Рішення від 29 жовтня 2025 р. у справі №753/6786/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/6786/25

провадження № 2/753/6613/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації асоціації лікарів карпатського регіону про стягнення неустойки за несвоєчасно повернуті кошти

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Громадської організації «Асоціації лікарів карпатського регіону» (далі - відповідач, ГО «АЛІКАР») про стягнення неустойки (пені) у розмірі 138 635,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва у цивільній справі № 753/19804/23 від 25.09.2024 р. було стягнуто з відповідача на його користь сплачені кошти в сумі 29 125,00 грн за ненадану послугу. Позивач вказує, що відповідач повернув ці кошти лише 29.01.2025 року. Посилаючись на положення частин 4 та 9 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач стверджує, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з повернення коштів на 476 днів (з 19.10.2023 р. по 29.01.2025 р.), у зв`язку з чим зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі 1% від вартості продукції (послуги) за кожен день затримки.

Ураховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ГО «АЛІКАР» на свою користь неустойку за несвоєчасно повернуті кошти у розмірі 138 635 грн.

08 квітня 2025 року на запит суду надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання, з якого вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

08 квітня 2025 року на запит суду надійшла відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якої вбачається, що місцезнаходження Громадської організації «Асоціації лікарів карпатського регіону» за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ГО «АЛІКАР» про стягнення неустойки за несвоєчасно повернуті кошти за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

За місцезнаходженням відповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , направлялись ухвала про відкриття провадження з позовною заявою та додатками, яка повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань до суду не направляв. Згідно з ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 до ГО «АЛІКАР» про стягнення вартості послуг задоволено. Стягнуто з ГО «АЛІКАР» на користь позивача у даній справі вартість сплачених, але не наданих послуг у розмірі 29 125 грн. Рішення суду не було оскаржено в апеляційному порядку та набрало законної сили (справа № 753/198/0423).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 9 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі 1 відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Для правильного вирішення спору щодо стягнення неустойки (пені) за порушення грошового зобов`язання обов`язковому встановленню підлягають: початковий момент прострочення, кінцевий момент прострочення (дата фактичного виконання або дата звернення до суду), та база нарахування. Без достеменного встановлення кінцевої дати розрахунок неустойки є неможливим.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 1 та 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що до позовної заяви позивачем додано лише один доказ - копію рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25.09.2024 у справі № 753/19804/23.

Вказаним судовим рішенням встановлено факт укладення 28.07.2023 між сторонами договору про організацію платного стажування, сплату позивачем коштів у розмірі 29 125,00 грн, а також факт відмови позивача від послуг та безпідставного утримання цих коштів відповідачем станом на час ухвалення того рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином, факт виникнення заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 29 125,00 грн є доведеним.

Водночас, обґрунтовуючи свої вимоги у даній справі (щодо стягнення неустойки за конкретний період з 19.10.2023 по 29.01.2025 у розмірі 138 635,00 грн), позивач посилається на ту обставину, що фактичне повернення боргу відбулося саме 29.01.2025 року. Проте, жодного доказу на підтвердження факту перерахування (повернення) коштів відповідачем саме 29.01.2025 року позивач суду не надав (зокрема, відсутня банківська виписка, платіжне доручення, квитанція тощо, хоча виписка з рахунку вказана у тексті позову як додаток).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці послідовно звертає увагу на стандарт доказування «вірогідності доказів» (ст. 89 ЦПК України), який передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Однак у даній справі позивач не надав жодного доказу на підтвердження обставини здійснення Відповідачем платежу 29.01.2025 р.

За відсутності банківської виписки чи іншого розрахункового документа, суд позбавлений можливості перевірити:

1.чи були кошти взагалі повернуті;

2.якщо були, то в яку саме дату відбулося зарахування;

3.чи вірним є розрахунок періоду прострочення у кількості 476 днів, на якому позивач ґрунтує ціну позову.

Суд не вправі ухвалювати рішення, покладаючись виключно на декларативні твердження позовної заяви, які не підкріплені жодними належними та допустимими доказами (стст. 77, 78 ЦПК України). Рішення суду № 753/19804/23 від 25.09.2024, яке додано до позову, підтверджує факт існування боргу в минулому, але жодним чином не доводить факт його погашення у конкретну дату 2025 року, що є ключовим для перевірки розрахунку штрафної санкції за заявлений період.

Оскільки позивачем не доведено обставин, з якими закон пов`язує можливість задоволення позову в заявленому розмірі та за вказаний період, суд приходить до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі через їх недоведеність.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи, що позивач на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору при поданні позову, судові витрати, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 57, 60, 88, 169, 209, 212- 215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Громадської організації асоціації лікарів карпатського регіону про стягнення неустойки за несвоєчасно повернуті кошти - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складення та підписання повного тексту рішення 01 травня 2026 року.