Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №635/4957/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №635/4957/25 Головуючий І-ї інстанції – Карасава І.О.

Провадження № 33/818/230/26 Суддя доповідач – Гєрцик Р.В.

Категорія: ч.4 ст.121 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Гури В.В.

за участю захисника Землянської К.В.

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Землянської К.В. на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 10 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.121 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , –

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 12 червня 2025 року о 16 годині 44 хвилини Дорога М-03 (Київ-Харків-Довжанський) 454 км. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mersedes – Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який мав технічні несправності, а саме на задній осі транспортного засобу було встановлено шини різних моделей з різним малюнком протектору (ліворуч – морозостійкі зимові, праворуч – літні), а також комплектація транспортного засобу не відповідає вимогам правил та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також були відсутні працездатний вогнегасник, медична аптечка, знак аварійної зупинки, чим порушив вимоги пункту 31.4.5 г, п. 31.4.7 є Правил дорожнього руху. Правопорушення вчинив повторно протягом року.

Постановою судді Харківського районного суду Харківської області від 10 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 1700 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 місяці та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник просить постанову судді скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП або застосувати стягнення лише у виді штрафу без позбавлення права керуванням транспортними засобами.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що 12.06.2026 року ОСОБА_1 пройшов технічний огляд автомобіля та відповідно до протоколу технічного стану № 00879-00780-25 від 12.06.2026 року автомобіль Mersedes – Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 визнаний технічно справним. Під час зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 надавав пояснення, що вже після огляду було пошкоджено заднє колесо, у зв`язку з чим він вимушено його замінив та їхав до місця ремонту, що не заборонено ПДР. Таким чином, на переконання захисника, поведінка ОСОБА_1 відповідала вимогам п.31.5 ПДР.

Вказує, що судом першої інстанції в судовому засіданні не досліджувався відеозапис, долучений до матеріалів справи, однак в постанові посилався на відомості відеозапису, що суперечить вимогам ст.ст.245, 251 КУпАП.

Зазначає, що ОСОБА_1 є волонтером у БФ «Міжнародний БФ «З вірою у майбутнє», на його утриманні перебуває матір похилого віку та двоє малолітніх дітей, а тому позбавлення права керування транспортними засобами позбавить його джерела заробітку та унеможливить забезпечення гуманітарною допомогою переселенців та постраждалих осіб у Харківській області, що може свідчити про можливість не позбавляти його права керування транспортними засобами.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Відповідно до пункту 31.4.5 г ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: колеса і шини на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані та неошиповані, морозостійкі та не морозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора — для вантажних автомобілів.

Відповідно до п 31.4.7 є) ПДР Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, а саме відсутні:

медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусі, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж;

знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі;

працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.

За порушення вимог пункту 31.4.3 ПДР України передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Частина 1 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Частиною 4 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті.

Так, судовим розглядом встановлено, що 12 червня 2025 року о 16 годині 44 хвилини Дорога М-03 (Київ-Харків-Довжанський) км. 454 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mersedes – Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який мав технічні несправності, а саме на задній осі транспортного засобу було встановлено шини різних моделей з різним малюнком протектору(ліворуч – морозостійкі зимові, праворуч – літні), а також комплектація транспортного засобу не відповідає вимогам правил та стандартів що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також були відсутні працездатний вогнегасник, медична аптечка, знак аварійної зупинки, чим порушив вимоги пункту 31.4.5 г, п. 31.4.7 є) Правил дорожнього руху. Правопорушення вчинив повторно протягом року.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 359700 від 12.06.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису, долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4141544 від 24.05.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги те, що зі змісту апеляційної скарги вбачається, що захисником не спростовуються фактичні обставини справи про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mersedes – Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який мав технічні несправності, а саме на задній осі транспортного засобу було встановлено шини різних моделей з різним малюнком протектору(ліворуч – морозостійкі зимові, праворуч – літні), а також комплектація транспортного засобу не відповідає вимогам правил та стандартів що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також були відсутні працездатний вогнегасник, медична аптечка, знак аварійної зупинки.

Апеляційний суд приймає доводи захисника про те, що ОСОБА_1 12.06.2026 року після проходження технічного огляду автомобіля був змушений замінити заднє колесо у зв`язку з його пошкодженням.

Разом з цим, відповідно до п. 31.5 ПДР у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Пунктом 9.9. в) ПДР передбачено, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами

Також п.9.11.а) ПДР передбачено, що якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, треба встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар ззаду на транспортному засобі, зазначеному в пункті 9.9 ("в", "г", "ґ") цих Правил.

Доказів того, що ОСОБА_1 у разі наявності зазначених технічних несправностей рухався у відповідності до п.31.5 ПДР захисником не надано.

Крім того, апеляційний суд зазначає про те, що окрім порушення 31.4.5 г ПДР ОСОБА_1 було порушено також п. п. 31.4.7 є)

Так, відповідно до особистих пояснень ОСОБА_1 , в протоколі про адміністративне правопорушення ним було зазначено, що він випадково виклав сумку з вогнегасником, аптечкою та знаком.

Разом з цим, відповідно до п. 31.5 ПДР у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4.7 ("ї"; "д" - у складі автопоїзда) подальший рух заборонено до їх усунення. Водій несправного транспортного засобу повинен вжити заходів для того, щоб прибрати його за межі проїзної частини дороги.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП.

Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.

Твердження захисника про те, що відеозапис не може бути прийнятий як доказ у справі, оскільки не досліджувався в судовому засіданні є необґрунтованими, оскільки виходячи із положень ст. 251 КУпАП, він є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення та нормами КУпАП прямо не зобов`язано суд досліджувати відеозапис в судовому засіданні.

При цьому зміст долученого до справи диску свідчить про те, що на ньому зафіксовано саме події, які є предметом розгляду у даній справі, вони відображають фактичні дані, які встановлюють наявність адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні. Відтак, долучений до справи відеозапис у відповідності до ст.251 КУпАП є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення, а тому обґрунтовано покладений судом в основу постанови.

Також суд зауважує, що фіксування відбувалось відкрито, а водій не заперечував проти зйомки.

Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась з недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону в матеріалах справи немає.

На цих підставах суд не приймає до уваги зазначене заперечення захисника.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до частини 1 статті 33КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з частиною 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 121 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пом`якшуючи обставини при накладенні адміністративного стягнення на правопорушника, апеляційним судом не враховуються.

Частиною 4 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті , що тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п`ятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п`яти до десяти діб.

Отже, штраф і позбавлення права керування транспортними засобами є обов`язковим видом стягнення при порушенні ч.4 ст.121 КУпАП, санкція даної статті не передбачає накладення штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового.

За таких обставин, застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.4 ст. 121 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 місяці, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, відповідає вимогам ст.23,33 КУпАП.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Землянської К.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 10 червня 2025 року, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик