду на наступне. На момент зупинки та підходу працівників поліції він не здійснював керування автомобілем. Він перебував на пасажирському сидінні. Фактичним водієм автомобіля, яка здійснювала рух була громадянка ОСОБА_2 , яка має чинне посвідчення водія та була абсолютно тверезою. Поліція проігнорувала наявність справжнього водія на місці події. Факт саме керування (руху по дорозі) належним чином не зафіксований та не доведений. Працівниками поліції було допущено суттєві порушення, а саме: не було належно зафіксовано момент керування транспортним засобом; відсутні належні докази того, що він саме керував автомобілем у стані сп?яніння; не опитаний свідок-водій. Грубе порушення ст. 30 Конституції України: «Патрульний без законних підстав та без представлення силоміць відчинив двері приватного автомобіля, чим порушив право на недоторканність володіння особою». Відповідно до законодавства, обов`язок доведення лежить на органі, який склав протокол. Надані докази: не підтверджують факт керування; є неповними або суперечливими; не відповідають вимогам допустимості. Відсутність ідентифікації: на відео з реєстратора неможливо розрізнити обличчя водія через нічний час та тонування. Твердження патрульних, що вони «щось бачили», є суб`єктивним припущенням, а не доказом. Згідно з вимогами КУпАП, для притягнення до відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, зокрема: факт керування; стан сп`яніння під час керування. У даному випадку ці обставини не доведені, що виключає склад правопорушення.

З`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суддя повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП та не може бути перекладено на суд.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є грубим умисним порушенням вимог пункту 2.5. Правил дорожнього руху, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі по тексту Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі по тексту Інструкція), затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735.

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до пункту 3 Порядку огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У відповідності до вимог п. 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За змістом зазначених вище правових норм, проведення медичного огляду допускається у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу працівниками поліції, з використанням спеціальних технічних засобів або незгоди водія з результатами такого огляду.

У зв`язку з цим очевидно, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння має бути зафіксований об`єктивним даними і доведений поза розумним сумнівом сукупністю доказів, визначених ст. 251 КУпАП і оцінених відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, згідно з якою орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , вказала, що за кермом автомобіля перебувала вона, а хлопець ОСОБА_1 перебував на правому задньому пасажирському сидінні у стані сну. Припаркувавши авто біля будинку, побачила проблискові маячки патрульної поліції. Перебуваючи в стані психологічного стресу, злякалася відповідальності за порушення комендантської години, під впливом емоційного шоку, вона інстинктивно пересіла на переднє праве пасажирське сидіння. Патрульні без представлення силоміць відчинив двері авто, поліція повністю ігнорувала її спроби пояснити ситуацію та наявність у неї посвідчення водія.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, долучено: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №591769 від 15.02.2026; відеозаписи з нагрудної камери працівників поліції; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 15.02.2026; копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П 51 QM 2224 103 25 від 20.11.2025 чинне до 20.11.2026; тестування на алкоголь Alcotest 6810 прилад ARAM-2250 №3619 від 15.02.2026, результат огляду становить 0,90 проміле; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; письмові пояснення ОСОБА_1 від 15.02.2026; рапорт інспектора взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП ст. лейтенанта поліції В. Проць від 15.02.2026.

Як вбачається із довідки виданої Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції від 16.02.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 .

Однак, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення документи, у тому числі і відеозаписи на переконання судді, не підтверджують його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки не містять належних, достатніх і переконливих доказів на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню в даній справі, зокрема факту керування ТЗ саме ОСОБА_1 .

При вказаних обставинах, сам по собі складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, не може бути визнаний єдиним належним та допустимим доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, в частині підтвердження факту вчинення особою певних діянь, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а викладені у ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

Отже, обставини, викладені у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №591769 від 15.02.2026, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи у суді.

Таким чином, оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, доходжу висновку, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження порушення ОСОБА_1 вимог пункту 2.5. Правил дорожнього руху, а відтак вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки не надано допустимих та належних доказів його вини в скоєнні цього адміністративного правопорушення, та не доведено усі обставини, про які зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, яка притягується до відповідальності, і лише в межах зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення, на підставі зібраних посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, доказів. Суд не має збирати з власної ініціативи докази, позаяк в протилежному випадку суд згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може бути визнаний безстороннім.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких підстав, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір стягується лише в разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки адміністративне стягнення до ОСОБА_1 не застосовується, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 130, 247, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП – закрити, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Повний текст постанови складений 06 липня 2026 року о 09.45 год.

Суддя Дуда О.О.