Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №297/2001/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа №: 297/2001/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Гал Л. Л., за участю секретаря Ковтонюка Я.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Архангельськ, Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, старшого пункту постійної дислокації 1 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , зі слів раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ЛВУ №183 від 02.07.2026 року, 14 червня 2026 року о 20:00 годині головний сержант ОСОБА_1 , під час дії особливого періоду, що настав з моменту введення воєнного стану в Україні, перебуваючи старшим постійної дислокації 1-го батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимогам статей 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктів 21-23 розділу II Інструкції про надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, адміністративні корупційні та військові адміністративні правопорушення, порушення військової дисципліни та їх обліку Міністерству оборони України та Збройним Силам України, не здійснив доповідь про самовільне залишення частини солдатом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у результаті чого правоохоронні органи не були повідомлені та відповідні розшукові заходи не проведені.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що 14 червня 2026 року з місця розташування військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 солдат резерву ОСОБА_2 самовільно залишив частину. Зазначений факт було виявлено під час вечірньої перевірки, яка розпочалася о 20:00 год. того ж дня. Негайно після встановлення відсутності військовослужбовця були здійснені оперативні розшукові заходи, що підтвердили його відсутність на території військової частини. З цього приводу о 21:07 год. було подано рапорт старшому постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , який відповідно до встановленої процедури через оперативного чергового о 21:57 год. подав рапорт про факт самовільного залишення частини. Крім того, зазначив, що, перебуваючи на посаді старшого пункту постійної дислокації 1-го батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , діяв відповідно до функціональних обов`язків, затверджених командиром частини, які передбачають негайне інформування старшого бригади про кримінальні чи адміністративні правопорушення, вчинені підлеглими військовослужбовцями. Вказаний обов`язок ним було виконано вчасно та у повному обсязі. У протоколі зазначено, що він порушив Інструкцію з надання доповідей, затверджену Міністерством оборони України №604 від 29.11.2018 року. Це твердження він вважає безпідставним, оскільки у пункті 21 Інструкції чітко визначено, що про самовільне залишення частини до ВСП доповідають командири військових частин. Він наголосив, що не є командиром військової частини, а тому цей обов`язок на нього не поширюється. Також стало відомо, що доповідь про самовільне залишення частини солдатом ОСОБА_2 було зроблено лише 20 червня 2026 року. Причини такої затримки йому невідомі, оскільки це виходить за межі його компетенції.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення ЛВУ №183 від 02.07.2026 року, письмові пояснення ОСОБА_1 , доповідь командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 по факту самовільного залишення частини (ППД без зброї) солдата ОСОБА_2 , документи ОСОБА_2 , іменний список для проведення вечірньої перевірки військовозобов`язаних в ППД 1 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , рапорт чергового пункту постійної дислокації НОМЕР_2 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 від 14.06.2026 року, копію військового квитка ОСОБА_1 , витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.05.2026 року №856/нагд, скриншот чергового, рапорт начальника відділення оперативних чергових штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.01.2026 року №1/нст, службову та медичну характеристику ОСОБА_1 , наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.04.2026 року №117, рапорт старшого пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 ОСОБА_6 від 14.06.2026 року, функціональні обов`язки старшого в пункті постійної дислокації батальйону військової частини НОМЕР_1 , суд приходить до наступного.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд, виходячи з положень ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише в межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.

Згідно зі ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол про адміністративне правопорушення - це документ, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі.

Також слід зазначити, що згідно положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Судом встановлено, що матеріалами справи не підтверджено покладення на ОСОБА_1 нормативно визначеного обов`язку щодо безпосереднього повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 про факт самовільного залишення військової частини військовослужбовцем.

Відповідно до функціональних обов`язків старшого пункту постійної дислокації 1-го батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , він зобов`язаний негайно доповідати старшому бригади та командиру батальйону про кримінальні чи адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, вчинені підлеглими військовослужбовцями.

У судовому засіданні ОСОБА_7 зазначив, що після виявлення відсутності солдата ОСОБА_2 . ОСОБА_1 виконав зазначений обов`язок, подавши о 21:07 год. відповідний рапорт старшому пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 . Згодом через оперативного чергового інформація була передана о 21:57 год.

