Вирок від 15 липня 2026 р. у справі №644/6452/23 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 644/6452/23 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/44/26 Суддя доповідач ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м.Харків апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 26 вересня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному 08 серпня 2023 року до ЄРДР за №12023221180001211,за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою професійною освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, не судимого, без адресної реєстрації, фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,-

УСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:

Вироком Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 26 вересня 2023 року засуджено ОСОБА_7 за ст.126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням (з іспитовим строком 1 (один) рік), з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 у порушення вимог ст. 28 Конституції України, Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно, систематично вчиняв психологічне та фізичне насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, ОСОБА_7 проживає із ОСОБА_9 в одній квартирі, за адресою: АДРЕСА_2 , з якою пов`язаний спільним побутом, має взаємні права та обов`язки.

У період часу з 09 жовтня 2022 року по 25 липня 2023 року ОСОБА_7 вчиняв психологічне та фізичне насильство над своєї матір`ю - ОСОБА_9 , за що неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, а саме:

1) постановою Київського районного суду міста Полтави від 04.01.2023 у справі №552/8849/22 ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу;

2) постановою Київського районного суду міста Полтави від 05.01.2023 у справі №552/8846/22 ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу;

3) постановою Київського районного суду міста Полтави від 07.12.2022 у справі №552/8851/22 ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу;

4) постановою Київського районного суду міста Полтави від 07.12.2022 у справі №552/8853/22 ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу;

5) постановою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 07.12.2022 у справі №644/3303/23 ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу;

6) постановою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 10.07.2023 у справі №644/5271/23 ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу;

Окрім цього, 23 травня 2023 року відносно ОСОБА_7 було винесено терміновий заборонний припис серії АА № 161436, згідно якого ОСОБА_7 , з 17:14 год. 23 травня 2023 року до 17:14 год. 03 червня 2023 року було заборонено перебувати у приміщенні кв. АДРЕСА_3 .

Таким чином, ОСОБА_7 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, належних для себе висновків не зробив та продовжив чинити психологічне та фізичне насильство відносно своєї матері ОСОБА_9 .

Так, ОСОБА_7 , у період часу з 21:30 24 липня 2023 року по 01:18 25 липня 2023 року, знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, безпричинно вчинив сварку зі своєю матір`ю ОСОБА_10 , в ході якої, діючи умисно, систематично та цілеспрямовано, усвідомлюючи злочинний характер своїх протиправних дій, з мотивів стійких особистих неприязних відносин із матір`ю ОСОБА_9 , із якою він має спільний побут та мешкає в одній квартирі, умисно почав ображати її нецензурною лайкою, принижуючи цим честь та гідність як людини та матері, погрожував фізичною розправою, залякував та виганяв з приміщення кімнати, тобто чинив психологічне насильство відносно своєї матері ОСОБА_10 .

Після чого, ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії, підійшов до ОСОБА_9 та штовхнув її, унаслідок чого ОСОБА_9 впала на правий бік стегна та отримала наступні тілесні ушкодження: садно на правій руці, яке виникло від дії тупого твердого предмету за механізмом тертя-ковзання; синець на правій нозі, який виник від ударної дії тупого твердого предмету. По ступеню тяжкості це легкі тілесні ушкодження.

Отже, своїми діями ОСОБА_7 спричинив психологічні та фізичні страждання потерпілій, погіршення якості її життя, завдавши шкоди її психічному здоров`ю у формі емоційної невпевненості, побоювання за свою безпеку, втрати повноцінного побуту та відпочинку, заниження самооцінки до пригніченого стану, погіршення її фізичного та психологічного самопочуття, втрати позитивних емоцій та жаги до життя, у зв`язку із чим ОСОБА_9 була вимушена неодноразово звертатись з метою захисту своїх прав із заявами до правоохоронних органів.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка їх подала

Прокурор в апеляційній скарзі, з врахуванням внесених до неї змін, не оспорюючи фактичні обставини провадження, які суд визнав доведеними, і кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягає застосуванню – ст.91-1 КК України, що спричинило невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, просить вирок суду в цій частині скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ст.126-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням (з іспитовим строком 1 (один) рік).

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п.1, 5 ч.1 ст.91-1 КК України застосувати до ОСОБА_7 обмежувальні заходи та покласти на нього наступні обов`язки:

-заборонити ОСОБА_7 перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства, а саме ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 на строк 3 місяці;

-направити ОСОБА_7 для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці, виконання якої покласти на Департамент у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради.

В обґрунтування посилається на те, що судом при призначенні покарання ОСОБА_7 не приділено належної уваги тому, що він обвинувачується у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних та фізичних страждань, погіршення якості життя потерпілої. Окрім цього, зазначає, що обвинувачений ніде не працює, не одружений, злочин вчинив щодо особи похилого віку.

Також, зазначає, що суд, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно зі звільненням обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, з визначенням іспитового строку та покладенням обов`язків відповідно до ст.76 КК України, повинен був застосувати до засудженого обмежувальні заходи, передбачені ст.91-1 КК України, оскільки відносно ОСОБА_7 неодноразово виносились термінові заборонні приписи перебувати у місцях проживання постраждалої особи, однак обвинуваченим вимоги приписів проігноровані.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, наполягала на її задоволенні.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу прокурора.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково за наступних підстав.

Мотиви суду

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З огляду на ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження та вироку, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, були зроблені на підставі його показань, а провадження було розглянуте в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. З урахуванням цього суд першої інстанції встановив фактичні обставини провадження та кваліфікував дії обвинуваченого за ст. 126-1 КК України.

А тому висновки суду щодо фактичних обставин провадження, доведеності винуватості обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, які не оскаржувалися в апеляційній скарзі, згідно до ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.

Щодо доводів прокурора про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_7 більш тяжкого покарання за вчинене, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому, дотримався вказаних вимог кримінального закону, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд врахував визнання вини, щире каяття як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , та правильно указав на вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, як на обставини, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання та призначив ОСОБА_7 основне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, зазначений вид покарання є найсуворішим серед передбачених санкцією закону України про кримінальну відповідальність.

Отже, на думку колегії суддів, покарання призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а апеляційну вимогу прокурора про призначення обвинуваченому більш суворого покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, слід вважати безпідставною, оскільки вона має суто суб`єктивний характер.

Поряд з цим, слушними є доводи прокурора про застосування до обвинуваченого обмежувальних заходів передбачених ст.91-1 КК України, оскільки кримінальне правопорушення належить до категорії пов`язаних з домашнім насильством.

Так, Законом України від 06.12.2017 «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексі України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», який набрав чинності 11.01.2019, передбачено новий склад кримінального правопорушення «Домашнє насильство» (ст.126-1 КК України) та одночасно до Загальної частини Кримінального кодексу України внесено розділ ХІІІ-1, який містить норму, що передбачає обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство (ст.91-1 КК України).

Згідно з ст.91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.

Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Тобто, обмежувальні заходи, передбачені вищевказаною нормою Закону, виступають додатковим механізмом захисту потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством.

Контроль за поведінкою засуджених, до яких застосовано обмежувальні заходи, здійснює орган пробації за місцем проживання засудженого, а в разі вчинення злочину військовослужбовцем - командир військової частини.

Проте, місцевим судом при призначенні покарання ОСОБА_7 указані вимоги закону України про кримінальну відповідальність не були враховані.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення неодноразово вчиняв психологічне насильство в сім`ї відносно своєї матері, за що відповідно притягувався до адміністративної відповідальності.

Саме систематичні умисні дії обвинуваченого по відношенню до своєї матері призвели до психологічних та фізичних страждань потерпілої ОСОБА_9 .До того ж, акти насильства обвинувачений вчиняв, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з приписами п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», направлення кривдника на проходження програми для кривдників віднесено до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.

Наказом Мінсоцполітики України від 01.10.2018 №1434 затверджена «Типова програма для кривдників, якою передбачено комплекс заходів, спрямованих на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до власних вчинків та їх наслідків, до виконання батьківських обов`язків, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків. Метою типової програми є зміна насильницької поведінки кривдника, формування соціально прийнятних норм і гуманістичних цінностей.

Отже колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що з метою необхідності зміни насильницької поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 у майбутньому та формування у нього неагресивної моделі поведінки у стосунках, як з потерпілою, так і з оточуючими, до обвинуваченого слід застосувати обмежувальні заходи у виді направлення ОСОБА_7 для проходження програми для кривдників строком на три місяці та заборони ОСОБА_7 перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства, а саме ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 на строк 3 місяці.

Такі обмежувальні заходи із покладенням обов`язку будуть сприяти виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров`я потерпілої ОСОБА_9 , а призначене судом покарання та обмежувальні заходи у своїй сукупності будуть необхідними і достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

У відповідності до п.4 ч.1 та ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Водночас за приписами ч.1 ст.421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок місцевого суду підлягає скасуванню в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягає застосуванню, з ухваленням апеляційним судом свого вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст.404, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів,-

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 26 вересня 2023 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_7 за ст.126-1 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням (з іспитовим строком 1 (один) рік).

На підставі п.п.1,2 ч.1 п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п.п.1, 5 ч.1 ст.91-1 КК України застосувати до ОСОБА_7 обмежувальні заходи та покласти на нього наступні обов`язки:

-заборонити ОСОБА_7 перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства, а саме ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 на строк 3 (три) місяці;

-направити ОСОБА_7 для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці, виконання якої покласти на Департамент у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4