Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №309/458/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/458/26

Провадження № 2/309/207/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Піцура Я.Я.,

з участю секретаря судового засідання Бондаренко В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Перегінець О.Г.,

представника третьої особи Мотиль А.Ю.,

психолога ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , де треті особи без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хустської міської ради та ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав, –

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Хустського районного суду з позовом до ОСОБА_3 , де третя особа без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хустської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Позов вимоги вмотивовано тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, який розірвано рішенням Хустського районного суду від 09.07.2025. Від даного шлюбу народилося двоє дітей, один з яких ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ще неповнолітній та проживає з позивачем. З 2023 року відповідачка проживає за кордоном і з того часу в Україну не приїздила, втративши з сином будь-які зв`язки. Деякий час ще підтримували спілкування у телефонному режимі, однак у 2025 році його повідомили працівники органу опіки, що відповідачка в грудні 2024 року народила дитину у Чеській Республіці та залишила немовля у пологовому. З огляду на те, що на той час шлю між ними ще не було розірвано, ним було підписано документи щодо невизнання себе батьком дитини та надано дозвіл на її усиновлення, згідно законодавства Чеської Республіки. З 2023 року відповідачка не приймає жодної участі у матеріальному утриманні дитини, не сплатила жодного платежу по аліментах та має заборгованість у розмірі 31 616 грн. Вже біля трьох років вона самоусунулась від виховання та забезпечення дитини, взагалі з ним не спілкується, не телефонує, не цікавиться навчанням та здоров`ям. Дитина проживає з ним, їй створено усі умови для проживання навчання та розвитку.

Відтак, оскільки мати свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, то з посиланням на приписи ст.164 СК України, просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Хустського районного суду від 09.02.2026 залучено до розгляду даної справи ІНФОРМАЦІЯ_3 у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Відзиву на позов відповідач ОСОБА_3 не подавала.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов та просив його задовольнити. Вказує, що його колишня дружина не цікавиться дитиною, не дзвонить, не платить аліменти, їй нічого не потрібно. Це триває вже десь три роки. Знає, що за кордоном вона народила дитину і залишила її у пологовому. Вихованням сина він займається сам.

У судовому засіданні представник позивача Перегінець О.Г. підтримала позов. Зазначила, що Відповідачка майже три роки як виїхала за кордон у Чеську Республіку, тобто вона має можливість приїжджати. Однак жодної участі у вихованні та утриманні дитини не бере, навчанням не цікавиться. ООП намагався з`ясувати її думку, однак вона навіть не завжди виходила на зв`язок, посилаючись, що вона на роботі. Тобто вона є працездатною, однак аліменти чомусь не сплачує.

У судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_5 заперечила проти задоволення позову. Зазначила, що підтримує висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення батьківських прав відповідача. Встановлено факт спілкування відповідачки з дитиною, і її бажання підтримувати зв`язок з сином. Тобто вона не самоусунулася від виконання материнських обов`язків, а тому недоцільним є позбавлення її батьківських прав.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання вкотре не з`явилася, клопотань не заявляла, про час і місце судового розгляду повідомлялася шляхом оголошення на веб-сайті Судова влада України.

Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 у судове засідання не з`явився, клопотань не заявляв.

Суд, заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави позовної заяви, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хустського районного суду від 09.07.2025 року (а.с.17-21).

Від даного шлюбу народився син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.22).

Рішенням Хустського районного суду від 10.06.2025 року у справі №309/1523/25 стягнуто з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с.13-16).

Згідно розрахунку Хустського ВДВС у Хустському районі Закарпатської області від 30.01.2026, за ОСОБА_3 рахується заборгованість зі спати аліментів за виконавчим листом №309/1523/25 у розмірі 31 616,66 грн. Жодних проплат аліментів не здійснювалося (а.с.33). А згідно розрахунку від 11.06.2026 сума заборгованості відповідачки по сплаті аліментів збільшилася до 45 616,66 грн.

Згідно акту обстеження житлово-побутових і матеріальних умов громадянина ОСОБА_1 від 15.11.2025, такий зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає разом з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході обстеження встановлено , що колишня дружина ОСОБА_3 зареєстрована за даною адресою, однак за місцем реєстрації не проживає більше 2 років, а фактично проживає за кордоном. ОСОБА_3 не приймає участі у вихованні та утриманні, а догляд та утримання дитини здійснюється батьком самостійно (а.с.27).

Згідно довідки Хустського центру ПМСД від 24.12.2025 ОСОБА_3 не бере участі у вихованні та підтриманні здоров`я сина ОСОБА_4 (а.с.28).

Згідно характеристики ОСОБА_1 на території села характеризується з позитивною сторони, ніде не працює, займається домашнім господарством, заробляє підробітками по найму, виховує неповнолітню дитину, скарг на його ім`я не поступало (а.с.29).

Згідно довідки Нанківського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Марчишинець О.Ю., батько учня 9-Б класу ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , приймає участь у шкільному житті сина, контактує зі школою, відвідує батьківські збори, спілкується з педагогами. Мати ОСОБА_3 контакту зі школою не підтримує, із вчителями не спілкується (а.с.30).

Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 05.03.2026 ОСОБА_3 виїжджала за межі України 08.03.2023, повернулася 06.07.2023, знову виїхала 02.09.2023 після чого відомостей про її в`їзд на територію України немає.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування ВК Хустської міської ради від 22.06.2026 року №02-12/1915, позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є недоцільним. У даному висновку зокрема зазначено, що фахівцем Центру надання соціальних послуг здійснено візит у сім`ю батька, з`ясовано, що неповнолітній ОСОБА_4 забезпечений харчуванням, одягом, відвідує школу, любить та поважає батька. Зі слів дитини з матір`ю довгий час не спілкується і не виявляє бажання. Також працівниками служби у справах дітей здійснено обстеження місця проживання дитини. Встановлено наявність належних умов проживання, у дитини є окрема кімната. Під час бесіди з неповнолітнім з`ясовано, що він спілкувався з матір`ю більше 2 місяців тому, а бачився з нею більше 2,5 років назад. Зі слів хлопчика мати періодично цікавиться його справами, коли телефонує (раз у півроку), на день народження не телефонувала, фінансово не допомагає, він уже звик без матері, проте хотів би бачитися та спілкуватися з нею. Також мала місце телефонна розмова служби у справах дітей в застосунку Viber з ОСОБА_3 , яка категорично проти позбавлення її батьківських прав відносно сина, не сплачувала аліменти, бо чоловік не дав їй реквізити для оплати, однак передавала кошти на утримання сина перевізником. Надала фото докази ат аудіо записи спілкування з сином, у яких розмова про те, що син хоче спілкуватися та проживати з нею. На засіданні комісії, неповнолітній ОСОБА_6 висловив думку, що йому все рівно чи буде мати позбавлена батьківських прав відносно нього, однак хотів би з нею спілкуватися. Неповнолітній повідомив, що він не спілкується з матір`ю, вона йому не телефонує та не пропонує побачитися.

У судовому засіданні, у присутності психолога ОСОБА_2 , було з`ясовано думку неповнолітнього ОСОБА_4 , який зазначив, що йому 14 років, диве у с.Нанково, у нього є старший брат. Він закінчив 9 клас і іде вчитися у коледж. Займається волейболом. Живе з татом і бабусею. Тато забезпечує його, допомагає у навчанні. Мама поїхала у Чехію десь 3 роки назад на заробітки, один раз була вернулася на місяць, потім поїхала знову і вже не поверталася. Тепер не контактує з ним. Він не пам`ятає коли востаннє спілкувався з мамою. Останній раз коли дзвонила, то питалася за нього. Як справи, також питалася за цю судову справу. Подарки і гроші не надсилає. З днем народження вона його привітала на наступний день, коли тато нагадав їй. До матері ставиться нейтрально. Був на комісії і там йому було некомфортно, задавали багато питань, він розплакався. Щодо позбавлення матері батьківських прав, то до цього питання також ставиться нейтрально.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Також слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд повинен зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Повертаючись до обставин даної справ, суд вважає, що позивачем не надано достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження факту свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками по відношенню до неповнолітнього сина.

У висновку органу опіки та піклування вказано, що мати дитини ОСОБА_3 категорично заперечує проти позбавлення її батьківських прав, стверджуючи, що має місце спілкування з дитиною. Тобто мати дитини ОСОБА_3 заперечує проти позбавлення її батьківських прав, що свідчить про те, що вона зацікавлена у збереженні зв`язку з сином, а отже не можна стверджувати про те, що змінити її поведінку у кращу сторону неможливо. Також установлено, що наразі мати дитини ОСОБА_3 перебуває за кордоном. Даний факт також визнається позивачем, а також відображений у висновку органу опіки та піклування. Отже невідвідування матір`ю дитини, зокрема за місцем проживання, пов`язане перш за все з постійним перебування відповідача за межами України, і таке на думку суду не може бути розцінено як свідоме та винне ухилення відповідача від участі у вихованні сина.

Суд констатує, що у судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_4 підтвердив, що має місце періодичне спілкування з матір`ю по телефону, і хоча не міг згадати дату останнього спілкування, однак ствердив, що під час такого спілкування мати цікавилася даною справою, з чого слідує, що таке було відносно недавно. Тобто є бажання матері зберегти контакти з дитиною, і не можна стверджувати, що виправлення ситуації у кращу сторону неможливе.

Щодо наявності заборгованості відповідачки по сплаті аліментів, то суд констатує, що наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батьківських прав (постанова Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі №761/2855/17).

Відтак, на думку суду, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності у даному випадку тих виняткових обставин, для можливості застосування такого крайнього заходу як позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дітей.

Узагальнюючи наведене суд констатує, що пред`явлений позов є не доведеним та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 137, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.164, 166 СК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , де треті особи без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хустської міської ради та ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17 липня 2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.