Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №757/11997/26-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11997/26-ц

пр. 2-7583/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С.В.,

при секретарі судового засідання - Ємець Д.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до відповідача про зменшення розміру аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/42506/20-ц з позивача стягуються аліменти на утримання його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу).

Позивач зазначає, що після ухвалення вказаного рішення його матеріальне та сімейне становище істотно змінилося.

Так, 03 липня 2025 року під час проходження військової служби у районі міста Часів Яр Донецької області він отримав контузію та інші ушкодження здоров`я. На теперішній час позивачу встановлено діагноз «гіпертонічна хвороба II ступеня, 3 ризик», у зв`язку з чим він був звільнений із військової служби за сімейними обставинами та у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. Зазначає, що проходить військово-лікарську комісію, а також медичні обстеження для вирішення питання щодо придатності до подальшого проходження військової служби та можливого встановлення інвалідності, у зв`язку з чим певний час може бути позбавлений можливості працювати та отримувати стабільний дохід.

Крім того, позивач посилається на те, що на підставі іншого судового рішення з нього також стягуються аліменти на користь іншої неповнолітньої дитини у розмірі однієї четвертої частини всіх видів заробітку (доходу), унаслідок чого загальний розмір аліментних зобов`язань становить одну другу частину його доходу.

Також позивач зазначає, що після ухвалення рішення суду у нього народилася третя дитина, яка перебуває на його утриманні, що призвело до збільшення витрат сім`ї.

Посилаючись на наведені обставини, а також на положення статей 181, 183, 192 Сімейного кодексу України, позивач просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються на користь неповнолітньої доньки, з однієї четвертої до однієї шостої частини всіх видів його заробітку (доходу), а також визначити спосіб їх стягнення лише з одного виду доходу (заробітної плати або пенсії за її наявності), без стягнення аліментів з інших видів доходу.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2026 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, враховуючи наступне.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/42506/20-ц з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення нею повноліття.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано докази проходження військової служби, отримання ушкоджень здоров`я, звільнення зі служби за станом здоров`я, а також документи, що підтверджують проходження військово-лікарської комісії.

Також судом встановлено, що позивач є батьком трьох дітей та на підставі іншого судового рішення сплачує аліменти на утримання ще однієї неповнолітньої дитини.

За положеннями ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За приписами ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За положеннями ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 565/2071/19 міститься висновок, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Суди у порушення зазначених вище вимог закону не врахували те, що належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу, а навпаки судами було встановлено збільшення доходів останнього. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Разом із тим суд зазначає, що наявність передбачених статтею 192 Сімейного кодексу України обставин сама по собі не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Під час вирішення такого спору суд має оцінити всі обставини справи в їх сукупності, дотримуючись балансу між інтересами платника аліментів та дитини.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач проходив військову службу, отримав ушкодження здоров`я, був звільнений зі служби за станом здоров`я, є батьком трьох дітей та сплачує аліменти на іншу неповнолітню дитину.

Водночас позивач не довів, що зазначені обставини є настільки істотними, що об`єктивно унеможливлюють виконання ним аліментного обов`язку у раніше визначеному судом розмірі. Надані суду докази не свідчать про наявність виняткових обставин, які б обґрунтовували необхідність зменшення розміру аліментів саме до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу).

Суд також враховує, що відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, статей 180 та 182 Сімейного кодексу України при вирішенні спорів щодо утримання дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зменшення розміру аліментів не повинно призводити до зниження рівня матеріального забезпечення дитини за відсутності достатніх правових підстав.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності достатніх правових підстав для зміни визначеного рішенням суду розміру аліментів.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів задоволенню не підлягають.

За правилами статті 141 ЦПК України судові витрати ОСОБА_1 покладаються на нього, оскільки у позові відмовлено.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Суддя С. В. Вовк