Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №175/1295/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6082/26 Справа № 175/1295/26 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О.М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на заочне рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2026 року у складі судді Білоусової О.М. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,–

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 1-13), в обґрунтування якого посилалось на те, що 27.09.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладеного Договір №4998231 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 15 000 грн строком на 360 днів шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «КБ «ПриватБанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0% від суми кредиту за кожен день користування. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за вказаним договором виконало в повному обсязі, надало можливість відповідачу користуватись кредитними коштами, перерахувавши на картку останнього грошові кошти в сумі 15 000 грн. Надалі відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка станом на дату звернення до суду становить 61 157,66 грн, що складається з: 14 999,97 грн - заборгованість за тілом кредиту; 32 697,82 грн - заборгованість за процентами, нараховані позивачем проценти за 53 календарні дні в розмірі 7 950,00 грн, а також штрафні санкції у розмірі 5 509,87 грн. Позивач зазначає, що набув право вимоги на вказану суму на підставі договору факторингу №31/07/2025, укладеного 31.07.2025 року між ним та ТОВ «Лінеура Україна». Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за кредитним договором №4998231 в розмірі 61 157,66 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також відшкодувати судові витрати по справі та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2026 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №4998231 від 27.09.2024 року в розмірі 47 697,79 грн, з яких: 14 999,97 грн заборгованості по тілу кредиту, 32 697,82 грн заборгованості по відсотках.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 889,27 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 799,15 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с. 23-26).

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскарженого рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову та вирішення питання щодо судових витрат (а.с. 28-36).

ОСОБА_1 не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27.09.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, було укладено електронний договір №4998231 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно умов Кредитного договору: сума кредиту складає 15 000 гривень (п.1.2. Кредитного договору). Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. (п.1.3 Кредитного договору).

Пунктом 1.4 договору визначено тип процентної ставки - фіксована.

Пунктом 1.4.1 договору передбачено стандартну проценту ставку в розмірі 1,00% в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3. цього договору.

Згідно п.1.4.2. договору знижена процентна ставка 0,01% в день та застосовується відповідно до умов вказаних в даному Договорі.

Відповідно до п.2.1. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Згідно з листом ТОВ «Пейтек» №20250801-203 від 01.08.2025 року, на виконання договору укладеного із ТОВ «Лінеура Україна», було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» на суму 15 000 грн, призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 5168745176169750.

31.07.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №31/07/2025, відповідно до умов якого первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) новому кредитору ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» свої права вимоги за кредитними договорами, натомість фактор сплачує первісному кредитору грошові кошти за відступлення права вимоги.

Згідно витягу з реєстру боржників, який являється додатком №1 до договору факторингу №31/07/2025 від 31.07.2025 року, ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право вимоги до відповідача за кредитним договором №4998231 від 27.09.2024 року. У вказаному документі заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №4998231 від 27.09.2024 року становить 53 207,66 грн та складається з 14 999,97 грн заборгованості по тілу кредиту, 32 697,82 грн заборгованості по відсотках.

Таким чином, на момент набуття позивачем права грошової вимоги до ОСОБА_1 загальна сума заборгованості за кредитним договором №4998231 від 27.09.2024 становила 53 207,66 грн та складається з 14 999,97 грн заборгованості по тілу кредиту, 32 697,82 грн заборгованості по відсотках, 5 509,87 грн. штрафних санкцій.

Враховуючи те, що на момент укладання Договору факторингу №31/07/2025 від 31.07.2025 строк Договору №4998231 про надання споживчого кредиту від 27.09.2024 року не сплив, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 53 календарних днів, яке складає додатково 7 950,00 грн.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не здійснювалася оплата на рахунок первісного кредитора в рахунок виконання своїх зобов`язань за кредитним договором.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і складає 61 157 грн 66 коп, яка складається з 14 999,97 грн заборгованості по тілу кредиту, 32 697,82 грн заборгованості по відсоткам, які нараховані первісним кредитором, 7 950,00 грн заборгованості по відсоткам, які нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 53 календарних днів, та 5 509,87 грн штрафних санкцій.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» є правонаступником ТОВ «Лінеура Україна» та стало новим кредитором у зобов`язанні за кредитним договором, який укладений з ОСОБА_1 , та позивачем доведено факт перерахування грошових коштів у сумі 15 000 грн. на рахунок відповідача. Однак подальше нарахування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» процентів за кредитним договором №4998231 від 27.09.2024 року є безпідставним, оскільки до матеріалів позову не надано доказів на підтвердження права даної юридичної особи на здійснення такої діяльності, а також відповідності вказаних нарахувань умовам кредитного договору №4998231 від 27.09.2024 року. Крім того, місцевий суд вважав, що не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення штрафних, оскільки кредитні відносини між сторонами у справі виникли 27.09.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час, а відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, матеріалами справи становлено, що 27.09.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір №4998231 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «33739», що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, підписавши вказаний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився та погодився з умовами договору, при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема щодо визначення розміру процентів за його користування.

Факт укладання кредитного договору відповідачем не спростовано.

Факт перерахування відповідачеві коштів в розмірі 15 000,00 грн на виконання умов договору підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, та не спростовано відповідачем.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти за кредитним договором, проте не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, кошти не повернув, а тому заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку, що фактично не оспорюється в апеляційній скарзі.

31.03.2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (Фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнт) уклали Договір факторингу №31/03/2025, предметом якого визначено, що за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» отримало право вимоги до відповідача за договором №4998231.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Тобто, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №4998231.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.

У даній справі проценти за користування кредитом, які позивач просить стягнути з відповідача, нараховані виключно у межах строку дії кредитних договорів та не є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом №3498-IX від 22 листопада 2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Ураховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір був укладений 27 вересня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Перехідні положення Закону застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності Законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону. Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У справі, що переглядається в апеляційному порядку, кредитний Договір №4998231 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено 27 вересня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення стандартної процентної ставки на рівні 1,0% є такими, що відповідають положенням частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Позивачем розраховано проценти у відповідності до умов укладеного кредитного договору, тобто 1,0% на день, такі умови кредитного договору відповідають вимогам частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Суд першої інстанції вірно застосував до правовідносин сторін наведені положення Закону України «Про споживче кредитування» та погодився із загальною сумою процентів, нарахованих первісним кредитором у розмірі 32 697,82 грн за період з 27.09.2024 року по 31.07.2025 року, виходячи із процентної ставки 1,0%, й фактично позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», який ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції у повному обсязі, висновків суду першої інстанції в цій частині не оспорює та просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками за період з 27.09.2024 року по 31.07.2025 року у розмірі 32 697,82 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за період з 01.08.2025 року по 22.09.2025 року (53 календарні дні), які нараховані позивачем у відповідності до умов укладеного кредитного договору, тобто 1,0% на день, що відповідає вимогам частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» на суму 7 950,00 грн колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки позивач мав право на їх нарахування у відповідності до умов Договору факторингу №31/07/2025 (п. 1.1. Договору), що спростовує висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для їх задоволення, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Згідно змісту апеляційної скарги видно, що фактично відмова в частині стягнення штрафних санкцій позивачем не оскаржується, а тому колегія судді в цій частині не вбачає підстав для перегляду рішення місцевого суду.

Отже, загальний розмір заборгованості за кредитним договором №4998231 від 27.09.2024 року який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» становить 55 647,79 грн та складається з наступного: сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 14 999,97 грн, сума заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором — 32 697,82 грн, сума заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 53 календарні дні 7 950,00 грн, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 53 календарні дні у розмірі 7 950,00 грн скасувати та ухвалити в цій частині задовольнити вимоги позивача, враховуючи, що фактично в іншій частині рішення місцевого суду не оспорюється позивачем.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та збільшує цей розмірі судовий збір з 1 889,27 грн. до 2 204,14 грн, витрати на парвничу допомогу в суді першої інстанції з 7 799,15 грн до 9 099,00 грн, тобто пропорційно до задоволених позовних вимог.

Крім того, з огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню судовий збір, понесений на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 472,37 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, то колегія суддів виходить з такого.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду надано: Договір №07/07-2022 про надання правової допомоги від 07 липня 2022 року, а також Звіт від 30 березня 2026 року про надання правової допомоги до цього Договору, згідно яких витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становлять 8 000 грн, які сплачено у повному обсязі, згідно платіжної інструкції №8362 від 30 березня 2026 року.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», положення якої знайшли свій розвиток у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Подібні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №910/7310/20.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи в суді апеляційної інстанції, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, зважаючи на часткове задоволення вимог апеляційної скарги, саме в частині фактичного розміру заборгованості, який оспорювався позивачем в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про те, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 040,00 грн та їх стягнення не суперечить принципу розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» — задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2026 року в частині відмови у стягненні нарахованих позивачем відсотків за 53 календарних дня у розмірі 7 950,00 грн - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за нарахованими позивачем відсотками за 53 календарних дня у розмірі 7 950,00 грн.

Заочне рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2026 року в частині стягнення судових витрат — змінити, збільшивши розмір стягнутого судового збору сплаченого за подачу позову з 1 889,27 грн до 2 204,14 грн та збільшивши розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції з 7 799,15 грн до 9 099,00 грн.

Заочне рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2026 року в іншій частині — залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати в суді апеляційної інстанції пропорційно до задоволених вимог, а саме: судовий збір у сумі 472,37 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 040,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «07» липня 2026 року.

Повний текст постанови складено «16» липня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров