Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №517/740/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/740/26

Провадження № 3/517/328/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року с-ще Захарівка

Суддя Захарівського районного суду Одеської області Меєчко О.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Романівка Тальніського району Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , начальника озброєння – заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-15 КУпАП

установив

До Захарівського районного суду Одеської області від командира військової частини НОМЕР_1 надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-15 КУпАП.

Протокол складений командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 .

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення вбачається, що у період 23 червня 2026 року по 27 червня 2026 року (18 годину 00 хвилин), під час особливого періоду, який включає в себе воєнний стан, начальник озброєння – заступник начальника логістики військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, не виконав законні вимоги свого прямого начальника (командира військової частини НОМЕР_1 ) не прийняв посаду та справи начальника служби засобів ураження озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 (у визначений термін до 18 години 00 хвилин 27 червня 2026 року зі складанням відповідних актів прийому-передачі справ і посад), тобто не виконав наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 23 червня 2026 року № 1086/нагд в частині, що його стосується, чим порушив вимоги статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно якої військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконувати відданий йому наказ у зазначений термін. Неприйняття підполковником ОСОБА_1 справ у термін, визначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 , може призвести до істотної шкоди та небезпечних наслідків для держави, оскільки за період відсутності штатного начальника служби унеможливлюється видача майна для ведення бойових дій підрозділами військової частини НОМЕР_1 . Отож підполковник ОСОБА_1 , як військова службова особа, недбало поставився до військової служби в умовах особливого періоду (включно з періодом воєнного стану), не виконав законних вимог свого прямого начальника, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-15 КУпАП (недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду).

У судовому засіданні, призначеному на 02 липня 2026 року, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-15 КУпАП, при обставинах вказаних в протоколі, не визнав. Суду пояснив, що командиром військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) ОСОБА_2 було видано наказ № 1086/нагд від 23 червня 2026 року, яким наказано йому - ОСОБА_1 , начальнику озброєння – заступнику начальника логістики військової частини НОМЕР_1 , у термін з 24 по 27 червня 2026 року прийняти справи начальника служби засобів ураження озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 . Вважає, що вказаний наказ виданий командиром військової частини, порушує статтю 63 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та розділ 9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України. У вказаних нормативних актах чітко зазначено, що приймання посад та справ здійснюється в присутності особи, яка передає, особи, яка приймає та комісії. Передання посад та справ без участі особи, яка передає здійснюється за виключних підстав. Відомості зазначені в протоколі щодо відсутності штатного начальника служби засобів ураження озброєння логістики, не відповідають дійсності, оскільки вказану посаду займає підполковник ОСОБА_3 , який відбув до міста Запоріжжя для проходження військово-лікарської комісії. Перебування його на комісії не є підставою для передачі справ виключно комісією. На момент відсутності підполковника ОСОБА_3 повинна була визначена особа, яка тимчасово виконуватиме його обов`язки. Крім того, служба підполковника ОСОБА_3 перебуває у його безпосередньому підпорядкуванні, а відтак він є прямим начальником зазначеної посадової особи. За таких обставин виникатиме корупційна складова, оскільки він одночасно буде зобов`язаний віддавати відповідні накази, вказівки та фактично забезпечувати їх виконання. Всі зазначені обставини об`єктивно не дали йому можливість виконати наказ, про що він доповів командиру військової частини. Після цього члени комісії склали та підписали акт про відмову від підписання документа – акту прийому передачі прав (за його відсутності). Надалі його викликали до юридичної служби військової частини для ознайомлення з протоколом про адміністративне за частиною 2 статті 172-15 КУпАП. Також вказав, що на його переконання, командир військової частини, який видав наказ, ставиться до нього упереджено у зв`язку з його наміром перевестися до іншої військової частини для подальшого проходження військової служби.

Крім того, ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що права, передбачені статтею 268 КУпАП, йому зрозумілі, проводити технічну фіксацію судового засідання, залучати до участі у справі захисника, перекладача, надавати докази, викликати свідків, він не бажає.

У зв`язку з клопотанням ОСОБА_1 про виклик до суду уповноваженої особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення для надання пояснень з приводу протоколу про адміністративне правопорушення, розгляд справи відкладено на 08 липня 2026 року.

08 липня 2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, в зв`язку із неможливістю його явки в судове засідання, через безпосереднє виконання службових обов`язків (а.с. 31).

У зв`язку із надходженнями до суду вказаної заяви, розгляд справи відкладено на 14 липня 2026 року.

У судовому засіданні, призначеному на 14 липня 2026 року, ОСОБА_1 додатково пояснив, що після вибуття начальника служби засобів ураження озброєння логістики підполковника ОСОБА_3 для проходження військово-лікарської комісії його обов`язки тимчасово виконували помічник ОСОБА_4 та діловод ОСОБА_5 зазначеної служби. У подальшому, вказані військовослужбовці самовільно залишили розташування військової частини. Після цього задля безперервної роботи служби він за день до видання наказу подав начальнику логістики – заступнику командира військової частини НОМЕР_1 рапорт, у якому просив клопотання перед вищим командуванням про призначення майора ОСОБА_6 тимчасово виконуючим обов`язки начальника служби засобів ураження озброєння логістики. Вказаний рапорт був доведений до відома керівництва військової частини, проте залишився без розгляду. Крім того, вказав, що з моменту прибуття підполковника ОСОБА_3 до військової частини та прийняття ним посади 25 травня 2026 року до 30 травня 2026 року, коли останнім було подано рапорт про направлення на військово-лікарську комісію, минуло п`ять днів. За цей період, жодних комісій для приймання підполковником ОСОБА_3 справ, документації та матеріальних цінностей створено не було. Водночас відповідно до наказу командира військової частини на прийняття справ йому було відведено тільки три доби. На даний час підполковник ОСОБА_3 повернувся до військової частини, у зв`язку з чим створено відповідні комісії для прийняття ним справ, документації та матеріальних засобів за посадою.

У судовому засіданні призначеному на 14 липня 2026 року уповноважена особа – представник військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 суду пояснив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) ОСОБА_2 № 1086/нагд від 23 червня 2026 року, начальника озброєння – заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 у термін з 24 по 27 червня 2026 року було зобов`язано прийняти справи начальника служби засобів ураження озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 . Даний наказ ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку з чим він порушив вимоги статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Вказав, що начальник служби засобів ураження озброєння логістики військової частини ОСОБА_3 прийняв свою посаду та через п`ять днів відбув на військово-лікарську комісію. При цьому документально справи ОСОБА_3 прийняті не були, оскільки за п`ять днів на вдалося встановити їх реальний стан. На час відсутності ОСОБА_3 його обов`язки виконували особи з його служби (помічник та діловод). Вказані особи в подальшому самовільно залишили військову частину, а відтак виникла потреба у передачі його справ. Також пояснив, що посада начальника служби засобів ураження озброєння логістики військової частини дійсно перебуває у прямому підпорядкуванні начальника озброєння - заступника начальника логістики підполковника ОСОБА_1 . Наказом командира військової частини підполковнику ОСОБА_1 було доручено прийняти справи начальника служби засобів ураження озброєння логістики. Виконання підполковником ОСОБА_1 обов`язків за вказаною посадою потенційно дійсно могло зумовити виникнення конфлікту інтересів, пов`язаного з безпосереднім підпорядкуванням цієї посади. При цьому, наказ командира військової частини не містив визначеної процедури врегулювання або запобігання такому конфлікту інтересів. Для цього в подальшому мали бути розроблені відповідні правові механізми. Крім того, підтвердив, що підполковник ОСОБА_1 за день до видання відповідного наказу звертався до вищого командування з рапортом про допуск майора ОСОБА_6 до тимчасового виконання обов`язків начальника служби засобів ураження озброєння логістики. Водночас зазначений рапорт був відхилений, а в подальшому наказом командира військової частини саме підполковника ОСОБА_1 зобов`язано прийняти справи. Кандидатуру підполковника ОСОБА_1 було визначено командуванням військової частини з урахуванням наявного дефіциту військовослужбовців відповідної спеціалізації. Щодо доводів про порушення процедури приймання-передачі справ за відсутності посадової особи, яка повинна була їх здавати, а саме підполковника ОСОБА_3 або уповноваженої особи, яка його замінює, пояснив, що відповідне рішення прийняте командиром військової частини з огляду на наявність військової потреби. Зазначив, що на момент прийняття такого рішення склалися обставини, які на переконання командування, вимагали забезпечення належного функціонування служби та безперервного виконання покладених на неї завдань.

ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 16 липня 2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 44). Водночас звернувся до суду з заявою, у якій просив вказане судове засідання провести за його відсутності у зв`язку з службовою необхідністю (а.с. 45).

Уповноважена особа – представник військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 у судове засідання, призначене на 16 липня 2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 44). З будь-якими заявами чи клопотаннями до суду не звертався.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, уповноваженої особи військової частини, дослідивши докази надані на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Будь-яке обвинувачення особи має бути конкретним, зрозумілим та підтверджено належними, достовірними та допустимими доказами.

Згідно з частиною 2 статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Згідно з положеннями частин 1-3 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей відповідно до частини 1 статті 254 КУпАП та частини 2 статті 251 КУпАП покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-15 КУпАП настає за недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

Частина 2 статті 172-15 КУпАП передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення виражається у вчиненні таких дій, як недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду та полягає у протиправному діянні (дії або бездіяльності) військової службової особи, яка полягає у порушенні вимог законів, статутів, наказів чи інших нормативних актів, що виражається у формальному, несумлінному або неякісному виконанні своїх службових обов`язків.

Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 225 від 08 серпня 2024 року вбачається, що підполковника ОСОБА_1 заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_1 , наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 31 липня 2024 року № 382, призначено на посаду начальника озброєння – заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_1 (а.с. 9).

ОСОБА_1 начальнику озброєння – заступнику начальника логістики військової частини НОМЕР_1 інкримінують порушення частини 2 статті 172-15 КУпАП (недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду), а саме: невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1086/нагд від 23 червня 2026 року щодо прийняття посади та справ начальника служби засобів ураження озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 (у визначений термін) за таких обставин.

Так, згідно копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 186 від 25 травня 2026 року вбачається, що підполковника ОСОБА_3 , заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_4 , наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 19 травня 2026 року № 198 призначено на посаду – начальника служби засобів ураження озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 . З 25 травня 2026 року підполковника ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та поставлено на усі види забезпечення військової частини (а.с. 16).

Відповідно до копії рапорту підполковника ОСОБА_3 на ім`я начальника логістики – заступника командира військової частини НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_3 25 травня 2026 року прийняв посаду начальника служби засобів ураження озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 (а.с. 19).

Згідно копії рапорту підполковника ОСОБА_3 від 25 травня 2026 року на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_3 приступив до виконання службових обов`язків за посадою начальника служби засобів ураження бригади (а.с. 18).

Відповідно до копії рапорту підполковника ОСОБА_3 від 30 травня 2026 року на ім`я начальника логістики – заступника командира військової частини НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_3 у зв`язку з погіршенням здоров`я, клопоче про направлення його до військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_3 ) для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби (а.с. 20).

Згідно копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1086/нагд від 23 червня 2026 року «Про прийом-передачу справ начальника речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 та начальника служби засобів ураження озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 » командир військової частини, серед іншого наказав у термін з 24 по 27 червня 2026 року підполковнику ОСОБА_1 , начальнику озброєння – заступнику начальника логістики військової частини НОМЕР_1 прийняти справи начальника служби засобів ураження озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 . Крім цього, наказано створити комісію по прийому передачі справ начальника служби засобів ураження озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 . Комісії з 24 по 27 червня 2026 року організувати прийом-передачу справ – начальника служби засобів ураження озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 , зі складанням відповідних актів та відомостей з обліковою інформацією (а.с. 5-7).

Відповідно до копії акту прийому-передачі справ № б/н начальника служби засобів ураження озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 , складеного відповідною створеною комісією вбачається, що в графі «справи прийняв» відсутній підпис начальника озброєння – заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с.4).

28 червня 2026 року начальником логістики – заступником командира військової частини НОМЕР_1 (головою комісії) ОСОБА_8 у присутності начальника групи логістики штабу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 , офіцера групи логістики штабу військової частини складено акт про відмову під підписання документа. Цим актом комісією зафіксований факт відмови від підписання документу, а саме акту прийому-передачі справ начальника служби засобів ураження військової частини НОМЕР_1 , посадовою особою: начальником озброєння – заступником начальника логістики військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с. 13).

