Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №756/5313/26 — Оболонський районний суд міста Києва

07.07.2026 Справа № 756/5313/26

Номер справи 756/5313/26

Номер провадження 2-о/756/267/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.

за участю секретаря судового засідання - Погорелової В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), ОСОБА_1 про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Чутченка С.О. в порядку окремого провадження звернулася до суду зі заявою, в якій просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Чаква Володимирецького району Рівненської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сергієв Посад, Московської області, Російської Федерації.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що в серпні 2025 року в м. Сергієв Посад, Московської області, Російської Федерації помер рідний брат заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки смерть настала не на території України, що унеможливлює реєстрацію смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану на території України. Встановлення даного факту необхідно для отримання свідоцтва про смерть державного зразка, яке в свою чергу є підставою для виникнення певних цивільних прав та обов`язків.

Представник заявника в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Оболонського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Заінтересована особа ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлена судом належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представника заявника та дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Чаква Володимирецького району Рівненської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Сергієв Посад, Московської області, Російської Федерації, запис акту про смерть № 9960, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим спеціалізованим відділом РАЦС м. Москва управління ЗАГС Московської області серії НОМЕР_1 .

З наданих доказів вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Чаква Володимирецького району Рівненської області є громадянином України.

Згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який послідуючими Указами Президента України неодноразово подовжувався та триває і на даний час.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

За змістом ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Згідно із ч. 4, 7 глави 1 розділу II вищевказаних Правил, у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; державна реєстрація повинна проводитись в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; з проханням про державну реєстрацію звернулась недієздатна особа або особа, яка немає необхідних для цього повноважень.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Чаква Володимирецького району Рівненської області вже зареєстрований іноземним органом реєстрації, що підтверджено належними доказами.

Європейський суд з прав людини у справах «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» у редакції від 23 грудня 2022 року, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

На час дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, ст. 13 даної Конвенції було передбачено, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Крім того, документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних сторін доказовою силою офіційних документів.

23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 грудня 2022 року № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993». Цим Законом передбачено зупинення у відносинах з Російською Федерацією та республікою Білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України та Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28 березня 1997 року та вихід України з Конвенції від 22 січня 1993 року та Протоколу від 28 березня 1997 року.

Таким чином, дія Конвенції від 22 січня 1993 року та Протоколу від 28 березня 1997 року зупинена з 27 грудня 2022 року.

Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

24 лютого 2022 року Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з російською федерацією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.

В подальшому, Міністерство закордонних справ України повідомило про припинення виконання своїх функцій Посольством України в Москві та консульських установ України на території РфФ

Таким чином, зважаючи на припинення дипломатичних відносин та закриття всіх консульських установ, зазначена консульська дія з реєстрації смерті громадян України, померлих за кордоном, не може бути вчинена Посольством України в РФ.

Враховуючи той факт, що заявниця, сестра померлого, позбавлена юридичної можливості засвідчити в Україні факт смерті в позасудовий спосіб внаслідок обставин, що не залежать від неї, а також те, що особисті немайнові та майнові права заявника перебувають у стані правової невизначеності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви про встановлення факту смерті.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

З огляду на викладене та враховуючи, що заявницею до матеріалів справи додані документи, які підтверджують факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Чаква Володимирецького району Рівненської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Сергієв Посад, Московської області, Російської Федерації, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Чаква Володимирецького району Рівненської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Сергієв Посад, Московської області, Російської Федерації.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна