Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №522/24105/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/24105/25-Е

Провадження № 2-др/522/122/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В. розглянувши на підставі наявних матеріалів заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Левіт Віктора Семеновича про ухвалення додаткового рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини – залишено без задоволення.

21 червня 2026 року через підсистему ЕС було подано та 24 червня 2026 року зареєстровано клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Левіт Віктора Семеновича про стягнення витрат на правничу допомогу, у якій заявник просить суд стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 гривень.

26 червня 2026 року від представника ОСОБА_2 – адвоката Свічкар Валерія Валеріївна надійшло заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу. Відповідно до якого заявник просив у задоволенні клопотання відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02 липня 2026 року заяву прийнято до розгляду. Встановлено, що розгляд заяви здійснюватиметься без повідомлення сторін.

Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи – не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

19 січня 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Левіт Віктором Семеновичем було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат зобов`язується вчинити від імені та за рахунок клієнта певні юридичні дії або надати клієнту за його дорученням інші послуги юридичного характеру, шо зазначені нижче та разом і незалежно від їх змісту іменуються в тексті договору "послугами" або "дорученням", а клієнт зобов`язується сплатити за них відповідну плату.

Згідно пункту 1.2 договору про надання правової допомоги від 19.01.2024 за цим договором клієнту надаються на території України наступні послуги та виконуються наступні доручення клієнта, що відповідають галузям права, в яких спеціалізується адвокат:

- надання правничої допомоги, представництво інтересів у судових та інших державних органах, підготовка заяв, звернень, судових документів, здійснення захисту інтересів клієнта; надання правничої допомоги при провадженні у цивільних справах, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення, справах в порядку адміністративного та господарського процесуального судочинства.

Відповідно до пункту 5.1 договору про надання правової допомоги від 19.01.2024 клієнт сплачує адвокату плату у сумі, шо визначається окремою угодою. до складу плати за цим договором включається винагорода за виконані адвокатом дії - гонорар та відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з виконанням договору, яке складає решту плати за відрахуванням суми гонорару. До фактичних втрат відносяться зокрема оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, та технічного персоналу, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, у разі потреби - перекладу та нотаріального посвідчення документів, тощо.

06 листопада 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Левіт Віктором Семеновичем було укладено додаткову угоду до договору про надання правничої (правової) допомоги, відповідно до якої адвокат здійснює:

- надання правничої правової допомоги клієнту, у тому числі: консультування, поради, ведення переговорів, надання роз`яснень з питань законодавства України, складання правових висновків, проектів договорів, претензій та вимог, тошо за домовленістю сторін;

- надання правової допомоги, представництво інтересі у судових та інших державних органах, підготовка заяв, звернень, судових документів, здійснення захисту інтересів клієнта; надання правової допомоги при провадженні у цивільних справах, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення, без обмежень.

- представництво інтересів клієнта у справі М 522/24105/25-Е за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини.

У пункті 5 додаткової угоди від 06.11.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги сторони встановили, що гонорар за виконання доручень, визначених у п. 2 договору, визначається у розмірі 50 000,00 гривень, який сплачується адвокату в наступному' порядку - протягом 30 календарних днів з дня завершення розгляду справи судом першої інстанції.

У статті 11 ЦПК України вказано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч.ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд вважає, що чинне процесуальне законодавство не містить заборони щодо права суду на зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за умови, що заявлений розмір таких витрат не відповідає принципу пропорційності, розумності та справедливості, а самі витрати не є фактичними та неминучими.

Тому, під час визначення розміру витрат на професійну правничої допомоги суд повинен встановити наступне:

- чи обґрунтувала особа понесення таких витрат належними та допустимими доказами;

- чи відповідає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу принципам пропорційності, розумності, та справедливості;

- чи є такі витрати фактичними та неминучими?

У заперечення від 26.06.2026 представник відповідача зазначає, що на день подання відзиву представником, договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 19.01.2024 та додаткова угода від 06.11.2025 вже були наявні у відповідача, проте відповідач не долучив їх до відзиву, та не вказав в своїй заяві поважних причин, які перешкоджали стороні подати докази їх понесення, до закінчення судових дебатів.

Суд не погоджується з наведеними твердження, оскільки, відзиві на позовну заяву від 24.11.2025 представник відповідача зазначив, що відповідачка повинна сплатити за договором про надання правничої допомоги суму у розмірі 50 000,00 гривень. Також у відзиві зазначено, що докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані суду протягом 5 днів після ухвалення рішення, відповідно до статті 141 ЦПК України.

Окрім того, у п.п. 5.2.-5.4. договору про надання правової допомоги від 19.01.2024 визначено, що визначена п. 5.1. плата сплачується адвокату в порядку, шо визначається окремою угодою. Якщо плата адвокату визначена в залежності від ціни позову, то в разі зменшення ціни позову за ініціативою клієнта розмір плати не змінюється; а в разі збільшення ціни позову адвокат має право на доплату у розмірі, шо визначається за правилами п. 5.1. договору та сплачується не пізніше З робочих днів з моменту’ подання відповідного клопотання до суду. Адвокат вправі збільшити розмір плати у випадку, якщо для подальшого виконання доручення необхідно збільшити розмір фактичних витрат на виконання послуг. Адвокат вправі за попереднім погодженням з клієнтом збільшити розмір гонорару, якщо при наданні послуг виявилася необхідність збільшення обсягу часу і роботи, шо вимагаються для належного виконання доручення, виїзду у відрядження або виявилася вірогідність того, шо прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі.

З вище наведеного вбачається, що на момент подання відзиву на позовну заяву остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу ще не був остаточно визначений та міг бути змінений відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 19.01.2024, зокрема залежно від збільшення розміру позовних вимог, обсягу виконаних робіт та фактичних витрат адвоката. Відтак, сам факт того, що договір та додаткова угода існували на момент подання відзиву, не свідчить про обов`язок відповідача надати саме остаточні докази понесених витрат до закінчення судових дебатів.

Також представник позивача зазначає що представником позивача не надано доказів щодо обсягу виконаних робіт та наданих послуг. Вказує, що у матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі послуг, детальний опис виконаних адвокатом робіт, розрахунок витраченого часу, відомості про кількість підготовлених процесуальних документів, тривалість участі у судових засіданнях та інші документи, які б дозволили суду оцінити обґрунтованість та співмірність заявленої до стягнення суми.

Згідно постанови КЦС ВС від 14.12.2022 у справі № 161/12984/20, постановою Волинського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року, крім іншого, відмовлено відповідачу у стягненні на його користь понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в сумі 5 000,00 гривень. Рішення апеляційного суду в цій частині мотивоване необґрунтованістю та недоведеністю належним чином заявлених вимог. Зокрема, апеляційний суд вказав, що як видно з акта від 07 червня 2021 року до договору про надання правової допомоги від 02 січня 2020 року, такий не містить переліку послуг та їх вартість, які надавались представником відповідачу саме під час апеляційного перегляду справи, що унеможливлює визначення розміру витрат на правничу допомогу судом з метою розподілу. Верховний Суд не погоджується з таким висновком, враховуючи наступне. Апеляційний суд встановив, що представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з позивача 5 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у апеляційному суді. На підтвердження заявлених вимог представником відповідача надано копію ордеру на надання правничої допомоги адвокатом, акт від 07 червня 2021 року до договору про надання правової допомоги від 02 січня 2020 року та копію квитанції до прибуткового касового ордера № 7 від 07 червня 2021 року про сплату 5 000,00 гривень в якості оплати таких послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Суд також враховує, що фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункти 145, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Отже, ненадання позивачем розрахунку витрат на правничу допомогу (детального опису робіт (наданих послуг) не може свідчити про відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, відповідно й не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви позивача про розподіл витрат на правничу допомогу.

Враховуючи те, що відповідно до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 19.01.2024 та додаткової угоди від 06.11.2025, розмір плати (гонорару) за представництво інтересів клієнта у справі №522/24105/25-Е становить 50 000,00 гривень, тобто, розмір гонорару адвоката є фіксованим, а тому, акт приймання-передачі наданих послуг не є обов`язковим для врахування судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат.

У запереченні представник позивача окрім всього зазначає, що сума у розмірі 50 000,00 гривень є явно завищеною та неспівмірною зі складністю справи, обсягом виконаних процесуальних дій та часом, який міг бути витрачений представником відповідача на надання правничої допомоги.

Суд погоджується з наведеними твердженнями.

