Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №495/10/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 рокуСправа № 495/10/26

Номер провадження 2-а/495/1/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Братків І. І.,

за участі секретаря судового засідання Трофімчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгороді-Дністровському позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/Ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

02.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/Ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Короткий виклад позицій позивача.

Позовні вимоги мотивує тим, що Рішенням №69 від 23.04.2025 року головного спеціаліста Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни, затвердженого начальником ГУ ДМС України в Одеській області Погребняк О.Г., громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зобов?язаний залишити територію України не пізніше 22.05.2025 року.

Крім того, відносно гр. ОСОБА_1 та його співмешканки - ОСОБА_3 складено протоколи про адміністративні правопорушення від 23.04.2025 р. та постанови про накладення адміністративних стягнень від 23.04.2025 року, які були ними виконані та сплачені відповідні суми штрафів.

У зв?язку із терміновим лікуванням та видаленням зубів 21 та 22 травня 2025 року, підтверджується медичним документом, гр. ОСОБА_2 спільно з гр. ОСОБА_4 тільки 23.05.2025 р. прибув до прикордонного пункту пропуску «Паланка-Маяки-Удобне» для подальшого перетинання до Республіки Молдова спільно з ОСОБА_5 , але не був допущений до виїзду з території України у зв?язку із порушенням ним дозвільного строку залишення території України на 1 добу з поважних причин, про що він повідомляв прикордонників.

Алеж ЗНВ начальника 2-го відпіс впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_6 була винесена Постанова про накладення адміністративного стягнення №001937E від 23.05.2025 року, згідно якої гр. ОСОБА_2 вчинив аміністративе правопорушення, передбачене частиною 3 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також враховуючи обставини, передбачені ч.2 ст. 33, ст. ст. 34, 35 КУпАП, зокрема обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність не встановлені, на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 6 800 (шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Пунктом третім цієї Постанови передбачено, що у разі несплати гр. ОСОБА_7 штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, на підставі статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців або осіб без громадянства» йому буде заборонено в 'їзд в Україну.

Копія вказаної постанови у той же день, а саме 23.05.2025 р., була надана позивачу, але з дуже поганою роздруківкою.

Крім того, тільки повернувшись до міста Одеси позивач побачив у паспорті штампи про заборону в`їзду в Україну терміном на 5 (п?ять) років до 23.05.2030 року. Ані ніякого рішення чи іншого документу з цього приводу він не отримував та про це йому на прикордонному пункті пропуску ніхто не повідомляв та з будь-якими документами не ознайомлював.

Хоча відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п?ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу. Тільки за умови несплати штрафу до правопорушника може бути застосовано заборону в 'їзду в Україну.

Позивач вважає, що Постанова про накладення адміністративного стягнення від 23.05.2025 р. №001937E незаконна, протиправна та така, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

ОСОБА_2 є громадянином Азербайджану, не володіє українською мовою, якою складені процесуальні документи, юридично некомпетентний, не розуміється в юридичних питаннях ані перекладач, ані захисник при складанні документів щодо порушення ОСОБА_7 адміністративного законодавства уповноваженою посадовою особою - ОСОБА_6 - надані йому не були, чим істотно порушені його права, зокрема, право на захист.

Крім того, у зв?язку з терміновим видаленням зубів та проведенням у зв?язку з цим необхідних стоматологічних дій ОСОБА_2 не зміг своєчасно прибути до прикордонного пункту для залишення території України, прострочивши лише 1 добу з поважної причини.

Відзив на позовну заяву.

02.03.2026 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву з якого вбачається наступне.

Позивач був виявлений 23.05.2025 о 11.30 в пунктi пропуску «Маяки-Удобне Паланка» відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » НОМЕР_2 прикордонного загону під час здійснення прикордонного контролю на виїзд з території України. Під час здійснення контролю було встановлено, що позивач перевищив встановлений строк перебування в Україні на 1 добу, документи щодо продовження строку перебування в Україні не надав. Своїми діями позивач порушив вимоги п.п. 2 п. 2 «Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 203 КУпАП.

Разом із тим, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП наявні докази вчинення вказаного позивачем правопорушення повторно протягом року, а саме: постанова про накладення адміністративного стягнення від 23.04.2025 серії ПН МОД №011903 винесена Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області відповідно якої встановлено, що позивач перевищив встановлений строк перебування в Україні більше як на 30 діб.

Відповідно до «Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150, а саме: п. 2 вказаного Порядку:

Іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території:

1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи у разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;

2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»:

1. Іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування в Україні на період існування обґрунтованих підстав для подальшого перебування.

Для продовження строку перебування в Україні подаються такі документи:

1) письмові заяви іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, що подаються особисто до територіального органу чи до підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів (у разі їх утворення), за місцем проживання іноземця або особи без громадянства не менше ніж за три робочі дні до закінчення встановленого строку перебування на території України.

Позивачем не було вжито заходів щодо продовження строку перебування на території України у визначений законом спосіб, що підтверджується змістом позовної заяви 9 (в якій позивач посилається на проходження лікування) та матеріалами справи.

Не обґрунтованою є позиція позивача щодо не врахування змісту статей ст. ст. 33, 34. 35 КУпАП оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачем не було надано документів, заяв та клопотань відповідно до яких посадовою особою, яка вирішувала справу про адміністративне правопорушення, могла визнати пом`якшуючими обставини за наявності яких позивачем було здійснено адміністративне правопорушення.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно позивача наявні його пояснення в яким останнім проставлено особистий підпис про ознайомлення зі змістом ст. 63 Конституції України, ст. 268 КупАП.

Разом, із тим у поясненнях наявний підпис позивача про те, що він допопущене правопорушення і накладене стягнення не оспорює, претензій до прикордонників на має.

Під час розгляду справи за ч. 2 ст. 203 КупАП позивач заяв, клопотань, про залучення перекладача не надавав.

Позивач власноруч надав письмові пояснення, що свідчать про розуміння суті провадження та відсутність будь яких перешкод у реалізації права на захист.

Таким чином, твердження про порушення права на користування послугами перекладача є необгрунтованими.

На підставі вищевикладеного, прошу суд відмовити в задоволенні позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення на громадянина Аллахвердієва ОСОБА_8 від 23.05.2025 №001937Е та залишити постанову про накладення адміністративного стягнення від 23.05.2025 №001937Е без змін.

Рух справи у суді.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.01.2026 позовну заяву залишено без руху.

10.02.2026 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.02.2026 справу прийнято до свого провадження та призначено судовий розгляд.

24.04.2026 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі, просили у позові відмовити.

06.07.2026 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Нормативне обґрунтування, оцінка аргументів сторін, висновки суду.

Стаття 242 КАС України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Судом встановлено, що 23.05.2025 було винесено постанову №001937Е про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 203 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн.

Відповідно до постанови №001937Е про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення 23.05.2025 о 11 год. 30 хв. в пункті пропуску «Паланка-Маяки-Удобне» на території Білгород-Дністровського р-н., Одеської обл., під час здійснення прикордонного контролю на виїзд з України, прикордонним нарядом виявлено громадянина Азербайджану ОСОБА_2 , який перевищив термін перебування на території України на 1 добу, документи, що підтверджують продовження строку перебування в Україні громадянин не надав. Своїми діями він порушив вимоги п.п 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України затвердженого ПКМУ від 15.02.2012 №150, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 203 КУпАП.

Стаття 19 Конституції України, передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. (ст. 10 КУпАП)

Іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. (ст. 16 КУпАП)

Згідно ч. 3 ст. 203 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною нормою закону настає за перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов`язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Кодексом України про адміністративні правопорушення закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. У сукупності ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб.

За змістом статей 245, 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо.

За змістом статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 90 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, складений відповідачем протокол розглядається як носій доказової інформації, у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, показання свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали тощо), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.

Між тим, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували продовження позивачем строку перебування на території України, що є прямим порушенням і за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 203 КУпАП.

Також матеріали справи підтверджують, що позивач був притягнутий за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 203 КУпАП, що підтверджує вчинення особою правопорушення, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення.

Щодо поважності пропуску строку позивач посилається на те, що з терміновим видаленням зубів не зміг своєчасно прибути до прикордонного пункту для залишення території України.

Проте суд вважає, що дана обставина не є поважною причиною пропуску строку перебування іноземцем на території України.

У відповідності з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд доходить висновку, що у даному випадку суб`єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 203 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 10, 16, 203, 245, 247, 248, 251, 252, 268, 274, 278-280 КУпАП, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статтями 5, 6, 19, 20, 72, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/Ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України військова частина НОМЕР_1 : ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Ірина БРАТКІВ