Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №753/20635/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/20635/25

провадження № 2/753/13565/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал», позивач) до звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 11 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 821510272 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт www.moneyveo.ua та ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику й паспортом споживчого кредиту, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після того, добровільно без примусу чи тиску, ОСОБА_1 заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV23DA3, після чого, 11 квітня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у сумі 6 750 грн на його банківську картку № НОМЕР_1 .

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі - ТОВ «Таліон плюс») було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого, клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. У подальшому сторони продовжили строк дії вказаного договору додатковими угодами.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн фінанс») було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 8821510272.

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 8821510272.

Позивач зазначає, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання щодо повернення коштів, а ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до нього, тому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 821510272 у розмірі 24 009, 75 грн, яка складається: 6 750 грн - заборгованість по кредиту; 17 259, 75 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

30 вересня 2025 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , направлялась ухвала суду про відкриття провадження у справі.

У жовтні 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Коцюби Н. Я. до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що у ТОВ «Юніт Капітал» відсутні правові підстави для звернення до суду з цим позовом, так як відповідач уклав із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір у 11 квітня 2021 року, а право вимоги по кредитним договорам вказане товариство відступило ТОВ «Таліон плюс» у 2018 році. Крім того, розмір процентів за користування кредитом нараховано поза межами строку дії договору. Також зазначено, що позивачем не надано доказів укладення кредитного договору, розмір заборгованості за кредитом.

У листопаді 2025 року від ТОВ «Юніт Капітал» до суду надійшла відповідь на відзив та додаткові пояснення, в яких викладено свої обґрунтування щодо підстав для задоволення позову.

У листопаді 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Коцюби Н. Я. до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому заявник наводить свої обґрунтування та просить відмовити у задоволенні позову.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за наявними у справі матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 821510272 у формі електронного документу з використанням електронного підпису у розмірі 6 750 грн строком на 30 днів (а. с. 63-67).

Відповідно до підпункту 1.4.1. договору, виключно на період на період строку визначеного у пункті 1.2. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою у розмірі 3.65 процентів річних, що становить 0.01 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним.

Відповідно до підпункту 1.4.2 за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах пункту 1.3 договору, з наступного дня після закінчення вказаного у пункті 1.2 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою у розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів у день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки у розмірі індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується особисто.

У підпункті 2.1.1.1. договору зазначено, що кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених цим договором.

Відповідно до підпункту 2.2.2.1. договору, позичальник зобов`язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на банківський рахунок кредитодавця, що вказаний у реквізитах договору, у строки, передбачені договором.

У пункті 4.1. договору зазначено, що невід`ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №821510272 було підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «MNV23DA3».

Відповідно до платіжного доручення від 11 квітня 2021 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ грошових коштів на картку відповідача за НОМЕР_3 (а. с. 17).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 (а. с. 129-135), з урахуванням додаткових угод: від 28 листопада 2019 року №19, від 31 грудня 2020 року №26, від 31 грудня 2021 року № 27, 31 грудня 2022 року № 31, від 31 грудня 2023 року №32, (а. с. 140-147, 151-153).

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01 (а. с. 113-118), з урахуванням укладених додаткових угод від 03 серпня 20021 року №2, від 30 грудня 2022 року №3 (а. с. 122-123) відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» набуло права грошової вимоги.

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги (а. с. 98-104).

На виконання ухвали Дарницького районного суду від 07 жовтня 2025 року, Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» направило на адресу суду повідомлення, в якому зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 11 квітня 2021 року було здійснено зарахування грошових коштів у сумі 6 750 грн. На підтвердження вказаного до повідомлення додано витяг про рух коштів по картці від за період з 11 квітня 2021 року по 16 квітня 2021 року.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18(провадження № 12-1гс21) зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemoplusiurisadaliumtransferrepotest, quamipsehaberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається».

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц (провадження №61-43067св18).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі №909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі №910/11177/20).

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17,від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 зроблено правовий висновок про те, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Отже, суди беруть до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

До матеріалів справи ТОВ «Юніт Капітал» додало виписку з особового рахунку за кредитним договором від 11 квітня 2021 року № 821510272, про те, що станом на 25 червня 2025 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 24 009,75 грн, яка складається: 6 750 грн - заборгованість по кредиту; 17 259,75 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Проте, у матеріалах справи відсутній реєстр прав вимоги до договору факторингу, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, а тому, суд позбавлений можливості встановити факт переходу права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» та, як наслідок, у подальшому до ТОВ «Юніт Капітал».

Таким чином, оскільки належних та допустимих доказів про те, що до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором від 11 квітня 2021 року № 821510272 укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні, а тому позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за вказаним договором у розмірі, зазначеному у розрахунку.

За викладених обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» відмовлено, судовий збір з відповідача на користь позивача стягненню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 204, 512-514, 516, 517, 625, 628, 629, 639, 1077, 1078, 1082 ЦК України, статтями 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складення та підписання повного тексту рішення 28 травня 2026 року.