Судом встановлено, що поданий представником відзив на позовну заяву є незначним за обсягом та складається з 6 аркушів. У додатках до відзиву відсутні будь-якій документи, отримані представником відповідача самостійно (в тому числі шляхом подання адвокатських запитів). Зазначене дає суду підстави вважати, що адвокат не витратив значного проміжку часу для отримання таких додатків. Суд звертає увагу на те, що зазначена категорія справ – характеризується незначним рівнем складності. Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання відзиву, суд виходить з того, що спірні правовідносини чітко врегульовані чинним законодавством. Підготовка відзиву не потребувала аналізу великої кількості нормативно-правових актів. Між нормами прави відсутні будь-які колізії, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері. При цьому, судова практика у цій сфері чітко сформована та не відрізняється між собою, що не вимагало від представника відповідача витрат значного проміжку часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно на відносини, що виникли між позивачем та відповідачами.

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку, що витрати пов`язані зі складанням відзиву на позовну заяву за умови їх відповідності критеріям розумності, справедливості та співмірності повинні становити 3 000,00 гривень.

Також представником відповідача до суду було подано:

- 24 листопада 2025 року – клопотання про виклик свідків (задоволено судом);

- 24 листопада 2025 року – клопотання про витребування доказів (частково задоволено судом);

- 01 грудня 2025 року – клопотання про долучення доказів (враховані судом при винесені рішення);

- 11 грудня 2025 року – клопотання про долучення доказів (враховані судом при винесені рішення);

- 22 грудня 2025 року – клопотання про долучення доказів (враховані судом при винесені рішення);

- 07 квітня 2026 року – клопотання про долучення доказів (враховані судом при винесені рішення);

- 27 квітня 2026 року – клопотання про долучення доказів (враховані судом при винесені рішення).

Вище зазначені клопотання були задоволені судом. Докази, долучені до вказаних клопотань були враховані під час ухвалення рішення по справі №522/24105/25-Е, саме тому, суд вважає, що розмір витрат за складання та подання такого клопотання, який би відповідав критерія розумності та справедливості, повинен становити 500,00 гривень за кожне, що разом складає 3 500,00 гривень.

Оскільки розгляд справи відбувався у формі загального позовного провадження, під час визначення розміру гонорару, який би відповідав принципам розумності, пропорційності та справедливості, суд вважає за доцільне врахувати участь представника відповідача у судових засіданнях.

Так, судом було встановлено, що представник ОСОБА_1 – адвокат Левіт Віктор Семенович брав участь у наступних судових засіданнях: 11.12.2025, 11.02.2026, 02.03.2026, 09.04.2026, 23.04.2026 та 03.06.2026.

На думку суду засідання 11.12.2025, 23.04.2026, 03.06.2026 були довготривалим (більше 30-ти хвилин), що підтверджується протоками судових засідань по справі, а тому, беручи до уваги рівень складності справи та час, необхідний для підготовки до судового засідання, грошовою сумою, яка б відповідала критерію розумності та співмірності за надані послуги є 2 000,00 гривень за кожне судове засідання, що разом складає – 6 000,00 гривень.

Окрім того судові засідання 02.03.2026 та 09.04.2026 тривали понад 100 хвилин, що підтверджується протоколами судових засідань у справі. На відміну від інших судових засідань, участь представника відповідача у зазначених засіданнях вимагала значно більшого часу та обсягу процесуальної роботи, зокрема надання пояснень, реагування на доводи іншої сторони, участі у дослідженні матеріалів справи та підтримання правової позиції протягом тривалого часу. З огляду на це, а також враховуючи складність справи та критерії розумності й співмірності судових витрат, суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу за участь у кожному із зазначених судових засідань у сумі 2 500,00 грн, а всього – 5 000,00 грн.

Щодо судового засідання 11.02.2026 то воно було короткотривалим (менше 10 хвилин), що підтверджується протоколом судового засідання по справі, а тому, беручи до уваги рівень складності справи та час, необхідний для підготовки до судового засідання, грошовою сумою, яка б відповідала критерію розумності та співмірності за надані послуги є 1 000,00 гривень.

Отже, загальний розмір витрат на участь у судових засіданнях, який би на думку суду відповідав критерію співмірності, розумності та допустимості становить 12 000,00 гривен

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 500,00 гривень.

Проте відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 270, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Левіт Віктора Семеновича про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 500 (вісімнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст додаткового рішення складено та підписано 16 липня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.