Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №635/5903/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 635/5903/25 Головуючий І-ї інстанції – Бобко Т.В.

Провадження № 33/818/253/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Гури В.В.

за участю захисника Сініциної О.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Сініциної О.П. на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -

ВСТАНОВИВ

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 18 липня 2025 року о 09 год. 30 хв. ОСОБА_1 по Полтавському шосе 202/1 км у сел. Пісочин Харківського району Харківської області, керував транспортним засобом Nisan X-Trail, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України. Огляд ОСОБА_1 зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Alcotest 6820 ARHF-0032, тест №3161, та склав 0,50 проміле.

Постановою судді Харківського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Сініцина О.П. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про направлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення за підсудністю до Деснянського районного суду м.Києва (за місцем проживання ОСОБА_1 ).

Вказує, що в матеріалах судового провадження відсутнє обгрунтування законності зупинки ОСОБА_1 співробітниками поліції. При цьому, її причини поліцейські також не пояснили.

Зазначає, що, згідно відеозапису, поведінка її підзахисного під час спілкування з поліцією цілком відповідала обстановці, він виконав усі їх вимоги, надав документи для огляду.

Звертає свою увагу, що акт огляду не містить ані дати, ані часу його складання, в той час як направлення на огляд у медичній установі складено о 09 год. 35 хв., а огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведений о 09 год. 41 хв. (згідно роздруківки приладу «Драгер»), що, на її думку, свідчить про те, що ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду, проведеного на місці зупинки ТЗ.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення, всупереч вимог чинного законодавства, було складено співробітниками поліції без присутності ОСОБА_1 , у приміщенні блок-посту. Водночас, останнього фактично не ознайомили з його змістом, а лише дали вказівки, де поставити підпис.

Вважає, що висновки районного суду щодо інтервалу калібрування газоаналізатора «Драгер Алкотест» та даних температури навколишнього середовища, які прямо впливають на покази приладу, є суперечливими. Так, згідно долученої до матеріалів справи роздруківки «Драгеру», останнє калібрування приладу проведено 22.11.2024 року, що прямо суперечить вимогам його Інструкції по використанню, з якої слідує, що перевірка калібровки має проводитись кожні 6 місяців. Також, відповідно раніше згаданої роздруківки, температура повітря становила +30 градусів Цельсія, в той час як згідно відповіді Українського гідрометеорологічного центру на адвокатський запит, температура того дня та у тій місцевості була +22,8 градусів Цельсія, що, на її переконання, свідчить про несправність приладу «Драгер», за допомогою якого був проведений огляд ОСОБА_1 .

При цьому, суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність у матеріалах судового провадження копії сертифікату про калібрування приладу «Драгер», як і на відсутність письмового зобов`язання ОСОБА_1 , вказаному у супровідному листі поліції.

Водночас, інспектори патрульної поліції, всупереч встановлених вимог, не здійснили тимчасову затримку ТЗ, не помістили його на штраф-майданчик, не передали під розписку іншій особі.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, що 18 липня 2025 року о 09 год. 30 хв. ОСОБА_1 по Полтавському шосе 202/1 км у сел. Пісочин Харківського району Харківської області, керував транспортним засобом Nisan X-Trail, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд ОСОБА_1 зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Alcotest 6820 ARHF-0032, тест №3161, та склав 0,50 проміле

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 395055 від 18.07.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drаger Alcotest 6820», тест №3161 від 18.07.2025 року, згідно з якимОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду – 0,50 проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд був проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці; результат огляду – позитивний, 0,50 проміле;

- направленням на огляд водія ТЗ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 18.07.2025 року о 09 год. 35 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейськими, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці; огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився у зв`язку зі згодою водія з результатом огляду, проведеного на місці зупинки, який склав 0,50 проміле;

- рапортом поліцейського взводу 2 роти 3 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Довбуша В. від 18.07.2025 року щодо події з зазначенням обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник Сініцина О.П. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та зазначила, що районний суд самостійно, без органу обвинувачення, відшукував докази у справі, що є порушенням права її підзахисного на справедливий суд, а також принципу диспозитивності та змагальності.

Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не оскаржується сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Посилання апелянта на безпідставність зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 співробітниками поліції не є спроможними з огляду на наступне.

Так, свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» та ПДР України. Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Однак, апелянтом не враховано тієї обставини, що згідно матеріалів справи транспортний засіб ОСОБА_1 був зупинений на блокпосту, що, фактично, не спростовується і самим захисником в апеляційній скарзі, яка вказує, що протокол щодо її підзахисного був складений всередині приміщення блокпосту.

Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022 року, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який надалі був неодноразово продовжений, востаннє - Указом Президента України від 27 квітня 2026 року № 342/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" до 05 год. 30 хв. 02 серпня 2026 року.

Згідно Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в України або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого Постановою КМУ №1455 від 29.12.2021 року, що набрав законної сили 26.01.2022 року, блокпост - посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно п.20 Порядку №1455 заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають: перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо); проведення огляду транспортного засобу та вантажу (товару) щодо відповідності документам на вантаж (товар); затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів; тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.

Відповідно до п.10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні правового режиму воєнного стану, затвердженого Постановою КМУ №1456 від 29.12.2021 року, що набрав законної сили 26.01.2022 року, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

За наведених обставин, доводи апелянта про незаконність дій працівників поліції щодо зупинки ОСОБА_1 апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки перевірка документів водія здійснювалась на блокпосту, а не в умовах загального контролю дорожнього руху.

Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Захисник, вказуючи в апеляційній скарзі на те, що, згідно відеозапису, поведінка її підзахисного під час спілкування з поліцією цілком відповідала обстановці, ймовірно, має на увазі, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, які були виявлені у нього інспекторами поліції, та які стали підставою для пропозиції пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Такі доводи адвоката апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на результати проведеного огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ, за результатами якого було встановлено, що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння (результат огляду – 0,50 проміле).

Крім того, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак наркотичного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 ,а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.

Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 3 Розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є:

-запах алкоголю з порожнини рота;

-порушення координації рухів;

-порушення мови;

-виражене тремтіння пальців рук;

-різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

-поведінка, що не відповідає обстановці.

Інспектором поліції у акті огляду та направленні на огляд у медичному закладі було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. (а.с.6, 7)

Посилання в протоколі на ознаки сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз`ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, який останній погодився пройти на місці зупинки.

Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.

В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли висновку, що він має ознаки саме алкогольного сп`яніння, про що йому, згідно відеозапису, і було повідомлено (зокрема, про характерний запах алкоголю), а тому, в порядку вимог ПДР України, запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Доводи адвоката про те, що ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду, проведеного на місці зупинки ТЗ, не є слушними з огляду на дані відеозапису події, з якого убачається, що після проведеного на місці зупинки огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 погодився з його результатом, який склав 0,50 проміле, про що власноруч поставив власний підпис як у роздруківці приладу «Драгер Алкотест», так і у акті огляду. Протокол про адміністративне правопорушення підписаний останнім також без будь-яких зауважень. При цьому, ОСОБА_1 не заперечував факт вживання ним алкогольних напоїв напередодні дня події.

Посилання захисника ОСОБА_2 на часові розбіжності у направленні на огляд у медичному закладі та часом фактично проведеного огляду (направлення складено раніше, аніж проведено огляд за допомогою газоаналізатора), як і її доводи про те, що акт огляду не містить ані дати, ані часу його складання апеляційний суд приймає до уваги, водночас, зазначені недоліки жодним чином не впливають на результати проведеного огляду, не спростовують правильність висновків суду та не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.

Разом із тим, слід зауважити, що не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу встановлення факту оформлення відповідного акту огляду чи направлення до медичного закладу працівником поліції, оскільки наявність або відсутність таких документів в матеріалах справи не впливає на правову оцінку дій водія транспортного засобу, тим паче, з урахуванням того, що ОСОБА_1 самостійно відмовився від проходження огляду у медичній установі, погодившись з результатами огляду, проведеного на місці зупинки.

Щодо аргументів апелянта відносно інтервалу калібрування газоаналізатора «Драгер Алкотест», за допомогою якого був проведений оглдя на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , слід зазначити, що Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов`язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01.01.2016 року.

Міжповірочний інтервал (під час якого проводиться калібровка) для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 і становить 1 (один) рік.

Як убачається з результату огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drаger Alcotest 6820», тест №3161 від 18.07.2025 року, та не заперечується самим захисником в апеляційній скарзі, остання калібровка приладу була проведена 22.11.2024 року. (а.с.5)

Крім того, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № П 51 QM 2094 103 24 від 22.11.2024 року, чинного до 22.11.2025 року, газоаналізатор для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі «Алкотест 6820», зав. № ARHF-0032, за результатами повірки відповідає вимогам ДТСУ 8950:2019 Метрологія. Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та видихуваному повітрі. Методика повірки. Розділ експлуатаційної документації. (а.с.53)

Таким чином, відомості проведеного огляду ОСОБА_1 , що здійснений 18.07.2025 року о 09 год. 41 хв. год за допомогою приладу «Алкотест 6820», зав. № ARHF-0032, є належним доказом, відповідно до якого було встановлено, що вміст алкоголю у видихуваному повітрі становить 0,50 проміле.

Також, твердження захисника про те, що поліцейськими до матеріалів справи не було долучено сертифікат та свідоцтво про повірку на прилад «Драгер», не є слушними, оскільки сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки надається особі, яка проходить огляд, на її вимогу, а такої вимоги, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 не висловлював. Крім того, як вже зазначалось вище, в роздруківці з приладу «Драгер» містяться відповідні дані щодо калібрування цього приладу.

Щодо посилань захисника на відсутність у матеріалах справи письмового зобов`язання ОСОБА_1 , вказаному у супровідному листі поліції, а також щодо того, що інспектори патрульної поліції, всупереч встановлених вимог, не здійснили тимчасову затримку ТЗ, не помістили його на штраф-майданчик, не передали під розписку іншій особі, слід зазначити наступне.

Як зафіксовано наявним відеозаписом, після проходження ОСОБА_1 відповідного огляду на місці зупинки, результат якого виявився позитивним, інспектор поліції попередив останнього про те, що подальший рух на автомобілі йому заборонено, запропонував викликати тверезого водія та відібрав у нього письмове зобов`язання, на якому акцентує свою увагу захисник. При цьому, ОСОБА_1 повідомив поліцію, що чекати на тверезого водія доведеться більше години, оскільки їхати йому доведеться з смт.Шевченкове.

Аналогічні відомості відображено і у рапорті поліцейського взводу 2 роти 3 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Довбуша В. від 18.07.2025 року, за змістом якого у водія відібрано письмове зобов`язання, авто залишено на місці зупинки без порушень ПДР. (а.с.8)

Доводи адвоката Сініциної О.П. про відсутність такого письмового зобов`язання у матеріалах справи апеляційний суд приймає до уваги, водночас, зазначене не є самостійною підставою для скасування рішення суду та не свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 порушення вимог п.2.9а ПДРУ.

Аргументи захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено у відсутність ОСОБА_1 та фактично не ознайомлено з його змістом є неспроможними.

Як убачається з відеозапису, для складення протоколу співробітники поліції дійсно прослідували у приміщення блокпосту, проти чого водій ОСОБА_1 жодним чином не заперечував та не наполягав на своїй обов`язковій присутності. При цьому, під час складення протоколу велась безперервна відеофіксація. Після оформлення усіх матеріалів, співробітник поліції ознайомив ОСОБА_1 зі змістом складеного акту огляду та протоколу, зачитавши їх вголос, після чого запропонував останньому поставити власні підписи у складених документах.

Водночас, статтею 267 КУпАП передбачено, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

У разі незгоди ОСОБА_1 з процедурою проведеного працівниками поліції огляду на стан алкогольного сп`яніння він мав право оскаржити заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, однак, як встановлено судом, він таким правом не скористався.

Таким чином, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Таким чином, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотанні сторони захисту про направлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення за підсудністю до Деснянського районного суду м.Києва (за місцем проживання ОСОБА_1 ) також є неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №395055 від 18.07.2025 року, місцем вчинення адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , є: Харківська область, Харківський район, сел. Пісочин, Полтавське шосе 202/1 км.

Також, зі змісту вище вказаного протоколу вбачається, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , а місцем реєстрації транспортного засобу Nisan X-Trail, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та який належить йому, у вище зазначеному протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено.

Відповідно до чинної редакції ч. 2 ст. 276 КУпАП, яка діє в редакції закону № 4316-IX від 13.03.2025, справи про адміністративні правопорушення, передбаченістаттями 80,81,121 - 126,127-1- 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Слід зазначити, що ч.2 ст.276 КУпАП в редакції Закону України 2293-VIII від 27 лютого 2018 року дійсно законодавцем передбачалася можливість розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 (коли правопорушення вчинено водієм) КУпАП, за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Разом із тим, до ст.276 КУпАП були внесені зміни, які виключили можливість розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 (коли правопорушення вчинено водієм) КУпАП, за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Тож наразі, у відповідності до чинної редакції ч.2 ст.276 КУпАП, яка діє в редакції закону № 4316-IX від 13.03.2025, не передбачено розгляд справ про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП з урахуванням правил альтернативної підсудності. Тож суддя висновує про необхідність розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП у відповідності до правила, визначеного в ч.1 ст.276 КУпАП.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Законодавство України передбачає сувору заборону водіям керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргузахисника Сініциної О.П. залишити без задоволення.

Постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик