Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №336/3710/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/3710/26

Пр. 3/336/1806/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Вайнраух Л.А. розглянула справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Сміла Черкаської області, військовослужбовця, перебуває на посаді начальника служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса за місцем проживання: АДРЕСА_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП, -

за участі ОСОБА_1 , захисниці адвоката Шевченко А.В., прокурорки Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Медведєвої В.О., -

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з 21.04.2026 знаходиться справа №336/3710/26, пр.3/336/1806/2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП. Разом з цим, 21.04.2026 до суду для розгляду надійшла справа №336/3711/26, пр. 3/336/1807/2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП. Так, протоколи про адміністративне правопорушення по зазначеним справам складені відносно однієї й тієї ж особи.

Враховуючи зазначені обставини, відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справ, пов?язаність предмета доказування у справі, а також тотожність письмових доказів, долучених до протоколів, беручи до уваги відсутність відповідних заперечень від учасників справи, суддя дійшла до висновку про те, що необхідно об`єднати вищезазначені справи в одне провадження.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, №110 від 17.04.2026, складеним старшим оперуповноваженим в ОВС управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України майоров поліції Черновим Д.І., ОСОБА_1 порушив вимоги ст.35-1 Закону України «Про запобігання корупції», вчинивши адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-7 КУпАП.

Так, за даними протокола, відповідно до п. 1 примітки до ст. 172-7 КУпАП суб?єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 ч. 1, ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції». Згідно з п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб?єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є військові посадові особи Збройних Сил України. Відповідно до ч.12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов?язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов?язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов?язків згідно із законодавством. Враховуючи викладене, начальник служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_1 є військовою посадовою особою ЗСУ, оскільки безпосередньо наділений організаційно-розпорядчими та адміністративного-господарськими обов`язками.

Також, з протокола видно, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2024 N280 капітана ОСОБА_1 призначено наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 23.09.2024 N247 на посаду начальника служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах затвердженого Постановою КМУ від 03 травня 2000 року N748 (далі - Положення) інвентаризаційна комісія - робоча група, до якої входять військовослужбовці або працівники військової частини з відповідним досвідом роботи у сфері організації ведення військового (корабельного) господарства і обліку військового майна, не пов?язані службовими відносинами з підрозділами або службами військової частини, військове майно яких підлягає інвентаризації.

Відповідно до Положення, інвентаризація військового майна - перевірка інвентаризаційною комісією фактичної наявності, кількості, якісного стану (категорійності) і комплектності військового майна у підрозділах, на складах, в їдальнях, в парках, майстернях та на інших об?єктах військового (корабельного) господарства, а також звіряння отриманих результатів з даними книг або карток обліку матеріальних цінностей, звітів, службових листів тощо (далі - облікові документи).

Відповідно до ч.3 Положення, метою проведення інвентаризації є встановлення фактичної наявності військового майна, його якісного стану (категорійності) і комплектності, виявлення обсягів нестачі, надлишку та надлишкового військового майна, а також відображення результатів інвентаризації в інвентаризаційних описах або відомостях наявності та якісного стану майна (далі - інвентаризаційний опис).

Відповідно до абз.2 ч.4 Положення інвентаризація проводиться за наказами (розпорядженнями) командира (начальника) військової частини. вищестоящих командирів (начальників), а також за рішенням органу досудового розслідування, прокурора або суду.

Так, під час складання протокола встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2025 N1062/нагд у військовій частині НОМЕР_3 призначена позапланова інвентаризація з 30.07.2025 по 18.08.2025 року, у зв?язку з передачею військової частини НОМЕР_3 від командира військової частини НОМЕР_1 до командира військової частини НОМЕР_4 , яку проведено комісією у складі: голова комісії-підполковник ОСОБА_2 , члени комісії: капітан ОСОБА_3 ; майор ОСОБА_4 ; майор ОСОБА_5 ; капітан ОСОБА_6 : майор ОСОБА_7 ; майор ОСОБА_8 ; майор ОСОБА_9 ; майор ОСОБА_10 ; капітан ОСОБА_11 ; майор ОСОБА_12 ; майор ОСОБА_13 ; майор ОСОБА_14 ; майор ОСОБА_15 ; підполковник ОСОБА_16 ; майор ОСОБА_17 ; капітан ОСОБА_18 ; капітан ОСОБА_19 ; майор ОСОБА_20 ; капітан ОСОБА_21 .

