Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №127/36733/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/36733/25

Провадження 2/127/8519/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши в спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в в м. Вінниці цивільну справу № 127/36733/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,-

в с т а н о в и в:

24.11.2025 року судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, яку мотивовано тим, що шлюб сторони зареєстрували 22.09.2007 року. Їх син – ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 27.10.2010 року шлюб сторін був розірваний.

На даний час син навчається в університеті Академія фінансів і бізнесу Вістула, що у м. Варшаві, Республіка Польща, там і проживає. Син навчається на денній формі.

Оскільки з 01.08.2025 року син ОСОБА_4 навчається та проживає окремо, не має можливості влаштуватись на роботу, заробляти собі на життя, він потребує фінансової допомоги.

ОСОБА_3 знаходиться на утриманні позивачки, вона весь час забезпечує дитину коштами на продукти харчування, засоби гігієни, забезпечує одягом, необхідними меблями, оплачує побутові послуги, надає кошти на повсякденні витрати, оплачує мобільний зв`язок, оренду квартири, в якій він проживає в період навчання. Протягом року позивач щомісячно сплачувала за заняття з польської та англійської мов, що необхідно для адаптації та життя у Польщі. Участі у витратах на організацію переїзду сина відповідач не приймав, як і в незапланованих додаткових витратах на лікування сина, його оздоровлення, відпочинок, розвиток здібностей (придбання екіпіровки, оплату курсів з вивчення мов).

На даний час відповідач жодним чином фінансово не допомагає, хоча за усною домовленістю відповідач підтверджував, що буде сплачувати половину коштів за навчання та проживання сина за кордоном.

Нотаріально посвідченою 04.08.2025 року заявою відповідач надав згоду на виїзд сина ОСОБА_4 до Республіки Польща у зв`язку з навчанням.

Загальна сума витрат позивача за період з 20.04.2025 року по 20.11.2025 року становить 25 473 злотих, що еквівалентно 293 194, 23 грн.

Оскільки відповідач працює директором фермерського господарства «Лемешівка-Агро», має стабільний дохід, отримує зарплату, додаткові офіційні доходи, він повинен нести обов`язок по утриманню дитини, тому позивач ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь частку

додаткових витрат на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 146 597 грн.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 05.12.2025 року.

В судовому засіданні представник позивачки – адвокат Опольська Н.М. позов підтримала за викладених обставин. Суду пояснила, що позов про стягнення додаткових витрат був поданий до досягнення сином сторін повноліття. Відповідач погоджувався, що син ОСОБА_4 буде навчатись за кордоном, обіцяв сплачувати половину коштів, що пов`язані із навчанням, однак, жодного разу коштів не надав. Просила стягнути з відповідача на користь позивачки половину додаткових витрат – 146 597 грн.

В судове засідання 09.07.2026 року представник позивача не з`явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Шикунова А.О. позов не визнала, суду пояснила, що обставини понесення позивачем витрат на утримання сина ОСОБА_4 в зв`язку із проживанням і навчанням дитини за кордоном, були підставою для звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів і рішенням суду від 04.05.2026 року позов був задоволений частково, визначені аліменти в сумі 4 000 грн. Також просила врахувати, що відповідач сплачує на користь позивача значно більші суми, ніж визначені рішенням суду, а оплата навчання за кордоном не є додатковими витратами в розумінні ст. 185 СК України. Крім того, позивач не довела понесення таких витрат, тому просила відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що шлюб сторони зареєстрували 22.09.2007 року. Їх син – ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 27.10.2010 року шлюб сторін був розірваний.

Рішенням суду від 23.04.2012 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі – 1 000 грн., але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.11.2011 р. до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням суду від 04.04.2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні задоволено.

На даний час син сторін – ОСОБА_6 є студентом, навчається в недержавному навчальному закладі - Академія фінансів та бізнесу Вістула, що у м. Варшаві, Республіка Польща, про що укладений договір від 23.04.2025 року. Нотаріально посвідченою 04.08.2025 року заявою відповідач надав згоду на виїзд сина ОСОБА_4 до Республіки Польща у зв`язку з навчанням.

Син навчається на денній формі, проживає у Варшаві, винаймає житло згідно договору оренди (а.с. 26). Оплата за проживання за період з 01.08.2025 по 28.02.2026, з 01.07.2026 року по 31.07.2026 року внесена двома платежами – 8 800 зл. (а.с. 19) та 4 155 зл. (а.с. 17), загалом – 12 955 злотих.