Відповідно до п.п. 21-23 розділу II Інструкції про надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, адміністративні корупційні та військові адміністративні правопорушення, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової військової служби), невихід без поважних причин на службу, нез`явлення з відрядження, відпустки, закладу охорони здоров`я, нез`явлення у разі призначення або переведення до нового місця служби командири (начальники) військових частин доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, усно - протягом доби з моменту, коли стало відомо про факт порушення, а протягом доби з моменту надання усної доповіді - письмово.

Про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової військової служби, його нез`явлення вчасно зі звільнення в розташування військової частини, у разі призначення або переведення до іншого місця служби, нез`явлення з відрядження, відпустки або закладу охорони здоров`я командири (начальники) військових частин доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, усно (негайно протягом 15 хвилин) - з моменту встановлення факту самовільного залишення частини, а протягом 12 годин з моменту надання усної доповіді - письмово.

Про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (працівником - місця несення служби) зі зброєю оперативний черговий (черговий) військової частини негайно з моменту встановлення факту самовільного залишення військової частини або місця служби доповідає командиру (начальнику) військової частини та повідомляє оперативного чергового органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням. Командири (начальники) військових частин доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам), повідомляють начальника гарнізону та керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням,- усно негайно, а протягом 2 годин з моменту надання усної доповіді надають письмову.

Оперативний черговий органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, інформує відповідний орган (підрозділ) Національної поліції України, військової контррозвідки Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, чергового слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань та оперативного чергового органу управління Військової служби правопорядку за місцем призову (вступу) військовослужбовця на військову службу (за місцем проживання членів його сім`ї).

Начальник органу управління Військової служби правопорядку за місцем призову (вступу) військовослужбовця на військову службу інформує відповідний орган (підрозділ) Національної поліції України, Служби безпеки України, військової контррозвідки Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України та військовий комісаріат (територіальний центр комплектування та соціальної підтримки після їх утворення) за місцем призову (місцем проживання членів сім`ї особи, яка розшукується).

Під час виконання завдань у районі проведення операції Об`єднаних сил командири (начальники) військових частин і підрозділів Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку (підрозділу спеціального призначення Військової служби правопорядку (військової комендатури)), відповідного керівника (начальника) територіального (міжрегіонального) органу Національної поліції України, у зоні діяльності якого військова частина (підрозділ) виконує завдання за призначенням, щодо самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем: без зброї усно протягом 2 годин з моменту, коли стало відомо про факт порушення, та протягом 10 годин з моменту надання усної доповіді - письмово; зі зброєю- негайно з моменту встановлення факту порушення та протягом 2 годин з моменту надання усної доповіді - письмово; у разі самостійного повернення (затримання) військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби,- усно негайно з моменту, коли стало відомо про повернення (затримання) військовослужбовця, та протягом доби з моменту надання усної доповіді письмово.

Таким чином, посилання посадової особи, яка склала протокол, на пункти 21-23 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України №604 від 29.11.2018 року, є невірним, оскільки зі змісту пункту 21 Інструкції вбачається, що обов`язок щодо повідомлення органів Військової служби правопорядку про випадки самовільного залишення військової частини покладається саме на командира військової частини, а не на старшого пункту постійної дислокації, яку посаду займає ОСОБА_1 .

Доказів того, що наказами командира військової частини або іншими нормативними актами такий обов`язок був покладений безпосередньо на ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Також суд враховує, що факт направлення відповідного повідомлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 лише 20 червня 2026 року сам по собі не свідчить про наявність вини ОСОБА_1 , оскільки відсутні будь-які докази того, що саме він був відповідальним за його направлення відповідно до своїх функціональних обов`язків.

Отже, посадовою особою, яка склала протокол, не доведено, що ОСОБА_1 порушив конкретний обов`язок, встановлений законом чи службовими документами, а також не доведено об`єктивну сторону інкримінованого адміністративного правопорушення та його вину.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На підставі наведеного провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП слід закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ст. 247, ст. 283, п. 3 ст. 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня винесення постанови через цей суд до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя: Лайош ГАЛ