Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №523/6946/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/6946/26

Провадження №2/523/5079/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючий суддя - Далеко К.О.,

за участю секретаря - Дяченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просить стягнути суму заборгованості за кредитними договорами № 89/25916383 від 05.12.2019 року у розмірі 33280,00 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 05.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 , укладено Договір Позики №89/25916383.

Відповідно до Розділу 1 Договору, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому цим Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Суму Позики Позикодавцю та сплатити Плату за Договором у порядку та строки, передбачені цим Договором.

Сума Позики за Договором становить 4000,00 грн.

Строк на який надається Позика – 14 днів.

Оскільки Договір є відплатним, ним передбачено нарахування наступних платежів на користь Позикодавця: Плата за Договором (у фіксованому розмірі 1120,00 грн) і проценти за Договором у розмірі 2,00% від Суми Позики (залишку Суми Позики) на день(п.5.6. Договору). Плата нараховується лише за строк користування Позикою. Проценти нараховуються лише у випадку користування Позикою понад строк користування Позикою. Також Договором передбачена можливість Позикодавця нараховувати пеню у розмірі 2 % від Суми Позики (залишку Суми Позики) за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до розділу 3 Договору, Позикодавець надає Позику Позичальнику шляхом передачі готівкових коштів Позичальнику в день укладення Договору.

Підписанням цього Договору Позичальник підтвердив, що ним було отримано відповідну Суму Позики шляхом отримання готівкових коштів в день укладення Договору, таким чином на виконання умов вищезазначеного договору Позикодавець свої зобов`язання щодо видачі відповідних сум позики виконав повністю.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи передбачені Договором платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

28.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (яке в подальшому змінило назву на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС», надалі – «Позивач», «Новий Кредитор», «Фактор») було укладено Договір Факторингу №01.02- 91/23.

Відповідно до розділу 2 Договору Факторингу Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору Факторингу у порядку та у строки встановлені цим Договором Факторингу. В тому числі за даним Договором Факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед Первісним Кредитором за договором №89/25916383 від 05.12.2019 року.

Відповідно до Реєстру Боржників у Позивача і копію Витягу з Реєстру Боржників, заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 89/25916383 становить 33280,00 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом 4000,00 грн; заборгованості за платою - 1120,00 грн.; заборгованості за пенею - 28160,00 грн..

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просив суд стягнути вищезазначену кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідачка в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку статей 128, 130 ЦПК України, рекомендоване повідомлення повернулось до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що судом розцінюється як належне повідомлення. Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17). Відзиву від відповідача на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду останній не подавав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 05.12.2021 року між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір № 89/25916383.

Відповідно до Розділу 1 Договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредит у розмірі, встановленому цим Договором а позичальник зобов`язується повернути Кредит Кредитодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі за Договором у порядку і строки передбачені цим Договором.

Сума Кредиту за Договором становить 4 000,00 грн. Строк на який надається Кредит 14 днів.

Оскільки Договір є відплатним, ним передбачено нарахування наступних платежів на користь Кредитодавця: комісія за видачу Кредиту (у фіксованому розмірі 1 120,00 грн) і проценти за Договором у розмірі 2,00% від Суми Кредиту (залишку Суми Кредиту) на день.

Варто зазначити, що комісія нараховується за перший період користуванням Кредитом, за який не нараховуються проценти. Проценти нараховуються за другий і наступний періоди користування Кредитом, за які не передбачено нарахування комісії.

Також Договором передбачена можливість Позикодавця вимагати сплати Позичальником штрафу у випадку неналежного виконання зобов`язань за Договором.

Щодо звернення позивача з позовними вимогами, судом встановлено, що 28.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (яке в подальшому змінило назву на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір Факторингу №01.02- 91/23.

Відповідно до розділу 2 Договору Факторингу Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору Факторингу у порядку та у строки встановлені цим Договором Факторингу.

Отже, відповідно до Договором Факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед Первісним Кредитором за договором № 89/25916383 від 05.12.2019 року.

Зазначене підтверджується реєстром боржників.

Згідно з розрахунком заборгованості до Договору № 89/25916383 від 05.12.2019 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» станом на дату подання позову, складає: 1) заборгованість за основним боргом 4 000,00 грн. 2) заборгованість за платою 1120,00 грн. 3) заборгованість за пенею 28160, що загалом становить 33 280,00 грн.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Поряд з цим, вимогами ч.1 ст. 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" чи інші докази. Зокрема, згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених Договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд констатує, що позивачем не подано доказів первинних документів з надання відповідачеві кредитних коштів, або інших доказів, що позбавляє можливості оцінити докази на підтвердження заявлених позовних вимог, а розрахунок, складений позивачем за відсутності визнання таких відповідачем, не є підтвердженням такого.

Суду не надано банківської виписки з особового рахунку позичальника, іншого доказу перерахування коштів відповідачу, що жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором. Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, виконання договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Враховуючи ненадання суду доказів на підтвердження позовних вимог в частині дотримання вимог ст.ст.1046, 1054 ЦК України, а саме: не надано первинних документів, що підтверджують факти перерахування відповідачу коштів за договором, чи інших належних і допустимих доказів, не обґрунтовано наявність у відповідача заборгованості за таким у розмірі, зазначеному у розрахунку, тому у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості вимог за договором позики слід відмовити.

Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити в порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України. Судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 141,263,264,265,268,280 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором– відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 06.07.2026р., у зв`язку із тривалою та періодичною відсутністю в суді світла.

Суддя К.О. Далеко