09.05.2025 року позивач сплатила на рахунок університету Вістула 9 878 злотих за фактурою 6-04/2025: за 1 рік навчання ОСОБА_7 – 9 240 зл., реєстраційний внесок – 616 зл. та студентський квиток – 22 зл., про що надано підтвердження платника (а.с. 22, 27).

02.07.2025 року позивач сплатила на рахунок університету Вістула 2 640 злотих за фактурою 95-07/2025 (а.с. 18, 25).

Також судом встановлено, що згідно платіжних інструкцій за період з 27.02.2024 по 26.12.2025 року відповідач здійснював перекази власних коштів на користь ОСОБА_1 в сумах: 502,51 грн. (1 платіж), 2 010, 05 грн. (8 платежів), 20 000 грн. (28.06.2024), 4 020 грн. (1 платіж), 2 512, 56 грн. (1 платіж), 1 507, 54 грн. (4 платежі), 3 517, 59 грн. (1 платіж), 1 457, 29 грн. (1 платіж), 1 500 грн. (1 платіж), 1 407, 04 грн. (1 платіж), 5 025, 13 грн. (1 платіж).

Рішенням суду від 04.05.2026 року було збільшено розмір аліментів, визначений рішенням суду від 23.04.2012 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 4 000 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили даним рішенням і до досягнення дитиною повноліття.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила, що понесла додаткові витрати на дитину в сумі 293 194 грн., тому відповідно до ст. 185 СК України просила стягнути з відповідача половину понесених витрат в сумі 146 597 грн.

Згідно ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України).

Виходячи з аналізу ст. 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18, від 26 серпня 2020 року у справі №336/1488/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню.

Аналіз наведених норм чинного законодавства вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Відповідно до вимог закону, у витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов`язковою.

Отже, згідно вимог законодавства та аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат на дитину відносять:

а) навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір`ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі,

б) розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками,

в) оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров`я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там),

г) лікування (систематичні витрати, понесені у зв`язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилалась на те, що з 2025 році син ОСОБА_4 є студентом Академії фінансів і бізнесу ОСОБА_8 , що в м. Варшава, Республіка Польща, з нею укладений договір щодо розміру та умов стягнення плати, пов`язаної із навчанням. Син проживає у м. Варшаві в орендованій квартирі.

Отже, будучи неповнолітнім, син здобуває освіту у навчальному закладі Республіки Польща, вибір навчального закладу був здійснений дитиною, батько надав дозвіл на виїзд дитини за кордон.

Разом із тим, витрати на здобуття дитиною освіти у закладі вищої освіти, заявлені до стягнення та витрати на оренду житла в іншій державі не можуть бути віднесені до додаткових витрат у розумінні Сімейного кодексу України.

За змістом відповідних положень закону, до додаткових витрат належать витрати, пов`язані з навчанням у спеціалізованому закладі освіти, за умови доведення необхідності навчання саме в такому закладі. Йдеться про заклад, навчання в якому обумовлене розвитком особливих здібностей дитини або її специфічними (особливими) потребами.

Матеріали справи не містять відомостей про наявність у сина сторін особливих здібностей дитини або специфічних (особливих) потреб, задоволення яких можливе виключно шляхом навчання в Академії фінансів і бізнесу Вістула, у м. Варшава, Республіка Польща. Вказаний навчальний заклад не є спеціалізованим закладом освіти у розумінні закону.

За таких обставин суд дійшов висновку, що витрати, пов`язані із навчанням за кордоном та орендою житла не є додатковими витратами у розумінні ст. 185 СК України, а відносяться до загальних витрат, пов`язаних із забезпеченням дитині достатнього рівня для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Суд вважає необхідним зауважити, що витрати, пов`язані з базовим навчанням дитини (у тому числі і за умови продовження навчання для здобуття наступного освітнього рівня), орендою житла за кордоном охоплюються аліментними зобов`язаннями батьків до досягнення дитиною повноліття відповідно до ст. 180 СК України. Після досягнення дитиною повноліття обов`язок батьків щодо її утримання у разі продовження навчання не припиняється, а отже витрати на навчання у закладі вищої освіти охоплюються аліментними зобов`язаннями щодо повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, відповідно до статті 199 СК України.

З урахуванням того, що з відповідача стягнуті аліменти на сина до досягнення ним повноліття, розмір аліментів збільшений рішенням суду від 04.05.2026 року, підстав для покладення на відповідача обов`язку щодо участі у додаткових витратах, пов`язаних з навчанням, немає.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору у цій справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а в задоволенні її позову відмовлено, судовий збір слід залишити за рахунок держави.

Керуючись ст. 185 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 76-82, 89, 141, 263-265ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.

Судовий збір залишити за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

Повне судове рішення складене 15 липня 2026 року.

Суддя: