Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №175/4164/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/4164/26

Провадження № 3/175/1726/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

"15" липня 2026 р. с-ще Слобожанське

Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Білоусова О.М., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з ДПП УПП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністр ативної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

27.01.2026 року о 23-15 год. на трасі М30 936 км. + 582 м., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «SBM 6AM420», н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати постійно контроювати його рух та безпечно керувати ним, не врахував дорожньої обстановки, щоб відповідно реагувати на її зміни, у результаті чого на слизькій ділянці дороги втратив керування транспортним засобом, в`їхавши на смугу зустрічного руху та допустив з`їзд у кювет з подальшим його перекиданням. В результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим спричинені матеріальні збитки, без постраждалих, чим порушив п. 12.1 ПДР України, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_1 та його захисник адвокат Корсік Я.І. у судовому засіданні провину заперечували. Зазначають, що результат висновку є умовно-достовірним, як вказано на сторінці 4 висновку експерта, вказував, що треба враховувати, що в матеріалах справи наявний Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, відповідно до якого, експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97, покриття проїзної частини має обледеніння «ожеледиця», а тому неможливо було запобігти ДТП через стан дорожнього покриття, оскільки ОСОБА_1 їхав зі швидкістю приблизно 55 км/год вважає, що ним не було порушено вимог ПДР України, просив про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, зазначивши про закінчення строку накладення адмінстягнення.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Статтею 124 КпАП України передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, суд під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України повинен встановити, чи була дорожньо-транспортна подія, чи були отримані пошкодження транспортними засобами, діями якої особи завдано цієї шкоди, а також, які положення правил дорожнього руху було порушено вказаною особою.

В даному провадженні суд перевіряє: чи мала місце дорожньо-транспортна подія, чи порушила особа, яка притягується до адміністративної відповідальності правила дорожнього руху, та чи є причинно-наслідковий зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та дорожньо-транспортною подією.

Згідно з п. 1.1 ПДР України, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

П. 1.1 ПДР встановлено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновком експерта.

Відповідно до положень ст. 273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації. Експерт зобов`язаний з`явитися на виклик органу (посадової особи) і дати об`єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях. Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи; бути присутнім при розгляді справи.

Згідно п. 24 Постанови Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.

Відповідно до ч.1 ст. 273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації.

Відповідно до п.п. 1.2.2 п. 1.2 Розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 основними видами (підвидами) експертизи є: інженерно-технічна: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна).

Відповідно до п.п 2.1. Розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 основним завданням транспортно-трасологічної експертизи є: ідентифікація за слідами, залишеними ТЗ, певного його екземпляра або установлення його типу, моделі; визначення взаємного розташування ТЗ у момент їх контактування; визначення місця зіткнення ТЗ і місця наїзду на перешкоду (пішохода), установлення механізму утворення слідів; розташування ТЗ відносно проїзної частини на момент контактування.

За клопотанням захисника ОСОБА_1 – адвоката Корсіка Я.І. була призначена судова-автотехнічна експертиза на вирішення якої було поставлено питання:

- Як повинен був діяти водій транспортного засобу SBM 6AM420 державний номерний знак НОМЕР_1 у даній дорожній обстановці згідно з технічними вимогами Правил дорожнього руху?

- Чи відповідали дії водія транспортного засобу SBM 6AM420 державний номерний знак НОМЕР_1 технічним вимогам Правил дорожнього руху?

- Чи мав водій транспортного засобу SBM 6AM420 державний номерний знак НОМЕР_1 технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди (занос автомобіля у кювет та перекидання) у даній дорожній обстановці (неналежний експлуатаційний стан ділянки дороги – ожеледиця, швидкість руху – 55 км/ год?

- Чи були з технічної точки зору дії водія транспортного засобу SBM 6AM420 державний номерний знак НОМЕР_1 у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди?

- Чи були невідповідності дорожніх умов вимогам нормативних документів (ожеледиця) у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди?

Відповідно до Висновку експерта №СЕ-19/108-26/9768-ІТ від 16.06.2026 року зазначено:

До питання 1:

- у цій дорожній ситуації водій ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1, 12.2 ПДР.

До питання 2:

- в діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність технічним вимогам п. 12.1 ПДР. Оцінити його дії в частині виконання вимог п. 12.2 ПДР не є можливим.

До питання 3:

- технічна можливість запобігти пригоді для водія ОСОБА_1 визначалась виконанням вимог п. 12.1 ПДР, для чого він не мав будь-яких перешкод технічного характеру.

До питання 4:

- оскільки за умови виконання ОСОБА_1 вимог п. 12.1 ПДР занос автомобіля та його виїзд за межі проїзної частини виключається, тому невідповідність зазначеним положенням в діях ОСОБА_1 , з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з подією пригоди.

До питання 5:

- наявність невідповідності дорожніх умов вимогам нормативних документів не дає можливості водію не враховувати вимоги п. 12.1 ПДР під час керування транспортним засобом, оскільки керуючи автомобілем водій сам повинен обрати безпечну швидкість на відповідній ділянці проїзної частини з урахуванням дорожньої обстановки для того, щоб мати змогу безпечно керувати автомобілем.

Суд погоджується з такими виснуваннями експерта, адже водій керуючи автомобілем повинен обирати безпечну швидкість на відповідній ділянці проїзної частини з урахуванням дорожньої обстановки для того, щоб мати змогу безпечно керувати автомобілем, що в даному випадку ОСОБА_1 зроблено не було, а тому посилання на керування транспортним засобом зі швидкістю приблизно 55 км/год та незадовільний стан дорожнього покриття не спростовує того, що водій повинен у відповідності до п. 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Разом з тим, повний аналіз всіх матеріалів справи дозволяє зробити висновок про наявність обґрунтованих підстав правового характеру вважати наявність в діях водія ОСОБА_1 порушення пунктів ПДР України, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

На думку суду, вина водія ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, доводиться зібраними матеріалами справи у сукупності, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№577206, про вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, висновком експерта, в якому зроблено висновок про невідповідність технічним вимогам п. 12.1 ПДР в діях водія ОСОБА_1 та перебування в причинному зв`язку з подією пригоди невідповідність зазначених положень в діях ОСОБА_1 , а також долученою схемою місця ДТП, підписаною уповноваженою особою та учасниками ДТП без будь-яких зауважень, в якій зафіксовано місце дорожньої пригоди, положення транспортного засобу, якими підтверджуються обставини, викладені у вищезгаданому протоколі, а також оцінкою письмових пояснень учасника ДТП.

Отже, оцінивши наведені вище докази в їх сукупності, які є належними та достатніми щодо підтвердження доведення порушення ОСОБА_1 п. 12.1 ПДР, суд приходить до висновку, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і вказані висновки матеріалами справи не спростовані.

Згідно ч.2 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через 3 місяці з дня скоєння правопорушення.

Згідно ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Оскільки правопорушення було скоєно 27.01.2026 року, матеріали справи повернуто до суду після проведення експертизи 23.06.2026 року, на момент розгляду справи судом сплив трьохмісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 124, ч. 7, 247 п.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєні правопорушення відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О. М. Білоусова