Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №753/15058/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15058/25

провадження № 2/753/7688/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Котенко Р. В., за участю секретаря судового засідання Бойко К. В., позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом - адвоката Бойкініча Р. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення режиму окремого проживання подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року до Дарницького районного суду м. Києва від ОСОБА_1 надійшла позовна заява до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у якій позивач вказує на те, що 06 серпня 1999 року між ним та відповідачкою був укладений шлюб. Від шлюбу подружжя має трьох дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Підставою для розірвання шлюбу позивач зазначає те, що у нього з відповідачкою відсутнє взаєморозуміння та спільні інтереси, несумісні характери та різні погляди на сімейне життя та обов`язки, а також щодо спільного господарства. Сторони проживають окремо, починаючи з лютого 2022 року, спільне господарство не ведуть, спільного бюджету не мають шлюбні відносини не підтримують. На глибоке переконання позивача подальше збереження шлюбу між сторонами є неможливим та суперечить його інтересам.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Котенко Р. В.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 11 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в судове засідання на 21 жовтня 2025 року.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час, місце та дату слухання справи повідомлялись належним чином.

29 вересня 2025 року від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, у якій останній також зазначив про підтримання позовних вимог та наполягав на їх задоволенні.

17 жовтня 2025 року від представника відповідача, адвоката Бойкініча Романа Сергійовича до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Суд, порадившись на місці, постановив відкласти судове засідання на 22 січня 2026 року у зв`язку з неявкою учасників справи.

Також, 17 жовтня 2025 року від представника відповідача до суду надійшла зустрічна позовна заява про встановлення режиму окремого проживання подружжя.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, 06 серпня 1999 року між сторонами був укладений шлюб. Від шлюбу подружжя має трьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми. Після широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України між сторонами погіршилися відносини, до цього ж часу подружжя жили в повній гармонії та взаєморозумінні. Так як розірвання шлюбу є крайнім заходом у разі погіршення відносин між сторонами, з метою захисту інтересів подружжя, а також їх спільних дітей, позивачка просить суд встановити режим окремого проживання подружжя строком на три роки.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року зустрічну позовну заяву залишено без руху.

12 січня 2026 року від представника відповідача до суду надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

У судове засідання, призначене на 22 січня 2026 року, сторони не з`явилися, про час, місце та дату слухання справи повідомлялись належним чином.

Суд, порадившись на місці, постановив відкласти судове засідання на 30 березня 2026 року у зв`язку з неявкою учасників справи.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 лютого 2026 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду та об`єднано з первісним позовом в одне провадження, постановлено перейти до розгляду справи в порядку загального позовного провадження з підготовчим засіданням на 30 березня 2026 року.

24 березня 2026 року від відповідача за зустрічним позовом до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволені зустрічного позову. Зазначає, що відносини між подружжям почали погіршуватися задовго до повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, але саме після її початку у 2022 році сторони припинили шлюбні відносини, почали проживати окремо, перестали вести спільне господарство та спілкуватися. Вважає, що примирення між сторонами не є можливим, а тому просить суд задовольнити первісний позов та розірвати шлюб між сторонами.

У підготовче засідання, призначене на 30 березня 2026 року, з`явилися позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом та представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом.

У підготовчому засіданні було оголошено перерву до 14 квітня 2026 року.

У підготовче засідання, призначене на 14 квітня 2026 року, сторони не з`явилися, про час, місце та дату слухання справи повідомлялись належним чином.

14 квітня 2026 року від представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом надійшла заява, у якій останній просить суд розглядати справу за його відсутності, а також закрити підготовче засідання у справі та перейти до розгляду справи по суті.

Також, 14 квітня 2026 року від позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом надійшла заява, у якій останній також просить суд розглядати справу за його відсутності та закрити підготовче провадження у справі.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 05 травня 2026 року.

У судове засідання, призначене на 05 травня 2026 року, з`явилися позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом та представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом.

Позивач за первісним позовом у судовому засіданні підтримав вимоги первісного позову та наполягав на їх задоволені. Зазначив, що у травні 2022 року відповідачка разом з дітьми виїхала за кордон. На початку відносини підтримувалися, але з часом почали погіршуватися. У квітні 2023 року відповідачка повідомила позивача про те, що не хоче та не планує повертатися в Україну, запропонувала вільні стосунки. До кінця 2023 року шлюбні відносини повністю припинилися. За весь час перебування відповідачки за кордоном, вона приїздила в Україну лише один раз у травні 2023 року з причини необхідності лікувати зуби. На сьогоднішній день вони з дружиною не спілкуються, ніяких відносин не підтримують. Додав, що з дітьми спілкується регулярно та фінансово їм допомагає.

Представник відповідачки за первісним позовом у судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову та зазначив, що дійсно з 2022 року сторони проживають окремо, так як через збройну агресію російської федерації проти України відповідачка виїхала з дітьми за кордон. Сторони дійсно вимушено проживають окремо, але розривати шлюб відповідачка не бажає.

Представник позивачки за зустрічним позовом у судовому засіданні підтримав зустрічну позовну заяву та зазначив, що режим окремого проживання подружжя строком на три роки є прийнятним і достатнім, щоб подружжя врегулювало всі непорозуміння та зрозуміло, що їм необхідно далі робити з відносинами. Метою встановлення такого режиму також є збереження психо-емоційного стану дітей, адже новина про розірвання шлюбу батьками однозначно травмує їх.

Відповідач за зустрічним позовом у судовому засіданні проти зустрічного позову заперечував та зазначив, що режим окремого проживання подружжя строком на три роки необхідне позивачці лише для того, щоб отримувати грошові виплати у разі його мобілізації у ЗСУ. Додав, що йому відомо про те, що позивачка створила нову сім`ю за кордоном. Зазначив, що він також має стосунки з іншою жінкою близько року та планує створити нову сім`ю, про що також обізнані і їх діти. просив у зустрічному позові відмовити.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, вислухавши доводи сторін дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 06 серпня 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Відділом реєстрації актів громадянського стану міста Рівне зареєстрований шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 801. Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_4 .

Від шлюбу подружжя має трьох дітей: повнолітню доньку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неповнолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічною позовною заявою вказує, що подальше спільне проживання та збереження родини є неможливим та суперечить його інтересам. Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічною позовною заявою проти розірвання шлюбу заперечує та просить встановити режим окремого проживання подружжя строком на три роки.

Відповідно до частини першої статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно із статтями 21, 24 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Отже, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Позивач скористався цим правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Беручи до уваги доводи позивача, суд вважає, що причини, що спонукають його наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 Сімейного Кодексу.

Частиною 1 статті 110 Сімейного кодексу України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно зі ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 119 СК України, за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.

Відповідно до ст. 120 СК України, встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов`язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов`язків, які встановлені шлюбним договором. У разі встановлення режиму окремого проживання: 1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі; 2) дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

Як встановлено судом, сторони фактично проживають окремо з травня 2022 року у зв`язку із виїздом відповідачки за первісним позовом за кордон внаслідок повномаштабного вторгнення рф в Україну.

Бажання позивача за первісним позовом розірвати шлюб обумовлене не тільки небажанням спільного проживання з відповідачкою за первісним позовом, а й бажанням створити нову сім`ю, оскільки на думку позивача за первісним позовом сімейні стосунки з відповідачкою за первісним позовом відновити неможливо через втрату розуміння один одного, а також небажання відповідачки за первісним позовом повертатись в Україну для спільного проживання.

У той же час відповідачка за первісним позовом та позивач за зустрічною позовоною заявою будь-яких обгрунтованих доводів та доказів на їх підтвердження про доцільність встановлення режиму окремого проживання подружжя суду не надала.

Збереження сім`ї не може здійснюватися всупереч волі сторін, а позивач за первісним позовом категорично заперечує проти встановлення режиму окремого проживання подружжя та наполягає на розірванні шлюбу.

Крім того, суд також звертає увагу, що первісний позов поданий у липні 2025 року і за цей час примирення сторін не відбулось.

Отже, суд вважає, що первісна позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя, підстав для надання строку для примирення сторін суд також не вбачає.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову про розірвання шлюбу та відмови у задоволенні зустрічного позову про встановлення режиму окремого проживання подружжя.

Згідно з частиною другою статті 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (абзац 2 частини 3 статті 115 Сімейного кодексу України).

Судові витрати відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача за первісним позовом.

Керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 06 серпня 1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану м. Рівне за актовим записом № 801, - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення режиму окремого проживання подружжя - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повне рішення складено 15.07.2026.

Суддя Р. В. Котенко