Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №450/3529/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3529/26 Провадження № 3/450/1848/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мусієвський В.Є., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли 03.07.2026 року від УПП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 ,

за ч. 5 ст. 126 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

26.06.2026 року о 21 год. 19 хв. на 557 км автодороги М-06 «Київ-Чоп» водій ОСОБА_1 , будучи 16.01.2026 року притягнутою працівниками Берегівського РВП ГУ НП у Закарпатській області до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 3400 грн., повторно протягом року керувала автомобілем марки «Мерседес» номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким, чим порушила вимоги пункту 2.1 «А» ПДР України і вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В судове засідання 17.07.2026 року о 10 год. 50 хв. адмінправопорушник ОСОБА_1 не з`явилась, хоча про дату час і місце судового розгляду повідомлялась належним чином, клопотань про розгляд справи за її відсутності або про відкладення судового розгляду не подала.

Ознайомлюючись із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 703868 від 26.06.2026 року, підписуючи такий, адмінправопорушник ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд матеріалів адміністративної справи відносно неї у Пустомитівському районному суді Львівської області.

Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді її справи.

Розглядаючи матеріали адміністративної справи в межах наявних доказів, приходжу до висновку, що винуватість адмінправопорушника ОСОБА_1 , яка порушила вимоги пункту 2.1 «А» ПДР України і вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, доведена матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 703868 від 26.06.2026 року, відеозаписами з СД-диску, рапортом працівника поліції від 26.06.2026 року, письмовим поясненням адмінправопорушника ОСОБА_1 від 26.06.2026 року, довідками старшого інспектора ВАП УПП у Львівської області ДПП Н. Дяків від 29.06.2026 року, згідно яких за ОСОБА_1 не зареєстровано транспортних засобів на території України, відсутні відомості щодо отримання нею посвідчення водія, 16.01.2026 року вона притягнута працівниками Берегівського РВП ГУ НП у Закарпатській області до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 3400 грн., копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7448200 від 26.06.2026 року.

Оцінені судом докази доводять винуватість адмінправопорушника ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом», тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення нею порушення вимог пункту 2.1 «А» ПДР України.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що в діях адмінправопорушника ОСОБА_1 , яка повторно протягом року керувала автомобілем, не маючи права керування таким, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За вчинений проступок на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення в межах ч. 5 ст. 126 КУпАП.

У постанові від 04 вересня 2023 року по справі № 702/301/20 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла до висновку, що особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі № 2-591/11 (14-31цс21) вказала, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).

Враховуючи викладене, Верховний Суд прийшов до висновку, що відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Відтак, до ОСОБА_1 підлягає застосуванню основне адміністративне стягнення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк п`ять років.

Водночас, враховуючи те, що керований ОСОБА_1 транспортний засіб марки «Мерседес» номерний знак НОМЕР_1 не перебуває у приватній власності останньої, адміністративне стягнення в частині оплатного вилучення такого застосуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 283, 284, 307, 308 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення в межах ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , в доход держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Роз`яснити, що відповідно до вимог частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Мусієвський В.Є.