Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №545/237/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/237/26 Номер провадження 22-ц/814/2681/26Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т. О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.,

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» - адвоката Власенко Наталії Олексіївни

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 березня 2026 року, ухвалене в місті Полтаві під головуванням судді Зуб Т. О.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі,

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року адвокат Савченко Т. І., діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , подала до суду позов до ВСК «Злагода», у якому просила суд розірвати договір оренди землі від 01.07.2013, укладений між ОСОБА_2 (спадкодавцем) та ВСК «Злагода», як орендарем з урахуванням додаткової угоди від 20.08.2025 про заміну орендодавця на ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав за записом про інше речове право 60571785, об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 5,0341 га, кадастровий номер 5324081400:00:015:0111 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та стягнути з ВСК «Злагода» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 39 848,16 грн, пеню у розмірі 11 877,18 грн, інфляційні витрати в сумі 1 267,30 грн, 3% річних в сумі 325,40 грн, а всього - 53 318,04 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 01.07.2013 між ОСОБА_2 (орендодавець) та відповідачем ВСК «Злагода» (орендар) укладено договір оренди № б/н, відповідно до умов якого орендодавець надала, а орендар прийняв у строкове платне користування на 5 років земельну ділянку кадастровий номер 5324081400:00:015:0111 загальною площею 5,0341 га (рілля) сільськогосподарського призначення на території Кіровської сільської ради Полтавського району та зобов`язався сплачувати орендну плату грошима до 30 числа останнього звітного року місяця у розмірі 5% від нормативно грошової оцінки землі.

Додатковою угодою до договору оренди від 13.02.2017 сторони продовжили строк дії договору оренди землі до 13.02.2027 та змінили розмір орендної плати, яка визначена у розмірі 5% від нормативно грошової оцінки землі - 173 265,54 грн, а саме у розмірі 8 663,28 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, у порядку спадкування право на земельну ділянку кадастровий номер 5324081400:00:015:0111 загальною площею 5,0341 га (рілля) сільськогосподарського призначення на території Кіровської сільської ради Полтавського району набув ОСОБА_1 .

20.08.2025 між ОСОБА_1 та ВСК «Злагода» було підписано додаткову угоду до договору оренди землі, якою замінено сторону орендодавця на ОСОБА_1 , продовжено строк дії договору до 14.02.2027 та збільшено розмір річної орендної плати до 15% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 31 184,88 грн.

Порушуючи взяті на себе зобов`язання та умови договору оренди землі, відповідач не сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою за 2024 рік у сумі 8 663,28 грн та за 2025 рік у сумі 31 184,88 грн, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Невиконання ВСК «Злагода» власного договірного грошового зобов`язання у вигляді несплати орендної плати передбачає відповідальність, а саме: встановлену умовами договору пеню в розмірі 0,3% від несплаченої своєчасно суми за кожний день прострочення, а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та інфляційні втрати згідно вимог статті 625 ЦК України.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 10 березня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 01.07.2013, укладений між ОСОБА_1 та ВСК «Злагода», зареєстрований в Державному реєстрі речових прав за записом про інше речове право 60571785, об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 5,0341 га, кадастровий номер 5324081400:00:015:0111 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнуто з ВСК «Злагода» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі від 01.07.2013, кадастровий номер 5324081400:00:015:0111, в сумі 53 318,04 грн, з яких: 39 848,16 грн - заборгованість з орендної плати за 2024-2025 роки, 325,40 грн - 3% річних, 1 267,30 грн - інфляційні втрати, 11 877, 18 грн - пеня.

У задоволенні позовних вимог ВСК «Злагода» про стягнення судових витрат відмовлено.

Рішення суду мотивовано систематичним невиконанням відповідачем істотної умови договору оренди землі щодо своєчасного внесення орендної плати, що є підставою для розірвання спірного договору та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в судовому порядку.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ВСК «Злагода» - адвокат Власенко Н. О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору оренди землі з урахуванням укладених додаткових угод.

Вказує, що ОСОБА_2 отримувала орендну плату наперед і на момент її смерті утворилась переплата на суму 21 735,55 грн, тому з урахуванням укладеної з позивачем додаткової угоди щодо збільшення розміру орендної плати до 24 012,36 грн, заборгованість ВСК «Злагода» перед ОСОБА_1 складає лише 2 276,81 грн (24 012,36 - 21 735,55).

На думку апелянта, при ухваленні рішення судом не було належним чином проаналізовано відносини сторін, умови договору, а також проведені виплати.

Вважає, що зобов`язання сплатити повторно вже виплачену в межах договору орендну плату є порушенням норм цивільного права та втручанням у договірні правовідносини сторін.

Наголошує, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше рази), що в даному випадку відсутнє, а тому підстав для розірвання договору оренди згідно статті 141 ЗК України немає.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Савченко Т. І. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законе та обґрунтоване.

Представник ВСК «Злагода» - адвокат Власенко Н. О. подала додаткові пояснення у справі, в яких наголошувала на повній сплаті позивачу орендної плати та безпідставності додаткового стягнення індексації орендної плати.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

За правилами частин першої, другої, четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

По справі встановлено, що 01 липня 2013 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ВСК «Злагода» (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надала, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальної площею 5,0341 га, в тому числі рілля 5,0341 га, кадастровий номер 5324081400:00:015:0111, що розташована на території Кіровської сільської ради Полтавської області, строком на 5 років.

13 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ВСК «Злагода» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01.07.2013, якою договір продовжено до 13.02.2027 та встановлено орендну плату у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки землі - 173 265,54 грн, що становить 8 663,28 грн.

У пункті 4 додаткової угоди визначено, що інші умови договору, до яких не внесені зміни, зберігають чинність.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, внаслідок чого відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 5,0341 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5324081400:00:015:0111, що розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.07.2025, виданого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник А. В., позивач ОСОБА_1 набув право власності на вказану земельну ділянку, про що у Державному реєстрі речових прав 03.07.2025 внесено запис номер 60571785.

20 серпня 2025 року між ОСОБА_1 та ВСК «Злагода» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01.07.2013, якою замінено сторону орендодавця з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , продовжено строк дії договору до 14.02.2027 та збільшено розмір орендної плати за користування спірною земельною ділянкою до 15% нормативної грошової оцінки земельної ділянки 207 899,17 грн, а саме 31 184,88 грн. Вказано, що інші умови договору, до яких не внесені зміни всіма додатковими угодами, зберігають свою чинність.

З видаткових касових ордерів від 20.07.2022, 04.05.2023, 18.12.2023 вбачається, що ОСОБА_2 отримала орендну плату за 2022 рік двома виплатами у розмірі 3 500 грн та 17 828,70 грн, що складає 21 328,70 грн, та за 2023 рік у розмірі 21 328,70 грн.

Доказів виплати орендодавцю орендної плати за 2024, 2025 роки матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги представника ВСК «Злагода» щодо виплати ОСОБА_2 орендної плати наперед та наявності переплати на суму 21 735,85 грн не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки видаткові касові ордери, які підписані одержувачем ОСОБА_2 , вказують на отримання орендодавцем плати за оренду земельного паю лише за 2022 та 2023 рік відповідно.

За умовами укладеного між ОСОБА_2 та ВСК «Злагода» договору оренди землі орендна плата сплачується грошима до 30 числа останнього місяця звітного року (пункт 11). Відповідних пропозицій та доказів їх прийняття щодо зміни порядку виплати орендної плати по справі не надано і суду таких обставин не доведено.

Згідно частин першої, другої статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату належить до істотних умов договору оренди землі.

За вимогами частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 651 ЦК України).

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» встановлена обов`язкова письмова форма договору оренди землі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 207 ЦК України).

Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 78 ЦПК України, за відсутності письмових доказів волевиявлення орендодавця ОСОБА_2 щодо авансової сплати коштів за користування земельною ділянкою доводи апеляційної скарги представника відповідача є безпідставними.

Сам факт добровільної виплати відповідачем орендної плати за 2022, 2023 роки у більшому розмірі, ніж передбачено договором, не звільняє його від обов`язку, встановленого частиною другою статті 25 Закону України «Про оренду землі», своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У спірних правовідносинах саме орендар є зобов`язаною особою (боржником) щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати за земельну ділянку орендодавцю у розмірі та на умовах, визначених договором оренди землі, та відповідно на нього покладається обов`язок доведення належного виконання такого зобов`язання.

Відхиляючи доводи відповідача, суд першої інстанції дав належну оцінку наданим по справі доказам виплати орендної плати та умовам укладеного між сторонами договору з урахуванням внесених змін в частині строку дії договору та розміру орендної плати, що додаткового правового аналізу не потребує.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

Якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.

Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3% річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.

Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату» орендної плати.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

У справі, що переглядається апеляційним судом, встановлено, що орендодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - до настання строку виплати орендної плати за 2024 рік - 31.12.2024.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Договором оренди землі від 01.07.2013 передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункт 40).

Відповідно до частин першої, третьої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Отже, законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

До моменту отримання повідомлення про факт переходу права власності на орендовану земельну ділянку орендар не несе відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання по виплаті орендної плати.

Про своє право на земельну ділянку на підставі витягу з Державного реєстру речових прав № 60571785 від 03.07.2025 позивач ОСОБА_1 повідомив орендаря 20.08.2025, уклавши з ВСК «Злагода» додаткову угоду до договору оренди землі від 01.07.2013.

Отже, саме з 20.08.2025 у відповідача виник обов`язок сплатити позивачеві орендну плату за 2024 рік. Проте, встановленого частиною другою статті 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору оренди землі, обов`язку зі своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати відповідачем виконано не було, орендна плата за 2024 та 2025 роки за спірну земельну ділянку позивачу ОСОБА_1 виплачена не була.

Відмова ВСК «Злагода» у виплаті ОСОБА_1 орендної плати з мотивів наявної переплати попередньому орендодавцю ОСОБА_2 за відсутності належних та допустимих доказів щодо правової природи цих коштів, не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності.

Таким чином, у межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог період прострочення ВСК «Злагода» з виплати позивачу орендної плати за 2024 рік становить 154 дні та за 2025 рік - 20 днів, а розмір боргу з урахуванням податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків, встановленою пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, та військового збору у розмірі 1,5 відсотка згідно пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ цього Кодексу, що утримані з орендної плати орендарем як податковим агентом орендодавця (підпункти 170.1.1, 170.1.4 пункту 170.1 статті 170 ПК України), становить 6 973,95 грн та 24 012,36 грн відповідно.

Виходячи з вищевказаного, на користь позивача підлягає стягненню орендна плата за 2024 рік з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені за 154 дні прострочення у сумі 10 371,89 грн (6 973,95 (сума боргу) + 175,98 (інфляційне збільшення - 6 973,95 x 1.02523401 - 6 973,95) + 3 221,96 (пеня - 6 973,95 x 0.3 x 154 : 100)); та за 2025 рік з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені за 20 днів прострочення у сумі 25 621,19 грн (24 012,36 (сума боргу) + 168,09 (інфляційне збільшення - 24 012,36 x 1.00700000 - 24 012,36) + 1 440,74 (пеня - 24 012,36 x 0.3 x 20 : 100)), а всього 35 993,08 грн.

При вирішенні питання щодо розміру заборгованості відповідача за спірним договором оренди землі від 01.07.2013, суд першої інстанції неправильно визначив період прострочення орендаря, дії якого пов`язані з поведінкою самого позивача, як правонаступника орендодавця, а також не врахував вимоги Податкового кодексу України щодо утримання орендарем з орендної плати суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету, що призвело до помилкового розрахунку та є підставою для зміни судового рішення зі зменшенням суми стягнення до 35 993,08 грн.

У частині вирішення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про розірвання спірного договору оренди землі від 01.07.2013 колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки орендна плата за 2024 та 2025 роки користування земельною ділянкою відповідачем взагалі виплачена не була, що свідчить про систематичну (неодноразову) повну несплату орендної плати та є підставою для припинення права оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України.

Рішення суду в частині розірвання договору оренди землі відповідає тяжкості допущеного ВСК «Злагода» порушення прав позивача, який мав законні очікування на отримання плати за оренду належної йому земельної ділянки за 2024 та 2025 роки, яка безпідставно не виплачена орендарем.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з положень частини першої статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» - адвоката Власенко Наталії Олексіївни задовольнити частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнення з Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» на користь ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі за договором оренди землі від 01.07.2013, з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені станом на 20 січня 2026 року, з 53 318,04 грн до 35 993,08 грн.

Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» на користь ОСОБА_1 1 797,12 грн судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» 1 038,70 грн судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Зобов`язати Виробничий сільськогосподарський кооператив «Злагода» сплатити на користь ОСОБА_1 різницю судових витрат у розмірі 758,42 грн, звільнивши сторони від обов`язку сплачувати один одному судові витрати.

В іншій частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

О. І. Обідіна