На виконання вказаного наказу, інвентаризаційна комісія у вказаному складі, провела інвентаризацію, та скала Акт позапланової інвентаризації служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_3 . Акт затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_22 . Комісія не виявила будь-яких невідповідностей або порушень допущених службою інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_3 . Нестач, надлишків, фактів розкрадання. зловживань і марнотратства не виявлено. Вказаний акт інвентаризації підписаний всіма членами комісії, в тому числі й начальником служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1 .

При цьому, за даними протокола, на момент проведення інвентаризації, військова частина НОМЕР_3 знаходилась в підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 відповідно до директиви військової частини НОМЕР_5 від 28.07.2023 NД-43/дск., відповідно, ОСОБА_1 як начальник служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_1 був відповідальний за підпорядкований напрямок у військовій частині НОМЕР_3 . Тобто, під час призначеної інвентаризації, ОСОБА_1 фактично перевіряв підпорядкований підрозділ (службу інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_3 ), щодо якої мав обов?язок під час несення служби здійснювати перевірки та контролювати облік й використання майна.

В подальшому, після передачі військової частини НОМЕР_3 від військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_6 , встановлено наявні розбіжності в обліку майна. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_7 від 30.08.2025 N380 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування з метою з?ясування обставин, причин та умов, що сприяли розбіжностям у фінансовому обліку втрат та нестач у військовій частині НОМЕР_3 . При цьому, в розумінні Статуту внутрішньої служби ЗСУ військова частина НОМЕР_1 є бригадою. Тае, військовій частині (бригаді) НОМЕР_1 була підпорядкована військова частина НОМЕР_8 . В розумінні Статуту внутрішньої служби ЗСУ військова частина НОМЕР_8 фактично є підрозділом військової частини НОМЕР_1 , тобто підрозділом бригади. У зв?язку з тим, що військова частина НОМЕР_3 передавалася з підпорядкування військової частини НОМЕР_1 до іншої військової частини, проведено позапланову інвентаризацію. Вказана інвентаризація проведена зі значними недоліками, крім того, інвентаризація проводилась зацікавленими в результатах інвентаризації особами, як стверджується у протоколі. Начальники служб бригади перевіряли наявність та облік майна у підпорядкованих служб підрозділу, за напрямками по яким вони були відповідальні впродовж служби, та у разі виявлення недоліків у підпорядкованих службах, до начальників служб бригади були б питання, як вони здійснювали контроль та облік майна впродовж несення служби та за наслідком начальники служб бригади могли б бути притягнуті до відповідальності за порушення вимог Статуту внутрішньої служби ЗСУ та функціональних обов`язків.

Відповідно до п.9 Положення голова і члени інвентаризаційної комісії несуть відповідальність за свідоме внесення до інвентаризаційних описів перекручених даних про наявність і якісний стан (категорійність) військового майна, що підлягає інвентаризації, його кількість, комплектність тощо, а також за несвоєчасність проведення інвентаризації, неправильність оформлення її результатів.

Відповідно до абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об?єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до абз. 11 ч.1 ст. 1 Закону У країни «Про запобігання корупції» приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв?язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Відповідно до п. 2.1. Методичних рекомендацій «щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» Національного агентства з питань запобігання корупції основними складовими конфлікту інтересів є приватний інтерес, наявність службових (представницьких) повноважень, під час реалізації яких вона може на власний розсуд вчиняти дії, приймати рішення саме з питання, у якому в неї наявний приватний інтерес. Такі службові повноваження мають дискреційний характер (тобто є такими, коли особа може на власний розсуд обирати з кількох юридично допустимих дій, рішень) а також наявність суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями. Приватним інтересом може вважатися будь-який як майновий, так і немайновий інтерес. Закон допускає необмежене коло обставин та ситуацій, що можуть свідчити про наявність приватного інтересу чи зумовлювати його виникнення за певних умов.

Практично відповідно до тверджень посадової особи, яка склала протокол, це означає, що кожен службовець (посадова особа) при виконанні своїх повноважень повинен брати до уваги увесь спектр своїх не лише правових (юридичних), а й соціальних (приватних) відносин, які зумовлюють виникнення майнового чи немайнового інтересу. Також не слід виходити з того, що джерелом приватного інтересу можуть бути лише приватні, позаслужбові відносини. Приватний інтерес в окремих випадках може виникати й зі службових повноважень, тобто полягати у зацікавленості в ухваленні або неухваленні певних рішень, результатах службових розслідувань, дисциплінарних провадженнях, інвентаризацій, за наслідком яких особа може понести юридичну відповідальність тощо. При вирішення питання щодо наявності приватного інтересу у сфері службових повноважень як складової конфлікту інтересів слід у кожному випадку враховувати конкретні обставини, відносини та зв?язки особи, обсяг її службових/представницьких повноважень під час прийняття того чи іншого рішення.

Враховуюче те, що відповідно до Положення, інвентаризаційна комісія - робоча група, до якої входять військовослужбовці або працівники військової частини з відповідним досвідом роботи у сфері організації ведення військового (корабельного) господарства і обліку військового майна, не пов?язані службовими відносинами з підрозділами або службами військової частини, військове майно яких підлягає інвентаризації, можна дійти висновку, що комісія це колегіальний орган.

Відповідно до ч.2 ст.35-1 Закону України «Про запобігання корупції» у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом. Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу

Крім того, відповідно до вступної частини Статуту внутрішньої служби Збройних сил України - Статут визначає загальні права та обов?язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов?язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України.

Відповідно до статті 82-84 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України - начальник служби бригади в мирний і воєнний час відповідає за відповідний вид забезпечення бригади цією службою; за підготовку підрозділів бригади відповідно до своєї спеціальності; за забезпечення бригади озброєнням, бойовою та іншою технікою і матеріальними засобами зі своєї служби, їх правильне використання та утримання в порядку і справності. Начальник служби бригади зобов?язаний: стежити за справністю озброєння, бойової та іншої техніки і матеріальних засобів зі своєї служби в підрозділах бригади і на підпорядкованому складі, організовувати їх правильну експлуатацію (використання) та забезпечувати при цьому виконання вимог безпеки; вести облік і складати звітність у встановленому порядку, щомісяця проводити з підрозділами і підпорядкованим складом бригади звірку облікових даних, в установлені терміни проводити перевірку підрозділів відповідно до своїх обов?язків із складанням відповідних актів. Начальник служби бригади за спеціальністю має право проводити раптові перевірки наявності і стану озброєння, бойової та іншої техніки. матеріальних засобів зі своєї спеціальності. Про всі виявлені недоліки і вжиті для їх усунення заходи начальник служби зобов?язаний письмово доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Вказані положення, як вказано в протоколі, також містяться в функціональних обов?язках начальника служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_1 .

Так, на думку посадової особи, яка склала протокол, є очевидним, що, проводячи інвентаризацію майна в розрізі служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики, в підпорядкованій частині НОМЕР_3 , начальник служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 був зацікавлений в результатах проведення інвентаризації, оскільки у разі виявлення тих чи інших порушень, комісія могла встановити, що причиною таких порушень є несвоєчасний та недостатній контроль зі сторони ОСОБА_1 в розрізі служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики підлеглої частини НОМЕР_3 , що відповідно вплинуло б на умови проходження ним служби. Отже, за таких обставин, розуміючи, що результати інвентаризації можуть стосуватися його безпосередньо, під час проведення такої інвентаризації, у ОСОБА_1 був наявний приватний не майновий інтерес, зумовлений обставинами проходження служби, тобто не бажанням нести будь-яку відповідальність за результатами інвентаризації. Так, підписуючи акт інвентаризації майна служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики ОСОБА_1 , вчиняв дію в умовах реального конфлікту інтересів. При цьому, навіть якщо б ОСОБА_1 проводив інвентаризацію у підпорядкованій службі у військовій частині НОМЕР_3 об`єктивно та неупереджено, він все одно діяв би в умовах реального конфлікту інтересів, оскільки відповідно до самого Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах затвердженого Постановою КМУ від 03 травня 2000 року N748 в інвентаризаційну комісію повинні входити особи - не пов?язані службовими відносинами з підрозділами або службами військової частини, військове майно яких підлягає інвентаризації. Ознака «не пов?язаності» міститься в нормі саме з метою недопущення виникнення конфлікту інтересів. Власне участь у інвентаризації служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики підпорядкованого підрозділу - військової частини НОМЕР_3 і є конфліктом інтересів. Суперечність між приватним інтересом ОСОБА_1 та його службовими повноваженнями, як зазначено у протоколі, впливала на об?єктивність відображення відомостей в акті інвентаризації, та полягала в тому, що з одного боку, ОСОБА_1 як начальник служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_1 та член комісії з інвентаризації, повинен проводити інвентаризацію відповідно до Положення про інвентаризацію, не допускаючи подання перекрученої інформації в актах інвентаризації, не бути пов?язаним зі службами (підрозділами), майно яких перевіряється тощо, а з іншого боку, ОСОБА_1 був явно пов?язаний службовими відносинами зі службою, яку він перевіряв, крім того як людина, ОСОБА_1 чітко усвідомлював, що у разі виявлення розбіжностей в акті інвентаризації, відповідальність щодо причин та умов, які сприяли таким розбіжностям буде лежати в тому числі й на ньому, що відповідно тягне за собою певні негативні наслідки, настання яких, як і кожна людина. ОСОБА_1 не бажає. Тобто, ОСОБА_1 під час інвентаризації підпорядкованої служби, був зацікавлений в результатах інвентаризації, така зацікавленість і є конфліктом інтересів.

За даними акта інвентаризації майна служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_3 не встановлено те, що ОСОБА_1 або хтось з членів комісії повідомляв про виникнення конфлікту інтересів, в той же час акт інвентаризації підписаний ОСОБА_1 . Крім того, на користь фактичних обставин, вказаних в протоколі, у ньому зазначено, що відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2026 N1789/27/113 ОСОБА_1 не повідомляв про виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів, під час проведення інвентаризації. Відповідні пояснення надав і голова інвентаризаційної комісії ОСОБА_23 .

Отже, як стверджується в протоколі, ОСОБА_1 , будучи військовою посадовою особою ЗСУ, маючи приватний немайновий інтерес, зумовлений службовими обставинами, порушив вимоги ст. 35-1 Закону України «Про запобігання корупції», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-7 КУпАП, а саме неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Окрім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, №111 від 17.04.2026, складеним старшим оперуповноваженим в ОВС управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України майоров поліції Черновим Д.І., ОСОБА_1 порушив вимоги ст.35-1 Закону України «Про запобігання корупції», вчинивши адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-7 КУпАП

Так, вказаний протокол складений з підстав того, що ОСОБА_1 , будучи військовою посадовою особою ЗСУ, маючи приватний немайновий інтерес, зумовлений службовими обставинами, порушив вимоги ст. 35-1 Закону України «Про запобігання корупції», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч.2 ст.172-7 КУпАП, а саме вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

При цьому, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_9 від 17.09.2025 року N463, як вказано в обох протоколах, проведено службове розслідування, яким встановлено неналежну організацію проведення позапланової інвентаризації військового майна у військовій частині НОМЕР_3 та неналежний контроль за списанням військового майна військової частини НОМЕР_3 та порушення вимог законодавства членами інвентаризаційної комісії - військовими посадовими особами військової частини НОМЕР_1 .

Так, ОСОБА_1 міг брати участь у інвентаризаційній комісії, яка перевіряла підпорядкований підрозділ (В/Ч НОМЕР_3 ), проте не брати участі у перевірці підпорядкованої служби - служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики В/Ч НОМЕР_3 про що зробити запис у протоколі (акті) інвентаризації, таким чином не допустивши виникнення конфлікту інтересів.

В протоколі зазначено, що місцем вчинення правопорушення є військова частина НОМЕР_1 , розташована у АДРЕСА_3 .

Суд враховує, що за змістом наказу СБУ від 23.12.2020 №383, зареєстрованого в МЮУ 14.01.2021 за №52/35674 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю", дислокація військ (в особливий період, на воєнний час) - це розміщення у населених пунктах (аеродромах, військово-морських базах, пунктах базування, військових містечках, таборах тощо) органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових кораблів, військових навчальних закладів, установ та інших військових формувань, які не входять до складу діючих військ (сил). Вказані відомості віднесені до державної таємниці. Матеріалами справи підсудність справи підтверджена.

Також у протоколі вказано, що датою вчинення адміністративного правопорушення, пов?язаного з корупцією, є 18.08.2025, оскільки відповідно до нормативного документу інвентаризація проводилась в період часу з 03.08.2025 по 18.08.2025. Фактичним днем виявлення вказаного адміністративного правопорушення, пов?язаного з корупцією, відповідно до ст. 251, 252 КУПАП є 28.01.2026, оскільки саме в цей день був опитаний голова інвентаризаційної комісії, який надав пояснення, що дають можливість дійти до висновку наявності складу адміністративного правопорушення за вищевказаних обставин.

Судове засідання призначено на 07.07.2026 на 10-00 годину, проте секретарем судового засідання учасників справи повідомлено про перебування судді в нарадчій кімнаті у вказаний час в кримінальному провадженні, інша дата розгляду не визначалась, проте розгляд справи відбувся в часі пізніше після виходу суду з нарадчої кімнати, з приводу чого заперечень сторін не надходило.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисниця адвокат Шевченко А.В. проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками вчинення правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.172-7 КУпАП, заперечували, підтримали письмові заперечення (клопотання), подані 07.07.2026, просили закрити провадження у справі відповідно до п.1. ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в діях вказаної особи події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.172-7 КУпАП.

За змістом клопотання, вказані правопорушення, пов`язані з корупцією, зазначене в протоколах, має формальний склад, тобто є такими, що не передбачають наслідків як обов`язкової ознаки об`єктивної сторони. У той же час, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення з формальним складом завжди є діяння.

Сторона захисту вважає, що ані протоколи, ані інші докази не підтверджують існування фактів, що свідчать про наявність у ОСОБА_1 приватного інтересу і що цей приватний інтерес вплинув на об`єктивність та неупередженість при підписанні акту інвентаризації. Твердження особи, яка склала протокол, про наявність обов`язків у ОСОБА_24 щодо контролю майна військової частини НОМЕР_3 ґрунтуються виключно на поясненнях заступника начальника відділу з морально-психологічного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_25 . Вони містять характер міркувань та припущень, не підкріплені жодним доказом, відповідно, не можуть виступати належним джерелом доказів у розумінні ст. 251 КУпАП. Для легітимного встановлення у ОСОБА_1 обов`язку контролювати чи відповідати за майно іншої (приданої) військової частини НОМЕР_3 , в матеріалах справи обов`язково має бути чітко визначено й документально доведено, на підставі яких саме розпорядчих або правових документів у нього виник такий обов`язок. За відсутності цих первинних документів у матеріалах справи, будь-які твердження про наявність у ОСОБА_1 обов`язків щодо майна приданої військової частини НОМЕР_3 є юридично нікчемними. Стороною захисту також наголошено на відмінностях між оперативним підпорядкуванням військової частини НОМЕР_3 та її господарським підпорядкуванням (зарахуванням на матеріальне забезпечення). При цьому, військова частина НОМЕР_3 на момент проведення інвентаризації залишалася та залишається окремим суб`єктом господарювання у Збройних Силах України, який має власний код ЄДРПОУ, окремий баланс, свої служби забезпечення та самостійне фінансово-економічне господарство. Обов`язки щодо збереження, контролю та обліку майна служби озброєння військової частини НОМЕР_3 покладені виключно на її штатних посадових та матеріально відповідальних осіб у межах їхнього господарського підпорядкування та закріпленого логістичного забезпечення органам військового управління вищого рівня. Зазначене свідчить про повну відсутність правових підстав для виникнення приватного інтересу у цій сфері у ОСОБА_1 , оскільки він є виключно посадовою особою військової частини НОМЕР_1 , не ніс юридичної відповідальності за збереження майна військової частини НОМЕР_3 , у нього не могло виникнути жодних побоювань щодо притягнення до відповідальності за стан цього майна у разі виявлення розбіжностей, відтак, не виник і не міг виникнути приватний інтерес, направлений на приховування чи перекручування результатів перевірки.

Прокурор Медведєва В.О., присутня в судовому засіданні, враховуючи обставини справи, вважає, що справа підсудна Шевченківському районному суду м. Запоріжжя, строки притягнення до адміністративної відповідальності, враховуючи дату виявлення правопорушення, не сплинули, наголошує на достатності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказаних у протоколах підстав. Окремо наголошено, що наказ із грифом «дск» не міг бути поданий до справи, адже належить до внутрішньої інформації для використання виключно військовою частиною, в якій відповідний наказ прийнятий.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як встановлено ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ч.4 ст.38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтею 51 та частинами третьою - шостою статті 164-14, статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та надані докази, судомвстановлено, що провадження у даній об?єднаній справі підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.172-7 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.2 ст.35-1 Закону України «Про запобігання корупції» у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом. Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу

За нормою ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у п. 1, 2 ч.1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані, зокрема, вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до п. 1 примітки до ст. 172-7 КУпАП суб?єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 ч. 1, ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції». У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Згідно з п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб?єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є військові посадові особи Збройних Сил України. Відповідно до ч.12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов?язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов?язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов?язків згідно із законодавством.

Згідно з постановою Пленуму ВСУ N 5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво», адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо); організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт.

Перебування на вказаній у протоколах посаді військової служби ОСОБА_1 на час проведення інвентаризації підтверджено засвідченою копією витягу з наказу №280 від 02.10.2024 (з 30.09.2024) за підписом командира військової частини НОМЕР_1 .

До протоколів долучено функціональні обов?язки особового складу служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_1 , зокрема, начальника служби. На долученій копії міститься примітка (прописом) про те, що дані функціональні обов?язки є додатком 40 до наказу від 24.06.2025 №845. Даного наказу до протокола не надано, як і доказів доведення до відома ОСОБА_26 даного наказу та його складових. При цьому, зазначаючи у протоколі про те, що ОСОБА_1 був відповідальним за підпорядкований йому напрямок, при складанні протокола не обґрунтовано, які саме обов?язки ОСОБА_1 є адміністративно-господарськими, які – організаційно-розпорядчими та власне які з усього переліку обов?язків були визначальними для встановлення складу обох правопорушень в його діях. Дані обов?язки не дозволяють зробити висновку про те, що обов`язки, зокрема, щодо збереження, контролю та обліку майна військової частини НОМЕР_3 покладені саме на ОСОБА_1 , а не на інших посадових та матеріально відповідальних осіб відповідно до наявних у них посадових обов?язків.

Диспозицією ч.1,2 ст.172-7 КУпАП передбачено, що неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів (ч.1), а також вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (ч.2) мають наслідком настання адміністративної відповідальності. Тобто, ч.2 ст.172-7 КУпАG визначено два альтернативні склади адміністративного правопорушення.

