Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №466/4082/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4082/26

Провадження № 3/466/1557/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м.Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Невойт П.С., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП України у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст.173-2 КУпАП,

у с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 128510 від 03.05.2026 року, гр. ОСОБА_2 , 03.05.2026, о 21:40 год. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно свого неповнолітнього пасинка ОСОБА_3 психологічне та своєї дружини ОСОБА_4 психологічне та фізичне домашнє насильство у присутності свого малолітнього сина ОСОБА_5 , чим завдав шкоди його психологічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

На розгляді матеріалів справи в судовому засіданні ОСОБА_2 зазначив, що в них з дружиною за місцем проживання виник конфлікт на побутовому рівні, однак такий був тільки між подружжям, без присутності дітей. На тепер з дружиною помирилися претензій до нього дружина немає. Просить закрити провадження.

Дружина ОСОБА_4 будучи в судовому засіданні також повідомила, що конфлікт з чоловіком стався на побутовому грунті, тільки між ними. Тепер вони помирилися, діти не були залучені до сварки, вважає що слід справу закрити.

Вважаю, що долучені до справи докази не достатні для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП, виходячи з такого.

Відповідно до ст.9 КУпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, полягає у вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Відповідно до п.3 ч.1ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.2 ст.173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.2 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Всупереч вимогам ч.2 ст.173-2 КУпАП в протоколі не зазначено чи могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, тобто не зазначено наслідку, який настав або міг настати, що є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення.

Відтак, суд критично оцінює протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2 КУпАП, так як такий протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом на доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП. До т ого ж в протоколі не зазначено який вид фізичного чи психологічного насилля був застосований щодо малітнього сина.

Інших належних та допустимих доказів, які б об`єктивно доводили той факт, що ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру з вказаних обставин, матеріали справи не містять.

Отже, у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП, оскільки відсутні докази, що діями ОСОБА_1 було вчинено домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_6 .

Вищевказані докази суддя оцінює з урахуванням положення ст.252 КУпАП, де, зокрема, зазначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Аналогічного роду положення закріплено і уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

У відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 173-2, 247 ч.1.п.1, 251, 266, 279, 280, 284 КУпАП, ст. 4 ч. 2 п. 5 Закону України «Про судовий збір», суддя -

п о с т а н о в и в:

провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч.2 ст.173-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її постановлення.

Суддя П. С. Невойт