28 червня 2026 року після вказаних подій командиром військової частини НОМЕР_1 відносно підполковника ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення А7052 № 15, за вчинення правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-15 КУпАП (недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду) (а.с. 1-3).

Згідно письмових пояснень до протоколу А7052 № 15 від 28 червня 2026 року, ОСОБА_1 , останній вказав, що у військовій частині НОМЕР_1 було призначено на посаду начальника служби з ураження озброєння логістики підполковника ОСОБА_3 , який у свою чергу надав рапорт про прийняття посади, рапорт про те, що він приступив до виконання службових обов`язків та рапорт про направлення його на ВЛК. Після цього командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ №1086/нагд від 23 червня 2026 року про те, що він ( ОСОБА_1 ) має прийняти справи підпорядкованої йому служби засобів ураження логістики без передачі справ начальником служби засобів ураження озброєння логістики підполковником ОСОБА_3 . Вказане порушує статтю 63 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та розділ 9 наказу МО України № 300 від 16 липня 1997 року «Про затвердження Положення про (корабельне) господарство Збройних Сил України». Про поважні причини за якими він не міг підписати акт було повідомлено начальнику логістики - заступнику командира військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_10 за підпорядкованістю, який також є головою комісії по передачі справ. Акт про приймання справ складався комісією за його відсутності та не відображав повноти стану справ, про що йому стало відомо під час ознайомлення з протоколом. Також в протоколі зазначено, що в частині відсутній начальник служби засобів ураження озброєння логістики, що не відповідає дійсності, оскільки цю посаду займає підполковник ОСОБА_3 , який отримує відповідне грошове забезпечення. З огляду на викладене вважає, що наказ командира грубо порушує вимоги вказаних вище положень закону (а.с. 14-15).

Відповідно до копії рапорту начальника озброєння – заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 від 22 червня 2026 року, поданого начальнику логістики – заступнику командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 , ОСОБА_1 просив клопотання перед вищим командуванням щодо тимчасового покладення на майора ОСОБА_6 обов`язків начальника служби засобів ураження озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 , який був відхилений (а.с. 42).

Так, порядок приймання та здавання справ і посад особами, що відають військовим (корабельним) господарством визначений розділом 9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 16 липня 1997 року № 300 (далі - Положення) та статтею 63 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі – Статут).

Згідно підпункту 9.1.1 розділу 9 Положення, з метою підвищення відповідальності за керівництво військовим (корабельним) господарством і забезпечення збереження державної власності всі посадові особи при призначеннях і переміщеннях зобов`язані здавати та приймати справи і посаду. Для приймання та здавання справ і посади, починаючи з начальника служби військової частини та вище і їм відповідних посадових осіб, наказом старшого командира (начальника) призначається комісія. У роботі щодо приймання та здавання справ і посади всіма матеріально відповідальними особами військової частини (з`єднання) обов`язково бере участь внутрішня перевірочна комісія. Приймання та здавання справ і посади повинні проходити без порушення роботи служби.

Відповідно до підпункту 9.1.2 розділу 9 Положення, приймання та здавання справ і посади (у господарському відношенні) включає: вивчення тим, хто приймає посаду, стану військового господарства (служби), а також стану природоохоронних об`єктів, їх будівництва (реконструкції) і капітального ремонту, виділених і витрачених на це коштів; ознайомлення з посадовими особами; здавання тим, що здає посаду, а тим, що приймає, перевірку та приймання матеріальних засобів, коштів і документів; документальне оформлення приймання та здавання справ і посади.

Згідно підпункту 9.1.3 розділу 9 Положення приймання та здавання справ і посади проводиться за календарним планом, який розробляється разом: тим, хто приймає, та тим, хто здає справи і посаду, а також головою комісії.

Відповідно до підпункту 9.1.4 розділу 9 Положення для приймання та здавання справ і посади встановлюються, зокрема, такі строки: командира військової частини - не більше 10 днів; заступника командира військової частини і з`єднання з тилу і їм відповідних посадових осіб - не більше 20 днів ; начальника служби військової частини і з`єднання - не більше 15 днів; начальника клубу військової частини і з`єднання - не більше 15 днів; начальника складу, хлібозаводу (хлібопекарні) і їдальні - не більше 10 днів; начальника майстерні частини (з`єднання) - не більше 5 днів; командира і старшини підрозділу - не більше 5 днів; командира взводу - не більше 3 днів. Строк приймання та здавання справ і посади рахується з моменту прибуття у військову частину (з`єднання) призначеної для прийому справ і посади особи. Іншим посадовим особам строк приймання і здавання справ і посади визначається старшим начальником (але не більше 10 днів).

Згідно частини 1 статті 63 Статуту командири підрозділів (начальники) приймають і здають посаду особисто на підставі наказу по військовій частині (кораблю).

Відповідно до підпункту 9.1.5 розділу 9 Положення приймання справ і посади проводиться особисто тим, хто приймає, від того, хто здає, у присутності комісії.

Під час дії особливого періоду та воєнного стану, здавання та приймання справ та посади проводиться комісійно за участі того, хто приймає, без участі особи, яка має здати посаду, у разі:

- визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатним до військової служби із переоглядом через 6-12 місяців;

- зарахування військовослужбовця наказом по особовому складу в розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду, якщо військовослужбовець перебуває на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні як заручник або інтернована особа.

Аналіз змісту підпункту 9.1.5 розділу 9 Положення свідчить про те, що ним встановлено імперативний порядок приймання-передачі справ і посад. Зазначена норма передбачає, що передача справ і посади здійснюється безпосередньо особою, яка їх здає, особі, яка їх приймає, у присутності відповідної комісії. Отже, законодавцем визначено обов`язковий порядок проведення такої процедури, який, за загальним правилом, включає одночасне дотримання трьох обов`язкових умов: особисту участь особи, яка здає справи і посаду; особисту участь особи, яка їх приймає; а також присутність комісії під час здійснення приймання-передачі.

Водночас зазначеною нормою передбачено винятки із загального правила, за яких передача справ і посади може здійснюватися без участі військовослужбовця, а саме у разі: визнання його військово-лікарською комісією непридатним до військової служби; зарахування військовослужбовця в розпорядження уповноваженої посадової особи у разі його тривалого лікування після поранення чи захворювання, отриманих в особливий період, а також у разі перебування в полоні.

Отож положенням визначено вичерпний перелік випадків, коли допускається відступ від загального порядку передачі справ і посади без особистої участі військовослужбовця.

У свою чергу на думку суду направлення військовослужбовця на проходження військово-лікарської комісії саме по собі свідчить лише про необхідність проведення його медичного огляду та встановлення стану здоров`я. На момент направлення на підполковника ОСОБА_3 на військово-лікарську комісію будь-яке рішення комісією ще не прийнято, а відтак відсутні підстави стверджувати про придатність чи непридатність військовослужбовця до військової служби (в матеріалах справи жодних доказів цього немає). Фактично таке направлення є лише процедурним етапом проходження медичного огляду, результат якого на час зазначених в протоколі подій був невизначеним.

Отже, направлення військовослужбовця на військово-лікарську комісію не може бути ототожнене з фактом визнання військовослужбовця непридатним до військової служби та не охоплюється жодною іншою з підстав, прямо передбачених пунктом 9.1.5 Положення.

У судовому засіданні представник військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 пояснив, що визначені пунктом 9.1.5 Положення підстави для комісійного приймання-передачі справ начальника служби засобів ураження озброєння логістики без участі особи, яка здає справи, були відсутні, а прийняття відповідного рішення було зумовлене військовою потребою.

Щодо доводів представника військової частини про те, що проведення приймання-передачі справ комісійно, без участі посадової особи, яка повинна була їх здати, було зумовлене військовою потребою, суд зазначає таке.

Так, саме по собі посилання на виняткову військову потребу не може бути достатньою підставою для відступу від установленого порядку приймання-передачі справ та посади, якщо можливість такого відступу не передбачена нормативно-правовими актами або якщо існування відповідних обставин не підтверджене належними та допустимими доказами.

При цьому, під час судового розгляду установлено та представником військової частини не заперечувалося, що з метою забезпечення безперервної роботи служби ОСОБА_1 за день до видання спірного наказу подав начальнику логістики – заступнику командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 рапорт, у якому просив порушити перед вищим командуванням клопотання щодо тимчасового покладення на майора ОСОБА_6 обов`язків начальника служби засобів ураження озброєння логістики на період відсутності підполковника ОСОБА_3 (а.с. 42). Зазначений рапорт був доведений до відома керівництва військової частини та відхилений.

Також, судом установлено, що кандидатура майора ОСОБА_6 пропонувалася не формально, а з огляду на наявність у нього відповідного досвіду проходження служби на аналогічних посадах, необхідних професійних знань та практичних навичок для забезпечення належного функціонування служби.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що підполковник ОСОБА_1 не ухилявся від виконання покладених на нього службових обов`язків, а навпаки вживав необхідних організаційних заходів для забезпечення безперервної діяльності служби засобів ураження озброєння логістики, що характеризує його дії як добросовісне та належне виконання обов`язків з несення військової служби.

За таких обставин матеріали справи не містять доказів того, що на момент видання наказу існували надзвичайні та невідкладні обставини, які унеможливлювали дотримання установленої процедури приймання-передачі посади або виключали можливість тимчасового покладення виконання відповідних обов`язків на іншу підготовлену посадову особу. Навпаки, досліджені судом докази свідчать про наявність альтернативного способу забезпечення безперервної роботи служби без порушення вимог чинних нормативних актів.

Отже, суд дійшов висновку, що доводи представника військової частини щодо наявності виняткової військової потреби як підстави для проведення приймання-передачі справ за відсутності підполковника ОСОБА_3 або уповноваженої особи, яка його замінює, свого належного підтвердження під час судового розгляду не знайшли та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Крім того, суд бере до уваги, що з моменту прибуття підполковника ОСОБА_3 до військової частини та прийняття ним посади 25 травня 2026 року до 30 травня 2026 року, коли ним було подано рапорт про направлення на військово-лікарську комісію, минуло п`ять днів. При цьому, матеріали справи не містять доказів створення у зазначений період комісій для приймання ним справ, документації та матеріальних цінностей або вчинення інших дій, спрямованих на забезпечення своєчасного прийняття справ.

Водночас, відповідно до наказу командира військової частини, для прийняття справ підполковнику ОСОБА_1 було визначено триденний строк. Отож у розпорядженні командування до направлення підполковника ОСОБА_3 на військово-лікарську комісію був більший проміжок часу, ніж той, який вважався достатнім для прийняття справ згідно з відповідним наказом.

Наведені обставини свідчать про те, що до моменту вибуття підполковника ОСОБА_3 на військово-лікарську комісію існувала реальна можливість організувати процедуру приймання-передачі справ в установленому порядку та визначити після його відбуття відповідну уповноважену особу.

З огляду на викладене, судом не встановлено жодних фактичних чи правових підстав для відступу в наказі командира військової частини від вимог розділу 9 Положення та статті 63 Статуту, які регламентують порядок приймання-передачі справ і посад. Відтак визначення у наказі порядку передачі справ начальника служби засобів ураження озброєння логістики без участі посадової особи, яка здає справи, за участю лише особи, яка їх приймає та комісії, не відповідало вимогам зазначених нормативно-правових актів. Про вказане також ОСОБА_1 повідомив командування військової частини.

За таких обставин, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки недбалого ставлення до військової служби, а тому не вбачає підстави для притягнення його до відповідальності за частиною 2 статті 172-15 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

При прийнятті рішення, суд, відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, при розгляді справи застосовує Конвенцію та практику цього суду як джерело права.

Також у справах Малофєєва проти Росії (Malofeyeva v.Russia, рішення від 30 травня 2013 року) та Карелін проти Росії (Karelin v.Russia, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

При прийнятті рішення, суд враховує, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року ЄСПЛ повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі - презумпції невинуватості.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-15 КУпАП.

З урахуванням положень статті 283 КУпАП у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення судовий збір стягненню не підлягає.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 9, 172-15, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283-285 КУпАП, суд

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Романівка Тальніського району Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , начальника озброєння – заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-15 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги через Захарівський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя