Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №348/8/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/8/26

Провадження № 22-ц/4808/1368/26

Головуючий у 1 інстанції Максименко О. Ю.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Баркова В. М.,

суддів: Луганської В. М.,

Мальцевої Є. Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Загарія Олександр Дмитрович на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2026 рокуу складі судді Максименко О. Ю., постановлену в м. Надвірна, повний текст якої складено 29 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до судуіз позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_2 02 вересня 2025 року отримав в борг від ОСОБА_1 2 935 370, 00 грн та 5 000, 00 євро, які зобов`язався повернути до 27.11.2025 про що 03.10.2025 власноручно написав розписку.

Однак в обумовлений розпискою строк відповідач борг не повернув, а тому ОСОБА_1 був змушений звернутись із позовом про його стягнення в судовому порядку.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 грудня 2025 року відкрито провадження у справі № 348/3274/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою.

В той же час, на момент написання боргової розписки ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2017 р., посвідченого державним нотаріусом Надвірнянської районної державної нотаріальної контори Шушкевич С.М., був власником земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 2624086501:02:001:0306, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також розміщеного на ній житлового будинку садибного типу загальною площею 302, 30 кв.м., житловою площею 134. 50 кв.м., за адресою: Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н., с. Стримба, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Проте, не маючи на меті повернути борг позивачу, і в подальшому унеможливити звернення стягнення на майно в примусовому порядку, в разі ухвалення судом відповідного рішення про стягнення такого, ОСОБА_2 20.10.2025 фіктивно відчужив вказане єдине нерухоме майно своєму батькові ОСОБА_3 на підставі договору дарування.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 маючи очевидний намір уникнути виконання боргового зобов`язання перед ОСОБА_1 , умисно діючи недобросовісно і на шкоду своєму кредитору, відчужив належне єдине йому нерухоме майно своєму батькові ОСОБА_3 з метою унеможливити звернення на нього стягнення, то такий договір дарування має всі ознаки фраудаторного правочину.

Відтак, позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати договір дарування житлового будинку садибного типу та земельної ділянки від 20 жовтня 2025 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Шушкевича С.М., зареєстрованого в реєстрі з № 1275, недійсним.

Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення ОСОБА_2 , земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер: 2624086501:02:001:0306, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та житлового будинку садибного типу загальною площею 302, 30 кв.м., житловою площею 134. 50 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

01 квітня 2026 року представник ОСОБА_2 адвокат Калинюк Р. С. через Електронний суд подав клопотання про зупинення провадження, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 348/3274/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання такої розписки недійсною.

Обгрунтовує заяву тим, що інформація про отримання в борг грошових коштів згідно розписки не відповідає дійсності, оскільки зобов`язальних правовідносин, які виникли з розписки від 03.10.2025 між сторонами не існувало, ОСОБА_1 не передавав грошові кошти по даній розписці ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_2 посилається на те, що приблизно у лютому 2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 досягнуто усної домовленості щодо виконання будівельно-підрядних робіт на об`єкті, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Зокрема, ОСОБА_2 зобов`язався власними і залученими силами та засобами виконати будівельно-підрядні роботи на вказаному об`єкті, а ОСОБА_1 зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи. Наприкінці лютого 2025 року – на початку березня 2025 року ОСОБА_2 приступив до виконання робіт. Наприкінці вересня 2025 року за місцем проживання ОСОБА_2 ввірвався ОСОБА_1 разом із невідомими особами, здійснюючи при цьому погром, погрожуючи насильницькими діями відносно ОСОБА_2 та членів його сім`ї, змусив написати розписку, будучи невдоволеним ходом будівництва. У зв`язку з вказаними обставинами ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про визнання недійсною розписки, підписаної 03 жовтня 2025 року про отримання 02.09.2025 грошових коштів в розмірі 2 935 370 грн та 5 000 євро.

З наведених обставин вважає, що рішення у справі № 348/3274/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання такої розписки недійсною вплине на вирішення цієї справи.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2026 року клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про зупинення провадження в справі задоволено.

Зупинено провадження у цій справі, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 348/3274/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Загарія О. Д. посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що представник відповідача у своєму клопотанні, як і суд в ухвалі не наводять обґрунтованих чи аргументованих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 348/3275/25, так і щодо того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволять встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із пунктом 14 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та виходив з того, що розгляд цієї справи неможливий до розгляду по суті справи № 348/3274/25.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом,який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

У п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».

У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,ратифікованої Законом України від17липня 1997року №475/97-ВР«Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950року,Першого протоколу та протоколів № 2,4,7та11до Конвенції»,визначено,що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».

Враховуючи наведене для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Суд має переконатися, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з урахуванням обставин справи та таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

Окрім того, неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

При цьому, у разі застосування наведеної правової конструкції п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, за вимогами ст. 260 ЦПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України № 6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.

З матеріалів справи вбачається, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду з вказаним позовом є визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення. Вказує, що оспорюваний правочин (договір дарування нерухомого майна), що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вчинений останнім з метою ухилення відповідачем від виконання свого обов`язку щодо поверненняОСОБА_1 грошових коштів за розпискою від 03.10.2025 року.

Як зазначалось вище, зупиняючи провадження у справі № 348/8/26, суд першої інстанції посилався на об`єктивну неможливість розгляду даної справи до вирішення питання у цивільній справі № 348/3274/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною

Однак, пославшись лише на те, що між вказаними справами існує матеріально-правовий зв`язок, який виражається у тому, що факти, встановлені у справі № 348/3274/25 будуть мати преюдиційне значення для справи за позовом про визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення, суд першої інстанції не зазначив, у чому саме полягає неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 348/3274/25, чи є ці справи пов`язані спільним предметом чи підставою, та яким чином рішення в справі № 348/3274/25 може вплинути на вирішення справи, що переглядається.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність спору про відновлення становища, яке існувало до порушення права виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити під час розгляду цієї справи наявність обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги.

Матеріали справи № 348/8/26 дозволяють в достатній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Крім того, Верховний Суд зауважує, що зміст як договірного, так і недоговірного зобов`язання складають права та обов`язки його суб`єктів. Суб`єктивне право, що належить управненій стороні у зобов`язанні, йменується правом вимоги, а суб`єктивний обов`язок зобов`язаної сторони називається боргом.

Для застосування конструкції фраудаторного правочину важливо щоб кредитору належало суб`єктивне цивільне право (зокрема, право вимоги). Цей суд неодноразово аналізував конструкцію фраудаторного правочину, тобто правочину, який вчиняється на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису. Тому необов`язково для застосування вказаної конструкції, щоб існувало судове рішення про стягнення зокрема, боргу чи був розпочатий судовий процес про стягнення боргу. Необхідно, щоб той чи інший правочин вчинявся на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) чи зменшення обсягу майна боржника (див. постанови Верховного Суду від 13 березня 2025 року в справі № 159/5846/23 (провадження № 61-13665св24), від 05 серпня 2025 року у справі № 756/19178/21 (провадження № 61-7109св25)).

Враховуючи наведене, варто зазначити, що вирішуючи питання про зупинення провадження у справі суду необхідно з`ясувати: як пов`язані справи, які розглядаються різними судами загальної юрисдикції та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому необхідно врахувати, що неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї справи.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, на зазначене уваги не звернув, своє рішення щодо наявності встановлених процесуальним законом підстав для зупинення провадження у даній справі не мотивував, не вказав в чому полягає об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного провадження. Зібрані по справі про визнання неправомірним нарахування боргу матеріали дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі. Суд першої інстанції, вирішуючи питання про зупинення провадження у даній справі допустив порушення норм процесуального права.

За таких обставин, суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження є помилковою, а зупинення провадження лише має наслідком затягування розгляду справи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому така ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду, оскільки перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 367, 368, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Загарія Олександр Дмитрович – задовольнити.

Ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2026 року – скасувати .

Справу направити для продовження розгляду до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 16 липня 2026 року.

Судді В. М. Барков

В. М. Луганська

Є. Є. Мальцева