За даними копії витягу з наказу №10062/нагд від 03.08.2025 «Про проведення позапланової інвентаризації військового майна військової частини НОМЕР_3 », з метою недопущення втрат військово-технічного майна, визначення його кількісного та якісного стану (категорійності), запобігання створення передумов до передчасного виходу військового майна з ладу, встановлення фактичної наявності нестач та надлишків військового майна, командир військової частини НОМЕР_1 наказав для проведення позапланової інвентаризації військового майна у військовій частині НОМЕР_3 створити інвентаризаційну комісію військової частини НОМЕР_1 у наведеному складі, до якого входить й ОСОБА_1 . З п.2 наказу видно, що інвентаризація проводиться саме відносно військової частини НОМЕР_3 , в строк до 18.08.2025. Згідно з п.3 наказу її проведення доручено саме посадовим особам військової частини НОМЕР_3 . Заходи, що заплановані під час інвентаризації та наведені у п.4 не містять жодного відношення до військової частини НОМЕР_1 . У п.5 відповідальність за організацію та якісне проведення позапланової інвентаризації покладено на голову комісії військової частини НОМЕР_1 , але взаємного зв?язку між даними частинами суд не може встановити безпосередньо з переліку наказів, зокрема, з грифом «дск», на які містяться посилання у наказі від 03.08.2025 №1062/нагд. На користь викладених судом обставин щодо перевірки саме військової частини НОМЕР_3 у визначеному обсязі свідчить й акт позапланової інвентаризації військової частини НОМЕР_3 . Так, у акті зауважено, що додатком є інвентаризаційний опис наявності та якісного стану військового майна військової частини НОМЕР_3 , тобто складання опису залежало вій військовослужбовців, уповноважених на його складання, що зараховані до списків військової частини НОМЕР_3 .

Судом проаналізовано письмові пояснення начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_23 , заступника начальника відділу з МПЗ ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_25 , з яких видно, що відповідно до директиви військової частини НОМЕР_5 від 28.07.2023 №Д-43/дск військова частина НОМЕР_3 перебувала в підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 . Разом з цим, дані пояснення суд не може прийняти до уваги за відсутності належних та допустимих доказів, а саме надання вказаної директиви. Суд також наголошує, що у даних поясненнях зазначено й про подальше, з 12.09.2025 передання військової частини НОМЕР_3 до командира військової частини НОМЕР_6 . Тобто, є принциповим встановити не лише факт передання військової частини НОМЕР_3 , а й період відповідного підпорядкування, що в жодному випадку не може бути встановлено лише з показів свідка. Жодного співвідношення вказаних військових частин, зокрема, взаємного підпорядкування, не можна встановити й зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_7 №380 від 30.08.2025 про призначення службового розслідування за фактом розбіжностей у фінансовому обліку втрат та нестач у військовій частині НОМЕР_3 . Про передання військової частини НОМЕР_3 у підпорядкування військової частини НОМЕР_7 матеріали справи відповідних доказів також не містять, тільки посилання на них. Більш того, з розділу 3 акта службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_7 у вересні 2025 року (без дати у графі про затвердження) від 15.09.2025, що наданий у копії, видно, що вже з 18.06.2025 підрозділи військової частини НОМЕР_1 , зокрема, у складі військової частини НОМЕР_3 прийняті командиром військової частини НОМЕР_7 від командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що суперечить показам свідків про передання частини НОМЕР_3 до командира військової частини НОМЕР_6 , а не НОМЕР_7 .

При цьому, за даними протоколів, на момент проведення інвентаризації у серпні 2025 року військова частина НОМЕР_3 знаходилась в підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 відповідно до директиви військової частини НОМЕР_5 від 28.07.2023 NД-43/дск. Даної директиви до справи не долучено, відповідно, й порядку підпорядкування частин, часу підпорядкування також не підтверджено. З наданих доказів не видається за можливе дійти висновку про те, що ОСОБА_1 як начальник служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_1 був відповідальний за підпорядкований напрямок саме у військовій частині НОМЕР_3 , тобто, під час призначеної інвентаризації фактично перевіряв підпорядкований підрозділ (службу інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_3 ), щодо якої мав обов?язок під час несення служби здійснювати перевірки та контролювати облік й використання майна. Відповідних доказів до суду не подано. Як наслідок, суд не може дійти обґрунтовано висновку про те, що, будучи в складі комісії з проведення інвентаризації ОСОБА_1 вчинив дії (брав участь під час інвентаризації) та прийняв рішення (підписавши акт у складі комісії), в умовах реального конфлікту інтересів, про який мав повідомити безпосередньо під час проведення інвентаризації. Зазначене свідчить на користь відсутності об?єктивної сторони діяння, передбаченого ч.1,2 ст.172-7 КУпАП в діях ОСОБА_1 .

Аналіз терміну «реальний конфлікт інтересів» дає можливість констатувати, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів слід безпосередньо встановити те, що а) приватний інтерес наявний; б) він суперечить службовим чи представницьким повноваженням; в) така суперечність реально впливає на об?єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій

Для встановлення ж наявності факту прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів, в тому числі і для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно встановити наявність обов?язкової сукупності таких юридичних фактів, як: 1) наявність факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об?єктивність або неупередженість рішення.

Аналізуючи наявні докази, суд дійшов висновку про те, що як наявність приватного інтересу, так і його суперечність із службовими повноваженнями ОСОБА_1 не є доведеними.

При цьому, суб?єктивна сторона правопорушення характеризується умисною формою вини, на користь наявності якої в діях ОСОБА_1 посадовою особою, яка склала протокол у відповідності до повноважень, визначених п.1 ч.1 ст.255 КУпАП, жодних доказів не надано.

Щодо протокола №111 від 17.04.2026, який складено з підстав вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов?язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, суд зауважує, що розгляд справи здійснюється виключно в межах протокола, який надійшов на розгляд суду. Так, посадовою особою, яка склала протокол, не визначено, про що прямо зазначено в ньому, чи полягає правопорушення ОСОБА_1 у вчинення дій або в прийнятті рішень в умовах реального конфлікту інтересів, тобто, протиправні дії особи, відносно якої складено даний протокол під час здійснення їх кваліфікації не конкретизовані, не визначено об?єктивної сторони правопорушення, тобто, не сформульовано склад правопорушення.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.

Відповідно до положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), на переконання суду, дані, відображені у протоколах, щодо наявності у діях особи складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.172-7 КУпАП, є сумнівними, неоднозначними, при цьому, наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Суд позбавлений можливості та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, безпосередньо перебиратиме на себе функції обвинувача.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22.12.2010 року №23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п.3 ч.1, ч.2 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить, зокрема, постанову про закриття справи при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).

На підставі вищевикладеного та за результатами дослідження наявних у справі доказів, заперечень особи, відносно якої складено протокол, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.172-7 КУпАП, відповідно, провадження в справі підлягає закриттю.

З приводу приписів ст.38 КУпАП, суд зауважує, що відсутність складу правопорушення унеможливлює застосування цієї норми.

Керуючись ст. 9, 36, 38, 172-7, 245, 247, 256, 280, 284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Об`єднати в одному провадженні справи про адміністративні правопорушення: №336/3710/26, пр.3/336/1806/2026 та №336/3711/26, пр. 3/336/1807/2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП.

Визначити єдиний номер справи - №336/3710/26, пр.3/336/1806/2026.

Провадження в справі у відношенні ОСОБА_1 за ознаками скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.172-7 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю в його діях події і складу адміністративних правопорушень.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області (Рішення КСУ справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_27 щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст. 294 КУпАП у взаємозв`язку з положеннями п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України N 2-рп/2015 від 31.03.2015).

Суддя Л.А. Вайнраух

Постанова набрала законної сили “___”_____________ 20___рік

Дата видачі постанови “___”_____________ 20___рік