Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №334/6393/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 13.07.2026

Справа № 334/6393/26

Провадження № 1-кп/334/642/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року Дніпровський районний суд місті Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42026080000000009 від 16.02.2026 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с. Козельщина, Кременчуцького району Полтавської області, громадянці України, яка має середню спеціальну освіту, пенсіонерці, яка раніше обіймала посаду заступника директора з адміністративно- господарської роботи КЗ «Запорізька загально освітня санаторна школа-інтернат № 7 І-ІІ ступенів» ЗОР, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , обіймаючи посаду заступника директора КЗ «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 7 І-ІІ ступенів» ЗОР з господарської роботи, у відповідності до ч. 3 ст. 18 КК України та примітки до ст. 364 КК України, є службовою особою, яка постійно обіймає у комунальному закладі посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно- господарчих функцій.

19.05.2026 в ході проведення огляду території, на якій розташований цілісний майновий комплекс КЗ «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 7 I- II ступенів» ЗОР за адресою: м. Запоріжжя, вул. Краєвидна, 1А, виявлено котельню, оснащену джерелом викиду, а саме: котел стальний водогрійний НИИСТУ-5 № 2675; котел стальний водогрійний НИИСТУ-5 № 215; котел паровий НИИСТУ-5 № 007; котел стальний водогрійний НИИСТУ-5 № 2675, які об`єднані до загальної труби, які є стаціонарними джерелами викидів забруднюючих речовин.

Згідно поданих Комунальним закладом «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат №7 І-ІІ ступенів» Запорізької обласної ради звітів за формою № 2-ТП (повітря) вказаними джерелами викидів за 2020 рік здійснено викиди забруднюючих речовин: азоту оксиди - 0,650 тонн, вуглецю оксид - 0,786 тонн, сірки діоксид - 3,528 тонн та свинця та його сполук - 0,001 тонн; за 2021 рік здійснено викиди забруднюючих речовин: азоту оксиди - 0,867 тонн, вуглецю оксид - 1,050 тонн, сірки діоксид - 4,594 тонн та свинця та його сполук - 0,001 тонн; за 2022 рік здійснено викиди забруднюючих речовин: азоту оксиди - 0,739 тонн, вуглецю оксид - 0,894 тонн, сірки діоксид - 3,913 тонн та свинця та його сполук - 0,001 тонн; за 2023 рік здійснено викиди забруднюючих речовин: азоту оксиди - 0,509 тонн, вуглецю оксид -0,618 тонн, сірки діоксид - 2,748 тонн та свинця та його сполук - 0,001 тонн; та за 2024 рік здійснено викид забруднюючих речовин: азоту оксиди - 0,568 тонн, вуглецю оксид - 0,680 тонн, сірки діоксид - 3,155 тонн та свинця та його сполук - 0,001 тонн.

Встановлено, що КЗ «Запорізька загально освітня санаторна школа-інтернат №7 І-ІІ ступенів» ЗОР подано декларацію № 083844/24 від 09.08.2024 про провадження господарської діяльності, чим отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів А країни «Про затвердження переліку найбільш поширених та небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню» від 29.11.2001 № 1598 (далі Постанова № 1598) найбільш поширеними забруднюючими речовинами є: оксиди 130TY. бенз(а)пірен, діоксид та інші сполуки сірки, оксид вуглецю, озон, речовини у вигляді суспендованих твердих частинок (мікрочастинки та волокна), свинець та його сполуки, формальдегід.

Також вказаною постановою уряду затверджено перелік небезпечних забруднюючих речовин: метали та їх сполуки, органічні аміни, легкі органічні сполуки, стійкі органічні сполуки, хлор, бром та їх сполуки, фтор та його сполуки, ціаніди, фреони, арсен та його сполуки.

Відповідно до даних розрахунку збитків Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) наднормативних викидів забруднюючих речовин, від вищевказаних стаціонарних джерел КЗ «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 7 І-ІІ ступенів» ЗОР здійснюються викиди таких полютантів, як азоту оксиди, вуглецю оксид, сірки діоксид та свинець та його сполуки.

Таким чином, КЗ «Запорізька загально освітня санаторна школа-інтернат № 7 І-ІІ ступенів» ЗОР здійснювалися викиди зазначених забруднюючих речовини зі стаціонарних джерел викидів (устаткування) за відсутністю відповідного дозволу в період з 01.01.2020 до 09.08.2024.

Дані речовини також не є компонентами повітря та входять до переліку найбільш поширених та небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню відповідно до Постанови № 1598.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.04.2007 № 184 затверджено методичні рекомендації «Оцінка ризику для здоров`я населення від забруднення атмосферного повітря».

Так, у вищевказаних методичних рекомендаціях (додаток до п. 4.3.1) визначені значення референтних доз/концентрацій хімічних речовин, а також критичних органів та систем, на які вони впливають.

Відповідно до висновків генерального директора ДУ «Запорізькій обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» ОСОБА_6 , здійснення КЗ «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 7 І-ІІ ступенів» ЗОР викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела потенційно спричиняє підвищення концентрації вказаних речовин на межі розрахункової санітарно-захисної зони та на території житлової забудови.

Згідно до висновків завідувача кафедри загальної гігієни, медичної екології та профілактичної медицини Запорізького державного медико-фармацевтичного університету, здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел КЗ «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 7 І-ІІ ступенів» ЗОР за відсутністю дозволу на викиди створило потенційну загрозу для здоров`я людей.

Таким чином, заступника директора з АГЧ КЗ «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 7 І-ІІ ступенів» ЗОР ОСОБА_4 , будучи службовою особою та відповідальною за теплове господарство КЗ «Запорізька загально освітня санаторна школа-інтернат № 7 І-ІІ ступенів» ЗОР, діючи умисно, у порушення вимог ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» здійснювала господарську діяльність КЗ «Запорізька загально освітня .снаторна школа-інтернат № 7 І-ІІ ступенів» ЗОР з поводженням небезпечних викидів, яка пов`язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря - стаціонарних джерел комунального закладу у приміщенні котельні, розташованій за адресою:м. Запоріжжя, вул. Краєвидна, 1А, без дозволу на викиди таких речовин, внаслідок чого атмосферне повітря було насичено .характерними для нього шкідливими хімічними агентами, що створило небезпеку та здоров`я людей.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 241 КК України, яке кваліфікується як забруднення природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для здоров`я людей та довкілля речовинами внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для здоров`я людей.

29.06.2026 року між прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст.ст.469, 472 КПК України.

Зі змісту даної угоди слідує, що сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.3 ст.436-2 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин.

Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинна понести ОСОБА_4 за ч.1 ст.241 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі вісімсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 30600 гривень.

В угоді про визнання винуватості передбачені наслідки її укладення, затвердження, а також наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до правил ст. ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо

1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;

2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;

3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.241 КК України, яке згідно ст.12 КК України, відносяться до нетяжкого злочину.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.242 КК України визнала повністю. Суду пояснила, що вона не розуміла шкідливі наслідки, які пов`язані з викидами забруднених речовин в атмосферу. Також підтвердила, що вона добровільно уклала, за участю адвоката ОСОБА_5 з прокурором Дніпровської окружної прокуратури угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 42026080000000009 від 16.02.2026 року, згідно якої вони просять суд затвердити угоду про винуватості, та призначити їй покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.241 КК України, у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі вісімсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 30600 гривень, враховуючи наявність декількох обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

ОСОБА_4 підтвердила, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Крім того, обвинувачена ОСОБА_4 зазначила, що вона розуміє надані їй законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до неї буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на її затвердженні.

Прокурор, обвинувачена та захисник в судовому засіданні просили суд затвердити угоду про визнання винуватості від 07.11.2025 року.

Суд, вислухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, не є тяжким злочином.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені п. п. 1-4 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Дослідивши угоду про визнання винуватості та переконавшись, що укладена угода є добровільним волевиявленням обвинуваченого, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, з`ясувавши у обвинуваченого, чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, роз`яснивши обвинуваченому його право на справедливий судовий розгляд, встановивши правильне розуміння обвинуваченим змісту та наслідків затвердження угоди, а також перевіривши її відповідність вимогам кримінального процесуального законодавства, заслухавши доводи учасників судового засідання та роз`яснивши їм обмеження права щодо оскарження вироку, передбачені ст. 473 КПК України, суд вважає, що угода про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, у зв`язку із чим суд вважає, що угода підлягає затвердженню.

Також, суд враховує обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, беззастережне визнання нею своєї вини, відсутність спричиненої шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 суд не вбачає.

Цивільного позову по справі не заявлено.

Питання про речові докази вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта підлягають відшкодуванню відповідно до вимог ст. .ст. 122, 124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 468, 475 КПК України, суд

ВИРІШИВ:

Угоду про визнання винуватості від 29.06.2026 року, укладену між прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42026080000000009 від 16.02.2026 року та обвинуваченою ОСОБА_4 за участю адвоката ОСОБА_5 - затвердити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст.241 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі восьмисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 30 600 гривень.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не застосовувати.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України. Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляції, а в разі подачі апеляції - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до встановленої законом відповідальності.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1