Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №589/1185/26 — Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1185/26

Провадження № 3/589/1062/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в складі судді Курбанової А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Поронько Ю.О.,

захисника Островської Г.В.,

особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши в залі суду в м. Шостка матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 602607 від 28.02.2026 року, 28.02.2026 року о 08 год. 20 хв. в Сумській області, м.Шостка, вул.Марата, буд.28А, ОСОБА_1 керував автомобілем Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Алкотест 6820, а також в медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 602609 від 28.02.2026 року, 28.02.2026 року о 08 год 20 хв. в м.Шостка Сумської області по вул.Марата, буд.28А, ОСОБА_1 повторно протягом року керував автомобілем Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_2 , не маючи водійського посвідчення відповідної категорії «В». Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.1 «а» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що в автомобілі перебував як пасажир, оскільки за кермом була його дружина. Постанову за ч. 2 ст. 126 КУпАП не оскаржував, бо дійсно не мав прав. Напередодні куми повезли їх на автомобілі до себе на дачу. Згодом дружина з дітьми поїхали додому на таксі, а вони з другом залишилися. Вранці дружина приїхала забрати його на їхньому авто. ОСОБА_1 не заперечував, що на той момент був добре випивший. Коли вони під`їхали до будинку, їхнє звичне паркувальне місце зайняла інша машина. Дружина хотіла стати поруч, але він принципово наполіг не паркуватися в іншому місці. Через це виникла сварка, дружина вспилила, вискочила з авто, забравши ключі з собою, та побігла додому. Побачивши в тій чужій машині хлопців, він підійшов до них з`ясувати стосунки, і між ними виникла потасовка. Коли приїхала поліція, він подумав, що це через бійку. Відмовився дути в «Драгер», бо за кермом не був, про що заявляв і поліцейським на відео. Вважав, що власник іншого авто подумав, що саме він керував автомобілем, бо він підійшов розбиратися до нього, коли дружини вже не було поруч. Додав, що цю машину вони купили виключно для екстреної евакуації з Шостки через постійну небезпеку, та разом пішли вчитися на права, щоб убезпечити двох малих дітей.

Захисник в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_1 вину не визнає. З приводу вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП вказувала, що притягнення за ч.5 вказаної статті можливо якщо особа була позбавлена посвідчення водія і повторно протягом року керувала транспортним засобом. Водночас за наявними в матеріалах справи документами ОСОБА_1 посвідчення водія взагалі не отримував. Якщо буде доведено, що він керував транспортним засобом, то це підлягатиме кваліфікації за ч.2 ст.126 КУпАП, однак суд не має права перекваліфіковувати дії за іншою статтею. З приводу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП вказувала, що ОСОБА_1 транспортним засобом взагалі не керував, відтак підстави для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння були відсутні. Крім того, з переглянутого відеозапису також вбачається, що факт керування ОСОБА_2 автомобілем відсутній. Із доказів в матеріалах справи є лише покази одного свідка, який зазначив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст. ст. 245, 280 КУпАП суд, керуючись принципами всебічності, повноти, об`єктивності та законності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Статтею 130 КУпАП встановлено відповідальність, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Положення п.2.5 ПДР встановлює процесуальний обов`язок водія на законну вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Законність вимоги передбачає дотримання умов виникнення підстав для огляду (наявність ознак сп`яніння, фіксація таких ознак у встановлених документах), а також процедури її реалізації (ст.266 КУпАП, Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року). Вимога повинна бути чіткою, зрозумілою, зафіксованою належним чином (у протоколі/на відеозаписі), із роз`ясненням права на огляд у закладі охорони здоров`я та наслідків відмови. Лише за дотримання вказаних умов невиконання водієм вимоги про проходження огляду може утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Кваліфікація дій особи за ч.1 ст.130 КУпАП, у тому числі у випадку відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, передбачає наявність обов`язкової ознаки об`єктивної сторони правопорушення - керування транспортним засобом. Зміст вказаної норми прямо пов`язує відповідальність із діями особи, яка керує транспортним засобом, а тому сам факт відмови від проходження огляду не може бути достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності без встановлення того, що така особа на момент пред`явлення вимоги мала статус водія. Відсутність належних та допустимих доказів керування транспортним засобом, зокрема відсутність об`єктивної фіксації такого факту або інших доказів, які б достовірно підтверджували виконання особою функцій водія, виключає можливість притягнення до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

За пунктом 1.10 ПДР водієм визнається особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №404/4467/16-а зазначено, що керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу у просторі.

Таким чином, обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у формі відмови від проходження огляду є доведений факт керування транспортним засобом особою, якій пред`явлено вимогу про проходження такого огляду. Відтак, у даній справі суд насамперед перевіряє, чи підтверджується належними та допустимими доказами факт виконання ОСОБА_1 функцій водія.

На підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та наявності в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ч.5 ст.126 КУпАП, суду надано:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 602607 від 28.02.2026 року;

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 602609 від 28.02.2026 року;

-зобов`язання ОСОБА_1 від 28.02.2026 року, відповідно до якого він був відсторонений від керування транспортними засобами на 24 год.;

- копію електронного рапорту реєстрації повідомлення зі служби «102» від 28.02.2026 року;

- письмові пояснення свідка ОСОБА_3 від 28.02.2026 року;

- довідку інспектора ВРПП мол. лейтенанта поліції Мельник О. від 28.02.2026 року;

- відеозаписи з нагрудних реєстраторів працівників поліції, долучені до протоколу.

Проте, детально дослідивши та оцінивши зазначені докази як кожен окремо, так і в їх сукупності у взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вони не містять беззаперечних та об`єктивних даних, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 автомобілем Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_2 , у зазначений у протоколі час.

Так, судом були детально досліджені та переглянуті відеозаписи, долучені до протоколів про адміністративне правопорушення. З оглянутих відеозаписів встановлено, що безпосереднього факту керування автомобілем Фольксваген ОСОБА_1 працівниками поліції не зафіксовано, як і не встановлено факту зупинки вказаного транспортного засобу патрульним екіпажем. На відеозаписі автомобіль зафіксовано виключно в нерухомому стані, його двигун вимкнений.

При цьому ОСОБА_1 від самого початку відеозапису перебуває на вулиці, стоїть поряд із автомобілем та свариться з іншими особами. Будь-які докази того, що ОСОБА_1 перебував усередині салону на місці водія або безпосередньо перед цим здійснював будь-які технічні дії з метою приведення транспортного засобу в рух, на відеозаписі відсутні.

Окрім того, на запитання працівника поліції: «Прав вообще немає или шо?» ОСОБА_1 чітко відповідає: «А при чем тут, я на машине не ездил». Надалі, під час пред`явлення поліцейськими вимоги проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 послідовно наголошує: «Я не ездил на машине. Я выпил нормально.», категорично заперечуючи факт перебування за кермом. Таким чином, зафіксовані на відеозаписі події не узгоджуються з обставинами, які зазначені в протоколах про адміністративні правопорушення, а саме щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Натомість, версія ОСОБА_1 про те, що він не керував автомобілем, а за кермом перебувала його дружина, повністю підтверджується показаннями допитаної у судовому засіданні свідка.

Так, допитана у судовому засіданні 30.04.2026 року свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що напередодні події вони з чоловіком поїхали відпочивати до друзів у приватний сектор на Петуховку. Ввечері вона з дітьми повернулася додому на таксі, а чоловік із другом залишилися там. Наступного ранку вона поїхала забрати чоловіка, залишивши дітей удома, поки ті спали. На зворотному шляху автомобілем керувала саме вона, оскільки чоловік був нетверезим і знав, що за кермо в такому стані сідати не можна. Коли вони під`їжджали до двору свого будинку біля «Рембиттехніки» побачили, що їхнє звичне паркувальне місце виявилося зайнятим. Після чого між подружжям виникла сварка. Свідок розхвилювалася через залишених удома дітей, тому не стала паркувати машину як слід, а просто вийшла з авто, забравши ключі із собою, і пішла додому. На той момент поруч нікого не було, а автомобіль залишився стояти у дворі, не заважаючи проїзду. Оскільки чоловік довго не повертався, вона знову вийшла на вулицю і побачила, що він лежить обличчям у снігу, а на ньому сидить невідомий їй чоловік. Згодом під`їхав екіпаж поліції. Свідок зауважила, що в чоловіка був подряпаний ніс, тому вона вирішила, що поліція прибула саме через бійку, яка, ймовірно, виникла через конфлікт за паркувальне місце. Трохи побувши на місці події, вона повернулася до дітей. Також свідок додала, що автомобіль оформлений на неї, а за кермом у той ранок була виключно вона.

Суд вважає покази свідка ОСОБА_4 послідовними та такими, що узгоджуються як із поясненнями ОСОБА_1 , так і з дослідженими відеозаписами, на яких автомобіль уже перебуває у нерухомому стані, а ОСОБА_1 знаходиться поруч із ним, а не за кермом, а на обличчі у нього сліди бійки (подряпини на носі та інші).

Крім того, до матеріалів справи були долучені письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , який пояснив, що 28.02.2026р. близько 08 год. 20 хв. під`їхав на своїй машині в двір будинку АДРЕСА_3 . Під час того як свідок разом зі своїм товаришем ОСОБА_5 знаходились поруч з їхнім автомобілем, під`їхав автомобіль Volkswagen Passat з якого вийшов чоловік приблизно 40-ка років з явними ознаками алкогольного сп`яніння, який почав вести себе неадекватно, кричати на свідка, а також вдарив його в обличчя. Свідок в свою чергу повалив його на сніг та викликав працівників поліції. Просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, так як, зі слів свідка, саме він керував автомобілем.

Разом з тим, вказані письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , суд оцінює критично з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з дослідженого судом відеозапису, ОСОБА_3 був безпосереднім учасником конфлікту із ОСОБА_1 , який переріс у бійку у зв`язку із суперечкою за паркувальне місце. Відтак, ОСОБА_3 є зацікавленою особою та учасником конфлікту, що дає суду підстави вважати його пояснення упередженими. Крім того, як вбачається з відеозапису, автомобіль, в якому перебував свідок, був розташований таким чином, що він, сидячі всередині, міг не побачити момент виходу ОСОБА_1 , з автомобіля, який стояв позаду.

За таких обставин письмові пояснення ОСОБА_3 самі по собі не можуть бути достатнім та беззаперечним доказом факту керування транспортним засобом.

Крім того, судом вживалися процесуальні заходи щодо виклику свідка ОСОБА_3 в судові засідання, водночас останній до суду не з`явився, що позбавило суд можливості безпосередньо перевірити обставини, викладені у його письмових поясненнях.

Таким чином, письмові пояснення ОСОБА_3 спростовуються показаннями свідка ОСОБА_4 , послідовними поясненнями самого ОСОБА_1 та матеріалами відеозапису, на якому відсутні будь-які ознаки керування чи руху авто під його керуванням.

Крім того, наявний у матеріалах справи електронний рапорт зі служби «102» також не підтверджує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки зі змісту вказаного рапорту вбачається лише повідомлення заявника ОСОБА_5 про те, що чоловік у стані алкогольного сп`яніння вийшов із автомобіля та поводиться агресивно. Відомостей про безпосереднє спостереження руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , або відомостей про те, що останній виходив саме з місця водія зазначене повідомлення не містить.

Сам по собі факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, знаходження поруч із транспортним засобом або навіть вихід із нього не є достатнім для притягнення до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП без доведення факту керування.

Інших належних, допустимих та беззаперечних доказів, які б спростовували позицію захисту та прямо свідчили про факт керування ОСОБА_1 автомобілем, матеріали справи не містять.

Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, суд зазначає, що відповідно до довідки інспектора ВРПП мол.лейтенента полції ОСОБА_6 від 28.02.2026р., ОСОБА_1 посвідчення водія взагалі не отримував. Разом із тим, незалежно від правильної юридичної кваліфікації дій особи, необхідною передумовою притягнення до адміністративної відповідальності за вказаною нормою також є встановлення факту керування транспортним засобом, який у даному випадку належними та допустимими доказами не підтверджений.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.

Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії» та «Карелін проти Росії», відповідно до якої суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення чи змінювати його зміст, оскільки це порушує принцип рівності сторін та право особи на захист.

Згідно з ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням сукупності досліджених доказів суд приходить до висновку, що особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення, не доведено поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що є обов`язковою ознакою складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ч.5 ст.126 КУпАП.

Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність самого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що виключає наявність об`єктивної сторони інкримінованих адміністративних правопорушень, інші доводи сторони захисту не впливають на висновки суду та окремої правової оцінки не потребують.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 та ч.5 ст.126 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ч. 2 ст. 7, ст. 9, ч. 1 ст. 130, ч.5 ст.126, ст. 221, п.1 ст. 247, 251, 280, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ч.5 ст.126 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова